Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №697/623/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/623/26

Провадження № 2/697/629/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання – Шакало Л.С.,

представника позивача – адвоката Рябокляч К.О. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також – ОСОБА_2 , відповідач) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,12 га, розташовану на території Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Проте, коли він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, то державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори своєю постановою від 10.07.2025 № 6017/02/31 відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з необхідністю встановлення факту родинних відносин між ним та померлою, зокрема відсутністю свідоцтва про його народження, а також пропуском встановленого строку для прийняття спадщини.

При цьому, позивачу було роз`яснено, що дані питання необхідно вирішувати в судовому порядку.

В установлений законом шестимісячний термін він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини по тій причині, що його мати, незадовго до своєї смерті, заповіла все своє майно своєму внукові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є його рідним племінником – відповідачем за цим позовом.

Відразу після смерті матері позивач мав розмову з відповідачем щодо прийняття ним спадщини після його баби – ОСОБА_4 , на що останній його запевнив, що від спадщини він, звісно, не відмовляється і буде оформляти її на себе.

Незважаючи на їхні з відповідачем родинні відносини та відсутність будь-яких неприязних стосунків, вони практично не бачилися і не спілкувалися, насамперед, позивач пов`язує з великою між ними різницею у віці та відсутністю спільних інтересів.

Проте, на початку липня 2025 року, він з відповідачем випадково зустрілися у спільних знайомих, де ОСОБА_2 несподівано для позивача заявив, що спадщину після смерті ОСОБА_4 він так і не оформив, бо не мав на це ні достатньо часу, ні особливого бажання, та запропонував, щоб позивач оформив цю спадщину на себе, якщо ця земельна ділянка являє собою для нього якусь цінність.

Таким чином, ним пропущений шестимісячний строк на звернення із заявою до нотаріуса про оформлення спадщини після смерті своєї матері по тій причині, що до останнього часу позивач був впевнений, що відповідач вже давно оформив свої спадкові права на майно, яке ОСОБА_4 заповіла саме йому.

І лише після того, як він дізнався від відповідача, що останній не оформляв і на даний час не має наміру оформляти на себе спадщину за заповітом після смерті своєї баби, позивач вирішив скористатися своїм законним правом на спадкування після смерті своєї рідної матері за законом, оскільки інші спадкоємці, крім нього з відповідачем, відсутні.

Рідна дочка ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , яка була його рідною сестрою та матір`ю відповідача, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також позивач звертає увагу на той факт, що між місцем його постійного проживання – Бучанський район Київської області і місцем знаходження спадкового майна – земельної ділянки, яка знаходиться на території Канівського району Черкаської області, досить велика відстань, що практично виключає можливість повідомлення відповідними органами місцевого самоврядування його, як спадкоємця, про те, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_4 , на сьогоднішній день ніким не успадкована.

Крім того, у зв`язку з втратою ним свідоцтва про народження, він намагався поновити дану інформацію шляхом отримання актового запису про народження спочатку в Державному архіві Київської області, а потім в Державному архіві Черкаської області.

На жаль, в обох цих державних архівах виявити актовий запис про його народження в 1942 році у селі Трактомирів Переяслав-Хмельницького району Київської (з 1971 року Черкаської) області не вдалося.

З метою встановлення факту родинних відносин з покійною матір`ю, позивачем був поданий відповідний позов до Ірпінського міського суду Київської області.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.01.2026 у справі № 367/11119/25 факт родинних відносин з матір`ю було встановлено.

З огляду на вказані обставини, позивач просить визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його матері – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Просить також витребувати в Дванадцятій Київській державній нотаріальній конторі спадкову справу заведену після смерті його матері – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.24).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.06.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Рябокляч К.О. про витребування доказів – задоволено. Витребувано від Державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.76-77).

07.07.2026 до суду від Дванадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 1153/16, відкритої 20.09.2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 (а.с.86-122).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.126).

Представник позивача адвокат – Рябокляч К.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі у зв`язку із зайнятістю на роботі, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити (а.с.65).

Заслухавши в судовому засіданні думку представника позивача, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.05.2006 виконкомом Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 11 (а.с.8).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 0704-22, виданого 29.06.2000, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,120 га, цільове призначення - для ведення садівництва, що розташована на території Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області (а.с.9).

За життя, 26.11.2004 ОСОБА_4 складено заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляпуновою Я.А. за № 7257, згідно з яким, ОСОБА_4 все майно рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і, взагалі, все те, що на день її смерті буде належати їй та на що вона за законом буде мати право – заповіла ОСОБА_2 (а.с.92).

20.09.2016 ОСОБА_2 звернувся в Дванадцяту київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с.88).

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. № 5859/02-3 від 20.09.2016, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину в установлений шестимісячний строк. Також спадкоємець на час відкриття спадщини разом із спадкодавицею не проживав. Тому ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1272 ЦК України необхідно звернутись до суду за визначенням додаткового строку, достатнього для подачі ним заяви про прийняття спадщини (а.с.114).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі № 759/14955/20 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та призначено підготовче судове засідання (а.с.117).

Крім того, 10.07.2025 ОСОБА_1 звернувся в Дванадцяту київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в якій просив видати на його ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом, а у випадку неможливості, видати йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.119).

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. № 6017/02/31 від 10.07.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з тим, що він згідно зі ст. 1270 ЦК України пропустив передбачений законодавством шестимісячний строк встановлений для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та у зв`язку з відсутністю доказу родинних стосунків між ним та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10, 122).

Отримавши зазначену постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.01.2026 (справа № 367/11119/25), яке набрало законної сили 18.02.2026, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин – задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є рідним сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.81-83).

Після цього, позивач звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ним пропущений шестимісячний строк на звернення із заявою до нотаріуса про оформлення спадщини після смерті своєї матері по тій причині, що він до останнього часу був впевнений, що відповідач ОСОБА_2 вже давно оформив свої спадкові права на майно, яке ОСОБА_4 заповіла саме йому. І лише після того, як він дізнався від відповідача, що останній не оформляв і на даний час не має наміру оформляти на себе спадщину за заповітом після смерті своєї баби, позивач вирішив скористатися своїм правом на спадкування після смерті своєї рідної матері за законом, оскільки інші спадкоємці, крім нього з відповідачем, відсутні. Крім того, зазначає, що рідна дочка ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , яка була його рідною сестрою та матір`ю відповідача, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також звертає увагу, що між місцем його постійного проживання – Бучанський район Київської області і місцем знаходження спадкового майна – земельної ділянки, яка знаходиться на території Канівського району Черкаської області, досить велика відстань, що практично виключає можливість повідомлення відповідними органами місцевого самоврядування його, як спадкоємця, про те, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_4 , на сьогоднішній день ніким не успадкована.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 1153/16, позивач 10.07.2025 звернувся до державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.119).

В свою чергу, постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. від 10.07.2025 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю доказів родинних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини (а.с.10, 122).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Положеннями ч. 3 ст. 1272 ЦК України встановлено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 51 цього Кодексу визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорювання його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, - суд не міг вирішувати питання про задоволення позовних вимог, а тим більше задовольнити позовні вимоги, тобто давати оцінку підставам та предмету позову та винести рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів), на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення, що може бути залучений (залучені) виключно за заявою позивача, суд не може вирішувати питання про задоволення позову.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Як вже зазначалось вище, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у правах про спадкування» та п.п. 3, 4 постанови № 4 від 24 червня 1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини чи продовження строку на прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За їх відсутності - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №161/6126/15-ц, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого (інших) спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19 (провадження № 61-16575св20), від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 (провадження № 61-4425св23).

Позивачем ОСОБА_1 у цій справі визначено в якості відповідача ОСОБА_2 ..

Так, як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2016 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини та видачі йому Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.88).

Однак, постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. № 5859/02-3 від 20.09.2016, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину в установлений шестимісячний строк. Також спадкоємець на час відкриття спадщини разом із спадкодавицею не проживав. Тому ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1272 ЦК України необхідно звернутись до суду за визначенням додаткового строку, достатнього для подачі ним заяви про прийняття спадщини (а.с.114).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі № 759/14955/20 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та призначено підготовче судове засідання (а.с.117).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, перейшовши за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100252527, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2021 у справі № 759/14955/20, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішення суду набрало законної сили 11.11.2021.

Таким чином, оскільки в судовому порядку встановлено, що ОСОБА_2 пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини та в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , тому він не є суб`єктом цих правовідносин, оскільки його право на спадщину не реалізовано (і за рішенням суду вже не може бути реалізовано). Оскільки ОСОБА_2 не прийняв спадщину, його права на майно померлого не виникли, і задоволення чи незадоволення позову ОСОБА_1 ніяк не порушує прав відповідача, адже він сам втратив право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 у даній справі не є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки відповідач не прийняв спадщину та судом відмовлено йому в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тобто ОСОБА_2 не набув статусу спадкоємця, який реалізував свої права на майно після смерті ОСОБА_4 .

Оскільки позов пред`явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, що є обов`язковою підставою для відмови у його задоволенні, суд не дає оцінку решті доводів позовної заяви, тому що вони можуть бути дослідженні та оцінені лише за умови правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, їх процесуального статусу, що узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" правом на справедливий суд, яке включає, зокрема право на доступ до суду (щодо прав і обов`язків цивільного характеру) і передбачає надання особі відповідних процесуальних гарантій здійснення її прав у суді першої інстанції (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02 від 8 квітня 2010 року).

З урахуванням вказаного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Виходячи з того, що суд, в силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб`єктний склад учасників справи, та встановивши, що у справі не залучено суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, дійшов висновку про відмову в позові з підстави його пред`явлення до неналежного відповідача, що узгоджується з правовим висновком, наведеним Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 463/4616/18).

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд звертає увагу на позицію сторін по суті вимог позову, а саме: визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .

Однак, в даному випадку, визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог ОСОБА_1 суперечить вимогам закону, оскільки він за законом не має права вирішувати долю майна, якого він не прийняв, а тому з урахуванням фактичних обставин справи визнання відповідачем позову не може бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Судові витрати (судовий збір) залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 17.08.2026.

Головуючий суддя Б . К . Скирда