Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №706/880/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/880/26 3/706/291/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум.Христинівка

Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Школьна А.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Підліснюка В.Ю., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2026 до Христинівського районного суду Черкаської області надійшов складений 21.05.2026 щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №514548 за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП.

Згідно переданого на розгляд судді протоколу, ОСОБА_1 26.03.2025 близько 22 години 20 хвилин вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , з якою разом проживають та мають спільний побут.

До протоколу про адміністративне правопорушення ДОП СП ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Гончар Т.І. на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП долучив:

- копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ;

- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, із якої слідує, що рівень небезпеки кривдника є низьким, терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_1 не видавався;

- копію постанови про закриття кримінального провадження №12025255360000745 від 28.11.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України та копії виділених із кримінального провадження матеріалів.

За клопотанням потерпілої ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено копію висновку спеціаліста в галузі судово – медичної експертизи №471 від 04.09.2025, копії довідок про те, що вона зверталася 27.03.2025 за медичною допомогою та копію посвідчення особи із інвалідністю ІІ групи.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні домашнього насильства не визнав та пояснив, що між ним та ОСОБА_2 мала місце суперечка, яка виникла на побутовому ґрунті через гроші. Його колишня дружина просила надати кошти на лікування дитини, на що він відповів відмовою, вимагаючи спочатку повернути старі борги. Він також запідозрив, що дружина намагається знайти та забрати його сховані гроші, тому не давав закрити двері в його кімнату. ОСОБА_1 стверджував, що не торкався жінки та не бив її. Кров на її обличчі та вибитий зуб пояснив нещасним випадком. За його версією жінка сама застрибнула на ліжко, а коли він розвернувся щоб піти, вона зіскочила, зачепилася та впала обличчям об поріг. ОСОБА_1 підтвердив, що брав стільця до рук, але пояснив це наміром налякати дружину, щоб вона заспокоїлася та перестала бігати по хаті і хлопати дверима. Він заперечував факт удару стільцем, називаючи такі звинувачення абсурдом, оскільки в кімнаті, де вони перебували, замало місця навіть щоб замахнутися. У судовому засіданні наполягав, що одягу на потерпілій не рвав, будь – якої шкоди їй не спричиняв, а всі отримані потерпілою травми є результатом її власної необережності.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Підліснюк В.Ю. у судовому засіданні висловив думку, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав відсутності в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та недоведеності самої події. Звертаючи увагу на недоліки зібраних доказів, захисник зазначив, що подія мала місце у березні 2025 року, проте під час викликів поліції у квітні та серпні потерпіла про неї не згадувала. Потерпіла звернулася до спеціаліста у галузі судової медицини для фіксації ушкоджень лише через пів року (у вересні), а кримінальне провадження зареєстроване тільки у листопаді 2025 року. Таким чином, судово – медична експертиза проводилася виключно за медичними документами, без огляду особи. Крім того, висновок експерта має ймовірнісний характер, зазначаючи лише, що тілесні ушкодження «можливо» могли настати за вказаних обставин, що захисник трактує як припущення. Захисник наполягає на порушенні статті 254 КУпАП, яка вимагає складання протоколу протягом 24 годин з моменту виявлення правопорушення, тоді як протокол поліцейським складено у травні 2026 року. У протоколі не зазначено суті адміністративного правопорушення: не вказано конкретну адресу, обставини та вид спричиненого насильства (фізичне, психологічне чи економічне). Захисник стверджує, що у даній ситуації мав місце «побутовий скандал», що не є тотожним домашньому насильству за відсутності доказів фізичного чи іншого впливу на потерпілу особу. Оскільки всі сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просив закрити провадження щодо його підзахисного.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила про достатність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення щодо неї домашнього насильства. Підтвердила, що конфлікт стався 26 березня 2025 року о 22 год 20 хв. Причиною агресивної поведінки чоловіка стало те, що потерпіла закрила двері в кімнату, де він дивився телевізор. Чоловік вибіг, почав кричати та грюкати дверима, після чого схопив маленького стільця і забіг із ним в кімнату. Вона злякалася і вискочила на ліжко, а ОСОБА_1 намагався вдарити її стільцем, але вона відбилася. Тоді він схопив іншого стільця і знову намагався завдати удару. Коли потерпіла вхопилася за даний стілець, чоловік смикнув за нього, через що вона впала. Під час спроби піднятися, вона впала вдруге та вибила об поріг зуба. Через це у неї з`явилася на обличчі кров, якою вона залила підлогу, одяг та штори. Вона вибігла на вулицю та почала кричати, а чоловік закрив двері. Вона зателефонувала сину, який приїхав до неї. Через отримані травми вона була змушена видалити зуб та лікувати суглоб. Окрім фізичної шкоди, вона тривалий час перебувала у стресовому стані.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та потерпіла – ОСОБА_2 є його батьками. Наразі він підтримує стосунки лише із матір`ю. Подія мала місце весною 2025 року у період часу із 22 до 23 год. До нього зателефонувала мати та повідомила, що батько її побив і попросила приїхати. Прибувши до будинку батьків, ОСОБА_3 виявив матір на вулиці. Вона була в крові, у частково розірваному одязі, сильно налякана та плакала. Будинок на той момент був зачинений. Коли свідок постукав, батько відчинив двері. На запитання про причини конфлікту та стан матері, батько, за словами свідка, відповів: «Заробила та й побив». У подальшому під час спроб примирення батьків, він повністю заперечував свою вину, стверджуючи, що мати сама впала, коли кудись бігла. Свідок зазначив, що бачив кров на обличчі та губах матері. У неї хитався передній зуб, через що мати шепелявила. Були синці та почервоніння на передпліччях та обличчі. Наступного ранку свідок відвіз матір до лікарні, де вона зверталася до стоматолога та травматолога.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , думку захисника Підліснюка В.Ю., допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Як слідує із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за фактом спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 28.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12025255360000745 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Підставою внесення відомостей до ЄРДР слугувала заява ОСОБА_2 від 27.11.2025.

У ході проведення досудового розслідування старшим дізнавачем допитано потерпілу ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є дітьми Головатих та прибули до батьків після інциденту, відібрано пояснення у ОСОБА_1 .

В ході дізнання за участю потерпілої проведено слідчий експеримент та призначено судово – медичну експертизу.

Відповідно до висновку судово – медичного експерта №05-7-01/14 від 02.02.2026 у ОСОБА_2 виявлено травматичний періодонтит 11 зуба на верхній щелепі. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах, вказаних освідуваною та в постанові і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Будь-яких тілесних ушкоджень на спині при огляді ОСОБА_2 не виявлено. Можливість утворення, виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, в результаті падіння з положення стоячи на колінах та в послідуючим ударом правим плечем об вугол дверного проєму та обличчям об поріг, про які вказала потерпіла в ході проведення слідчого експерименту 23.12.2025, не виключається.

Очевидці даної події під час дізнання встановлені не були через їх відсутність.

Дослідивши, зібрані в ході дізнання докази та враховуючи той факт, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження утворились не від нанесених ударів, а внаслідок втрати рівноваги та подальшого падіння і удару правим плечем об вугол лутки дверного проєму та обличчям об поріг, що підтверджується показами самої потерпілої та проведеним за її участі слідчим експериментом, тобто внаслідок необережних дій, відсутності будь-яких тілесних ушкоджень на спині ОСОБА_2 , старший дізнавач дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а тому 18.05.2026 прийняв постанову про закриття кримінального провадження.

Оцінюючи матеріали справи на предмет наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя виходить, в першу чергу, зі змісту складеного щодо ОСОБА_1 протоколу, який, відповідно до вимог чинного законодавства, має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, що свідчать про вчинення особою конкретного адміністративного правопорушення.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичним насильством є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Суб`єктивна сторона характеризується умислом.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення містить лише твердження про вчинення ним домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , проте жоден із елементів даного правопорушення у протоколі не розкритий, поліцейським не встановлено та не зазначено де, за яких обставин, якого характеру діяння вчинив ОСОБА_1 .

Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 173-2 КУпАП являється адміністративним правопорушенням із матеріальним складом, відсутні відомості щодо спричинення шкоди фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а викладений у протоколі зміст вчиненого ОСОБА_1 діяння не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім іншого, на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно - наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Достатніх доказів, які б доводили вчинення ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, судді не надано.

Як зазначалося вище, домашнє насильство полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Як слідує із наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснень між ними виник побутовий конфлікт, а тілесні ушкодження потерпіла отримала в результаті падіння. Доказів умисного спричинення потерпілій тілесних ушкоджень матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. З огляду на відсутність суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, старшим дізнавачем прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12025255360000745 від 28.11.2025.

Враховуючи вище викладене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, отримання потерпілою з необережності тілесних ушкоджень, не може свідчити про вчинення щодо неї фізичного, психологічного чи економічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 7, 9, 173 - 2, 245, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Христинівський районний суд Черкаської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Альона ШКОЛЬНА