Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №750/4317/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №750/4317/26

Провадження №2/751/2263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

Справа №750/4317/26

Провадження №2/751/2263/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого судді Діденко А. О.

за участю секретаря судового засідання Рак Я.М.

за участі позивача – адвоката Носенка Ю.В., представника відповідача – Савченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 550 (п`ятсот п`ятьдесят) гривень 00 коп, та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп, а всього стягнути - 60 550(шістдесят тисяч п`ятсот п`ятьдест) грн. 00 коп., а також стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявами щодо, на його думку, неправомірного покладення на нього витрат з оплати поштових послуг за отримання поштової кореспонденції, яка надсилалася військовою частиною.

Позивач зазначає, що внаслідок направлення відповідачем поштової кореспонденції він був змушений нести витрати на оплату поштових послуг, у зв`язку з чим просить відшкодувати йому 550 грн матеріальної шкоди.

Крім того, позивач вважає, що зазначеними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 60 000 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Маринченко О.А. від 14.04.2026 справу передано до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено суддю Діденко А.О.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 25.05..2026 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. та призначив судове засідання.

12.06.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив, у якому просять відмовити у задоволені позову, покладаючись на обставини викладені у відзиві.

22.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні 07.08.2026 судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого було призначено на 17.08.2026.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України після оголошення переходу до стадії ухвалення судового рішення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявами щодо необхідності припинення, на його думку, неправомірного покладення на нього витрат з оплати поштових послуг за отримання поштової кореспонденції, що надсилалася військовою частиною.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано копії поштових документів АТ «Укрпошта», з яких убачається, що відправником відповідної кореспонденції зазначено Військову частину НОМЕР_1 , а одержувачем — ОСОБА_1 .

Також до матеріалів справи долучено фіскальні чеки про оплату поштових послуг та інші документи, що стосуються пересилання відповідної кореспонденції.

Дослідивши матеріали справи та доводи учасників, суд дійшов наступного висновку.

Визначаючись із нормативно – правовим регулюванням спірних правовідносин суд зауважує, що помилковими є посилання позивача на норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно преамбули цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Однак у межах спірних правовідносин військова частина НОМЕР_1 не є виконавцем будь-яких робіт чи послуг, а позивач ОСОБА_1 не є їх споживачем. Помилковими є твердження позивача на предмет того, що сам по собі факт використання відповідачем поштових послуг при наданні відповідей на звернення позивача перетворює правовідносини на ті, що підпадають під дію вказаного Закону. Така хибність тверджень вбачається вже з того, що в ході використання послуг операторів поштового зв`язку обидві сторони даної справи виступають саме споживачами їх послуг, а поштове підприємство – оператор послуг зв`язку і є їх виконавцем.

Водночас, в залежності від змісту документів, що пересилаються в межах поштових пересилань, правовідносини можуть носити різний характер.

Так, порядок надання відповідей на клопотання громадян, їх скарги та звернення (запити) врегульовано Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

При цьому, суд зауважує, що надання письмової відповіді на скаргу громадянина згідно цього Закону жодним чином не ставиться в залежність від оплати громадянином послуг поштового зв`язку. А отже, з наведеного чітко та беззаперечно випливає, що орган державної влади не може забезпечувати надання громадянам відповідей в такий спосіб, що призводить до покладення на них додаткових витрат, що не передбачені цим Законом.

Заразом суд вважає за необхідне відзначити таке.

Як вбачається із пояснень учасників справи в судовому засіданні, а також зі змісту позовної заяви (сторінка 3 абзац 1) частину направлених відповідачем документів складали не відповіді на звернення позивача, а процесуальні документи (відзиви на позовні заяви та апеляційні скарги, інші процесуальні документи), що направлялися військовою частиною як відповідачем у судових провадженнях.

