Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №694/271/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 694/271/26

Провадження № 2/690/275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Сакун Д.І., повноваження якої підтверджено ордером від 02.02.2026 року серії СА № 1136668, просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх всіх видів його заробітку/доходу, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення спільною неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 21.03.2023 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, а їх спільні діти проживають разом з позивачем та перебувають на її повному утриманні. Позивач перебуваючи в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років позбавлена можливості працювати та отримувати власний дохід. При цьому, відповідач має можливість утримувати як її, так і їх спільних дітей, однак добровільно коштів на це не надає.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року прийнято справу до провадження та відкрито провадження в справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) учасників справи, та роз`яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідачем подано до суду відзив за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказана позиція мотивована тим, що з ініціативи позивача з літа 2025 року вони припинили спільне сімейне життя, та на даний час він не має змоги сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки офіційно він не працевлаштований та не має постійного заробітку, проживає за рахунок випадкових заробітків різноробочого, отримуючи періодично незначну заробітну плату. Також вказав, що він має заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача на утримання їх двох неповнолітніх дітей, які визначено в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Окрім цього, зазначив, що позивачем не надано жодних доказів наявності у відповідача достатніх доходів, майна чи інших активів, які могли б свідчити про його спроможність сплачувати аліменти на її утримання.

Представник позивача адвокат Сакун Д.І. подала до суду відповідь на відзив за змістом якої з доводами відповідача не погодилася та просила відмовити в їх задоволенні, вважаючи, що вони не заслуговують на увагу, а правова позиція відповідача ґрунтується на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та свідомому ухиленні від виконання свого обов`язку. Заперечення відповідача щодо обов`язку утримувати дружину у зв`язку із відсутністю у останнього доходів самі по собі не є достатньою і безумовною підставою для звільнення відповідача від обов`язку утримання жінки до досягнення дитиною трирічного віку. Також вказала, що відповідач не має інших утриманців, є молодою, працездатною особою, за відсутності відомостей про його незадовільний стан здоров`я, а вказані у відзиві доводи не спростовують факту його спроможності надавати утримання дружині, яка проживає зі спільними дітьми, одна з яких не досягла трьох років. Додатково зазначено, що відповідач є військовослужбовцем, який на теперішній час самовільно залишив військову частину, тобто з власної ініціативи відмовився від значного доходу у вигляді грошового забезпечення, та не будучи позбавленим можливості повернутися на службу, у зв`язку з чим, імовірно, й не працевлаштовується офіційно.

Учасники справи та їх представники в судові засідання неодноразово не з`явились, поважність причин неявки не повідомили, клопотань від їх імені про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд даної справи за відсутності позивача та її представника.

У відповідності до ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою сторін у засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов`язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 21.03.2023 року перебувають у шлюбі та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.2023 року Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 01.09.2023 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , чвиданого 04.06.2025 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору станом на 30.01.2026 року ОСОБА_1 за період часу з січня 2025 року по грудень 2025 року отримала дохід в сумі 33 160,86 грн., з яких: 33 123 грн. – соціальні виплати.

Судовим наказом Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 року в справі № 694/268/26, крім іншого, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з 03.02.2026 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач станом на 30.03.2026 року мав заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 80543528, в сумі 12 607,40 грн. (щомісячний платіж – 6 303,70 грн.), що підтверджується довідкою Звенигородського ВДВС у Звенигородському району Черкаської області.

Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.11.2024 року № 326 ОСОБА_2 слід вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 17.11.2024 року.

Днем подачі даної позовної заяви до суду є 04.02.2026 року, що підтверджується відомостями системи «Електронний суд».

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі – СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Положеннями ч. 2 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 77 СК України за рішенням суду аліменти, які сплачуються щомісячно, присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

За змістом абз. 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи встановлені обставини справи, в суду відсутні сумніви щодо того, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю, яка є позивачем у справі.

Відповідачем не надано доказів щодо наявності обставин, що підлягають врахуванню під час вирішення справ вказаної категорії, зокрема наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків, незадовільного стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення.

Доводи відповідача як щодо причин припинення спільного проживання з позивачем, так і його скрутного матеріального становища, в силу відсутності офіційного джерела доходу, суд оцінює критично, оскільки він як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, не позбавлений можливості повернутися до проходження військової служби та отримувати відповідне грошове забезпечення, що сприятиме як покращенню його матеріального стану, так і виконання обов`язку щодо належного утримання його дітей та дружини, до досягнення найменшою донькою трирічного віку.

При цьому, позивач здійснюючи догляд за їх спільними дітьми, найменшій з яких виповнився лише один рік, об`єктивно позбавлена можливості працевлаштуватися для отримання доходу та забезпечення своїх повсякденних потреб, тож потребує матеріального забезпечення з боку відповідача.

З огляду на вказане, враховуючи відсутність домовленості сторін щодо грошового розміру утримання ОСОБА_2 позивача, яка є його дружиною, до досягнення їх спільною донькою ОСОБА_3 трирічного віку, суд вважає доцільним присудити аліменти на утримання ОСОБА_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, які слід стягувати з нього на користь позивача, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме – з 04.02.2026 року, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачем подано до суду відзив за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказана позиція мотивована тим, що з ініціативи позивача з літа 2025 року вони припинили спільне сімейне життя, та на даний час він не має змоги сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки офіційно він не працевлаштований та не має постійного заробітку, проживає за рахунок випадкових заробітків різноробочого, отримуючи періодично незначну заробітну плату. Також вказав, що він має заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача на утримання їх двох неповнолітніх дітей, які визначено в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Окрім цього, зазначив, що позивачем не надано жодних доказів наявності у відповідача достатніх доходів, майна чи інших активів, які могли б свідчити про його спроможність сплачувати аліменти на її утримання.

Задовольняючи позовні вимоги суд враховує, що загальний розмір аліментів, які щомісячно підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача як на утримання їх спільних дітей, відповідно до судового наказу Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 року, так і безпосередньо на її утримання, за даним рішенням суду, не перевищуватиме 50% доходу ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп., від сплати якого звільнена позивач при подачі позову, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_2 від його сплати, судом не встановлено.

Зі змістом ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 133, ч. 2 ст. 137 ЦПК України до складу судових витрат, крім судового збору, належать витрати, пов`язаних з розглядом справи, до складу яких, крім іншого, відносяться витрати на професійну правничу допомогу, як сплачені, так і ті, що підлягають сплаті, що підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 в зв`язку з необхідністю стягнення з ОСОБА_2 в судовому порядку аліментів на її утримання понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. Водночас жодних доказів понесення цих витрат стороною позивача не надано, як наслідок, відсутні підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-279, 354-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Присудити аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які стягувати на її користь, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме – 04.02.2026 року, і до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в стягненні аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 07.04.2023 року територіальним підрозділом Державної міграційної служби України № 7114, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_7 , виданий 24.10.2016 року територіальним підрозділом Державної міграційної служби України № 7117, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Суддя Линдюк В.С.