Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №363/2991/26 — Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2026 Справа № 363/2991/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 62025100130004693 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, неодруженого, солдата на посаді помічника гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 11 роти оперативного призначення 4 батальйону ВЧ НОМЕР_1 НГУ, раніше неодноразово судимого, востаннє 02.05.2023 року Київським апеляційним судом за ч. 2 ст. 185, ст.ст. 71, 72 КК України на 2 роки 17 днів позбавлення волі, 20.11.2023 року звільненого умовно-достроково на строк 11 місяців 4 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді помічника гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 11 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч.4. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитись від військової служби, у період часу з 30.10.2024 без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_2 .

03.12.2024 ОСОБА_5 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ).

Окрім цього, солдат ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 11 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитись від військової служби, у період часу з 01.10.2025 без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_2 .

19.10.2025 ОСОБА_5 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ).

В суді ОСОБА_5 вину визнав повністю. Показав, що за встановлених обставин, будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 на посаді помічника гранатометника, двічі, спочатку з 30 жовтня по 3 грудня 2024 року, а повторно, з 1 по 19 жовтня 2025 року, самовільно залишив військову частину без дозволу та без поважних причин. Час проводив на власний розсуд вдома, бо злякався. Просив суворо не карати, у вчиненому щиро покаявся.

В суді обвинувачений підтвердив всі обставини викладені в обвинувальному акті, підтвердив період самовільного залишення військової частини та погодився з усіма кваліфікуючими ознаками інкримінованих злочинів.

Також винуватість обвинуваченого підтверджується.

Показаннями в суді свідка ОСОБА_6 в тій частині, що йому, як командиру 3 взводу 11 роти ВЧ НОМЕР_1 , відомо, як у жовтні 2024 року та повторно в жовтні 2025 року підлеглий військовослужбовець ОСОБА_5 без поважних причин залишав військову частині та уходив в СЗЧ, якого він може охарактеризувати негативно, який накази не виконував, вказівки ігнорував, на зауваження не реагував, у зв`язку з чим до нього застосовувалися дисциплінарні заходи впливу.

Показанням в суді свідка ОСОБА_7 , в тій частині, що він, будучи сержантом з матеріального забезпечення 11 роти 4 батальйону ВЧ НОМЕР_1 , знайомий по військовій службі з солдатом ОСОБА_5 , який двічі залишав військову частину та уходив в СЗЧ, протягом близько одного місяця та двох місяців з 30 жовтня 2024 року, а другий раз з жовтня 2025 року, який був відсутній без поважних причин, потім самостійно повертався до ВЧ, накази і вказівки командування систематично ігнорував.

Даними та відомостями висновку службового розслідування фактів самовільного залишення солдатами військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 року, донесення із ВЧ НОМЕР_1 від 30.10.2024 року № 2123, висновками службового розслідування по факту неприбуття на службу солдата ОСОБА_5 від 15.10.2025 року, рапорту т.в.о командира 4 батальйону ОП від 30.09.2025 року, повідомлення про нез`явлення і повернення на службу солдата ОСОБА_5 від 30.101.2024 року, 4.12.2024 року, 16.12.2024 року, 15.01.2025 року, 24.11.2025 року, військового квитка Серія НОМЕР_2 , витягів з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.10.2024 року № 286, 04.10.2024 року № 288, від 4.10.2024 року № 66о/с, від 4.11.2024 року № 315, від 14.03.2025 року № 13о/с, від 11.04.2025 року № 18о/с, від 06.03.2025 року № 64, № 71, від 11.04.2025 року № 99, від 1.10.2025 року № 271, від 21.10.2025 року № 290, від 25.11.2025 року № 325, від 26.01.2026 року № 23, від 12.03.2026 року № 81, від 18.03.2026 року № 86, від 2003.2026 року № 88, від 07.04.2026 року № 105 службових та медичних характеристик.

В цьому зв`язку та після дослідження письмових доказів, допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , допиту обвинуваченого, який вину визнав повністю, судом змінено порядок та обсяг дослідження доказів, й, виходячи з того, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників справи визнав недоцільним дослідження інших доказів, які учасниками судового розгляду не заперечуються.

Отже, суд визнає доведеною вину ОСОБА_5 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, і кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд звертає увагу на конкретні обставини справи, ступінь вчиненого ним тяжкого злочину, обсяг вчинених злочинних дій. Враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, має незадовільну характеристику за місцем проходження військової служби, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, сім`ї, утриманців, постійного місця роботи не має.

Умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 згідно ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 10.11.2023 року строком на 11 місяців 4 дні закінчилося 14 жовтня 2024 року, який нове кримінальне правопорушення вчинив після закінчення відбування покарання згідно вимог ст.ст. 73, 81 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, слід визнати щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, згідно вимог ст. 67 КК України слід визнати повторність та рецидив злочинів.

Беручи до уваги викладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, то в зв`язку з постановленням обвинувального вироку й засудженням до позбавлення волі, останньому слід залишити запобіжний захід тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370 і 374 КПК України,

ухвалив:

визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і за цим законом призначити йому покарання 5 (п`ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 03 квітня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку, яку негайно після проголошення вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Згідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суддя