Водночас порядок вирішення питання відшкодування поштових витрат у межах судового процесу вирішується не згідно Закону України «Про звернення громадян» або Закону України «Про захист прав споживачів», а регламентується нормами процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Той висновок, що поштові витрати на відправку процесуальної кореспонденції відносяться до судових витрат – тобто витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях: п. 91 додаткової постанови від 09.10.2025 у справі №910/10001/24; від 09.10.2020 у справі №922/976/20; додаткова постанова від 16.09.2025 №202/4129/20.

Отже, слід дійти висновку, що витрати як на направлення поштової кореспонденції в межах судового процесу, так і на її отримання стороною (у випадку використання форми відправки з оплатою за рахунок отримувача) не є шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України, а є процесуальними витратами, що підлягають розподілу судом згідно норм ЦПК України або КАС України (залежно від юрисдикції вирішення спору).

При цьому, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку факторів, зокрема на чию користь вирішено відповідний спір, чи являються понесені витрати реальними та співмірними із предметом спору та його складністю, чи не спричинено виникнення спору із неправильними діями іншої сторони тощо.

Тобто, підлягає вирішенню те коло питань, яке не може бути вирішено в межах іншого матеріально-правового спору.

При цьому, присудження судом, що вирішив відповідний матеріально-правовий спір, судових витрат на користь іншої сторони, не передбачає стягнення моральної шкоди за понесення відповідних судових витрат.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач поніс витрати на отримання поштової кореспонденції відповідача в сумі 550 грн згідно фіскальних чеків від 07.05.2023; 05.09.24, 02.11.2025;23.11.2025; 28.09.2025; 21.04.2025; 12.10.2025; 13.09.2025; 21.09.2025; 08.06.2025.

Однак, до матеріалів позовної заяви не долучено копій тих документів, які позивач отримував в межах оплачених поштових ним поштових відправлень.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Вина - це психічне ставлення особи до протиправної дії, що виражається в умислі чи необережності. Обов`язок доведення відсутності вини покладається та ту особу, що завдала шкоди.

Водночас вирішенню питання наявності вини передує встановлення наявності таких елементів правопорушення, як протиправний характер дій особи та причинний зв`язок між протиправними діями та завданою шкодою.

Отже, в межах даного спору саме на позивача покладено процесуальний обов`язок доведення факту завдання йому шкоди, зокрема завдання саме шкоди в розумінні ст. 22 ЦК України у зв`язку із порушенням відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», а не процесуальних витрат в розумінні положень ЦПК України або КАС України.

Однак, таких доказів до позовної заяви позивачем не надано.

У спрощеному позовному провадженні докази подаються разом із заявами по суті справи: позивач долучає їх до позовної заяви, а відповідач — разом із відзивом, однак у будь-якому випадку – не пізніше першого судового засідання.

За наведених умов суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту завдання йому матеріальної шкоди.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 грн, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, у чому саме полягають заподіяні йому моральні чи фізичні страждання, якими конкретними обставинами вони спричинені, якими були їх характер, тривалість та інтенсивність, а також яких саме негативних змін у житті позивача вони спричинили.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити не лише факт порушення права, а й факт заподіяння немайнових втрат та причинний зв`язок між такими втратами і протиправною поведінкою відповідача.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також позивачем не доведено, що саме дії відповідача спричинили йому моральні страждання, не надано доказів існування обставин, в яких знайшла своє вираження моральна шкода та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою відповідача.

Відтак передбачені статтями 23, 1167 ЦК України підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

IV. Щодо судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Щодо стягнення витрат на сплату судового збору, такі витрати не підлягають стягненню з позивача, оскільки спір пов`язаний із проходженням позивачем військової служби.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача. Витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовляється повністю, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн не підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, оцінюючи докази кожного окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту та розміру завданої матеріальної шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача та заявленою матеріальною шкодою, а також наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 258–265, 268, 354 ЦПК України, статтями 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, статтею 21 Закону України «Про звернення громадян», пунктом 59 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди — відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17.08.2026

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )

Суддя А. О. Діденко