Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №607/165/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 Справа №607/165/26 Провадження №2-др/607/82/26

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника позивача, адвоката Демковича Ю.Й., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (розписки) та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (розписки) задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки)

від 15 червня 2023 року у розмірі 9 000,00 доларів США та судовий збір у розмірі

3 773,98 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10 липня 2026 року представник позивача – адвокат Демкович Ю.Й. – звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій цивільній справі, у якій просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, у розмірі 6 328,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що судом не вирішено питання про розподіл та відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а розмір понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката у справі № 607/165/26 становить 6 328,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № б/н від 22 грудня 2025 року, додатком № 1 до договору (тарифи на обчислення вартості послуг) та актом про надання правничої допомоги від 10 липня 2026 року. Представник позивача також зазначив, що акт про надання правничої допомоги складено

10 липня 2026 року, тобто вже після ухвалення рішення суду, що є поважною причиною неподання його копії до закінчення судових дебатів у справі.

Копія заяви про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї документами надіслана відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» від 10 липня 2026 року.

Відзиву чи заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення від відповідача до суду не надходило.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце, день та час розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Приписами статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі – Закон № 5076) договір про надання правової

допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту

(частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria від 25 березня 1999 року (заява №31195/96).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 141

ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 328,00 грн представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 22 грудня 2025 року, укладеного між адвокатом Демковичем Ю.Й. та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору (тарифи на обчислення вартості послуг, прив`язані до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 8 647 грн), а також акт про надання правничої допомоги від 10 липня 2026 року, яким визначено перелік та вартість наданих послуг: ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, – 1 год. – 864 грн; вивчення законодавства, яке підлягає застосуванню, та судової практики – 1 год. – 864 грн; складення позовної заяви – 1 документ – 4 000 грн; представництво інтересів клієнта в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області у справі № 607/165/26 –

2 судових засідання по 300 грн – 600 грн, а всього – 6 328 грн.

Надання адвокатом зазначених послуг, їх обсяг та вартість підтверджуються актом про надання правничої допомоги від 10 липня 2026 року, який підписаний сторонами договору без зауважень та заперечень.

Суд враховує, що надані послуги (ознайомлення з матеріалами справи, вивчення законодавства та судової практики, складення позовної заяви, участь у двох судових засіданнях) відповідають фактичному обсягу процесуальних дій адвоката у цій справі та стадіям її розгляду, а заявлена сума є співмірною зі складністю справи (стягнення заборгованості за розпискою) та ціною позову.

Заперечень щодо співмірності заявлених витрат від відповідача до суду не надходило, доказів на спростування розміру та обґрунтованості таких витрат відповідачем не подано.

Оцінивши подані докази за критеріями реальності, необхідності та розумності, а також співмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 328,00 грн є документально підтвердженими, реальними та обґрунтованими.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково – на суму 377 397,90 грн, що становить 94,25 % ціни позову (400 419,17 грн), оскільки у частині стягнення 3 % річних у розмірі 549,00 доларів США (23 021,27 грн) відмовлено.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки витрати на професійну правничу допомогу є іншими судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи, у розумінні статті 133 ЦПК України, вони підлягають розподілу за тим самим пропорційним принципом, що й судовий збір у цій справі.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 5 964,18 грн (6 328,00 грн х 377 397,90 грн / 400 419,17 грн).

Суд окремо зауважує, що акт про надання правничої допомоги, яким визначено остаточний обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, складено та підписано сторонами договору 10 липня 2026 року, тобто після ухвалення рішення у справі. Відтак зазначений доказ не міг бути поданий суду до моменту його складення та підписання сторонами договору. При цьому представник позивача після складення зазначеного акта без невиправданої затримки звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та подав відповідні докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Наведення представником позивача у заяві обставин, які, на його думку, свідчать про поважність причин неподання доказів у встановлений законом строк, суд розцінює як клопотання про поновлення відповідного процесуального строку. За таких обставин суд вважає причини пропуску встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку для подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу поважними та поновлює відповідний процесуальний строк.

Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також пропорційне задоволення позовних вимог у основній справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 964,18 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 127, 133, 137, 141, 244, 258 – 268, 270, 273 – 274,

352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Поновити строк для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цивільної справи

№ 607/165/26.

2. Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Демковича Юрія Йосиповича – про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (розписки) – задовольнити частково.

3. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (

ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 964 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 18 копійок.

4. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного додаткового рішення суду.

7. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Демкович Юрій Йосипович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса для листування: вул. За Рудкою, буд. 33, оф. 702, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець