Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №284/206/25 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 284/206/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

з секретарем Максимець О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду і просить визнати недостовірною та такою, що порушує його права ( ОСОБА_1 - головного спеціаліста служби у справах дітей Народицької селищної ради) на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, викладену у зверненні відповідача - ОСОБА_2 до лінії із соціальних питань «Урядового контактного центру» №ШЕ-18547110 від 03.03.2025, щодо його дій та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 - головного спеціаліста служби у справах дітей Народицької селищної ради недостовірну інформацію, викладену у її зверненні до лінії із соціальних питань «Урядового контактного центру» №ШЕ-18547110 від 03.03.2025, через засоби масової інформації обласного (регіонального) рівня (Житомирська область), районного рівня (Коростенський район Житомирської області) та місцевого рівня (Народицька селищна територіальна громада Житомирської області), а також стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 20000 гривень та судовий збір за подання позовної заяви, мотивуючи тим, що він - ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста служби у справах дітей Народицької селищної ради. Під час виконання службових обов`язків, до поля його уваги, як представника «соціальних служб», та його колег, неодноразово потрапляла дочка відповідача - ОСОБА_3 через прояви її девіантної поведінки та неодноразові відсутності у навчальному закладі (Народицькому ліцеї) без поважних причин. Питання поведінки ОСОБА_3 та стану виконання батьківських обов`язків відповідачкою розглядалися на засіданні Ради профілактики правопорушень Народицького ліцею Житомирської області (протокол №4 від 29.02.2024), а також на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Народицькій селищній раді (протокол №3 від 01.03.2024).

Незважаючи на зусилля представників служби у справах дітей Народицької селищної ради, комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» та педагогічного колективу Народицького ліцею, поведінка ОСОБА_3 не змінилася. Останнім часом почастішали випадки не відвідування ОСОБА_3 навчального закладу без поважних причин, у зв`язку із чим на адресу представників служби у справах дітей надходили усні та письмові повідомлення від адміністрації Народицького ліцею з проханням втрутитись у ситуацію, оскільки, не зважаючи на зауваження від педагогів, мати - відповідач сприймає лише сторону своєї дитини і не може об`єктивно оцінювати ситуацію. Як пояснювали педагоги, іноді траплялися випадки, коли учениця говорила неправду, але мати займала позицію дитини, перекладаючи провину на вчителя або інших учнів. Крім того, представниками «соціальних служб» неодноразово виявлялися випадки перебування ОСОБА_3 під час проведення занять у ліцеї поза межами навчального закладу, в тому числі у закладах, де реалізуються алкогольні напої. Про зауваження працівників ОСОБА_4 відразу ставила до відома свою матір, яка починала з`ясовувати стосунки» із представниками соціальних служб.

Окрім того, неодноразово траплялися випадки, коли ОСОБА_3 навмисно провокувала конфліктні ситуації із його малолітнім сином - ОСОБА_5 (на його думку в зв`язку з особистою неприязню до нього, через виконання ним посадових обов`язків), ображала його нецензурними висловами в присутності інших дітей, про що син неодноразово повідомляв йому та його дружині - ОСОБА_6 . Після своїх «непорядних» дій, ОСОБА_3 відразу скаржилася матері (відповідачці), через що, остання відразу телефонувала йому та вимагала пояснень. На його заперечення, що ОСОБА_4 сама провокувала конфлікт, що підтверджують інші присутні діти, ОСОБА_2 у грубій формі зчиняла «сварку» та погрожувала йому «наслідками». 12.12.2024, після чергової, спровокованої ОСОБА_3 сварки між дітьми, відповідачка написала на нього скаргу до Національної поліції. Після відібрання в нього пояснень та наведених ним доводів, звернення відповідачки представником поліції залишено без розгляду.

Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідачка неодноразово притягувалась до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 184 КУпАП (18.04.2024 справа №284/201/24 та 16.01.2025 справа №284/6/25), в тому числі і через пропуск навчання без поважних причин її дочкою ОСОБА_3

03.03.2025 в період часу з 18 години по 19 годину він після робочого часу зайшов до одного із кафе розташованих в селищі Народичі, щоб привітати знайомого, де зустрів ОСОБА_3 . На його запитання, «чому вона так часто не відвідує навчання?», остання відповіла, що це не його діло та залишила заклад. При спілкуванні жодних ознак некоректного та грубого поводження він не демонстрував.

12.03.2025 під час перебування на робочому місці йому стало відомо, що відповідач 03.03.2025 о 18 год. 32 хв. звернулася до лінії із соціальних питань «Урядового контактного центру» із зверненням (№ШЕ-18547110), в якому звинуватила його у тому, що він 03.03.2025, будучи працівником служби у справах дітей, перебуваючи в барі, в нетверезому стані, зустрів ОСОБА_3 та допитувався, чому вона не ходила до школи, при цьому спілкувався некоректно та грубо. На завершення звернення ОСОБА_2 вимагала звільнити його з посади.

Вказане звернення було надіслано Урядовим контактним центром за територіальністю до Житомирської обласної військової адміністрації, після чого його переслали до служби у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації, Коростенської районної військової адміністрації, служби у справах дітей Коростенської районної військової адміністрації, Народицької селищної ради та служби у справах дітей Народицької селищної ради, з вимогою відібрання в нього пояснень та з`ясування обставин інциденту.

Вказаними діями відповідача порушено його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, оскільки у відповідності ст. 270 ЦК України фізична особа має право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності і честі, а також інші права встановлені відповідно до Конституції України.

з

Відповідач, не перевіривши інформацію, яку отримала від ОСОБА_3 , яка фактично не відповідає дійсності, відразу прийняла версію дочки про обставини ситуації, що склалася, та з особистих неприязних до нього мотивів та інших своїх корисливих цілей звернулася до «Урядового контактного центру» із зверненням, яке порушує його права на захист честі, гідності та ділової репутації.

За результатами розгляду звернення керівництвом Народицької селищної ради та служби у справах дітей Народицької селищної ради він змушений був надавати відповідні пояснення та виправдовуватись, що в свою чергу спричинило його обурення та моральні страждання, оскільки в його діях не було нічого «протизаконного».

Звернувшись із зверненням до Урядового контактного центру, відповідач розповсюдила серед посадових осіб обласного (регіонального), районного та місцевого рівнів неправдиву та недостовірну інформацію щодо нього, адже вона не відповідає дійсності та викладена неправдиво.

Подавши неправдиву інформацію, яка була викладена в зверненні, що в свою чергу призвело до її розповсюдження, відповідач створила негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь та гідність. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Через дії відповідача значно погіршився фізичний та психологічний стан його самопочуття, він почувається приниженим, пригніченим та спустошеним, оскільки змушений був виправдовуватись перед оточуючими та колегами по роботі, що в свою чергу спричинило втрату його працездатності, оскільки вже тривалий час він страждає від гіпертонічної хвороби 2 ступеня, через що, на постійній основі він змушений приймати ліки для стабілізації систолічного та діастолічного тиску. Внаслідок захворювання в нього трапляються випадки погіршення стану здоров`я (ускладнення), які призводять до втрати працездатності, через що він змушений звертатися за медичною допомогою до лікарів. Окрім випадку втрати ним працездатності після неправомірних дій відповідачки в період з 12.03.2025 по 16.03.2025, вказаний стан спостерігався в нього і з 28.01.2025 по 01.02.2025. Дані обставини підтверджуються інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я виданими КНП «ЦПМСД» Народицької селищної ради.

Відповідно до ст.23 ЦК України, внаслідок порушення його прав, він має право на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що дитина її хворіє, вона запальна, а тому вона - мати просила допомоги у службі у справах дітей, але не допомогли. Вона визнає, що звернулася на лінію Урядового контактного центру, щоб розібралися з ОСОБА_1 , так як він «гиркає» всім дітям. Її доньку звинуватив, що вона «шалава». Донька тоді хворіла, а в бар зайшла, так як він належить її хрещеній матері – ОСОБА_7 .

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, показання свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Положеннями ч.1 ст. 277ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод,оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

В ч.4 ст.263 ЦПК України законодавець закріпив, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року у справі № 761/14615/21 (провадження № 61-4435св23)).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 536/911/21 (провадження № 61-4812св23)).

В п.15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за №1 Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 03.03.2025 о 18 год. 32 хв. ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , звернулася до лінії із соціальних питань «Урядової гарячої лінії» із зверненням наступного змісту: «Заявниця виховує неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , 14 років. З січня 2025 року по 21 лютого 2025 року була на лікарняному, що підтверджується необхідними документами, школу не відвідувала. ОСОБА_8 – працівник служби у справах дітей, будучи в нетверезому стані, зустрів дитину у барі 03.03.2025 та допитувався, чому вона не ходила до школи, при цьому, спілкувався некоректно та грубо. Прохання звільнити з займаної посади ОСОБА_9 . Текст звернення зачитано». Вказане звернення було надіслано на виконання до Житомирської обласної державної адміністрації, де зареєстровано за №Ш-875/10 від 04.03.2025, а надалі скеровано на виконання до Коростенської районної державної адміністрації, служби у справах дітей.

Вказані обставини підтверджуються реєстраційною карткою звернення від 03.03.2025 №ШЕ-18547110, листом служби у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації від 10.03.2025 №Ш-27, листом служби у справах дітей Коростенської районної військової адміністрації Житомирської області від 07.03.2025 №01-08/61 (а.с. 10-13).

З листа Народицької селищної ради Житомирської області від 13.03.2025 №01-16/747 на №Ш-27 від 10.03.2025 та на №01-08/61 від 07.03.2025 (а.с. 14-15, 57-59) вбачається, що на опрацювання звернення ОСОБА_2 було повідомлено, що сім`я ОСОБА_2 неодноразово потрапляла до поля зору працівників соціальних служб громади. Зокрема, через прояви девіантної поведінки у доньки заявниці – неповнолітньої ОСОБА_3 , учениці 8-А класу Народицького ліцею, невідвідування нею без поважних причин навчання, неодноразової появи її у закладах, де реалізуються алкогольні напої. За неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністратиавної відповідальності за ст. 184 КУпАП (18.04.2024 та 16.01.2025). Питання стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 неодноразово розглядалися на засіданні Ради профілактики правопорушень Народицького ліцею Житомирської області, засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Народицькій селищній раді.

Під час кожного засідання ОСОБА_2 щоразу намагалася «ідеалізувати» дитину та звинуватити педагогічний колектив Народицького ліцею і представників «соціальних служб» в упередженому відношенні до її дитини та сім`ї в цілому, незважаючи на наведення їй конкретних прикладів неналежної поведінки її дитини.

Потурання матері примхам Дарії, вседозволеність та безконтрольність призводять до відхилень у сімейному вихованні, що породжують собою поведінку дитини, яка є протилежною від норм моралі, прийнятих у суспільстві на даному рівні соціального і культурного розвитку.

Незважаючи на поради педагогів та працівників «соціальних служб», притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, поведінка матері та дитини не змінилися. ОСОБА_2 постійно провокує конфлікти із педагогічним колективом Народицького ліцею, представниками служби у справах дітей Народицької селищної ради та комунальної установи «Центр надання соціальних послуг»| Народицької селищної ради. В свою чергу ОСОБА_3 , незважаючи на вжиті| педагогічним колективом та «соціальними службами» заходи, продовжує пропускати навчання без поважних причин та провокувати конфліктні ситуації з іншими учасниками освітнього процесу та рідними дітьми представників «соціальних служб».

Згідно повідомлення Народицького ліцею ОСОБА_3 навчається на початковому рівні, не виконує домашні завдання та має багато пропусків. За період з 13.01.2025 по 31.01.2025 не відвідувала ліцей. Надала медичні довідки про стан здоров`я за 13.01. та з 17.01. по 31.01. Інші три навчальні дні з 14.01. по 16.01. була відсутня за сімейними обставинами (зі слів матері). В лютому місяці з 03.02. по 17.02. жодного разу не відвідувала навчальний заклад (медичну довідку має лише за 10.02.) Пропуски у навчанні матір ОСОБА_3 завжди аргументує її поганим самопочуттям, розповідала про те, що поїдуть до м. Київ на ретельне медичне обстеження і нададуть медичні довідки про поважність причин пропуску навчального процесу, однак жодних підтверджуючих документів на адресу навчального закладу не надходило. З 18.02.2025 по 28.02.2025 в Народицькому ліцеї здійснювався дистанційний навчальний процес, де ОСОБА_3 лише три дні була повноцінно на онлайн уроках, решту днів вона заходила на уроки вибірково. Домашні завдання не виконувала. У березні 2025 була відсутня на навчанні 4, 11 та 12 числа (знову ж таки зі слів матері за сімейними обставинами та у зв`язку із поганим самопочуттям).

З приводу викладеної у зверненні ОСОБА_2 ситуації, яка мала місце 03.03.2025 ОСОБА_1 пояснив наступне: «Він дійсно працює на посаді головного спеціаліста служби у справах дітей Народицької селищної ради та у зв`язку із виконанням службових обов`язків йому відомо про ситуацію, яка відбувається в сім`ї ОСОБА_2 , оскільки від педагогічного колективу Народицького ліцею неодноразово надходили письмові та усні повідомлення про те, що ОСОБА_3 систематично, без поважних причин не відвідує навчальний заклад. Того дня він після робочого часу, повертаючись додому, зайшов до кафе, щоб привітати знайомого. Через кілька хвилин до кафе зайшла неповнолітня ОСОБА_3 .. На його питання чому вона не відвідує навчальний заклад ОСОБА_3 в грубій формі відповіла, що це його не стосується. При цьому вела себе некоректно та зухвало. Після розмови ОСОБА_4 покинула заклад, а ОСОБА_1 через деякий час пішов додому. Будь-яких компрометуючих його дій не вчиняв».

Поведінку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснює її неприязними відносинами до нього та членів його сім`ї, пов`язаними із виконанням ним службових обов`язків.

Постановою судді Народицького районного суду Житомирської області від 18 квітня 2024 року по справі №284/201/24 ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та звільнено її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежуючи її усним зауваженням (а.с. 18-19).

Згідно постанови судді Народицького районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року по справі №284/6/25 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та піддано її адміністративному стягненню у вигляді попередження за не відвідування донькою ліцею без поважних причин (а.с. 16-17).

Розпорядженням начальника Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області №338-к від 07.09.2023 ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста служби у справах дітей Народицької селищної ради з 07.09.2023 на період не пізніше 30 днів з дня припинення скасування воєнного стану (а.с.23).

Відповідно до рапорту інспектора чергового відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 30.11.2024 о 16 год. 09 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.11.2024 о 16 год. 08 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 повідомила про те, що щойно стався конфлікт з односельцями, які ображають лайливими словами ( а.с. 62).

Згідно листа начальника СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 01.12.2024 у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, та неможливістю у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріали, зареєстровані в ІТС ІПНП (журналі ЄО) ВП №1 від 30.11.2024 за №7824 направлено начальнику ВП №1 Коростенського РУП РУП ГУНП в Житомирській області для їх розгляду, згідно із Законом України «Про звернення громадян», або Кодексом України про адміністративні правопорушення (а.с.60).

Листом начальника ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області на ім`я ОСОБА_2 від 26.12.2024 було повідомлено, що повідомлення зареєстроване до єдиного обліку відділу поліції №1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області в Житомирській області від 30.11.2024 за №7824 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Під час перевірки у неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (в присутності батьків) було прийнято пояснення, які пояснили, що ніякими словами нецензурної лайки в бік неповнолітньої доньки ОСОБА_2 не висловлювались, тому з неповнолітніми та батьками було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення ними адміністративних чи кримінальних правопорушень (а.с.61).

Медичний висновок №ВКТ5-М6Р7-8А7В-7Е74 від 29.01.2025 та медичний висновок №ТХВА-ТЕА6-Н2С9-2А58 від 13.03.2025 (інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я) підтверджують тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 в період з 28.01.2025 по 01.02.2025 та з 12.03.2025 по 16.03.20205 відповідно, через хворобу (а.с.20-21).

Згідно виписки №219 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Народицька лікарня» Народицької селищної ради ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 29.01.2025 по 03.02.2025 з діагнозом: Ішемічна хвороба серця: Стенокардія напруги ІІ ФК, Атеросклероз аорти та вінцевих артерій. СН-І ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь-2, ризик-середній ( а.с.98).

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Народицька лікарня» Народицької селищної ради від 16.03.2025 ОСОБА_1 з 13.03.2025 по 16.03.2025 перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь-2, ризик-середній. СН-І ст. ( а.с. 99).

Згідно листа Народицького ліцею Народицької селищної ради №265 від 23.10.2025 адміністрація ліцею на лист Овруцького районного суду Житомирської області від 17.09.2025 по справі №284/206/25/11569/2025 надала інформацію стосовно відвідування та стану навчання учениці 8-А класу ОСОБА_3 за період з початку грудня 2024 по березень 2025 року.

При цьому зазначили, що ОСОБА_3 навчається на початковому рівні. Заклад працює на освітній платформі HUMAN, де систематично, кожного дня, вчителями публікуються домашні завдання, які учениця не виконує та не здає. Учениця має багато пропусків. За грудень місяць учениця була присутня лише 7 днів, з 02.12. - 11.12. має медичну довідку, інші дні пропусків без поважних причин не було. .Дарія за період січня місяця з 13.01. - 31.01. в ліцеї не була присутня. За 13.01. та з 17.01. - 31.01. має медичну довідку, інші три навчальні дні з 14.01. - 1.6.01. була відсутня за сімейними обставинами, зі слів матері учениці. За лютий місяць з 03.02. - 17.02. не була жодного разу, медичну довідку має лише за 10.02. Матір ОСОБА_2 завжди аргументувала пропуски своєї дочки поганим самопочуттям, розповідала про те, що поїдуть до лікарні міста Києва на ретельне медичне обстеження і нададуть медичну довідку, але довідки так і не було надано. З 17.02.-28.02. в ліцеї здійснювався дистанційний навчальний процес, де учениця лише три дні була повноцінно на онлайн уроках, решту днів ОСОБА_4 заходила на уроки вибірково. Домашні завдання не виконувала. За період місяця березня з 03.03.-12.03. учениця була відсутня 4,11,12 березня. Матір повідомила про сімейні обставини 4,11 березня, а 12 березня причиною відсутності погане самопочуття (а.с.104).

Копія протоколу №4 засідань Ради профілактики правопорушень Народицького ліцею Житомирської області від 29.02.2024, лист Народицького ліцею Народицької селищної ради №35/1 від 29.02.2025 підтверджують факти розгляду серед інших питань порядку денного і питання девіантної поведінки учниці 7-А класу ОСОБА_3 (а.с.105-106, 108).

З метою встановлення істини по справі судом були допитані в якості свідків особи, на яких, як на очевидців події, вказали сторони: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_3 ..

Показання вказаних свідків сторони позивача, а саме: вчителя та соціального педагога Народицького ліцею, фахівця із соціальної роботи та начальника служби у справах дітей Народицької селищної ради відповідно, суд не може покласти в основу рішення по справі, оскільки вони підтверджують лише прояви неналежної поведінки відповідача та її доньки по відношенню до навчання, інших учнів та вчителів, а безпосередніми свідками інциденту, який відбувся 03.03.2025 в період часу з 18 години по 19 годину у барі селища Народичі Житомирської області між позивачем та донькою відповідача, вони не були. При цьому свідок ОСОБА_14 - начальник служби у справах дітей Народицької селищної ради повідомила, що в той вечір будь-які рейди не проводилися і будь-яких повноважень на виконання посадових обов`язків в позаробочий час позивач не мав.

Свідок відповідача - ОСОБА_3 повідомила, що вона зайшла до хрещеної в бар і на неї «наїхав» ОСОБА_1 , сказавши чого вона «шляється» по Києву, тут, а в школу не ходить. Він був не тверезий.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд відмічає, що вони ніяким чином не спростовують інформацію, наведену в реєстраційній картці звернення ОСОБА_2 від 03.03.2025 №ШЕ-18547110, а саме: «Заявниця виховує неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , 14 років. З січня 2025 року по 21 лютого 2025 року була на лікарняному, що підтверджується необхідними документами, школу не відвідувала. ОСОБА_8 – працівник служби у справах дітей, будучи в нетверезому стані, зустрів дитину у барі 03.03.2025 та допитувався, чому вона не ходила до школи, при цьому, спілкувався некоректно та грубо. Прохання звільнити з займаної посади ОСОБА_9 . Текст звернення зачитано». Будь-яких доказів на доведення факту неперебування в нетверезому стані та не допущення грубого та некоректного спілкування позивачем надано не було. Причому сам факт спілкування грубого, некоректного чи напроти, на думку суду, відноситься саме до оціночних суджень, оскільки залежить від особистісного сприйняття тієї чи іншої особи.

Окрім того, позивач, заявляючи позовні вимоги не диференціював, яка саме із поширеної відповідачем інформації є недостовірною та має бути спростована, на чому наголошував у своїй практиці Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 453/582/21 (провадження № 61-8555св23)), а також у постанові від 28.05.2025 у справі №453/732/22 (провадження №61-4594св24).

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.

Оскільки, вимога про стягнення моральної шкоди є похідною, а тому задоволенню також не підлягає.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 5450 грн. 40 коп. в доход держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, відмовити за безпідставністю.

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя: А. Л. Гришковець

Повний текст рішення складено 14.08.2026.