Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №500/1793/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1793/26 пров. № А/857/35840/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м. Тернопіль) у справі № 500/1793/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 15 632,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою у повній мірі та у строки, установлені Податковим кодексом України (далі - ПК України), узгоджених грошових зобов`язань. Заборгованість по платежу земельний податок з фізичних осіб, в сумі 15 632,95 грн виникла у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень: від 29.04.2021 №4536195-2404-1918 на суму 371,09 грн, від 15.05.2024 №4171978-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 29,60 грн, від 07.05.2025 №2896187-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 15 232,36 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто в дохід бюджету з ОСОБА_1 податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15 632,95 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві грн 95 коп.).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що адресу відповідача засобами поштового зв`язку була надіслана податкова вимога форми “Ф” від 14.10.2025 за №0007674-1303-1900 на суму податкового боргу 17 371,82 грн разом з детальним розрахунком податкового боргу. Податкова вимога вручена поштовою службою особисто ОСОБА_1 21.10.2025. Податковий борг з часу надіслання податкової вимоги у відповідача не переривався. Доказів того, що вказана вище вимога оскаржувалась та/або відкликалась сторонами суду не надано. У даному випадку при розгляді справи контролюючим органом підтверджено наявність узгодженого грошового зобов`язання; основну суму боргу складають лише податкові зобов`язання по земельному податку; підставою виникнення боргу є несплата у строк, встановлений ПК України податкових зобов`язань, визначений у податкових повідомлення-рішеннях від 29.04.2021 (граничний термін сплати був до 18.09.2021), від 15.05.2024 (граничний термін сплати був до 17.10.2024), від 07.05.2025 (граничний термін сплати до 08.09.2025); встановлено факт сплати податкового боргу в добровільному порядку та після надіслання податкової вимоги від 14.10.2025.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції передчасно визнав доведеним факт виникнення узгодженого грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2021 №4536195-2404-1918. Зазначає, що позивач не надав належних доказів надсилання цього рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про направлення документа за недійсною адресою: АДРЕСА_1 , тоді як відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, скаржник вказує, що він особисто не отримував податкове повідомлення-рішення від 07.05.2025 №2896187-2407-1918-UA61040490000035010 та податкову вимогу від 14.10.2025 №0007674-1303-1900. Стверджує, що у наданих позивачем копіях рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення у графі «Розписка про одержання» відсутні його підпис, прізвище та ініціали, а також відсутні будь-які підписи на корінцях вказаних рішень. На думку апелянта, за відсутності належних доказів вручення вказаних документів відсутні підстави вважати визначені у них суми узгодженим податковим боргом, оскільки платник податків був позбавлений можливості своєчасно реалізувати гарантоване законом право на їх оскарження.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Тернопільській області за відповідачем рахується податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15 632,95 грн (а.с.8).

Заборгованість по платежу земельний податок з фізичних осіб в сумі 15 632,95 грн виникла у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень:

від 29.04.2021 №4536195-2404-1918 на суму 371,09 грн (а.с.12);

від 15.05.2024 №4171978-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 29,60 грн (а.с.13);

від 07.05.2025 №2896187-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 15 232,26 грн (а.с.14).

Податкові повідомлення-рішення від 29.04.2021 №4536195-2404-1918 та від 15.05.2024 №4171978-2407-1918-UA61040490000035010 надіслані відповідачу поштовим зв`язком рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, однак не були вручені поштовою службою та повернуті відправнику з причиною «за закінченням терміну зберігання» (а.с.12-13).

При цьому в силу вимог положень пункту 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58 ПК України слід вважати їх врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. З цього часу обчислюється строк сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у цих податкових повідомленнях-рішеннях.

Податкове повідомлення-рішення №2896187-2407-1918-UA61040490000035010 від 07.05.2025 на суму 15 232,26 грн надіслане відповідачу поштовим зв`язком рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та вручене одержувачу ОСОБА_1 10.07.2025 особисто (а.с.14)

Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувались, доказів іншого відповідачем не надано.

Наявність у ОСОБА_1 податкового боргу підтверджується також розрахунком суми податкового боргу (а.с.9), борг відображений в інтегрованій картці платника податків (а.с.15-16). Станом на 27.04.2026 податковий борг не змінився (а.с.26).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

За приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Об`єктами оподаткування земельним податком є - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), що знаходяться у власності (стаття 270 ПК України).

Відповідно до пункту 286.5. статті 286 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 ПК України).

Судом встановлено, що податковий борг з земельного податку з фізичних осіб виник через несплату узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

У встановлений ПК України строк грошові зобов`язання відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України вважаються сумою податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум грошових зобов`язань, податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Так, на адресу відповідача засобами поштового зв`язку була надіслана податкова вимога форми «Ф» від 14.10.2025 за №0007674-1303-1900 на загальну суму податкового боргу 17 371,82 грн.

Надаючи оцінку розбіжності між сумою у податковій вимозі (17 371,82 грн) та заявленою до стягнення сумою у позові (15 632,95 грн), колегія суддів враховує дані витягу з інтегрованої картки платника податків.

Згідно з матеріалами справи, 19.02.2026 року податковим органом було здійснено коригування (скасування) нарахувань за минулі роки на суму 1 686,21 грн. Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, зміна суми податкового боргу після направлення податкової вимоги не вимагає направлення нової вимоги.

Отже, податкова вимога від 14.10.2025 є правомірною та чинною, а з`явлення у позові меншої суми стягнення є обґрунтованим.

Податковий борг з часу надіслання податкової вимоги у відповідача не переривався. Доказів того, що вказана вище вимога оскаржувалась та/або відкликалась сторонами суду не надано.

У даному випадку при розгляді справи контролюючим органом підтверджено наявність узгодженого грошового зобов`язання; основну суму боргу складають лише податкові зобов`язання по земельному податку; підставою виникнення боргу є несплата у строк, встановлений ПК України податкових зобов`язань, визначений у податкових повідомлення-рішеннях від 29.04.2021 (граничний термін сплати був до 18.09.2021), від 15.05.2024 (граничний термін сплати був до 17.10.2024), від 07.05.2025 (граничний термін сплати до 08.09.2025); встановлено факт сплати податкового боргу в добровільному порядку та після надіслання податкової вимоги від 14.10.2025.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Щодо підстав виникнення податкового боргу та його структури, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом стягнення є податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 15 632,95 грн. Зазначена сума заборгованості не є одномоментним нарахуванням, а формувалася протягом кількох років на підставі трьох окремих податкових повідомлень-рішень (ППР) форми «Ф»:

1.ППР від 29.04.2021 № 4536195-2404-1918 на суму 371,09 грн;

2.ППР від 15.05.2024 № 4171978-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 29,60 грн;

3.ППР від 07.05.2025 № 2896187-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 15 232,26 грн.

У подальшому, з метою примусового стягнення, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 14.10.2025 № 0007674-1303-1900.

Що стосується процедури стягнення, моменту узгодженості боргу суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України), податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк. Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу імперативно пов`язана з фактом належного вручення ППР. Саме з моменту належного вручення розпочинається перебіг строку на добровільну сплату або оскарження рішення. У разі несплати та неоскарження у визначений строк, грошове зобов`язання набуває статусу узгодженого податкового боргу, що є передумовою для надіслання податкової вимоги (стаття 59 ПК України) та подальшого звернення до суду (стаття 95 ПК України).

Оцінюючи питання про те, чи може суд досліджувати обставини правомірності вручення ППР за умови, що сама податкова вимога платником не оскаржувалася, колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 13.02.2018р. у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019р. у справі № 807/495/17, від 03.02.2022р. у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022р. у справі № 826/9711/17) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Неоскарження податкової вимоги не позбавляє суд обов`язку встановити, чи було первинне ППР надіслано з дотриманням вимог закону, оскільки без належного вручення ППР зобов`язання не перетворюється на узгоджений борг.

Щодо доводів апелянта про направлення ППР від 29.04.2021 на недійсну адресу то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків. Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік.

Матеріалами справи, зокрема, відповіддю з ЄДДР на запит суду першої інстанції підтверджено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . Водночас, ППР від 29.04.2021 № 4536195-2404-1918 було сформовано та надіслано на іншу адресу: м. Тернопіль, вул. Волинська, буд. 28.

В порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, позивач як суб`єкт владних повноважень не надав жодних доказів (витягів з ДРФО тощо), які б підтверджували, що станом на квітень 2021 року податковою адресою відповідача у розумінні ст. 45 ПК України був саме будинок 28. За таких обставин, суд констатує неналежне виконання контролюючим органом обов`язку щодо направлення рішення за дійсною податковою адресою платника.

Колегія суддів наголошує, що правило пункту 42.5 статті 42 ПК України , щодо визнання документа врученим у разі повернення пошти через неможливість вручення підлягає застосуванню виключно за умови, що контролюючий орган виконав свій обов`язок і направив документ на правильну податкову адресу платника. Направлення рішення за помилковою адресою унеможливлює його отримання платником. За таких обставин, ППР від 29.04.2021 не може вважатися належним чином врученим.

Відповідно, строк на його сплату не розпочався, а визначена у ньому сума 371,09 грн не набула статусу узгодженого податкового боргу. У цій частині висновки суду першої інстанції є помилковими.

Щодо доводів апелянта про відсутність підписів на поштових повідомленнях про вручення ППР від 07.05.2025 та податкової вимоги від 14.10.2025.

Відповідач стверджує, що вказані документи не отримував, а у графах «Розписка про одержання» повідомлень про вручення відсутній його підпис, як і відсутній підпис на корінцях рішень. Надаючи оцінку цьому доводу, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ППР від 07.05.2025 на суму 15 232,26 грн та податкова вимога від 14.10.2025 були надіслані за правильною адресою відповідача: вул. Волинська, буд. 18. Наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення (зокрема, № R 06701 8431847 щодо податкової вимоги) містять відмітки поштового оператора про вручення «особисто», дати вручення 10.07.2025 та 21.10.2025 відповідно та містять графічні зображення (підписи) у графі для одержувача.

Безпосередньо дослідивши наявні у матеріалах справи копії офіційних документів АТ «Укрпошта» зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № R 06701 8431847 щодо податкової вимоги, колегія суддів спростовує твердження апелянта про фізичну відсутність підпису у графі «Розписка про одержання». Вказані документи містять чіткі відмітки поштового оператора про вручення «особисто» та наявні рукописні підписи у відповідних графах для одержувача. Враховуючи наявність підписів, заперечення апелянтом їх належності саме йому не є достатньою підставою для визнання цих доказів недостовірними.

Довід про відсутність підпису відповідача безпосередньо на корінцях податкової вимоги та ППР є неспроможним. Корінець документа заповнюється та підписується платником виключно у випадку вручення документа посадовою особою податкового органу «на руки» в приміщенні податкової інспекції. При направленні документів засобами поштового зв`язку єдиним належним доказом вручення є відповідне повідомлення від оператора поштового зв`язку.

Щодо ППР від 15.05.2024 на суму 29,60 грн, воно було надіслано на вірну адресу (вул. Волинська, 18) та повернуто за закінченням терміну зберігання, що в силу п. 42.5 статті 42 ПК України прирівнюється до належного вручення.

Таким чином, грошові зобов`язання у розмірі 15 261,86 грн (що складається з 15 232,26 грн та 29,60 грн) були належним чином повідомлені платнику, не оскаржувались ним у встановлені строки, набули статусу узгодженого податкового боргу та правомірно заявлені до стягнення. Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій частині. Позовні вимоги в частині стягнення 371,09 грн задоволенню не підлягають у зв`язку з порушенням процедури направлення ППР.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині визнання правомірним стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2021 № 4536195-2404-1918 на суму 371,09 грн. У цій частині висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 371,09 грн.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення податкового боргу в розмірі 15 261,86 грн., який сформований на підставі податкових повідомлень-рішень від 15.05.2024 на суму 29,60 грн та від 07.05.2025 на суму 15 232,26 грн, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Контролюючий орган надав належні та допустимі докази дотримання процедури надіслання та вручення цих рішень, а також податкової вимоги від 14.10.2025. Доводи апелянта у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з наданою квитанцією АТ «Укрпошта» від 23.06.2026 (ID транзакції 2224820412), апелянтом під час подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, на користь апелянта підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Отже, на користь відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 94,80 грн.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 500/1793/26 в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 371,09 грн - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 371,09 грн - відмовити.

В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 500/1793/26 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15 261,86 грн - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 94,80 грн (дев`яносто чотири гривні 80 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель