Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №461/6275/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6275/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/3141/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

31.07.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) заборгованість за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року в розмірі 23934 грн. 22 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.12.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №344118594 на суму 8900 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5K4F5.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 8900 грн. 20.12.2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яку остання вказала у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01 на підставі якого, підписавши реєстр прав вимоги №174 від 22.02.2022 року, первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №30/1023-01, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги.

04.06.2025 року між ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, на підставі якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором на загальну суму 23934 грн. 22 коп.

Відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 23934 грн. 22 коп., а саме: 8900 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 15034 грн. 22 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідачки в судовому порядку.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року в розмірі 23934 грн. 22 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» повністю або зменшити розмір стягнення до суми основного боргу без процентів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка зазначала, що суд безпідставно здійснив розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, чим позбавив її можливості надати пояснення, подати докази та заперечення щодо позову.

Вважає сумнівними докази переходу права вимоги, які суд прийняв до уваги, не перевіривши їх достовірність та належність, відсутні оригінали документів і докази реального фінансування (оплати) за відступлення права вимоги.

Окрім того, звертає увагу на неправильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості та надмірність і недоведеність суми нарахованих процентів.

Додає, що судом безпідставно проігноровано норми ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення розміру неустойки та надмірних нарахувань.

Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив у 2025 році до моменту звернення до суду з даним позовом.

08.10.2025 року позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта, звернувши увагу на те, що проценти нараховані ОСОБА_2 згідно умов кредитного договору і розмір заборгованості за процентами був зменшеним. Уклавши договір, позичальниця підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. ОСОБА_1 отримала екземпляр договору на власну електронну пошту, а також мала вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Щодо твердження ОСОБА_4 про пропуск позивачем строку позовної давності, то зазначає, що законодавцем було зупинено перебіг позовної давності під час дії воєнного стану, тому на момент звернення до суду з позовом такий строк не було пропущено.

В подальшому, відповідачка ОСОБА_3 подала до апеляційного суду письмові пояснення в підтримання поданої нею апеляційної скарги.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», в свою чергу, подав письмові пояснення на спростування доводів відповідачки.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.08.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 14.08.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №344118594 на суму 8900 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5K4F5.

20.12.2021 року кредитні кошти в сумі 8900 грн. були перераховані позичальнику, шляхом ініціювання через банк провайдер, на її банківську карту № НОМЕР_1 , номер якої було вказано у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року.

30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №30/1023-01, на підставі якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року.

04.06.2025 року між ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, на підставі якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року.

З моменту закінчення строку дії кредитного договору до моменту звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не погасила заборгованість, загальний розмір заборгованості склав 23934 грн. 22 коп., з яких: 8900 грн. заборгованості по тілу кредиту та 15034 грн. 22 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір з відповідачкою був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі у якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Згідно зі ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що договір №344118594 від 20.12.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 був укладений в електронній формі, відповідно до п.1.1 якого, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит в розмірі 8900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів. Вказаний договір був підписаний ОСОБА_2 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV5K4F5, відправленим 20.12.2021 року о 18:46:30 позичальниці на її мобільний номер телефону НОМЕР_2 , вказаний нею в заявці на отримання кредиту.

Таким чином, кредитний договір №344118594 від 20.12.2021 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

В наданих письмових поясненнях у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечує факт укладення нею кредитного договору, в той же час, вона зазначає, що такий договір нею було укладено у стані психоемоційної нестабільності та морального тиску, що вплинуло на її здатність усвідомлювати та оцінювати умови договору.

Однак, відповідачка кредитного договору не оспорювала, тому він є дійсним.

З урахуванням наведеного, оскільки кредитний договір укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідачки.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п.2.1 якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

У подальшому, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладалися додаткові угоди, зокрема: додаткова угода №19 від 28.11.2019 року, додаткова угода №26 від 31.12.2020 року, додаткова угода №27 від 31.12.2021 року, додаткова угода №31 від 31.12.2022 року, додаткова угода №32 від 31.12.2023 року, та на підставі витягу з реєстру прав вимоги №174 від 22.02.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року.

30.10.2023 року між ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язався відступити ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2020 року, від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року.

04.06.2025 року ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників (додаток №1) за договором факторингу №04/06/25-Ю від 30.09.2024 року від ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року на загальну суму 23934 грн. 22 коп., з яких: 8900 грн. - прострочене тіло, 15034 грн. 22 коп. - прострочені проценти.

Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є кредитором відносно ОСОБА_2 за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року.

Щодо твердження відповідачки про неповідомлення її про заміну кредитора, то за відсутності виконання нею боргу перед первісним кредитором, це не впливає на її обов`язок сплатити борг новому кредитору, про якого їй зараз відомо.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, колегія суддів враховує надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог і звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, відтак, нею було погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов та інші докази, які підтверджують отримання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Умовами кредитного договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме: до 19.01.2022 року (п.1.7 договору).

Пунктом 1.9, 1.9.1 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом на період строку, визначеного п.1.7 договору - дисконтний період, за дисконтною процентною ставкою 2.1 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п.1.11 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п.1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами п.1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).

Згідно пунктів 1.12, 1.12.1, 1.12.2, 1.13 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак, при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Таким чином, між первісним кредитором та ОСОБА_2 було погоджено строк кредитування та розмір процентної ставки, який становить: 2.1 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом в дисконтний період; 2.98 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом після завершення дисконтного періоду, але не більше ніж 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості встановлено, що кредитором здійснювалося нарахування процентів ОСОБА_2 за ставками, передбаченими умовами договору, а саме: в період з 20.12.2021 року по 19.01.2022 року - 2.1 проценти в день; в період з 20.01.2022 року по 03.04.2022 року - 2.98 проценти в день; в період з 11.04.2022 року по 18.04.2022 року - 0,21 проценти в день.

Окрім цього, 04.03.2022 року ОСОБА_2 було списано 1856 грн. 54 коп., а 08.08.2022 року - списано 256 грн. 22 коп. боргу за нарахованими процентами.

Нарахування процентів здійснювалося в дисконтний період - 30 днів та 90 днів після дисконтного періоду.

Доводи відповідачки про те, що нараховані проценти є несправедливими в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу, оскілки останньою цього не доведено.

Колегія суддів звертає увагу, що в період дії згаданого кредитного договору норми чинного законодавства не містили жодних обмежень щодо максимальної процентної ставки. Такі обмеження були запроваджені з прийняттям 22.11.2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року. До цього часу, таких обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки не існувало.

Щодо твердження відповідачки про пропуск позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та клопотання про застосування наслідків пропуску такого строку, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року, яка утворилася в період з 20.12.2021 року по 18.04.2022 року.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з даним позовом звернулося до суду 31.07.2025 року.

За приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України).

За загальним правилом, позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст.263, 264 ЦК України.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі, Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав на момент звернення ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з даним позовом, в зв`язку з чим, позивачем не пропущено строк позовної давності, про застосування якого просить відповідачка.

Щодо доводів ОСОБА_1 про неналежне її повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, то колегія суддів звертає увагу, що судову кореспонденцію суд першої інстанції скеровував на поштову та електронну адресу, яка нею була зазначена в кредитному договорі та відповідно яку ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зазначив в позовній заяві.

Колегія суддів звертає увагу, що саме після скерування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Також, необхідно зазначити, що справу було призначено до розгляду судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду, колегія суддів звертає увагу, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), -встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 не є судом першої інстанції, який розглянув дану справу, тому з заявою про розстрочку виконання рішення суду в порядку статті 435 ЦПК України слід звертатися до суду першої інстанції.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду передбачено також ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №344118594 від 20.12.2021 року у розмірі 23934 грн. 22 коп. та сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

У зв`язку з тим, що сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 грн. 60 коп. відповідачці було відстрочено ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року до ухвалення судового рішення у справі за результатами апеляційного розгляду, тому вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич