Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №537/3612/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2118/2026

Справа № 537/3612/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Фадєєвої С.О. за участі секретаря судових засідань Супруненко О.О., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 537/3612/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, де просить ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття; стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування позову зазначила, що вони з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від цих відносини в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її у триманні. Відповідач не приймає участі у вихованні і утриманні малолітньої дитини та її, позивачки, при цьому він є працездатним, може сплачувати аліменти, яких вона потребує. У добровільному порядку відповідач не бажає надавати матеріальну допомогу. З урахуванням викладеного просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що він не може сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачкою, оскільки офіційно не працює, сплачує фінансовим установам заборгованість по кредитним зобов`язанням. Зазначив, що він має задовільний стан здоров`я, працює неофіційно та має щомісячний дохід приблизно 8000 грн, у власності нерухомого майна не має, інших утриманців не має, не одружений.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . У шлюбі позивач та відповідач не перебувають, проживають окремо, малолітня дитина сторін проживає з матір`ю. Згідно витягу з Реєстру територіальної громади Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради від 01.04.2026 малолітня ОСОБА_4 зареєстрована як проживаюча за місцем реєстрації матері. ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки та матері дитини у добровільному чи примусовому порядку не сплачує. Вказані обставини визнаються сторонами.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно ст. 27 Конвенції про захист прав дитини батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.1-3 статті 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.2 ст.182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 187 Сімейного кодексу України аліменти на утримання доньки із доходів відповідача в примусовому порядку не відраховуються, в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов`язку утримувати дитину відповідач не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст.189 Сімейного кодексу України між сторонами не укладено. Відповідачем не спростовано того факту, що він проживає окремо та не бере участі в утриманні дочки. Надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.

Отже, зважаючи на принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків у тому числі з утримання дитини до досягнення нею повноліття, право дитини на утримання та належний розвиток, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання малолітньої доньки.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначені розміру аліментів у цій справі суд також враховує, що стан здоров`я малолітньої дитини є задовільним, наявності у дитини доходу суду не доведено, відповідач є працездатною особою, також має задовільний стан здоров`я, має постійне місце проживання, інших утриманців не має, у шлюбі не перебуває. Зі слів сторін позивач у власності коштовного майна не має. Доказів того, що ОСОБА_2 не може сплачувати аліменти на утримання дочки, суду не надано. Суду невідомо про наявність інших обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про стягнення аліментів. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частина від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вбачається, що справа надійшла до суду 01.06.2026. Таким чином аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з відповідача з 01.06.21026, тобто з дня звернення позивачки з цим позовом до суду, і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч.2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. У відповідності до ч.ч.2, 4 ст. 84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу при цьому принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища.Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, має задовільний стан здоров`я, працює неофіційно, має неповнолітню доньку, яка не досягла трьохрічного віку та на утримання якої з нього стягнуто аліменти цим рішенням, інших утриманців не має, не одружений. Відповідач не надав доказів та не довів суду, що у нього відсутня можливість надавати допомогу на утримання матері дитини у розмірі, яку просить позивачка. Так, судом роз`яснювався сторонам обов`язок надання доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, в тому числі і щодо витрат відповідача та наявності заборгованості, яку відповідач сплачує фінансовим установам по кредитним зобов`язанням, наявності інших витрат, на що він вказував у судовому засіданні. Також судом роз`яснювалося право звернення із заявою про витребування доказів у разі неможливості надати їх самостійно, проте відповідач таким правом не скористався. Сторонам роз`яснено наслідки вчинення чи не вчинення відповідних дій.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонам та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущення. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Спроможність батька дитини надавати допомогу на утримання дружини (матері дитини), з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, з урахуванням його матеріального, сімейного становища, стану здоров`я є однією з обов`язкових умов стягнення аліментів на утримання дружини (матері дитини). Відповідачем не спростовано, що він є працездатною особою та не доведено доказами, що він внаслідок стану здоров`я чи внаслідок наявності витрат неспроможний надавати допомогу на утримання позивачки у запропонованому нею розмірі. Таким чином позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь держави згідно ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п.1. ч.1. ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, підлягає обов`язковому негайному виконання.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 137,141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 84, 91,179, 180, 184,191 Сімейного Кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 01.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, починаючи з 01.06.2026 і до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 1331 грн 20 коп.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повне рішення складено 14.08.2026