Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №308/7713/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7713/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що 04.06.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Р. Комарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено актовий запис № 7.

За час перебування у шлюбі народились діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує, що спільне життя з відповідачем стало неможливим через постійні конфлікти та суперечки. Кожен з подружжя має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Вказує, що незважаючи на спільне проживання, шлюбні стосунки фактично припинені значно раніше.

Позивач повідомляє, що подальші суперечки та відсутність батька, як чоловічої складової у вихованні, можуть негативно вплинути на їх неповнолітнього сина. Стверджує, що шлюб з відповідачем носить формальний характер, примирення та збереження сім`ї є неможливим.

Стверджує, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин, відповідач не приймає участі у вихованні неповнолітнього сина та ухиляється від обов`язку щодо його утримання.

Позивач зазначає, що на момент пред`явлення позову між нею та відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини, оскільки відповідач відмовляється добровільно вирішити це питання.

Позивач звертає увагу, що її матеріальний стан, зокрема, заробітна плата у розмірі близько 7 000,00 грн не дає можливості в повному обсязі забезпечувати повноцінний та всебічний розвиток дітей.

У той же час, ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, інших осіб на утриманні не має, у зв`язку з чим, позивач вважає, що останній може та повинен сплачувати аліменти на неповнолітнього сина.

На підставі викладеного, просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Виконавчим комітетом Р. Комарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено актовий запис № 7; стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 всіх доходів, починаючи з 20.05.2026 і до досягнення повноліття та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 29.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась. Повідомлялась судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи без участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та вважається належно повідомленим про судовий розгляд на підставі п. 1 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, наданою у позовній заяві, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.06.2005 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружились, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження № 07, місце реєстрації виконкомом Р.Комарівської с/ради, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл., Україна, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 04.06.2005.

Прізвище чоловіка після одруження – ОСОБА_6 .

Прізвище дружини після одруження – ОСОБА_6 .

У позивача та відповідача народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 18.10.2010 року зроблено відповідний актовий запис № 1248, та що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 , виданим 18.10.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Подружнє життя між сторонами не склалося. Згідно з позовною заявою хоча сторони проживають разом, сімейні відносини між подружжям припинені, крім того сторони втратили всі фізичні та духовні зв`язки. Подальше їхнє спільне життя як подружжя неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки, позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

На даний час сторони по справі не підтримують шлюбне життя, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Враховуючи наведені обставини справи, суд доходить висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оцінюючи наявні у справі докази, те, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини, а малолітній син перебуває на утриманні матері, хоча обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, враховуючи пасивну поведінку відповідача щодо здійснення ним процесуальних прав, суд вирішує спір на основі наявних доказів, беручи до уваги відсутність доказів про те, що відповідач має незадовільний стан здоров`я, інших утриманців чи будь-які інші причини неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст. 182 СК України, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дитини, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 27.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття, оскільки саме такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та обов`язку обох батьків їх утримувати та відповідатиме реальним потребам дітей, а також матеріальному становищу сторін у справі.

На підставі п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог в частині вимог про розірвання шлюбу, судовий збір в розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету судовий збір в розмірі 1331,20 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. 12, 13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, 180-184, 191 СК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 04.06.2005 виконкомом Русько-Комарівської сільської ради, Ужгородського р-ну, Закарпатської обл., Україна, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження № 07,та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 04.06.2005, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача ОСОБА_2 , але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви з 27.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Суддя В. В. Чепка