Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №260/6439/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6439/24 пров. № А/857/10150/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіХобор Р. Б.,

суддів:Бруновської Н. В.,

Валюха В. М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року, що ухвалила суддя Плеханова З.Б. в місті Ужгороді, у справі № 260/6439/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просить стягнути податковий борг у розмірі 1026308,82 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2024 року № 00054280705.

19 грудня 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, відповідно до якого у задоволенні первісного позову відмовив, а зустрічний позов задовольнив.

Відмовив у задоволенні позову Головного управління ДПС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 1026308,82 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 07 червня 2024 року № 00054280705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1026308,82 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8218,70 грн.

Головне управління ДПС у Закарпатській області позовні вимоги обґрунтовує тим, що за наслідками фактичної перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2024 року № 00054280705, яким застосувало до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції, а несплачена сума цих санкцій сформувала податковий борг, який позивач просить стягнути в судовому порядку.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 покликається на те, що Головне управління ДПС у Закарпатській області призначило та провело фактичну перевірку за відсутності законних підстав.

Наказ про проведення фактичної перевірки № 1083-п від 17 квітня 2024 року контролюючий орган прийняв на підставі пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, однак цей наказ містить тільки правову підставу для призначення перевірки, а фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення, не містить.

ОСОБА_1 зазначає, що лист ДПС України від 12 лютого 2024 року, яким територіальним органам доведено лист Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, в особі Коваленко Аліни, від 29 січня 2024 року (вх. ДПС № 3455/6 від 05 лютого 2024 року), є внутрішнім документом, скерованим директором Департаменту податкового аудиту ДПС України територіальним органам, і не є наявною та/або отриманою в установленому законодавством порядку інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування. Крім того, цей лист контролюючий орган не долучив до матеріалів справи в суді першої інстанції та не долучив до апеляційної скарги, а тому не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність підстав для перевірки.

Щодо суті правопорушень ОСОБА_1 вказує на те, що контролюючий орган не довів порушення ним п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), оскільки твердження про реалізацію товарів на суму 683006,55 грн без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій є припущенням, тоді як проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій платник підтвердив Х-звітами, витягами з СОД РРО та фіскальними чеками, а розрахункового документа, який належить дослідити у спірних правовідносинах, контролюючий орган суду не надав.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними, допустимими та достовірними доказами підстави для проведення фактичної перевірки та правомірність прийняття наказу № 1083-п від 17 квітня 2024 року, оскільки зі змісту наказу вбачається тільки правова підстава для призначення перевірки, а фактична підстава, яка є передумовою для її проведення, відсутня, і під час розгляду справи контролюючий орган не надав документів, які свідчили б про наявність підстав для проведення перевірки на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Суд першої інстанції також виходив з того, що контролюючий орган не довів порушення платником п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки доказів реалізації товару на суму 683006,55 грн кінцевим споживачам без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій не надав, а складання акта фактичної перевірки тільки з відображенням у ньому інформації з бази даних СОД РРО є недостатнім.

Відмову у задоволенні первісного позову про стягнення податкового боргу суд першої інстанції визнав похідною від задоволення зустрічного позову, оскільки скасування податкового повідомлення-рішення позбавляє стягнення предмета - узгодженого грошового зобов`язання.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило Головне управління ДПС у Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити і стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Таку позицію Головне управління ДПС у Закарпатській області обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив предмет доказування первісного позову про стягнення податкового боргу, не дослідив жодного доказу, який контролюючий орган додав до первісного позову, не навів, на підставі яких норм права відмовив у задоволенні первісного позову, та не зазначив мотивів відмови.

Скаржник також зазначає, що у наказі вказана як правова підстава для призначення перевірки, так і фактична, а обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, тому зазначення у наказі відповідного підпункту п. 80.2 ст. 80 ПК України без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу.

Лист ДПС України від 12 лютого 2024 року, яким доведено лист Beijing Roborock Tehnology Co., LTD від 29 січня 2024 року, скаржник вважає достатньою підставою для призначення та проведення фактичної перевірки.

Крім того, скаржник вказує, що дані СОД РРО є податковою інформацією, яка може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки, а Х-звіти та відкриття зміни на програмному реєстраторі розрахункових операцій після їх роздрукування підтверджують непроведення розрахункових операцій у момент їх здійснення на загальну суму 683006,55 грн за період з 17 квітня 2024 року по 24 квітня 2024 року.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що на підставі наказу № 1083-п від 17 квітня 2024 року посадові особи контролюючого органу провели фактичну перевірку господарської одиниці платника - магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій та дотримання законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками, що підтверджується наказом № 1083-п від 17 квітня 2024 року.

Наказ № 1083-п від 17 квітня 2024 року контролюючий орган прийняв на підставі пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а як фактичну підставу для його видання зазначив лист ДПС України від 12 лютого 2024 року, яким територіальним органам доведено лист Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, в особі Коваленко Аліни, від 29 січня 2024 року (вх. ДПС № 3455/6 від 05 лютого 2024 року) про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій мережею магазинів “ЯБКО”.

До початку фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу провели контрольну розрахункову операцію - придбали Power Bank Belkin 2000mAh за ціною 1799,00 грн, що підтверджується товарним чеком № 1136 від 17 квітня 2024 року, при цьому фіскальний чек продавець сформував після пред`явлення службових посвідчень, направлень та наказу на проведення фактичної перевірки. За результатами перевірки контролюючий орган склав акт фактичної перевірки, у якому зафіксував непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 683006,55 грн за період з 17 квітня 2024 року по 24 квітня 2024 року, що ґрунтується на даних СОД РРО та Х-звітах, роздрукованих 19 квітня 2024 року, 22 квітня 2024 року і 24 квітня 2024 року.

На підставі акта фактичної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2024 року № 00054280705, яким застосував до платника штрафні (фінансові) санкції на суму 1026308,82 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Апеляційний суд з наказу № 1083-п від 17 квітня 2024 року встановив, що контролюючий орган прийняв цей наказ на підставі пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, “…У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним…”

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що у відповідача були наявні підстави для призначення та проведення фактичної перевірки платника, а тому спірним у даній справі є питання правомірності висновків, зроблених за результатами такої перевірки.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

Отже, фінансова санкція за п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР застосовується за встановлений у ході перевірки факт непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій або програмний реєстратор розрахункових операцій, за проведення такої операції на неповну суму або за невидачу розрахункового документа.

З акта фактичної перевірки апеляційний суд встановив, що контролюючий орган зафіксував непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 683006,55 грн за період з 17 квітня 2024 року по 24 квітня 2024 року та обчислив цю суму за даними Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.

Зазначені розрахункові операції є розрахунками у безготівковій формі, проведеними з використанням банківського платіжного термінала, і відповідач визначив сукупну вартість таких операції за кожен день окремо, а саме за 19 квітня 2024 року на суму 213611,85 грн, за 22 квітня 2024 року на суму 223864,60 грн та за 24 квітня 2024 року на суму 245530,10 грн.

Відповідно до акта фактичної перевірки, суть порушення полягає в тому, що позивач провів зазначені розрахункові операції через програмний реєстратор розрахункових операцій не в момент розрахунку з покупцем, а після роздрукування Х-звіту платіжного термінала та відкриття зміни на програмному реєстраторі розрахункових операцій.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що переліку конкретних розрахункових операцій із зазначенням проданих товарів, часу кожної операції та відповідних розрахункових документів акт фактичної перевірки не містить, а сукупну вартість розрахункових операцій відповідач визначив сумарно за кожен день.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Х-звіти та дані Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій підтверджують непроведення операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій.

За приписами пп. 1, 2 розділу ІІ Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477, СОД РРО це інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку, база даних призначена для зберігання:

1) переліку РРО, які мають пройти або вже пройшли персоналізацію;

2) даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти;

3) переліку ПРРО, яким присвоєно фіскальний номер фіскальним сервером контролюючого органу;

4) даних про проведені розрахункові операції через ПРРО та електронних розрахункових документів, фіскальних звітних чеків і фіскальних звітів, зареєстрованих фіскальним сервером контролюючого органу;

5) іншої службової інформації.

З наведених норм апеляційний суд встановив, що дані про розрахункову операцію потрапляють до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій тільки з програмного реєстратора розрахункових операцій і тільки внаслідок реєстрації ним такої операції, а тому наявність відповідних сум у цій системі свідчить про те, що програмний реєстратор розрахункових операцій зареєстрував розрахункові операції.

Отже, контролюючий орган визначив суму порушення за даними, які підтверджують реєстрацію відповідних операцій програмним реєстратором розрахункових операцій.

З огляду на викладене обставини, зафіксовані під час перевірки, вказують на можливу несвоєчасність проведення операцій чи порушення послідовності відповідних операцій.

У той же час висновок про порушення послідовності відповідних операцій відповідач зробив, зіставивши час друку Х-звіту платіжного термінала (що відображає стан розрахунків на терміналі на момент його друку) час відкриття зміни та час проведення розрахункових операцій на програмному реєстраторі розрахункових операцій.

Апеляційний суд встановив, що платник податків надав Х-звіти за 19 квітня 2024 року, 22 квітня 2024 року та 24 квітня 2024 року, витяги із зазначеної системи та фіскальні чеки, які підтверджують проведення розрахункових операцій у ці дні через програмний реєстратор розрахункових операцій, і про наявність розбіжностей між цими доказами та актом контролюючий орган не заявив.

Враховуючи вказане вище, апеляційний суд вважає, що контролюючий орган кваліфікував дії платника податків не за тим складом порушення, оскільки обставини, описані в акті, стосуються моменту проведення розрахункових операцій, а не непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій.

Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідальність за п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР настає за встановлений у ході перевірки факт порушення щодо конкретної розрахункової операції, а тому контролюючий орган був зобов`язаний ідентифікувати кожну операцію, яку вважає проведеною з порушенням, із зазначенням її часу та відповідного розрахункового документа.

Натомість контролюючий орган визначив вартість операцій сумарно за кожен день, не навівши переліку конкретних розрахункових операцій, що унеможливлює перевірку як наявності порушення щодо кожної операції, так і правильності обчислення суми санкції.

Тому, на переконання апеляційного суду, факт порушення платником податків податкового законодавства в частині суми 683006,55 грн є недоведеним.

Як йшлося вище, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Згідно з абз. 19 ст. 2 Закону № 265/95-ВР, розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

З акта фактичної перевірки апеляційний суд встановив, що під час контрольної розрахункової операції продавець о 15 год. 14 хв. видав покупцеві товарний чек № 1136 від 17 квітня 2024 року на суму 1799,00 грн.

У той же час фіскальний розрахунковий документ на програмному реєстраторі розрахункових операцій продавець сформував о 15 год. 32 хв., після пред`явлення службових посвідчень, направлень та наказу на проведення перевірки.

З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що обставини контрольної розрахункової операції на суму 1799,00 грн самі по собі можуть свідчити про порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що контролюючий орган прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення на єдину суму штрафних (фінансових) санкцій 1026308,82 грн, не поділивши цю суму на санкції, за кожне окреме порушення.

Оскільки суд не наділений повноваженням самостійно перераховувати розмір штрафної санкції замість контролюючого органу, то можливе порушення під час контрольної розрахункової операції на суму 1799,00 грн не може бути перевірене на предмет правильності обчислення санкції, застосованої за це порушення окремо від решти нарахованої суми штрафних (фінансових) санкцій.

З акта фактичної перевірки та оскарженого податкового повідомлення-рішення апеляційний суд встановив, що контролюючий орган застосував до платника санкцію у розмірі 150 відсотків вартості товарів, тобто як за наступне порушення, та визначив єдину суму штрафних (фінансових) санкцій 1026308,82 грн.

Також апеляційний суд встановив, що доказів наявності у платника податків раніше вчиненого та зафіксованого порушення, за яке до платника застосовувалася санкція за п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, контролюючий орган суду не надав.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що контролюючий орган не обґрунтував застосування санкції у розмірі 150 відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд дійшов висновку, що контролюючий орган вказаний обов`язок не виконав, оскільки факту непроведення розрахункових операцій на суму 683006,55 грн, обґрунтованості кваліфікації порушення та розміру застосованих санкцій належними та допустимими доказами не довів.

Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не довів правомірності висновків про порушення платником п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, викладених в акті фактичної перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2024 року № 00054280705 є протиправним, що є підставою для його скасування та задоволення зустрічного позову.

Щодо перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення податкового боргу.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2024 року № 00054280705 і апеляційний суд з таким висновком погодився.

Скасування податкового повідомлення-рішення означає, що узгоджене грошове зобов`язання, яке становило б предмет стягнення за первісним позовом, відсутнє.

Оскільки доводи апеляційної скарги про недослідження судом першої інстанції предмета доказування первісного позову втратили значення для вирішення справи, у зв`язку зі скасуванням податкового повідомлення-рішення, на якому ґрунтується заявлений до стягнення податковий борг, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними,

З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні первісного позову про стягнення податкового боргу, оскільки за відсутності узгодженого грошового зобов`язання відсутній і сам предмет стягнення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат, відповідно до вимог частини 6 статті 139 КАС України, не проводиться.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі № 260/6439/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

В. М. Валюх