Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №361/3389/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3389/26

Провадження № 2/361/1707/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря Чуняк В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

встановив:

25 березня 2026 року до суду звернулась позивач із позовом у якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення ним повноліття.

Позов обґрунтований тим, що від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який після розірвання шлюбу між сторонами перебуває на утриманні позивачки. Матеріальної допомоги на утримання сина добровільно відповідач не надає, домовленість з цього приводу між сторонами відсутня. Сторони проживають з середини 2022 року у нежитловому комплексі, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності в різних частинах комплексу. Їх спільний син є дитиною з особливими потребами, перебуває під наглядом психіатра ТМО «Психіатрія», навчається в ліцеї за індивідуальною формою навчання, потребує постійної допомоги та контролю з боку дорослих. Щомісячні витрати на харчування, придбання одягу, приладдя, канцелярії, відвідування лікарів, придбання ліків за рецептами, відвідування додаткових занять – басейн, музичні заняття у середньому складають біля 25000,00 грн.

Відповідно до ухвали судді від 27.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді від 01.04.2026 судом витребувано з ГУ ДПС у Київській області копії податкових декларацій про майновий стан (доходи) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за 2023-2026 роки (по дату надання інформації) із зазначенням джерел їх отримання, копії податкових декларацій платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця з додатками; витребувано з ГУ Пенсійного фонду України Київської області інформацію про розмір заробітної плати (доходу) та сплату страхових внесків ОСОБА_2 за 2023-2026 року (по дату надання інформації).

На виконання вимог ухвали від 01.04.2026 суду направлено витребувані судом відомості. (а.с. 63-76)

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що позивач, її повнолітні діти, неповнолітній син та відповідач фактично проживають у с. Требухів на спільній території комплексу, на окремих його частинах, які облаштовані для проживання, при цьому сторони мешкають у різних частинах цієї території комплексу.

Представник позивача звернув увагу суду на те, що спільний син сторін є дитиною з особливими потребами, у зв`язку з чим потребує значно більшого обсягу догляду, уваги та матеріального забезпечення, ніж це зазвичай необхідно для дитини відповідного віку. Зокрема, стан здоров`я та особливості розвитку дитини зумовлюють необхідність систематичного відвідування психологів, психіатрів, занять із педагогами, а також додаткових розвивальних і оздоровчих заходів. Дитина, зокрема, відвідує басейн та займається музикою, що, на переконання сторони позивача, є важливими складовими його розвитку.

Також представник позивача зазначив, що саме позивач несе основний тягар витрат, пов`язаних з лікуванням дитини, її навчанням, харчуванням, придбанням необхідних речей, а також задоволенням повсякденних базових потреб. При цьому відповідач, за твердженням сторони позивача, належної участі у вихованні та утриманні дитини не бере, а фактичне забезпечення сина покладено на матір.

Окремо представник позивача вказав, що відповідач є власником ресторану та автомийки, тобто має у володінні майно та об`єкти, які потенційно приносять дохід, однак повної та достовірної інформації про свої реальні доходи не надає. На думку сторони позивача, це свідчить про наявність у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що розмір аліментів 12000,00 грн щомісячно є обґрунтованим, помірним та таким, що відповідає як інтересам дитини, так і майновому стану відповідача.

Крім того, представник позивача зазначив, що позивач також працює та має статус фізичної особи-підприємця, здійснює діяльність у сфері харчування, а саме готує комплексні обіди. Разом з тим, сам факт її працевлаштування та отримання доходу не звільняє відповідача від обов`язку брати належну та співмірну участь в утриманні спільної дитини, тим більше з урахуванням її особливих потреб та підвищених витрат на забезпечення належного рівня життя, лікування і розвитку.

Відповідач у судовому засіданні частково заперечував проти заявлених позовних вимог, а саме в частині визначення розміру аліментів. При цьому він не заперечував свого обов`язку утримувати сина та погоджувався сплачувати аліменти у розмірі 3000,00 грн щомісячно. Свою позицію обґрунтовував тим, що, на його думку, сторона позивача не надала належних та достатніх доказів на підтвердження саме такого обсягу щомісячних витрат на дитину, який би виправдовував стягнення аліментів у заявленому розмірі.

Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем не конкретизовано, які саме лікарські засоби приймає син, упродовж якого часу він їх приймає, а також не наведено точного розрахунку щомісячних витрат на їх придбання. На думку відповідача, можливі витрати на медикаменти можуть становити орієнтовно 1000,00 – 1500,00 грн на місяць, а тому заявлений позивачем розмір аліментів є завищеним.

Щодо занять у басейні відповідач також звернув увагу суду на те, що стороною позивача не надано договору із тренером чи іншим належним підтвердженням, у якому були б визначені умови, періодичність, строки відвідування басейну та вартість таких занять. У зв`язку з цим він висловив сумнів у доведеності відповідної частини витрат.

Крім того, відповідач пояснив, що його щомісячний дохід від діяльності автомийки становить приблизно 10000,00 – 15000,00 грн, що, на його переконання, не дає можливості сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачем. Також він вказав, що син відвідує загальноосвітню школу та музичну школу безоплатно, а про інші гуртки чи додаткові заняття йому нічого не відомо.

Водночас відповідач зазначив, що, за його словами, син приходить до нього 3–4 рази на тиждень, однак, як стверджує відповідач, мати дитини чинить перешкоди у їх спілкуванні та фактично обмежує його участь у житті сина. Також відповідач звернув увагу суду на те, що на його утриманні перебуває ще й мати-пенсіонерка.

У судовому засіданні 12 серпня 2026 року суд завершив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 17 серпня 2026 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 10 квітня 2007 року між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2025 року розірвано (а. с. 13–14).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а. с. 12).

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований разом із матір`ю та батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас судом встановлено, що мати разом із сином фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою, у відокремленому помешканні, проживає батько дитини.

Згідно з випискою № 130-Д від 30.12.2025 із медичної карти стаціонарного хворого та випискою № 360 від 11.02.2026 із медичної карти стаціонарного хворого, у ОСОБА_4 встановлено основний діагноз: атиповий аутизм - помірна розумова відсталість з якісними порушеннями соціальної реципрокності і комунікації, порушення активності та уваги, нейропсихологічний дефіцит у вигляді семантичної дислексії, акустичної та дисграфії на ґрунті порушення мовного аналізу і синтезу, розлад рецептивно-експресивного мовлення (НМ ІІ–ІІІ рівня), хронічний тикозний розлад, аномальні результати нейрофізіологічних обстежень (а. с. 17–19, 20–21).

Згідно з характеристикою, виданою Броварським ліцеєм № 10, ОСОБА_4 , учень 7-Б класу, навчається у ліцеї з 01.09.2019. У класі навчався за допомогою асистента вчителя, а з 5-го класу - за індивідуальною формою навчання. На даний час виховується у неповній сім`ї. Дитина належним чином забезпечена всім необхідним для перебування у закладі та ефективного навчання. Мати і сестра приділяють значну увагу розвитку та вихованню ОСОБА_5 , щодня привозять його до ліцею та забирають, активно спілкуються з класним керівником, учителями та адміністрацією ліцею, цікавляться здобутками дитини. Мати бере активну участь у вирішенні громадських справ на рівні класу (а. с. 16).

Згідно з платіжними дорученнями від 21.12.2025 на суму 800 грн, від 25.01.2026 на суму 800 грн та від 01.02.2026 на суму 800 грн, матір`ю ОСОБА_3 здійснювалася оплата послуг ФОП ОСОБА_6 за навчання ОСОБА_4 плаванню (а. с. 23–25).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_7 здійснює діяльність у сфері освіти, спорту та відпочинку, а також інші види освіти. (а. с. 22)

Крім того, на підтвердження витрат, пов`язаних із лікуванням сина, та додаткових витрат, пов`язаних із відвідуванням басейну, позивачем надано фіскальні чеки та рецепти на придбання лікарських засобів. (а. с. 26 – 28)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 володіє на праві власності кафе-кондитерською, сауною, мийкою легкових автомобілів, розташованими у с. Требухів Броварського району Київської області, а також земельною ділянкою, кадастровий номер 3221289001:01:099:0012, площею 0,1500 га (а. с. 34).

Згідно з даними податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2023 рік та даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2024 та 2025 роки, доходи ОСОБА_2 не зазначені (а. с. 63–67, 68–72, 73–76).

Статтею 27 Конвенції про права дитини передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками цього обов`язку визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 1 статті 184 Сімейного кодексу України визначає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.

Неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю. Батько дитини проживає на території того самого комплексу, однак у відокремленому приміщенні, що сторонами у справі не заперечувалося.

Відповідач є батьком неповнолітнього сина та відповідно до вимог статті 180 СК України зобов`язаний утримувати його до досягнення ним повноліття нарівні з матір`ю.

Позивач зазначає, що між сторонами відсутня домовленість щодо участі відповідача в утриманні сина. Відповідач наявність такої домовленості не довів, свого обов`язку щодо утримання дитини не заперечує, однак погоджується сплачувати аліменти у розмірі 3000,00 грн щомісячно.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що він добровільно утримує сина, забезпечує його необхідним, а також що син харчується разом із ним, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про належне та систематичне виконання відповідачем обов`язку щодо матеріального утримання дитини.

Спільне проведення батьком та сином часу, періодичне забезпечення дитини продуктами харчування та інша допомога не звільняють відповідача від обов`язку брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. При цьому відповідач не зазначив, які саме витрати на утримання сина він здійснює, у якому розмірі та з якою періодичністю, а також не надав належних доказів, які б давали можливість встановити систематичність таких витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 належить майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі кафе-кондитерська, сауна, мийка легкових автомобілів та земельна ділянка. Сторони не заперечували, що на території зазначеного комплексу проживають позивач разом із неповнолітнім сином та відповідач у відокремленому приміщенні.

Зазначені обставини свідчать про наявність у відповідача майна, яке відповідно до положень статті 182 СК України підлягає врахуванню судом при визначенні розміру аліментів. Водночас саме по собі право власності відповідача на зазначене майно не є доказом отримання ним конкретного доходу у певному розмірі, у зв`язку з чим суд не може виходити лише з припущення щодо розміру доходу, який таке майно може приносити.

Відповідач пояснив, що його щомісячний дохід від діяльності автомийки становить приблизно 10000,00 – 15000,00 грн, а також зазначив, що на його утриманні перебуває мати пенсійного віку.

Разом з тим належних та допустимих доказів фактичного розміру отримуваного доходу, а також доказів перебування матері на його утриманні та розміру витрат, які він несе у зв`язку з її утриманням, відповідач суду не надав.

Так само відповідач не надав належних доказів на підтвердження фактично понесених ним витрат на утримання дитини, у тому числі витрат на харчування, лікування, навчання, розвиток чи інших потреб сина.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи однотипних доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Відповідач, посилаючись на неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, не надав належних доказів на підтвердження фактичного розміру свого доходу та витрат, які він несе, а також інших обставин, на які посилався як на підставу для визначення аліментів у меншому розмірі.

При цьому долучені відповідачем до пояснень, які надійшли до суду 12.08.2026, документи щодо наявності заборгованості за комунальні послуги за адресою, за якою проживають сторони та дитина, самі по собі не підтверджують фактичного здійснення відповідачем відповідних платежів у певному розмірі та, відповідно, не дають можливості встановити розмір витрат відповідача на утримання дитини.

Доводи відповідача про те, що син відвідує загальноосвітню та музичну школу безоплатно, суд враховує, однак такі обставини не спростовують наявності інших витрат, необхідних для забезпечення дитини харчуванням, одягом, засобами особистої гігієни, навчальним приладдям, лікуванням, розвитком та іншими необхідними для її повноцінного життя потребами.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що неповнолітній ОСОБА_4 має особливі потреби, пов`язані зі станом його здоров`я та особливостями розвитку. Згідно з наданими медичними документами у дитини наявні захворювання та порушення розвитку, які зумовлюють необхідність підвищеної уваги, догляду, лікування та створення належних умов для навчання і розвитку.

З матеріалів справи також убачається, що мати фактично здійснює основний щоденний догляд за дитиною, забезпечує її навчання, відвідування школи, організацію лікування та розвиток, а також несе витрати, пов`язані з лікуванням та додатковими заняттями дитини.

Зокрема, позивачем надано документи на підтвердження здійснення нею оплати занять сина плаванням, а також фіскальні чеки та інші документи на підтвердження витрат, пов`язаних із лікуванням дитини. Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що на матір покладається значна частина витрат, пов`язаних із забезпеченням повсякденних та особливих потреб сина.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про недоведеність усіх витрат на лікування та розвиток дитини як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі, оскільки для вирішення питання про розмір аліментів не вимагається встановлення та документального підтвердження кожної майбутньої витрати на дитину. Водночас розмір аліментів має визначатися з урахуванням фактичних потреб дитини та всіх встановлених судом обставин.

Посилання позивача на необхідність стягнення аліментів у розмірі 12000,00 грн щомісячно суд оцінює критично, оскільки позивачем не надано детального розрахунку щомісячних витрат на дитину та достатніх доказів, які б дозволили встановити, що саме сума 12000,00 грн є необхідною часткою витрат відповідача на утримання сина.

Разом з тим суд не погоджується з позицією відповідача щодо визначення аліментів у розмірі 3 000,00 грн щомісячно. При визначенні розміру аліментів суд враховує встановлені особливі потреби дитини, пов`язані зі станом її здоров`я та особливостями розвитку, необхідність додаткової уваги та догляду за дитиною, підтверджені матеріалами справи обставини щодо її лікування та розвитку, а також те, що дитина проживає разом із матір`ю, яка фактично здійснює її щоденний догляд. Крім того, суд бере до уваги загальний рівень цін на товари, продукти харчування, одяг, лікарські засоби та послуги, необхідні для забезпечення повсякденних потреб дитини, що має значення при оцінці достатності визначеного розміру аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також наявність у платника аліментів майна та інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З урахуванням наведеного суд бере до уваги, що відповідач є працездатною особою, доказів незадовільного стану його здоров`я суду не надано, відповідач здійснює діяльність, пов`язану з функціонуванням автомийки, та має у власності нерухоме майно і земельну ділянку. При цьому точний розмір його фактичного доходу судом не встановлено.

Суд також враховує посилання відповідача на перебування на його утриманні матері пенсійного віку, однак доказів, які б підтверджували факт перебування матері саме на його утриманні та розмір відповідних витрат, відповідачем не надано.

Оцінюючи матеріальний стан обох батьків, суд також враховує, що позивач працює та здійснює підприємницьку діяльність, а отже також зобов`язана брати участь в утриманні дитини. Разом з тим виконання матір`ю свого обов`язку щодо утримання сина не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у його матеріальному забезпеченні. При цьому матір фактично здійснює щоденний догляд за дитиною, що також є формою виконання нею батьківського обов`язку щодо утримання та виховання сина.

Враховуючи вік дитини, її стан здоров`я та особливі потреби, необхідність лікування, догляду та розвитку, фактичну участь кожного з батьків у забезпеченні дитини, майновий стан відповідача, наявність у нього нерухомого майна, відсутність документально підтверджених відомостей про точний розмір його доходу, а також недоведеність позивачем необхідності стягнення саме 12000,00 грн щомісячно, суд приходить до висновку, що аліменти у розмірі 6000,00 грн щомісячно є необхідними та достатніми для належної участі відповідача в утриманні сина з урахуванням установлених у справі обставин.

При визначенні саме такого розміру аліментів суд також враховує, що відповідач фактично проживає на території одного з дитиною майнового комплексу та, за його поясненнями, син періодично перебуває разом із ним, у зв`язку з чим відповідач здійснює певні витрати на його харчування та побутові потреби. Водночас такі обставини не є достатніми для визначення аліментів у запропонованому відповідачем розмірі 3000,00 грн щомісячно.

Суд вважає, що визначений судом розмір аліментів у сумі 6000,00 грн щомісячно є таким, що забезпечує належну участь батька у матеріальному утриманні дитини, відповідає встановленим потребам неповнолітнього та ґрунтується на доказах наданими сторонами по справі та обставинах встановлених судом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 6000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога про встановлення мінімального розміру аліментів не менше 50% від прожиткового мінімума для дитини відповідного віку, оскільки при стягненні аліментів в твердій грошовій сумі такий мінімум не визначається.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 25.03.2026 року.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно ст. 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1311,20 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, до повноліття дитини, починаючи з 25.03.2026.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1311,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 РНОКПП – НОМЕР_1 ,

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Ведмідь Н.В.