Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №373/1393/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/1393/26

Провадження № 2/373/1362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, шкодить діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, подану на сесії 19.03.2026 у Переяславській міській раді та негідної поведінки як воїна 14.03.2026 на акції підтримки полонених та безвісти зниклих.

Позов обґрунтований тим, що відповідач ОСОБА_2 поширював неправдиву, дискредитуючу та недостовірну інформацію про позивача 14.03.2026 на Борисоглібській площі в місті Переяславі, звинувачуючи позивача такими висловами: «Де твій чоловік?», «Де твій син? Чому не платить аліменти?» «Ти чого сюди прийшла?», «Це наша акція». Такі висловлювання містять твердження про факти, що принижують честь і гідність позивача, завдають моральної шкоди. Крім цього, 19.03.2026 у сесійній залі Переяславської міської ради відповідач повідомив, що що позивач «паплюжить захист Батьківщини, сімей загиблих хлопців, армію».

Ухвалою судді від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13.05.2026.

Судове засідання відкладено з 13.05.2026 на 22.05.2026, з 22.05.2026 на 05.06.2026, з 05.06.2026 на 24.06.2026 у зв`язку з неявкою відповідача, повторним направленням позовної заяви з додатками відповідачу, за заявами позивача, представника відповідача-адвоката Миколаєвої Ю.В. про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 24.06.2026 задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків, судом заслухано пояснення сторін, досліджено письмові докази, оголошено перерву для виклику свідків на 07.07.2026.

У судовому засіданні 07.07.2026 допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянуто в порядку доповнень наявні заяви (клопотання), суд перейшов до стадії ухвалення рішення до 10.07.2026.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, підтвердив свою особу на відеозаписах, що були предметом дослідження в судовому засіданні.

Суд, вислухавши сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У силу вимог частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом було досліджено письмові докази, що є допустимими, належними та достовірними, а саме:

- відеозаписи, зроблені 14.03.2026 та 19.03.2026, на яких відповідач ОСОБА_2 виступав у залі Переяславської міської ради, за трибуною публічно висловлювався про позивача ОСОБА_1 , а саме: «... чому їй надається право отак паплюжити захист Батьківщини, сімей загиблих хлопців ... щось зробити з цією жінкою в плані не давати їй паплюжити армію...», та на Борисоглібській площі в місті Переяславі в присутності інших осіб розмовляв з позивачем ОСОБА_1 зі словами «... Йдіть звідси, не заважайте людям, гадіна...», «... Ваш син аліменти не платить...» (а/с 39);

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Громадської організації «Громадаська Рада Переяслава», в якій вказані відомості про ідентифікаційний код юридичної особи, керівника ОСОБА_1 ; супровідний лист Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.03.2024 (а/с 37-38).

Інші докази в копіях, що містяться в матеріалах справи (а/с 8-36), є допустимими, проте неналежними доказами в контексті порушення права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації, зокрема, визначені сторінки паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків; посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_6 ; фотографії, на яких зображені позивач ОСОБА_1 та інші особи; виписка з банківської картки та платіжні квитанції; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за 19.04.2022.

Суд уважає, що наведені вище докази не підтверджують наведені в позові обставини в частині подій, що мали місце 14.03.2026 та 19.03.2026 за участю сторін.

Крім цього, судом було допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які, кожен окремо, показали суду, що були свідками дописів у соціальній мережі «Фейсбук» з образливими та неправдивими дописами від користувача під псевдонімом « ОСОБА_7 », яким може бути відповідач ОСОБА_2 , на веб-сторінці позивача ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_3 підтвердив участь відповідача ОСОБА_2 на сесії Переяславської міської ради та неправдиві висловлювання на адресу позивача ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_5 бачила виступ ОСОБА_2 на сесії Переяславської міської ради, слова якого не запам`ятала. Свідок ОСОБА_4 підтвердила, що бачила відеозаписи за участю відповідача ОСОБА_2 на сесії міської ради, не запам`ятала слова останнього, він говорив про позивача ОСОБА_1 : «... треба з нею щось зробити...», що може сприйматись як погроза, та на Борисоглібській площі в місті Переяславі - «... що ти тут робиш, гадіна...».

Предметом позову є поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація, яку позивач ОСОБА_1 просить визнати недостовірною і такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відеозаписом із засідання Переяславської міської ради на сесії від 19.03.2026 за участю відповідача ОСОБА_2 підтверджується, що він висловлювався до присутньої в залі позивача ОСОБА_1 зі словами «... чому їй надається право отак паплюжити захист Батьківщини, сімей загиблих хлопців ... щось зробити з цією жінкою в плані не давати їй паплюжити армію...», що належать до образливих.

У справі ключовим є те, як саме висловлювання відповідача були використані, як оціночне судження чи як ствердження факту. Оціночне судження чи образа кваліфікується у цивільному праві як образа (умисне приниження в непристойній формі), а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до Цивільного кодексу України (статті 201, 297) та рішень Верховного Суду України межа між образою та оцінкою пролягає таким чином:

- оціночне судження (не є наклепом), якщо слова на кшталт «подонок» або «ворюга» вживаються як емоційна оцінка чи критика вчинків людини, це вважається реалізацією права на свободу слова. Таку думку не можна спростувати через суд;

- фактичне твердження (є порушенням), якщо стверджується конкретний факт, і ця інформація є неправдивою, вона принижує честь, гідність та ділову репутацію. Такий факт підлягає спростуванню.

Образливий вислів є вираженням суб`єктивної думки та є оціночним судженням, що не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

При цьому не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, висловлювання відповідача ОСОБА_2 у Переяславській міській раді на сесії 19.03.2026 були адресовані до позивача ОСОБА_1 та вочевидь негативно характеризували її, проте є суб`єктивною думкою, а тому не є недостовірною інформацією.

Суд роз`яснює, що позивач на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає спосіб (способи) захисту та докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка за змістом є суб`єктивною думкою, у ній викладені оціночні судження з використанням характерних мовностилістичних засобів та відповідної риторики, що не потребують доказування, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, шкодить діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, подану на сесії 19.03.2026 у Переяславській міській раді.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійними підставами для відмови у позові, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постановах від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 304/284/18, від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19.

Задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання негідної поведінки як воїна 14.03.2026 на акції підтримки військовополонених та безвісти зниклих не поновить порушене відповідачем ОСОБА_2 право позивача ОСОБА_1 на повагу до приватного життя, а тому на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України та у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