Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №650/4511/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4511/26

провадження № 3/650/812/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року селище Велика Олександрівка

Суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши на судовому засіданні об`єднані матеріали, які надійшли від СПД № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в ТОВ «ОБЕРІГ» механізатором, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною четвертою статті 130 та статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

07 липня 2026 року до провадження судді надійшли матеріали справи № 650/4511/26, відповідно до яких ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП, а також матеріали справи № 650/4512/26 щодо притягнення цієї ж особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Постановою судді від 17 серпня 2026 року зазначені справи об`єднано в одне провадження з присвоєнням єдиного номера № 650/4511/26.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246354 від 14 червня 2026 року, 13 червня 2026 року о 23:50 год. на автодорозі між селами Борозенське та Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки в нічний час, не впорався з керуванням та здійснив з`їзд за межі проїзної частини з наїздом на дерево на узбіччі, унаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Такі дії кваліфіковані за статтею 124 КУпАП як порушення вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246355 від 14 червня 2026 року, після вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 вживав алкогольні напої до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з працівниками поліції у нього були наявні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя та очей. Від запропонованого огляду на місці за допомогою спеціального технічного засобу та від огляду в медичному закладі він відмовився. За викладених обставин його дії кваліфіковано за частиною четвертою статті 130 КУпАП.

На судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та заперечив факт керування транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди. Разом із тим логічно пояснити зафіксовані відеозаписом обставини свого перебування безпосередньо після пригоди на водійському місці автомобіля, причини відсутності будь-якої іншої особи біля автомобіля та обставини, за яких транспортний засіб опинився на узбіччі після наїзду на дерево, він не зміг. Конкретних відомостей про особу, яка, за його версією, могла керувати автомобілем, не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, фотознімки та відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції, а також оцінивши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозйомки, а також іншими документами.

За змістом статті 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Стаття 280 КУпАП покладає на суд обов`язок, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Таким чином, закон не встановлює вимоги, за якою факт керування транспортним засобом може бути доведений виключно відеозаписом безпосереднього руху автомобіля або безпосереднім спостереженням працівником поліції за його рухом. Така обставина, як і будь-яка інша обставина предмета доказування, може встановлюватися сукупністю узгоджених між собою прямих та непрямих доказів. Це має особливе значення у справах, пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою, оскільки працівники поліції у значній кількості випадків прибувають уже після припинення руху транспортного засобу та встановлюють особу водія за обстановкою на місці події, положенням транспортного засобу, місцем перебування осіб, їх поведінкою і поясненнями, слідами та пошкодженнями, а також іншими об`єктивно зафіксованими даними.

Суд окремо зазначає, що на дослідженому відеозаписі не зафіксовано безпосередньо момент руху автомобіля ВАЗ-2103 та момент його наїзду на дерево. Однак сама по собі відсутність такого фрагмента не спростовує факту керування ОСОБА_1 , якщо цей факт достовірно встановлюється іншими доказами в їх сукупності.

З відеозапису нагрудної камери працівника поліції вбачається, що після прибуття поліцейських автомобіль ВАЗ-2103 знаходився поза межами проїзної частини біля дерева та мав механічні пошкодження. У салоні автомобіля на водійському місці перебував ОСОБА_1 . Саме з водійського місця він вийшов після звернення до нього працівників поліції. Інших осіб у салоні автомобіля або безпосередньо біля нього, які могли б бути водієм, відеозаписом не зафіксовано. Наведена обставина сприймається судом безпосередньо з відеозображення та узгоджується з подальшою реплікою працівника поліції, зверненою до ОСОБА_1 : «А ви як сиділи за рульом, я відкрив двері і ви встали вже. Другої людини в машині не було, нікого».

Зміст відеозапису також свідчить, що на початковому етапі спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заявляв, що транспортним засобом не керував, не повідомляв про наявність іншого водія та не пояснював, яким чином він опинився на водійському місці автомобіля, що щойно зазнав дорожньо-транспортної пригоди. Поліцейські зверталися до нього як до особи, причетної до пригоди, з`ясовували його особу, документи на автомобіль та страховий поліс, оглядали пошкодження, здійснювали вимірювання і складали схему. Упродовж цього часу будь-якого твердження про те, що за кермом перебувала інша особа, від ОСОБА_1 не надходило.

Надалі, коли працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про дорожньо-транспортну пригоду за його участю та запропонував пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння спочатку на місці, а потім у медичному закладі, останній від проходження огляду відмовився. І на цьому етапі він також не заперечив, що був водієм, та не вказав на іншу особу, яка нібито керувала транспортним засобом.

Чітке заперечення факту керування з`являється на відеозаписі пізніше, після того як працівник поліції повідомляє про складання адміністративних матеріалів та пропонує надати письмові пояснення про обставини руху і дорожньо-транспортної пригоди. Саме тоді ОСОБА_1 уперше відповідає: «Я не їхав». На подальше запитання поліцейського «А хто їхав?» він відповідає: «Не знаю», а надалі повторює: «Не керував». На запитання, хто ж тоді керував автомобілем, та зауваження «Машина сама виїхала?» конкретної версії не наводить.

Пізніше, під час продовження спілкування, ОСОБА_1 знову стверджує: «Я не їхав», «Я нікуди не заїжджав, бо я нікуди не їхав», однак водночас не повідомляє жодних обставин, за яких інша особа могла залишити місце пригоди, не називає її прізвища, імені, контактних даних чи будь-яких інших відомостей, які дозволили б перевірити таку версію. Навіть у відповідь на пряме запитання «А хто їхав? Машина сама їхала?» він фактично не пропонує альтернативного пояснення події.

Суд не розцінює саме по собі незазначення ОСОБА_1 іншого водія або відсутність негайного заперечення як самостійний доказ його вини та не покладає на нього обов`язок доводити свою невинуватість. Водночас ці обставини мають значення для перевірки достовірності висунутої ним пізніше версії в сукупності з об`єктивними даними відеозапису. Якщо особі одразу приписується керування транспортним засобом, якого фактично не було, логічно очікуваною реакцією є повідомлення про цю обставину та про реального водія вже при первинному з`ясуванні події. У цьому випадку такої реакції не було. Натомість заперечення виникло лише після того, як для ОСОБА_1 стало очевидним оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Така послідовність подій сама по собі не замінює доказування, проте в поєднанні з тим, що ОСОБА_1 безпосередньо після пригоди виявлено одного саме на водійському місці пошкодженого автомобіля, що інший можливий водій на місці відсутній, а будь-яке конкретне пояснення щодо його існування не наведено ані під час первинного спілкування, ані надалі на судовому засіданні, переконливо спростовує висунуту ним версію про непричетність до керування.

Суд також ураховує, що з розмов працівників поліції, зафіксованих нагрудною камерою, вбачається: незадовго до виявлення автомобіля вони вже проїжджали цією ділянкою дороги, а транспортного засобу в такому положенні там не було. Це узгоджується з іншими матеріалами щодо часу пригоди та свідчить про її недавнє настання. Після виявлення автомобіля працівник поліції зареєстрував подію як дорожньо-транспортну пригоду без потерпілих, зазначивши один транспортний засіб ВАЗ-2103 та дані ОСОБА_1 як водія.

Схема місця дорожньо-транспортної пригоди та фотознімки узгоджуються з відеозаписом щодо положення автомобіля поза межами проїзної частини, наїзду на дерево та наявності механічних пошкоджень. Даних про зіткнення з іншим транспортним засобом, втручання іншого учасника дорожнього руху чи іншу зовнішню причину, яка могла б пояснити з`їзд автомобіля з дороги, матеріали справи не містять.

Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до пункту 13.1 Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Оцінюючи наведені докази в їх взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не обрав такої швидкості та способу керування, які б дозволяли постійно контролювати рух транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, унаслідок чого допустив з`їзд за межі проїзної частини та наїзд на дерево. Причинний зв`язок між порушенням вимог Правил дорожнього руху та механічним пошкодженням транспортного засобу є безпосереднім. Отже, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Щодо правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, суд виходить з такого.

Частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Зазначеному обов`язку кореспондує підпункт «є» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки.

На відеозаписі працівник поліції неодноразово уточнює у ОСОБА_1 час уживання алкоголю відносно дорожньо-транспортної пригоди. На запитання «Ви вживали після ДТП чи до ДТП?» ОСОБА_1 відповідає: «Після». Надалі на повторне запитання він знову відповідає: «Після», а також прямо зазначає: «Після ДТП я вживав». В іншому фрагменті на запитання поліцейського щодо вживання алкоголю після події він відповідає: «Так, я після того вживав».

Ці висловлювання є безпосередньо зафіксованими технічним засобом, повторюються декілька разів і в частині часу вживання алкоголю є послідовними. Те, що одночасно ОСОБА_1 заперечував саме вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди та керування автомобілем, не спростовує змісту його пояснень про вживання алкоголю саме після події. Оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його участі у дорожньо-транспортній пригоді встановлений судом сукупністю наведених вище доказів, його власні пояснення про подальше вживання алкоголю набувають значення доказу об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП.

Відеозаписом також зафіксовано, що працівники поліції спостерігали у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд спочатку на місці за допомогою спеціального технічного засобу, а потім у найближчому медичному закладі. Від обох запропонованих способів огляду він відмовився. Суд у цій справі не кваліфікує саму відмову від огляду як окрему підставу відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП, однак ураховує її як елемент хронології подій, що підтверджує: до проведення медичного огляду чи до прийняття рішення про звільнення від нього ОСОБА_1 уже повідомив про вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, досліджені докази утворюють логічну та взаємоузгоджену сукупність: автомобіль ОСОБА_1 виявлено безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди поза межами проїзної частини після наїзду на дерево; самого ОСОБА_1 виявлено на водійському місці, звідки він вийшов у присутності поліцейських; інших осіб, які могли б керувати автомобілем, на місці не було; первинно він факту керування не заперечував, а версію про те, що «не їхав», висунув лише під час оформлення адміністративних матеріалів, не навівши жодного конкретного альтернативного пояснення; механізм та наслідки ДТП підтверджені схемою і фотознімками; після пригоди він, за власними неодноразовими поясненнями, вживав алкоголь, а від запропонованого огляду відмовився.

Суд вважає, що наведена сукупність доказів є належною, допустимою, достовірною та достатньою, а встановлені нею обставини не залишають розумного сумніву в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди та після неї, до проведення відповідного огляду, вживав алкоголь. Заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування оцінюються судом як спосіб захисту від адміністративної відповідальності, оскільки вони виникли лише на стадії оформлення матеріалів, не узгоджуються з об`єктивною картиною, зафіксованою на відео, та не містять перевірюваного альтернативного пояснення встановлених обставин.

Отже, дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації: за статтею 124 КУпАП - як порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу; за частиною четвертою статті 130 КУпАП - як вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння або до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом або посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. У цій справі більш серйозним є правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 130 КУпАП.

Санкція частини четвертої статті 130 КУпАП передбачає для водіїв накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд ураховує характер вчинених правопорушень, обставини дорожньо-транспортної пригоди, подальше вживання алкоголю після неї, особу правопорушника та необхідність застосування стягнення, яке буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень. За таких обставин суд вважає необхідним застосувати штраф у межах санкції частини четвертої статті 130 КУпАП з обов`язковим додатковим стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно із Законом України «Про судовий збір» ставка судового збору в такому випадку становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня 2026 року, становить 3328 грн, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 24, 27, 33, 36, 40-1, 124, частиною четвертою статті 130, статтями 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 130 та статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на підставі частини другої статті 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.

Суддя _______________ О.О. Сікора