Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №361/5636/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5636/25

провадження № 2/361/1953/25

19.06.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Петришин Н.М.,

за участю секретаря Гриценко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад обставин

У травні 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 13.07.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2017 у справі № 332/2768/17 шлюб між сторонами розірвано. Позивач ОСОБА_1 повністю утримує та виховує дитину самостійно, оскільки він має можливість забезпечувати сина всім необхідним для життя, зростання та розвитку. Матір дитини - ОСОБА_2 не приймає участі в утриманні спільної дитини сторін та проживає окремо. ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності з дитинства, за станом здоров`я та фізичним самопочуттям обмежена у здійсненні трудової діяльності, у нагляді за дитиною, має постійні скарги щодо самопочуття, тому обмежена в можливості догляду, виховання та утримання сина. Аліменти з матері дитини позивач не стягує, так як, зі слів відповідача, вона не має можливості за станом здоров`я повноцінно працювати. ОСОБА_1 фінансово підтримує колишню дружину, перераховує їй кошти на постійній основі, оскільки вона є непрацездатною та не може самостійно себе утримувати. Наразі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем, ОСОБА_1 забезпечує дитину житлом, орендує будинок, де створені необхідні умови для розвитку, навчання та комфортного перебування дитини. ОСОБА_3 індивідуально займається тренуваннями з боксу, куди водить його батько. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком має вагоме значення з огляду на потребу в оформленні документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, а також необхідністю отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд встановити самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 30 травня 2025 року відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Бахмат О.І. підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити. Позивач зазначив, що років 10-12 років у відповідача була тяжка операція на головному мозку та періодично від того часу в неї мігрені та вона хворіє. ОСОБА_1 вказував на те, що сина має виховувати батько. Колишня дружина любить дітей, а чому не може утримувати, то не зміг відповісти. Близько 7-8 років після розірвання шлюбу сторони не проживають разом. Зазначив, що дитина періодично бачиться з мамою. Щодо стягнення аліментів позивач не звертався, оскільки він знає, що відповідач не працює через часті мігрені. Двічі на рік у відповідача реабілітація, коли вони лягає у лікарню. У неї буває різний психологічний стан. Представник позивача зазначив, що позивач має бронювання від роботи, звернувся до суду з позовом, щоб отримати відстрочку та мати можливість вивозити дитину за межі України.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Позивачем до позову долучена заява ОСОБА_2 , в якій відповідач визнала, що вихованням та утриманням сина ОСОБА_4 займається батько – ОСОБА_1 .

Від Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист про розгляд справи без участі третьої особи, в якому служба при вирішенні даної справи поклалася на розсуд суду.

Обставини справи, що встановлені судом.

За змістом рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2017 у справі № 332/2768/17, 13 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що вчинено актовий запис № 753. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вищевказаним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2017 у справі № 332/2768/17 шлюб між сторонами розірвано.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.09.2014, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_1 , а матір`ю – ОСОБА_2 .

Відповідно до копії Договору оренди житлового будинку, укладеного 01.09.2016 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , позивач орендує житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 113 технологічного та спортивного профілю навчання № 111 від 30.05.2024, ОСОБА_3 навчається у навчальному даному закладі, є учнем 3-А класу. Батько ОСОБА_1 бере безпосередню участь у його виховання: приводить до школи, забирає зі школи, приходить на батьківські збори.

ОСОБА_3 індивідуально займається тренуванням з боксу у клубі Sport Life, на заняття дитину приводить батько і завжди поруч з ним, про що свідчить копія заяви ОСОБА_7 від 17.06.2024.

Згідно заяви ОСОБА_8 від 18.06.2024, ОСОБА_3 займається вивченням англійської мови, на заняття дитину привозить батько ОСОБА_1 .

Крім того, позивач ОСОБА_1 надав до суду копії Плану лікування сина ОСОБА_3 , Консультативного висновку дитячого невролога від 20.09.2022, Консультативного висновку лікаря-педіатра від 20.02.2024, рахунків та квитанцій про оплату медичних послуг, квитанцій про придбання медикаментів.

Відповідно до Витягу № 633 з реєстру платників єдиного внеску від 26.08.2023, позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та має відповідний дохід.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 02.07.2013, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 до суду надані копії Консультативного висновку невропатолога від 22.04.2024 щодо стану здоров`я відповідача ОСОБА_2 , квитанцій про перерахування коштів ОСОБА_2 , Довідки форми ОК-5 щодо ОСОБА_2 , а також паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає позивача давно, з 2012 року, вони сусіди. Зазначила, що часто бачить позивача з сином, жінка з ними не проживає. Батько з сином у гарних стосунках. Востаннє бачила відповідача дуже давно, років 5-6 тому.

Свідок ОСОБА_10 у залі суду зазначила, що вони з позивачем є сусідами, їхні діти дружать з першого класу. Матері дитини свідок не бачила. У школу відводить і забирає сина батько, який повністю займається вихованням сина.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами статті 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Верховний Суд уже зауважував, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (постанови Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач посилався на те, що після припинення шлюбних відносин їхній спільний син залишився проживати з ним, а відповідач жодної участі у вихованні та утриманні дитини не бере.

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Окреме проживання батьків, визначення місця проживання дитини з батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі № 307/4851/22, від 28 січня 2026 року у справі № 947/37166/23

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Таких висновків дійшов суд касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/1).

Ураховуючи наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком у даній справі, фактично пред`явлений військовозобов`язаним під час мобілізації на особливий період з метою створення умов та обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки від направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу чи звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому зібрані у справі докази в їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. Позивач особисто зазначав, що матір періодично спілкується з сином, любить його.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 258, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, адреса місцезнаходження: вул. Ялтинска, 14, м. Київ, 02096.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН