Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №500/809/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/809/26 пров. № А/857/32742/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушко І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя Мірінович У.А. м. Тернопіль) у справі № 500/809/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позов до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 04.11.2022 по 20.07.2025 (включно), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 04.11.2022 по 20.07.2025 (включно), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для надання заяв по суті.

10.03.2026 представником відповідача порушено питання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху на підставі частини 13 статті 171 КАС України з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду та доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Залишаючи позовну заяву без руху суд вказав, що предметом оскарження у даній справі є незгода позивача з нарахованим йому грошовим забезпеченням за період з 04.11.2022 по 20.07.2025, тобто спірні правовідносини охоплюють період після 19 липня 2022 року, які підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП) у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

19.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначає, що після звільнення з Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 продовжив проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 до 15.10.2025. При цьому зазначає, що позивачу стало відомо про склад та характер виплати сум при звільненні зі змісту довідки про доходи від 31.10.2025, яку отримано адвокатом Скляренко Ю.С. 08.11.2025. З огляду на викладене представник вважає, що тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, розпочав свій перебіг саме з цієї дати.

При цьому представник позивача зауважує, що проживає та працює на території міста Одеси, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, належить до території можливих бойових дій.

Крім того, адвокат Скляренко Ю.С. стверджує, що у період з листопада 2025 року по лютий 2026 року у місті Одесі діяли регулярні відключення електроенергії, зокрема за місцезнаходженням робочого місця адвоката такі відключення тривали по 12-14 годин на добу, що мало наслідком перебої у роботі інтернету та інших телекомунакцій, що значною мірою вплинуло на можливість своєчасного подання позовної заяви.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.07.2025 №201 ОСОБА_1 з 20 липня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, визнано таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

Разом з тим, доказів проходження військової служби станом на день звернення до суду з даним позовом 16.02.2026, або подальшого звільнення з військової служби позивачем суду не подано. Вказав, що оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 16.02.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України є підстави для залишення позову без розгляду.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, не врахувавши об`єктивний та загальновідомий характер перешкод, зумовлених воєнним станом та екстреними відключеннями електроенергії у м. Одеса в зимовий період 2025-2026 років. Апелянт наголошує, що затримка у поданні позову становила лише 7 днів, що свідчить про його добросовісність та намагання реалізувати право на доступ до правосуддя за першої ж об`єктивної можливості.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини щодо перерахунку

Спірним питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про перерахунок та стягнення недоплаченого грошового забезпечення, а також наявність правових підстав для поновлення такого строку.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду в лютому 2026 року, посилався на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025. Позивач зазначав, що вказаним рішенням КСУ визнав неконституційною частину 1 статті 233 КЗпП України, яка встановлювала тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати, а тому, на переконання позивача, його право на звернення до суду не обмежене жодними строками.

Надаючи оцінку цьому доводу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рішення КСУ № 1-р/2025 стосується виключно частини 1 статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення для працівників, які продовжують перебувати у трудових (службових) відносинах.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 ще 20.07.2025 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 233 КЗпП України (норми якої неконституційними не визнавалися), згідно з якою у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлюється тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми.

Оскільки інформацію про обсяг виплачених сум позивач отримав 08.11.2025 (день вручення представнику довідки про доходи), перебіг тримісячного строку розпочався 09.11.2025 і закінчився 09.02.2026. Позов подано 16.02.2026, тобто з пропуском строку на 7 днів.

Водночас, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин для поновлення вказаного строку, колегія суддів вважає їх помилковими, надмірно формалізованими та такими, що призвели до незаконного обмеження конституційного права особи на судовий захист.

Звертаючись із заявою про поновлення строку, представник позивача обґрунтовано вказувала на те, що затримка у поданні позову на 7 днів була зумовлена об`єктивними, непереборними обставинами, пов`язаними із збройною агресією рф.

Зокрема, на території м. Одеса у період з листопада 2025 року по лютий 2026 року відбувалися масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, що призвело до застосування екстрених та аварійних відключень електроенергії тривалістю 12-14 годин на добу, а також до системних перебоїв зі зв`язком та мережею Інтернет.

Відхиляючи ці доводи, суд першої інстанції зазначив, що представником не доведено неможливості організації робочого процесу в іншому доступному місці, а самі по собі відключення світла є суб`єктивною причиною.

У цій справі колегія суддів бере до уваги, що строк звернення пропущено лише на 7 днів. Така незначна тривалість пропуску у поєднанні з доведеними об`єктивними перешкодами (енергетична криза у регіоні) беззаперечно свідчить про те, що позивач діяв добросовісно і звернувся до суду без невиправданих зволікань, щойно з`явилася фактична можливість завершити підготовку позову.

Залишивши позов без розгляду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не забезпечив необхідного балансу між дотриманням принципу правової визначеності та правом особи на доступ до правосуддя.

Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про залишення без розгляду позовної заяви є помилковим.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/809/26 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель