Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №335/5735/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.08.2026 Справа № 335/5735/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5735/26 Головуючий у 1-й інстанції – Новасардова І. В. Провадження № 33/807/1016/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ст. 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю захисника Левицької Ю. В., представника потерпілого Кузьмінова Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Левицької Ю. В. на постанову судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, а також стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 15 травня 2026 року о 19 год. 15 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Е200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Запоріжжі, по вул. Сєдова, буд. 8, під час виїзду з прилеглої території не надав переваги у русі транспортному засобу «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по вул. Сєдова, чим порушив п.п. 10.2, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Левицька Ю. В. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, враховуючи таке.

1. Суд першої інстанції при розгляді справи неповно та не всебічно дослідив обставини адміністративного правопорушення та дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Наявні у матеріалах справи докази не дають можливості однозначно встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди, дії кожного з учасників дорожнього руху та наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 і наслідками ДТП. Суд не врахував пояснення останнього щодо обставин пригоди, зокрема те, що під час виїзду з прилеглої території він був засліплений сонячним світлом, не мав можливості своєчасно побачити транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з перевищенням швидкості у місті, а зіткнення відбулося після того, як його автомобіль вже перебував на проїзній частині.

2. Суд без належних правових підстав відмовив у проведенні автотехнічної експертизи, яка могла б встановити швидкість руху транспортних засобів, можливість уникнення зіткнення, відповідність дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху України та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

3. Захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП, містить однобічну оцінку обставин події та не може бути достатньою підставою для висновку про винуватість ОСОБА_1 . На переконання захисника, судом порушено право особи на захист та право на справедливий судовий розгляд, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, на думку сторони захисту, суддя першої інстанції провів судовий розгляд формально, без з`ясування всіх обставин справи, з порушенням вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, постанова судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні захисник Левицька Ю. В. зазначила про можливість проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтримала доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просила її задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду від нього не надходило.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Представник потерпілого Кузьмінов Д. В. заперечував доводам апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, та представника потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з відомостей, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 щодо порушення Правил дорожнього руху України.

Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої стороною захисту апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість.

Щодо доводів апелянта про неповне та не всебічне дослідження обставин адміністративного правопорушення

В ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.п. 10.2, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставинах, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог п.2.3б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій обов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно положень п.10.2 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги – велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Сукупність доказів, які містяться у матеріалах даної справи, свідчать про те, що вищезазначені норми ОСОБА_1 не були дотримані.

Так, судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок з урахуванням схеми місця ДТП та фототаблиці до неї; письмових пояснень ОСОБА_1 та іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 .

Під час апеляційного розгляду захисник Левицька Ю.В. зазначила, що ОСОБА_1 , виїжджаючи з прилеглої території на вул. Сєдова в м. Запоріжжі, був осліплений сонцем, не побачив автомобіль, який рухався з лівого боку. А зіткнення, на її переконання, сталося саме через перевищення швидкості водієм ОСОБА_2 .

Однак, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за обставин, встановлених судом та відображених у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: даними схеми місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтверджують, що ОСОБА_1 виїжджав з прилеглої території на дорогу, по якій рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 .

На думку апеляційного суду, докази наявні у справі поза розумним сумнівом доводять, що, розглядаючи дії водія ОСОБА_1 в контексті зазначених у протоколі обставин, причиною ДТП стало те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Е200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, та виїжджаючи з прилеглої території на дорогу, не надав переваги у русі транспортному засобу під керуванням ОСОБА_2 .

При цьому, суд наголошує, що оцінка дій іншого водія, а саме ОСОБА_2 , виходить за межі розгляду даної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно залишення без задоволення клопотання про призначення автотехнічної експертизи

Частиною 1 статті 273 КУпАП встановлено, що експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

У справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП призначення експертизи є виключним правом, а не обов`язком суду. Судова практика виходить із того, що відмова у задоволенні клопотання про проведення авто технічної експертизи є правомірною, якщо наявні в справі докази є достатніми для встановлення вини.

Визначення необхідності проведення експертизи відноситься до дискреційних повноважень суду.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя суду першої інстанції розглянув клопотання сторони захисту про призначення автотехнічної експертизи та з огляду на достатність для прийняття рішення доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов до висновку про відсутність необхідності в її проведенні.

Щодо доводів сторони захисту про порушення вимог ст. 256 КУпАП під час складення протоколу про адміністративне правопорушення

На думку сторони захисту, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, без врахування пояснень останнього.

Під час розгляду справи даної справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, захисник наполягала, що дорожньо-транспортна пригода за викладених обставин сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_2 перевищив допустиму швидкість руху та не встиг вчасно зупинитися, щоб уникнути зіткнення.

У даній справі суд апеляційної інстанції сукупністю досліджених доказів вважає доведеним причино - наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_1 та наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди. Тому, вказані дії останнього свідчать про порушення ним вимог п.п. 10.2 і 2.3 «б» ПДР Українита знаходяться у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП у виді пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, вважаю, що доводи апелянта в цій частині не впливають на висновки суду в рамках даної справи стосовно ОСОБА_1 та не можуть розглядатися у даному провадженні через призму складеного відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначені в постанові суду відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п.п. 10.2 і 2.3 «б» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка з урахуванням положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, та говорить про те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду першої інстанції з приводу доведеності вини ОСОБА_1 і їх відповідність критеріям належності, допустимості та достатності.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, належним чином вмотивовані, повністю відповідають фактичним обставинам справи, суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Наведені в апеляційній скарзі твердження правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ст. 124 КУпАП.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Левицької Юлії Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод