Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №367/11498/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11498/24

Провадження по справі № 1-кп/367/37/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника потерпілих ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спеціального судового провадження в місті Ірпінь в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024000000001640 від 09 серпня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. питалово, псковської області, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 28 частиною 1 статті 438 КК України,

установив:

1.Справа обвинувачення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року, о 5 годині, президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію на території України.

ОСОБА_7 , будучи заступником командира 1-го повітряно-десантного батальйону НОМЕР_1 десантно- штурмового полку НОМЕР_2 десантно-штурмової дивізії повітряно-десантних військ ЗС РФ (в/ч НОМЕР_3 ) в один із днів з 25 по 26 березня 2022 року, у денний час доби, біля будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту, діючи умисно групою осіб з ОСОБА_8 , у порушення положень ст. ст. 27, 31, 32, 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та п.п. а, е ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977 усвідомлюючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є цивільними особами, а також те, що він піддає їх життя і здоров`я загрозі, а саме можливості відкриття по ним вогню військовослужбовцями сил безпеки та оборони України, наказав останнім зібрати тіла вбитих військовослужбовців ЗС РФ, які перебувають на лінії зіткнення бойових дій на перехресті вулиць Суворова (з 12.04.2023 вул. Леся Курбаса) та Вокзальної у м. Буча, При цьому ОСОБА_7 пригрозив потерпілим вбивством їх близьких, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у випадку невиконання наказу, а також наказав рухатися встановленим маршрутом, у випадку відхилення від якого, потерпілі будуть вбиті снайперами ЗС РФ.

Внаслідок указаних дій потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заподіяно сильних моральних та психічних страждань.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 28 частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, скоєне групою осіб (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).

2.Позиція сторін.

Прокурор ОСОБА_13 просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 28 частиною 1 статті 438 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Захисник ОСОБА_14 просив виправдати обвинуваченого через недостатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді.

Представник потерпілих просила задовольнити цивільні позови до ОСОБА_7 в повному обсязі, та залишити без розгляду цивільні позови по відношенню до ОСОБА_8 .

3.Розгляд справи за відсутністю обвинуваченого (in absentia).

3.1.Аналіз дотримання прав підозрюваного ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя в межах спеціального досудового розслідування.

26 липня 2024 року старшим слідчим в ОВС 1-го відділу (розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_15 складено повідомлення про підозру обвинуваченому ОСОБА_7 по справі на державній та російській мовах.

Крім того, старшим слідчим ОСОБА_16 складено повідомлення про виклик на 05,06,07 серпня 2024 року, здійснено оголошення про складену підозру та виклики в газеті “Урядовий Кур`єр” №153 від 30.07.2024р., а також на сайті офісу Генерального прокурора.

Додатково прокурором направлено повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_7 в месенджері “Вайбер”, на що було отримане голосове повідомлення від невідомої особи з нецензурною лайкой, що підтверджується протоколом фіксації ходу та результату проведення процесуальної дії від 30 липня 2024 року з додатком — відеозаписом.

09 серпня 2024 року старшим слідчим в ОВС 1-го відділу (розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_15 винесено постанову про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_7 , а також доручено Департаменту карного розшуку організувати його розшук та заведення оперативно — розшукової справи.

Згідно рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС Департаменту карного розшуку НПУ ОСОБА_17 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_7 , за останні 5 років державний кордон України не перетинав, перебуває на території російської федерації.

09 вересня 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва винесено ухвалу про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

30 липня 2024 року слідчою слідчої групи ГСУ НПУ ОСОБА_18 винесено постанову про залучення захисника для підозрюваного.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001640 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438, ч. 1 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України.

14 жовтня 2024 року на офіційній інтернет – сторінці сайту Офісу Генерального прокурора здійснено оголошення про початок спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 .

15 жовтня 2024 року в газеті «Урядовий кур`єр» №209 (7869) здійснено оголошення про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_7 .

3.2. Аналіз дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя в межах спеціального судового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297--1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Оскільки АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації (https://www.facebook.com/ukrposhta/posts/4939858919394056), судом здійснювалось повідомлення обвинувачених про дату та час розгляду справи шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297--5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2024 року призначено підготовче судове засідання.

22 листопада 2024 року, 20 грудня 2024 року, 24 січня 2025 року, 07 березня 2025 року, 16 квітня 2025 року, 15 травня 2025 року, 30 червня 2025 року, 15 серпня 2025 року на веб-сайті суду здійснені оголошення про виклик ОСОБА_7

05 грудня 2024 року, 02 квітня 2025 року, 06 травня 2025 року, 14 червня 2025 року, 12 серпня 2025 року, 11 вересня 2025 року, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України») здійснені оголошення про виклик ОСОБА_7 .

Прокурором здійснено оголошення про виклик ОСОБА_7 на сайті Офісу Генерального прокурора 20 березня 2025 року, 29 липня 2025 року, 02 вересня 2025 року.

30 липня 2025 року прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження (том 2, а.с. 120-250, том 3, а.с. 1-26).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2025 року вирішено здійснювати судовий розгляд в порядку спеціального судового провадження.

Після призначення спеціального судового провадження на веб-сайті суду (17 вересня 2025 року, 23 жовтня 2025 року, 02 грудня 2025 року, 23 січня 2026 року, 24 лютого 2026 року, 16 квітня 2026 року, 16 червня 2026 року) та в газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» (15 жовтня 2025 року, 25 листопада 2025 року, 18 лютого 2026 року, 26 лютого 2026 року, 17 квітня 2026 року, 18 червня 2026 року) продовжували здійснюватись оголошення про виклик ОСОБА_7 , а також прокурором розміщені оголошення на сайті Офісу Генерального прокурора (24 вересня 2025 року, 30 січня 2026 року).

Також, прокурором додатково направлено ОСОБА_7 та його близьким родичам повістки про виклик ОСОБА_7 в месенджерах «WhatsApp», «Telegram», соціальній мережі «Однокласники», «Вконтакте» на 24 лютого 2026 року.

Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Захисник ОСОБА_5 здійснював захист ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування та підготовчого судового засідання, в подальшому на стадії судового розгляду адвокат ОСОБА_4 здійснював захист за призначенням на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, виданого Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги (том 3, а.с. 87).

Захисник був присутній під час судового провадження, виявляв активну позицію стосовно захисту обвинуваченого, приймали участь у допиті потерпілих та свідків, а також заявляв клопотання про неврахування ряду доказів, досліджених судом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що як стороною обвинувачення, так і судом були здійснені всі можливі заходи із забезпечення дотримання прав підозрюваного/обвинуваченого під час проведення досудового розслідування та судового провадження, ОСОБА_7 був обізнаний про кримінальне провадження, в якому він спочатку був підозрюваним, а в подальшому і обвинуваченим, надіславши голосове повідомлення після направлення йому повідомлення про підозру, в якому не заперечував те, що цей номер телефону належить ОСОБА_7 .

4.Досліджені судом докази.

4.1. Показання потерпілого ОСОБА_9

ОСОБА_9 пояснив суду, що в березні 2022 року під час окупації російськими військами м. Буча перебував за адресою: АДРЕСА_3 у своєї матері. В квартирі залишилися він, його дружина та тесть. На той час військовослужбовцем він не був, зброї за місцем проживання не мав.

В 20-х числах березня 2022 року до них вперше в двір зайшли двоє російських військових (окупанти). Вони були одягнені у військовий одяг, зі зброєю, розмовляли російською мовою, без шевронів, однак українських військових на той час на території м. Бучі не було, тому і був зроблений висновок про те, що це військові російської федерації. Вони погрожували зброєю, наставляючи її на них, стріляли під ноги, допитували, вимагали телефони. Вони питали про те, чому вони не залишили місто та чому перебувають у ньому, перевірили документи. Далі вони прострелили двигуни автомобілів, які знаходилися у дворі, ввели їх у стресовий стан і пішли з двору. Дуже сильно нервували після цих подій.

За декілька днів ОСОБА_19 (коли перший раз вони приходили, один з військових звертався до нього на ім`я ОСОБА_19 ) повернувся вже з іншим військовим, який був в балаклаві. Двері відчинила його дружина. В них було пічне опалення, можна було зігрітися та скуштувати гарячої їжі, в той час у них у гостях була сусідка ( їх четверо так і залишалося в будинку). ОСОБА_19 наказав сусідці йти додому, а дружині – знайти підсобника, для грубої роботи. Також попросив дружину, щоб вона покликала всіх хто перебуває у будинку. Просив не зачиняти калітку, бо вони через якийсь час повернуться. Коли ОСОБА_19 повернувся, то запитав, чи готові вони послужити на “благо отечеству” та наказав знайти рукавиці. Вони знайшли рукавиці та повернулися до хати та почули його голос щоб вони виходили.

ОСОБА_19 наказав йому та ОСОБА_20 вдіти рукавиці та під конвоєм повели їх в бік садочку, де було укриття їхнього штабу, це був наче будинок АДРЕСА_4 від будинку до дитячого садку військові не пояснювали куди та з якою ціллю їх ведуть, але він усвідомлював загрозу для свого життя, бо вже бачили тіла біля будинку АДРЕСА_5 , біля магазину Фора, на вул. Центральній.

Їх довели до будинку та ОСОБА_19 наказав чекати, попросив інших військових покликати ОСОБА_21 , стежили за ними вже інші військові (їх було десь четверо).

Через 10-15 хвилин до них вийшов військовий на ім`я ОСОБА_21 та запитав чиє у когось з них водійське посвідчення і розповів, що з тими хто погодився з ними співпрацювати все добре та сказав, що треба піти на лінію бойових дій (це район Новуса на вул. Вокзальній між торговим центром ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ), знайти їх розбиту техніку, дослідити залишки цієї техніки і знайти рештки загиблих російських військових та принести їм. Пояснив це тим, що рештки загиблих російських військових вони відправлять загиблим матерям.

Також ОСОБА_21 пояснив їм як поводитися під час окупації та дав їм чітко зрозуміти, що він є тут головним та йому усі підпорядковані. Взяв аркуш паперу, намалював маршрут куди треба йти, сказав, що за ними будуть слідкувати снайпери, і у випадку, якщо вони надумають десь тікати, то снайпери їх застрелять. Також пояснив, що вони вирушають за маршрутом і до них вирушають його бійці, беруть під варту їх рідних, в разі їх неповернення вони вб`ють рідних. Відмовитися від виконання доручення було неможливо, бо їх попередили про те, що їх розстріляють на місці.

Далі потерпілі пішли за наведеним маршрутом, побачили розбитий БТР, решток військових не знайшли, знайшли каску,бронежиліт та ніж. Як доказ того, що вони були тна місці, взяли ці речі та принесли до штабу.

Викликали ОСОБА_21 , він вийшов вже без військової амуніції, навіть без шолома, ОСОБА_9 пояснив, що ось речі, що вони знайшли. Дуже добре розгледіли ОСОБА_21 , коли він був без шолома та військової амуніції. ОСОБА_21 здивувався що вони повернулись.

Далі вони у стресовому стані повернулись додому, їх рідні також були у стресі, оскільки вони не розуміли куди їх забрали. Додому повернулися без конвою. Родичів під варту, як виявилося, не брали.

Додатково повідомив, що відчуття небезпеки походило від ОСОБА_21 , оскільки він мав певні владні повноваження, фізичне насильство не застосовували, але відчувався психологічний тиск від ОСОБА_21 .

Протоколи пред`явлення впізнання за фотознімками були ним підписані.

Цивільний позов підтримує, просить його задовольнити.

4.2. Показання потерпілого ОСОБА_10 .

Потерпілий ОСОБА_10 повідомив суду, що в цілому події відбувалися так, як повідомив суду потерпілий ОСОБА_9 . Військовим потерпілий ОСОБА_10 не був.

Додатково зазначив, що на тому моменті, коли вони виходили з подвір`я і йшли під конвоєм, вони зустріли жінку, яка були навпроти п`ятиповерхівки, саме вона сказала: « ОСОБА_24 », на що ОСОБА_19 відповів: «Я знаю». І вони пішли далі. Потім вони зупинилися біля жовтої дев`ятиповерхівки і цей ОСОБА_19 дав комусь вказівку викликати ОСОБА_21 .

ОСОБА_21 прийшов, його поведінка вказувала на те, що він займає керівну посаду у російських військових. ОСОБА_19 звітував перед ОСОБА_21 , але про що - вони не чули, однак ОСОБА_21 слухав та аналізував ситуацію, а потім на щось погодився. Після цього ОСОБА_21 відвів їх за ріг до магазину КОЛО, оскільки був дуже сильний вітер, взяв листочок А4, а до цього дізнався чи добре вони знають м. Ірпінь, спитав чи є в них водійські посвідчення, на що він відповів що є, але він щось передумав, спитав чи знаємо де ринок в м. Ірпінь, вони відповіли що знають, а потім він пояснив ситуацію дуже чітко та холоднокровно, він пояснював так, що ніби для нього людське життя по суті не має значення, а особисто їх життя. Він казав, що вони мають два варіанти, або вони зараз роблять певну роботу і вони їх відпускають та дають їм пайок, до них таку роботу вже виконували інші люди які винесли їх так званих «побратимів» і тепер їх черга виконати всі ці речі і тоді вони їх відпустять. ОСОБА_21 казав, що в них всі ці зони поділені на квадрати, він зараз зв`яжеться по рації зі снайперами, та дійсно на його очах він телефонував, комусь давав вказівки, потерпілий чув, що ОСОБА_21 казав: «тут два хлопця, один в красній куртці, а другий здається в чорній був, чи синій, точно не пам`ятає, і він давав вказівки снайперам, які були там на будинках». Він сам зробив такий висновок, що це снайпери, оскільки ОСОБА_21 їм наказав не відхилятися від маршруту, так як снайпери їх попросту розстріляють, якщо вони відхиляться від маршруту.

ОСОБА_25 потім із ним торгувався, з щодо гарантій того, що коли вони повернуться, їх рідні будуть живі і здорові, і як їм довести що вони виконали саме те, що вони хочуть, на що він сказав принесіть хоч щось підтвердити, або запам`ятайте номер БТР.

Коли вони йшли по тому маршруту, що зазначив він, вони побачили ОСОБА_26 , свідка. Він почав до них звертатися, але вони в були в такому психічному стані, що їм було не до розмов. Вони просто кивнули та пішли далі. Коли вони йшли вдвох на лінію розмежування, психологічна напруга була дуже сильна, згадував усі молитви, які він пам`ятав, розуміючи що вони могли загинути або від снайперів, або від розтяжок.

І коли вони дійшли на лінію зіткнення, БТР був в іншому місці, не там де його їм намалювали, БТР був повністю розплавлений, вони обходили навколо БТР, подивилися, залишків людей вони там не побачили, побачили ніж, бронежилет, каску з георгіївською стрічкою, також була кулеметна лєнта і вони постояли, подивилися, що вони ще можуть зробити і вирішили повертатися.

Коли вони повернулася назад, у військових рф була схоже на обідню перерву, ОСОБА_25 попросив молодого хлопця покликати ОСОБА_21 , потім прийшов ОСОБА_21 , в нього було трішки здивоване обличчя, вони відділи йому всі речі, він їх узяв так, наче йому вони не були потрібні і сказав щоб вони йшли. Після цих подій в потерпілого почалася психічна атака чи паранойя, бо йому стало страшно, що вони знову повернуться та щось придумають. Що стосується наслідків пережитого, то він досі не може нормально спати, майже щодня прокидається у третій ночі, наразі п`є магній для того, щоб заспокоїтися.

Протоколи пред`явлення впізнання за фотознімками були ним підписані.

Цивільний позов підтримує, просить його задовольнити.

4.3. Показання свідка ОСОБА_27 .

Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що десь в 20–х числах березня 2022 року, під час окупації м. Буча військовими російської федерації він з ОСОБА_28 побачили, що з домоволодіння, де на той момент проживали ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , їх виводять двоє російських військових, останні були зі зброєю. Зі сторони виглядало це як конвоювання, один з російських військових пожартував: «Не бойтесь, вернетесь». Вони пішли в сторону п`ятиповерхових будинків, ОСОБА_31 і ОСОБА_25 шли, а військовослужбовці йшли з ним чи за ними, було видно що військові контролюють ОСОБА_32 і ОСОБА_25 . Вони привіталися до ОСОБА_32 та ОСОБА_25 , ті не відповіли. Після того, як хлопці пішли, вийшла дружина ОСОБА_25 , ОСОБА_33 , по ній було видно, що вона дуже схвильована або у шоковому стані. Вони з ОСОБА_34 зайшли у двір до ОСОБА_35 і почали розпитувати, що трапилось, ОСОБА_33 пояснила, що зайшли, наказали збиратися та йти з ними, попрацювати або щось зробити. Інна була у шоковому стані, бо багато людей в той час так виводили та вони вже не поверталися.

Військовослужбовці, які супроводжували ОСОБА_32 та ОСОБА_25 , їм не погрожували, фізичного насилля не застосовували, взагалі ніякого інтересу до них не виказували, просто супроводжували під зброю.

4.4. Показання свідка ОСОБА_36 .

Свідок ОСОБА_37 пояснив суду, що приблизно з 20 по 27 березня 2022 року, бачив, як хлопців ОСОБА_25 та ОСОБА_32 у супроводі двох військових російських кудись повели. Вони йшли наче під конвоєм. Хлопці йшли попереду, а військові позаду них. На той момент він просто побачив, як їх провели, він пішов разом із ОСОБА_38 до них дому, там були дружина ОСОБА_25 та їх батько, вони запитали що трапилось. Раніше бачив чорнявого військового, коли той приходив до нього перевіряти документи. Військові повз нього не проходили, не бачив щоб військові били ОСОБА_32 чи ОСОБА_25 .

У зв`язку з неспівпаданням показань ОСОБА_39 та ОСОБА_27 було проведено що перехресний допит.

Перехресний допит свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_27 .

Свідок ОСОБА_27 повідомив, що вони виходили за водою та побачили ОСОБА_32 та ОСОБА_25 у супроводі військових, а потім разом пішли до будинку де проживали ОСОБА_31 та ОСОБА_25 та запитали у дружини ОСОБА_25 , що трапилось.

Свідок ОСОБА_37 , показав, що коли ОСОБА_25 та ОСОБА_31 пройшли у супроводі військових вони з ОСОБА_38 зайшли до ОСОБА_35 , дружини ОСОБА_25 , в цей момент він був разом із ОСОБА_38 . Інна, дружина ОСОБА_25 , була у дворі у нервовому стані і повідомила, що тих «сволочей» повбиває, бо вони прийшли та забрали хлопців. Цілком можливо, що вони ходили з ОСОБА_38 по воду.

Свідок ОСОБА_27 запитав у ОСОБА_32 та ОСОБА_25 , що трапилось, на що останні нічого не відповіли, а військовий сказав, що не переживайте, вернуться.

Свідок ОСОБА_37 цих обставин не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу, і була важка психологічна обстановка.

4.5. Показання свідка ОСОБА_40 .

Свідок ОСОБА_41 пояснив суду, що в 2022 році, точної дати він не пам`ятає, він виходив зі свого парадного по АДРЕСА_2 , в третьому під`їзді, та бачив як троє військових ведуть під примусом хлопців, він почав казати, що він знає цих хлопців, що вони живуть тут близько, поруч, на що військовий повернувся до нього, направив зброю, сказав щоб він йшов звідси. Потім він бачив, як хлопців поставили біля трансформаторної будки і щось із ними балакали. Здається військових були три, один спереду та двоє позаду.

Військових, які конвоювали ОСОБА_32 та ОСОБА_25 , бачив, оскільки вони в них жили на АДРЕСА_2 по квартирам. Хто був при цьому штабі командиром не знає. До них приходив росіянин ОСОБА_21 , який представився їхнім командиром та повідомив щоб з усіх питань звертатися до нього. Вадима бачив три рази.

З ним проводився слідчий експеримент та він впізнав старшого військового, який супроводжував ОСОБА_25 та ОСОБА_32 . На протоколах впізнання стоять його підписи. Коли йому пред`являли протоколи для впізнання, він сказав, що може помилятися, але дуже схожий на ту людину, яка представлялась ОСОБА_21 .

4.6. Показання свідка ОСОБА_42 .

Свідок ОСОБА_43 пояснив суду, що в другій половині березня 2022 року ОСОБА_32 та ОСОБА_25 провели під конвоєм два озброєних військових російської федерації через його двір, спереду йшов один військовослужбовець, ззаду один та у військових була зброя. Це було у дворі будинку АДРЕСА_6 . Зрозумів, що хлопців повели в бік будинку, де у російських військових був пункт тимчасової дислокації, це АДРЕСА_2 , номер будинку не знає.

Через деякий час, приблизно дві години, вони вже повернулися без конвою назад, пройшли повз його двір назад.

Слідчі дії з ним проводилися. Впізнання за фотознімками проводили, він там впізнав двох осіб.

4.7. Письмові докази:

1) Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000001640 від 09.08.2024р. за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 438 КК України (том 3, а.с. 211-213);

2) Постанова про створення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 27 серпня 2024 року (том 3, а.с. 214-215);

3) Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112320000037 від 27.02.2022р. за правовою кваліфікацією ч.1,2 ст. 438 КК України (том 3, а.с. 216-250);

4) Постанова про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування від 21.09.2023р., а саме Головному слідчому управлінню Національної поліції України (том 4, а.с. 1-2);

5) Постанова про визначення групи прокурорів від 21.09.2023р. (том 4, а.с. 3-6);

6) Постанова про внесення змін до слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 05.10.2023р. (том 4, а.с. 7-8);

7) Постанова про внесення змін до слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 01.12.2023р. (том 4, а.с. 9-11);

8) Постанова про заміну групи прокурорів від 12.01.2024р. (том 4, а.с. 12-15);

9) Постанова про внесення змін до слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 04.03.2024р. (том 4, а.с. 16-19);

10) Постанова про внесення змін до слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 02.04.2024р. (том 4, а.с. 20-23);

11) Постанова про заміну групи прокурорів від 24.05.2024р. (том 4, а.с. 24-26);

12) Постанова про внесення змін до слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 10.06.2024р. (том 4, а.с. 27-31);

13) Лист Головного слідчого управління від 03.04.2024р., адресований старшому слідчому в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_44 стосовно надання інформації про підрозділи збройних сил російської федерації (том 4, а.с. 32);

14) Супровідний лист старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_45 та копія протоколу огляду речей і документів від 06.06.2023р., відповідно до якого вбачається наявність інформації про військову частину № НОМЕР_3 , в тому числі «заступника командира батальона по в.п. работе» (російською мовою) ОСОБА_7 , 1 бтрг (том 4, а.с. 33-60);

15) Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000001114 від 11.06.2024р. за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 438 КК України (том 4, а.с. 65-66);

16) Рапорт старшого слідчого ГСУ НПУ ОСОБА_46 , адресоване першому заступнику Голови НПУ про необхідність реєстрації в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення ОСОБА_7 (том 4, а.с. 67);

17) Доручення про проведення досудового розслідування від 11.06.2024р. старшому слідчому ГСУ НПУ ОСОБА_47 (том 4, а.с. 68);

18) Постанова про створення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні від 11.06.2024р. (том 4, а.с. 75-76);

19) Доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України (том 4, а.с. 79-80);

20) Рапорт старшого оперуповноваженого відділу УКР ГУНП в Херсонській області ОСОБА_48 про встановлення військовослужбовців зс рф, які можуть бути причетні до кримінальних правопорушень, в тому числі ОСОБА_7 (том 4, а.с. 81);

21) Постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення та об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 26.06.2024р., згідно якої визначено підслідність злочину у кримінальному провадженні №12024000000001114 від 11.06.2024р. за слідчими органами Національної поліції, об`єднано в одному провадженні матеріали досудових розслідувань за №42022112320000037 і №12024000000001114 за номером раніше розпочатого кримінального провадження №42022112320000037 (том 4, а.с. 90-91);

22) Постанова про визначення групи прокурорів від 21.06.2024р. у провадженні №12024000000001114 (том 4, а.с. 92-93);

23) Заява ОСОБА_11 про залучення до провадження як потерпілої в провадженні №42022112320000037 (том 4, а.с. 94);

24) Заява ОСОБА_11 про відмову від дачі будь – яких показів та проведення слідчих дій за її участі (том 4, а.с. 95);

25) Заява ОСОБА_9 про залучення як потерпілого в провадженні №42022112320000037 (том 4, а.с. 188-189);

26) Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024р. за участю ОСОБА_9 , за наслідками якого потерпілий впізнав особу військовослужбовця на ім`я ОСОБА_21 , який перебував біля будинку на АДРЕСА_2 , після чого віддав наказ шукати рештки військових рф (том 4, а.с. 195-196);

27) Довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024р. згідно якого на фото №1 зображений ОСОБА_7 (том 4, а.с. 197);

28) Додаток до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024р. за участю ОСОБА_9 , а саме відеозапис з ходом слідчої дії (том 4, а.с. 198);

29) Заява ОСОБА_9 про відсутність заперечень стосовно проведення слідчих експериментів за адресою: АДРЕСА_7 (том 4, а.с. 199);

30) Протокол проведення слідчого експерименту від 20.04.2024р. за участю потерпілого ОСОБА_9 з додатком до нього, в ході якого потерпілий показав місце проживання, звідки їх відвели разом з ОСОБА_10 до АДРЕСА_2 , хід руху до будинку на АДРЕСА_2 , місце зустрічі з особою на ім`я ОСОБА_21 , маршрут руху потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до лінії зіткнення, та повернення до будинку по АДРЕСА_2 (том 4, а.с. 206-211);

31) Заява ОСОБА_10 про залучення як потерпілого в провадженні №42022112320000037 (том 4, а.с. 212-213);

32) Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024р. за участю ОСОБА_10 , за наслідками якого потерпілий впізнав особу військовослужбовця рф, якого називали ОСОБА_21 , що перебував біля будинку на АДРЕСА_2 , після чого віддав наказ збирати рештки військових рф (том 4, а.с. 219-220);

33) Довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024р. згідно якого на фото №1 зображений ОСОБА_7 (том 4, а.с. 221);

34) Додаток до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024р. за участю ОСОБА_10 , а саме відеозапис з ходом слідчої дії (том 4, а.с 222);

35) Протокол проведення слідчого експерименту від 20.04.2024р. за участю потерпілого ОСОБА_10 з додатком до нього, в ході якого потерпілий показав місце проживання, звідки їх відвели разом з ОСОБА_9 до АДРЕСА_2 , хід руху до будинку на АДРЕСА_2 , місце зустрічі з особою на ім`я ОСОБА_21 , маршрут руху потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до лінії зіткнення, та повернення до будинку по АДРЕСА_2 (том 4, а.с. 223-228);

36) Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2024р. за участю свідка ОСОБА_27 , за наслідками якого свідок впізнав особу військовослужбовця рф, якого він бачив, на ім`я ОСОБА_19 , у період часу 21-24 березня 2022 року поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_8 (том 4, а.с. 235-236);

37) Довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2024р. згідно якого на фото №3 зображений ОСОБА_8 (том 4, а.с. 237);

38) Додаток до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2024р. за участю ОСОБА_27 , а саме відеозапис з ходом слідчої дії (том 4, а.с 238);

39) Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2024р. за участю свідка ОСОБА_49 , за наслідками якого свідок впізнав особу військовослужбовця рф, який у 20-х числах березня 2022 року перебував біля двору будинку АДРЕСА_6 та разом з іншим військовим зс рф вів 2 цивільних осіб під автоматами (том 4, а.с. 239-240);

40) Довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2024р. згідно якого на фото №3 зображений ОСОБА_8 (том 4, а.с. 241);

41) Додаток до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2024р. за участю ОСОБА_50 , а саме відеозапис з ходом слідчої дії (том 4, а.с 242);

42) Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.05.2024р. за участю свідка ОСОБА_27 , за наслідками якого свідок впізнав особу військовослужбовця рф, який перебував біля будинку за адресою: м. Буча, вул. Центральна, 33-В та вів ОСОБА_51 та ОСОБА_52 (том 4, а.с. 243-244);

43) Довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.05.2024р. згідно якого на фото №1 зображений ОСОБА_7 (том 4, а.с. 245);

44) Додаток до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.05.2024р. за участю ОСОБА_27 , а саме відеозапис з ходом слідчої дії (том 4, а.с 246);

45) Протокол проведення слідчого експерименту від 07.06.2024р. за участю свідка ОСОБА_27 з додатком до нього, в ході якого свідок показав місце, звідки він побачив потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , маршрут їх руху разом з іншими військовослужбовцями рф (том 4, а.с. 247-251);

46) Доручення оперативному підрозділу Департаменту кіберполіції НПУ на проведення аналізу штатного розпису особового складу вказаного полку (том 5, а.с. 38-44);

47) Вимога про відсутність судимостей ОСОБА_7 (том 5, а.с. 45);

48) Лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відсутність відомостей про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином ОСОБА_53 в період з 24.02.2022р. по 26.06.2024р. (том 5, а.с. 47);

49) Супровідний лист з аналітичним звітом Головного слідчого управління НПУ, згідно якого встановлені відомості щодо ОСОБА_7 , його посада, звання, підрозділ служби, особливі прикмети, ідентифікаційні дані, номери мобільних телефонів, електронні пошти, соціальні мережі, адреси проживання, а також родинні зв`язки з дружиною, дитиною, батьком та матір`ю (том 5, а.с. 48-62);

50) Лист військової частини НОМЕР_4 МОУ України з наданням установчих даних стосовно ОСОБА_7 (том 5, а.с. 69-70);

51) Лист військової частини НОМЕР_5 Р Державної Прикордонної служби України з даними відносно ОСОБА_7 (том 5, а.с. 71-72);

52) Лист 3 департаменту Служби зовнішньої розвідки України про надання інформації стосовно ОСОБА_7 , а саме що він отримував медичну допомогу, 20.08.2022р. був виписаний з військово – медичного закладу мо рф (том 5, а.с. 73);

53) Виписка з Єдиного дердавного реєстру платників податків, згідно якої ОСОБА_7 станом на 05.07.2024р. має ідентифікаційни номер платника податків (том 5, а.с. 74);

54) Лист Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про відсутність інформації стосовно ОСОБА_7 (том 5, а.с. 76);

55) Лист перекладача ОСОБА_54 щодо правильного написання українською мовою прізвища, ім`я та по-батькові ОСОБА_7 (том 5, а.с. 77);

56) Доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40,41 КПК України до Департаменту карного розшуку Національної поліції України (том 5, а.с. 78-79);

57)Супровідний лист щодо виконання доручення Департаменту карного розшуку НПУ відносно ОСОБА_7 та його близьких родичів (том 5, а.с. 81);

58)Протокол огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет за посиланням https://vk.com/id8553901 від 14.06.2024р., згідно якого встановлено сторінку ОСОБА_7 у соціальній мережі «Вконтакте» та оглянуто фотографії на сторінці, в тому числі фотографії особи ОСОБА_7 (том 5, а.с. 82-91);

59)Повідомлення про підозру ОСОБА_7 українською та російською мовами (том 5, а.с. 112-126);

60)Протокол фіксації ходу та результату проведення процесуальної дії (вручення повідомлення про підозру) ОСОБА_7 від 30.07.2024р. (том 5, а.с.129-131);

61)Повістки про виклик ОСОБА_7 на 05,06,07 серпня 2024 року українською та російськими мовами (том 5, а.с. 134-135);

62)Газета “Урядовий Кур`єр” №153 від 30.07.2024р. з оголошенням ОСОБА_7 щодо складання повідомлення про підозру та виклик ОСОБА_7 на допит (том 5, а.с. 136-144);

63)Постанова про залучення захисника для здіснення захисту за призначенням від 30.07.2024р. (том 5, а.с. 145-148);

64)Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 09.08.2024р. з присвоєнням виділеному кримінальному провадженню №12024000000001640 (том 5, а.с. 149-161);

65)Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокату ОСОБА_5 (том 5, а.с.162);

66)Розписка адвоката ОСОБА_5 про отримання повідомлення про підозру для вручення ОСОБА_7 (том 5, а.с. 164);

67)Постанова про оголошення розшуку підозрюваного від 09.08.2024р. (том 5, а.с. 165-166);

68)Доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40,41 КПК України відносно ОСОБА_7 (том 5, а.с. 171-172);

69)Інформація про заведення ОРС “Розшук” (том 5, а.с. 174);

70)Постанова про зупинення досудового розслідування від 09.08.2024р. у зв`язку з розшуком підозрюваного (том 5, а.с. 175-176);

71)Доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України відносно ОСОБА_7 (том 5, а.с. 177-178);

72)Рапорт від 02 вересня 2024 року про те, що ОСОБА_7 , за останні 5 років державний кордон України не перетинав, перебуває на території російської федерації (том 5, а.с. 180-181);

73)Постанова про відновлення досудового розслідування у зв`язку з потребою проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій (том 5, а.с. 182-183);

74)Постанова про залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії від 06.09.2024р. (том 5, а.с. 184-188);

75)Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокату ОСОБА_55 (том 5, а.с.190);

76)Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (том 5, а.с. 191-199);

77)Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2024р. обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 5, а.с. 213, 218-221);

78)Довідка Комунального некомерційного підприємства “Бучанський консультативно — діагностичний центр” Бучанської міської ради від 10.09.2024р. про відсутність звернень за медичною допомогою потерпілого ОСОБА_9 до лікаря — психіатра та лікаря — нарколога (том 5, а.с. 222);

79)Довідка Комунального некомерційного підприємства “Бучанський консультативно — діагностичний центр” Бучанської міської ради від 10.09.2024р. про відсутність звернень за медичною допомогою потерпілого ОСОБА_10 до лікаря — психіатра та лікаря — нарколога (том 5, а.с. 223);

80)Викопіювання з сайт Офісу Генерального прокурора з повідомленням про підозру та повісток про виклик ОСОБА_7 (том 5, а.с. 225);

81)Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 09.10.2024р. (том 5, а.с. 226-238);

82)Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2024р. про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 (том 5, а.с. 239);

83)Постанова про призначення судово — психологічної експертизи від 09.09.2024р. потерпілому ОСОБА_9 (том 5, а.с. 240-241);

84)Постанова про призначення судово — психологічної експертизи від 09.09.2024р. потерпілому ОСОБА_10 (том 5, а.с. 244-245);

85)Висновок експерта №1434 за результатами судово — психологічної експертизи від 30.10.2024р., згідно якої ситуація, яка досліджується у кримінальному провадженні, постала для ОСОБА_9 як психотравмуюча, йому спричинено моральні страждання, наслідки ситуації викликали у нього негативні зміни в психоемоційному стані (дратівливість, проблеми зі сном, періодичні нічні кошмари, лабільність емоцій при згадуваннях, понижений інтерес до колишніх інтересів, відчуття втоми та тривога) й до теперішнього часу погіршують його соціальне функціонування та якість життя (том 5, а.с. 246-250);

86)Висновок експерта №1433 за результатами судово — психологічної експертизи від 30.10.2024р., згідно якої ситуація, яка досліджується у кримінальному провадженні, постала для ОСОБА_10 як психотравмуюча, йому спричинено моральні страждання, наслідки ситуації викликали у нього негативні зміни в психоемоційному стані (швидка актуалізація небажаних спогадів, сновидіння про перенесені стреси, тривожна напруга, емоційна лабільність, порушення сну) й до теперішнього часу погіршують його соціальне функціонування та якість життя (том 6, а.с. 7-11);

87)Постанова про зупинення досудового розслідування від 12.09.2024р. у зв`язку з розшуком підозрюваного (том 6, а.с. 12-13);

88)Постанова про відновлення досудового розслідування від 09.10.2024р. у зв`язку з потребою проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій (том 6, а.с.14-15);

89)Доручення про відкриття матеріалів від 30.10.2024р. (том 6, а.с. 16);

90)Повідомлення ОСОБА_7 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6, а.с.18);

91)Повідомлення адвокату ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6, а.с.19);

92)Повідомлення потерпілому ОСОБА_10 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6, а.с.22);

93)Повідомлення потерпілій ОСОБА_56 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6, а.с.23);

94)Повідомлення потерпілому ОСОБА_57 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6, а.с.24);

95)Повідомлення представнику потерпілих ОСОБА_9 Та ОСОБА_10 , ОСОБА_58 . Про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6, а.с. 25);

96)Запит адвокату ОСОБА_5 в порядку ч.6 ст. 290 КПК України від 30.10.2024р. (том 6, а.с. 26);

97)Запит підозрюваному ОСОБА_7 в порядку ч.6 ст. 290 КПК України від 30.10.2024р. (том 6, а.с. 28);

98)Відповідь адвоката ОСОБА_5 про відсутність матеріалів для їх відкриття стороні обвинувачення (том 6, а.с. 29);

99)Протоколи про надання ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 31.10.2024р., з якими вони в повному обсязі були ознайомлені (том 6, а.с. 34-41).

5. Аналіз пред`явленого прокурором обвинувачення.

Прокурором пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, яка є бланкетною нормою та «міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.

За диспозицією частини 1 ст. 438 КК України законодавець кримінально-караними визначив наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Отже, стосовно обвинуваченого має бути встановлено елементи міжнародних злочинів, а саме контекстуальні та спеціальні, зокрема, ОСОБА_7 , обвинувачується в порушенні норм міжнародного права за ст. 27, 31, 32, 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, п. а, е ч.2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08 червня 1977 року.

Зміст інкримінуємих обвинуваченому положень Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08 червня 1977 року:

ст. 27 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни - Особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу;

ст. 31 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни - Жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей;

ст. 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни - Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей;

ст. 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни - Жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються. Пограбування забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються;

п. а, е ч.2 ст. 75 Додаткового протоколу (Протокол І) - заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який

час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів, насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Женевські конвенції від 12.08.1949 є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для російської федерації. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949р.

Відповідно до п.п. a,b,c ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у то у числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії. Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження.

Не кожне порушення норм міжнародного гуманітарного права (далі - МГП) свідчитиме про вчинення воєнного злочину, оскільки таке порушення має становити його «серйозність».

Ознака вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм МГП становить:

грубе порушення норм договірного права (конвенцій й протоколів до них, а також грубі порушення звичаєвих норм МГП);

такі дії мають посягати на найважливіші принципи МГП, тобто порушувати норму, яка передбачає захист найважливіших цінностей, при цьому його наслідки повинні бути трагічними для жертви;

такі дії можуть вважатися воєнними злочинами незалежно від настання наслідків.

МГП спеціально призначене для регулювання збройних конфліктів. Як таке, воно містить детальні положення, що регулюють засоби та методи ведення бойових дій, а також захист осіб та об`єктів, які потрапили під владу сторони, що воює. Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов`язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП.

Поняття збройного конфлікту відсутнє у договірному міжнародному праві. Втім, послуговуються поняттям, яке було визначено рішенням Апеляційної палати Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (далі - МТКЮ) у справі «The Prosecutor v. Dusko Tadic» від 02.10.1995, у пункті 70 якого говориться про те, що збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з моменту початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, допоки не буде досягнуто мирного врегулювання конфлікту. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем однієї сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії чи ні.

Міжнародний характер збройного конфлікту обумовлюється тим, що він відбувається між Високими Договірними Сторонами Женевських конвенцій 1949 року, якими можуть бути лише держави.

Спільна ст. 2 для Женевських конвенцій 1949 року передбачає, що Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.

Традиційно держави висловлювали свій воєнний намір (animus belligerendi) через офіційні оголошення війни, які, ipso facto, встановлювали політичний стан війни і ставали причиною застосування права війни (jus in bello) між ними, навіть за відсутності відкритих бойових дій.

Сьогодні вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено чи визнано політичний стан війни.

Існування міжнародного збройного конфлікту визначається, передусім, тим, що насправді відбувається.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації рф окремих територій України є 19.02.2014 року.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено і діє на даний час воєнний стан.

Частина об`єктів нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими рф з 19.02.2014 року, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф з 20.02.2014 року, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими рф (у тому числі окупаційною адміністрацією рф), починаючи з 07.04.2014 року.

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Отже, з 19.02.2014 року на території України має місце міжнародний збройний конфлікт.

Збройний конфлікт мав саме «причинний зв`язок» із вчиненим воєнним злочином, але існування збройного конфлікту має щонайменше відігравати істотну роль у здатності винного вчинити злочин, у його рішенні вчинити злочин, у способі його вчинення або тієї мети, з якою він був вчинений (справа «The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic», МТКЮ).

У суду немає сумнівів в розумінні обвинуваченим того, що тривав міжнародний збройний конфлікт, діяння обвинуваченого були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов`язані з ним, усвідомлював факт незаконного перетину державного кордону України, участі у військовій агресії проти України, враховуючи показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_59 та ОСОБА_49 , що обвинувачений перебував у військовій формі, зі зброєю, у складі інших військових російської федерації, та стороною обвинувачення надані письмові докази перебування обвинуваченого у складі збройних сил російської федерації, зокрема, відомості стосовно складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , бтгр 1, де ОСОБА_7 займав посаду заступника командира батальйона по в.п. роботі (том 2, а.с. 237, оборот).

Положеннями Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.

Так, статтею 27 передбачено, що особи, які перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Нелюдське поводженне як порушення міжнародного гуманітарного права визнаються воєнними злочинами, оскільки вони є грубими порушеннями Женевських конвенцій, а також Додаткового протоколу

ОСОБА_60 поводження та жорстоке поводження за ознаками є однаковими, за яке передбачена кримінальна відповідальність за ст. 438 КК України.

Об`єктивна сторона цього злочину характеризується такими елементами: (1) злочинець завдав сильного морального болю чи страждань кільком особам, крім того, (2) особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.

Душевний біль чи страждання, заподіяні жертві, не обов`язково повинні бути тривалими або непоправними, якщо їх вплив на жертву є більш ніж тимчасовим і/або реальним та серйозним (МКС, справа Аль — Хассана, п. 255).

Немає конкретно визначеного порогового рівня сильних страждань або болю, заподіяння якого характеризує неналежне поводження як нелюдське. Оцінку слід проводити в кожному випадку окремо.

Суб`єктивними елементами злочину є те, що: (1) злочинець (а) умисно та свідомо завдав сильного морального болю чи страждань, (2) злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус особи відповідно до однієї чи кілької Женевських конвенцій 1949 року.

Сторона конфлікту, під владою якої є особи, які перебувають під захистом, як говорить про це стаття 29, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Особами, що перебувають під захистом ЖК IV від 12.08.1949, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4).

Відповідно до абз. 1 ст. 4 ЖК IV від 12.08.1949 особами, які перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Будь – яких доказів того, що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 брали в активній чи пасивній формі участь в бойових діях, належали чи належать станом на момент скоєння відносно ним кримінального правопорушення до складу збройних сил України, або склали зброю, учасниками судового провадження не надано, а тому суд вважає поза розумним сумнівом перебування потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зі статусом захищеної особи у складі цивільного населення.

Показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд вважає послідовними та логічними, відмінностей їх показань від наведеного обвинувачення не встановлено, дані показання підтверджується показаннями свідків.

Зокрема, показаннями потерпілих та свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_39 підтверджуються обставини примусового конвоювання потерпілих до пункту тимчасової дислокації військ російської федерації за адресою: АДРЕСА_2 , де їх зустріла особа на ім`я ОСОБА_21 , який поза розумним сумнівом був ОСОБА_7 , заступник командира по в.п. роботі.

Потерпілі підтвердили те, що ОСОБА_61 був особою, якій підпорядковувалися певна частина військових, в тому числі і ОСОБА_62 , який і здійснював конвоювання потерпілих, а в подальшому доповідав ОСОБА_21 про невідомі потерпілим обставини.

Надані до суду протоколи пред`явлення особи до впізнання за фотознімками потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_27 доводять зв`язок між тим, що особа на ім`я ОСОБА_21 , яка наказала потерпілим збирати рештки загиблих військових російської федерації, та ОСОБА_63 є однією і тією ж особою, яка була ідентифікована як заступник командира по в.п. роботі, військова частина НОМЕР_3 , бтгр 1.

У протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 за формою очей, обличчя, кольором волосся, потерпілий ОСОБА_10 - за формою очей, обличчя, носа, високим лбом із залисиною.

Досліджені додатки до цих протоколів — відеозаписи слідчої дії доводять що потерпілі добровільно, свідомо та за відсутністю тиску після пред`явлення ним фотокарток, впевнено вказували на особу обвинуваченого.

Посилання захисника на те, що свідок ОСОБА_27 зазначив, що ОСОБА_21 схожий на особу, фотокартку якого його показували під час слідчої дії, але він зі 100% впевненістю не може про це стверджувати, судом приймаються, однак часові проміжки, при яких ОСОБА_27 бачив ОСОБА_21 , а також те, що потерпілі також незалежно один від одного впізнали ОСОБА_64 , свідчать про те, що поза розумним сумнівом особа на ім`я ОСОБА_21 є саме військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_65 , який є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, підстав вважати, що потерпілі або свідок ОСОБА_27 всі разом помилилися, у суду немає.

Навпаки, потерпілий ОСОБА_10 під час допиту повідомляв, що він запам`ятав ОСОБА_21 і в подальшому його впізнав на фотокартці, бо він схожий на його улюбленого українського виконавця та депатута Бучанської міської ради.

Крім того, суд, з метою перевірки дійсності та об`єктивності проведення такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, під час судового розгляду показав потерпілим 4 фотографії із протоколу, з яких потерпілі впевнено, аналогічно наведеному змісту у протоколах, вказано на особу, яка ідентифікована як ОСОБА_7 .

Посилання захисника на те, що на відеозаписі слідчої дії - протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_66 не видно фотознімки, які пред`являються свідку, судом відхиляються, оскільки на відео чітко видно як свідок бере в руки протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, де надруковано чотири фотографії та впізнає одразу особу ОСОБА_7 на фото №1. Після цього він кладе протокол на стіл і на відео видно що це протокол, який було досліджено судом під час судового розгляду (том 5 а.с.243-245).

Немає підстав вважати і такими, що не відповідають дійсності, обставини умисного заподіяння сильних моральних та психічних страждань потерпілим зі сторони обвинуваченого ОСОБА_64 , який, по — перше, примусив потерпілих йти до лінії бойових дій на перехресті вулиць Суворова та Вокзальної в м. Буча, наражаючи їх на небезпеку в контексті активних бойових дій між військовими Збройних Сил України та російської федерації по лінії бойового зіткнення, по — друге, застосовував погрози розстрілу їх снайперами на шляху до ліній бойових дій у разі відхилення від маршруту або відмови від виконання завдання, та розстрілами їх близьких у разі невиконання завдання або втечі, по — третє, даючи завдання збирати рештки російських військових.

У суду немає сумнівів і щодо того, що, незважаючи на відсутність фізичного насильства, обстановка, яка склалася у потерпілих, була психотравмуюча - спочатку потерпілих під конвоєм доставили до ОСОБА_7 , не повідомивши про їх майбутнє завдання, вони перебували під наглядом озброєних військових російської федерації, а після виконання завдання прямування додому для з`ясування стану життя та здоров`я їх близьких, відносно яких були погрози щодо їх вбивства.

Згідно висновків експерта №1433, №1434 за результатами судово — психологічної експертизи від 30.10.2024р., обставини кримінального правопорушення для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були психотравмуючими, такими, що спричинили їм моральні страждання, а наслідки ситуації викликали негативні зміни в психоемоційному стані.

Під час допитів свідок ОСОБА_41 дав показання що конвоювання здійснювали троє військових рф, але суд враховує те, що всі інші свідки, а також потерпілі, зазначали саме про двох військових рф, один з яких був ОСОБА_62 , що конвоювали потерпілих до обвинуваченого ОСОБА_67 , а тому вважає більш достовірними саме ці обставини конвоювання потерпілих.

Підстав вважати дані докази неналежними, недопустимими або недостовірними, у суду немає, доказів протилежного стороною захисту не надано.

Згідно ч.1 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом (ч.2 ст. 27 КК України).

Питання вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , групою осіб із ОСОБА_8 підтверджується тим, що потерпілі бачили та чули як ОСОБА_8 , якого в подальшому впізнали за фотознімками, просив інших військовослужбовців покликати ОСОБА_21 , а в подальшому доповідав ОСОБА_68 невідому потерпілим інформацію, на що обвинувачений ОСОБА_7 кивав головою. При цьому саме ОСОБА_8 разом з іншим невстановленим військовим конвоювали потерпілих до обвинуваченого ОСОБА_7 для виконання завдання, яке дав обвинувачений ОСОБА_69 .

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що діяння, яке вчинене обвинуваченим, становить серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, прокурор надав суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину

є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставин, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого не судом не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При таких обставинах, за відсутністю пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни, становить значну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, то суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому обирався у вигляді тримання під вартою, однак обвинувачений не був затриманий та доставлений до слідчого суддя для розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим строк відбування покарання слід рахувати із моменту затримання обвинуваченого у порядку виконання цього вироку.

6. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

6.1. Цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Потерпілий ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом про стягнення суми моральної шкоди, завданої йому вказаним кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди вказав, що війна – це подія, що має надзвичайно серйозний вплив на психологічний стан людини. Вона змушує людину не тільки стикатися з фізичною небезпекою, а й переживати емоційний стрес та травматичні події. Проти правні дії обвинувачених вплинули на його життя, а саме на його психічний стан. Вплив вище наведених подій, неправомірних дій обвинувачених на психічний стан потерпілого був досліджений експертом – психологом судового відділу судово – психологічної експертизи Центру судових експертиз ДУ «ІСП МРЗ України» (висновок № 1433 від 30.10.2024). За даними дослідження, «внаслідок ситуації яка досліджується (примушування розвідувати небезпечну територію, погрози розстрілом та розправою з родичами) під експертний пережив гострий страх за своє життя та здоров`я, життя та здоров`я рідних, тривогу щодо майбутнього, почуття приниженої гідності. Наслідки скоєного відносно під експертного , правопорушення, призвели до негативних психічних змін. Наслідки пережитого постали для нього як психотравмуючі, й досі погіршують його соціальне функціонування та якість життя, вимагаючи залучення душевних ресурсів та їх подолання, що вказує на те, що ОСОБА_10 спричинено моральні страждання. Ситуація яка досліджувалась експертом, постала для ОСОБА_10 , як психотравмуюча. Наслідки ситуації, яка досліджувалась за матеріалами кримінального провадження, викликали у ОСОБА_10 негативні зміни в психоемоційному стані (дративлівість, проблеми зі сном, періодичні нічні кошмари, лабільність емоцій при згадування, відчуття втоми та тривоги) та до цього часу погіршують його соціальне функціонування та якість життя». Обвинувачений ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою впровадження та реалізації окупаційної політики держави- агресора, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації, порушили вимоги ст. 147 Четвертої Женевської Конвенції та приписів підпункту а.2 пункту «а», пунктів «b» та «е» ч. 2 ст. 75 ДП1, ч. 1 ст. 76 ДП 1. Нанесена ОСОБА_10 російськими військовими моральна шкода виявилась у погіршенні його емоційного, психологічного стану та продовжує йому завдавати чималих моральних страждань. Оцінити в повній мірі рівень моральних страждань, завданих йому надзвичайно важко. Отже враховуючи характер та обсяг завданих йому моральних страждань, через реальну загрозу небезпеки його життю та його рідним та знайомим, вважає, що справедливим буде розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн, яку обвинувачений йому жодним чином не відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом про стягнення суми моральної шкоди, завданої йому вказаним кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди вказав, що протиправні дії обвинувачених вплинули на його життя, а саме на його психічний стан. Вплив вище наведених подій, неправомірних дій обвинувачених на психічний стан потерпілого був досліджений експертом – психологом судового відділу судово – психологічної експертизи Центру судових експертиз ДУ «ІСП МРЗ України» (висновок № 1434 від 30.10.2024). За даними дослідження, «внаслідок ситуації, яка досліджувалась (примушування розвідувати небезпечну територію, погрози розстрілом та розправою родичам) під експертний пережив гострий страх за своє життя та здоров`я, життя та здоров`я рідних, тривогу щодо майбутнього, почуття приниженої гідності. Наслідки скоєного відносно під експертного правопорушення, до негативних психічних змін. Наслідки пережитого постали для нього як психотравмуючі, й досі погіршують його соціальне функціонування та якість життя, вимагаючи залучення душевних ресурсів та їх подолання, що вказує на те що ОСОБА_9 спричинено моральні страждання. Ситуація, яка досліджувалась експертом, постала для ОСОБА_9 , як пихотравмуюча. Наслідки ситуації, яка досліджувалась за матеріалами кримінального провадження, викликали у ОСОБА_9 негативні зміни в психоемоційному стані (дратівливість, проблеми зі сном, періодичні нічні кошмари, лабільність емоцій при згадуванні, відчуття втоми та тривоги) та до цього часу погіршують його соціальне функціонування та якість життя». Обвинувачений ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою впровадження та реалізації окупаційної політики держави- агресора, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації, порушили вимоги ст. 147 Четвертої Женевської Конвенції та приписів підпункту а.2 пункту «а», пунктів «b» та «е» ч. 2 ст. 75 ДП1, ч. 1 ст. 76 ДП 1. Нанесена ОСОБА_9 російськими військовими моральна шкода виявилась у погіршенні його емоційного, психологічного стану та продовжує йому завдавати чималих моральних страждань. Оцінити в повній мірі рівень моральних страждань, завданих йому надзвичайно важко. Отже враховуючи характер та обсяг завданих йому моральних страждань, через реальну загрозу небезпеки його життю та його рідним та знайомим, вважає, що справедливим буде розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн, яку обвинувачений йому жодним чином не відшкодував.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченого і негативними наслідками, що настали для потерпілих, а тому потерпілі зазнали моральних страждань.

Ураховуючи ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_7 , характер та обсяг завданої шкоди, а також те, що потерпілі зазнали істотних негативних змін в особистому житті, перенесли страждання та стреси, пов`язані із вчиненням насильницьких дій, продовжують нести ці душевні страждання, та на цей час потерпілі докладають додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення звичайного способу життя, а також вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_70 моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень кожному потерпілому. Зазначений розмір відшкодування моральних збитків відповідатиме критеріям розумності і справедливості.

6.2. Цивільні позови до ОСОБА_8 .

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при закритті кримінального провадження у зв`язку із смертю обвинуваченого по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Згідно із роз`ясненнями, які закріплені у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття провадження з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, роз`яснення закріплені у зазначеній Постанові Пленуму Верховного Суду України, позицію представника позивачів, яка просиласуд залишити без розгляду цивільні позови по відношенню до ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що цивільні позови не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

У той же час, у випадку закриття кримінального провадження, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Тому, у зв`язку із закриттям кримінального провадження у зв`язку із смертю обвинуваченого ОСОБА_8 , за клопотанням представника потерпілих заявлені цивільні позови слід залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає потерпілим пред`явити позови в порядку цивільного судочинства

7. Речові докази.

Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.

8. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

9. Інші питання, які вирішуються судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 28 частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 12 (ДВАНАДЦЯТИ) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня його фактичного затримання.

Судові витрати, речові докази – відсутні.

Цивільний позов ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 завдану моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 завдану моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Залишити без розгляду позови ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_71 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ірпінський міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику, потерпілим та прокурору.

Направити не пізніше наступного дня копію вироку учаснику судового провадження, яким не був присутній у судовому засіданні.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суддя: ОСОБА_1