Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №380/11849/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11849/26 пров. № А/857/33780/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушко І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року з питань вжиття заходів забезпечення позову (головуючий суддя Мартинюк В.Я., м. Львів) у справі № 380/11849/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради Львівської міської ради, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення, зафіксоване у витязі з протоколу № 8 засідання опікунської ради від 30 квітня 2026 року, в частині відмови у погодженні кандидатури ОСОБА_1 як опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати протиправним та скасувати пункт резолютивної частини рішення, зафіксованого у витязі з протоколу № 8 засідання опікунської ради від 30.04.2026, яким рекомендовано влаштувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спеціалізованого закладу;

визнати протиправними дії щодо ініціювання та здійснення підготовчих дій з влаштування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закладу стаціонарного догляду – без підтвердженого проведення оцінювання потреб відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» та постанови КМУ № 64 від 14.01.2026, без належного залучення близьких осіб, без індивідуального плану надання послуг та без доведення того, що домашній догляд є недостатнім або небезпечним для забезпечення інтересів підопічного;

зобов`язати повторно розглянути заяву від 13.03.2026, зареєстровану 17.03.2026 за № 3-Ф-5012/АП-С-34, з урахуванням: рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23.12.2025 у справі № 466/8489/24; висновків Акта обстеження від 07.05.2026; доказів фактичного спільного проживання та постійного догляду Позивача; заяви/згоди ОСОБА_3 ; медичного стану Підопічного та ризиків зміни його звичного середовища і доглядача; принципу найкращих інтересів підопічного відповідно до статті 63 ЦК України та правових позицій Верховного Суду від 07.04.2022 (справа № 712/10043/20), 15.09.2025 (справа №727/5306/24), 24.09.2025 (справа №127/10853/24);

зобов`язати підготувати та направити до суду подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку статті 60 Цивільного кодексу України та статті 300 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просв:

зупинити дію пункту резолютивної частини рішення Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, зафіксованого у витязі з протоколу № 8 засідання опікунської ради від 30.04.2026, яким рекомендовано влаштувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спеціалізованого закладу, – до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

заборонити Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, Сихівському відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а також іншим особам – виключно в частині виконання доручень, звернень або листів Відповідача щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – вчиняти дії щодо оформлення, передачі, подання або реалізації документів для отримання путівки до будинкуінтернату, психоневрологічного інтернату, пансіонату, закладу стаціонарного догляду, геріатричного пансіону чи іншого спеціалізованого закладу, а також дії щодо направлення, транспортування, доставлення, фізичного переміщення або влаштування ОСОБА_2 до такого закладу, – до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, крім випадків надання невідкладної медичної допомоги;

заборонити КНП « 4-а міська поліклініка м. Львова» використовувати результати виїзного медичного огляду лікарсько-консультативної комісії, медичну карту або інші медичні документи, підготовлені за зверненням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для цілей оформлення путівки, направлення, транспортування або влаштування ОСОБА_2 до закладу стаціонарного догляду чи іншого спеціалізованого закладу – до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Цей захід не обмежує право ОСОБА_2 на отримання невідкладної, планової або іншої медичної допомоги, якщо така допомога не спрямована на оформлення його інтернатного розміщення;

направити примірник ухвали про забезпечення позову для негайного виконання Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради, Сихівському відділу соціального захисту, управлінню соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та КНП « 4-а міська поліклініка м. Львова».

Заява мотивована тим, що відповідач є лише тимчасовим опікуном підопічного – до призначення постійного опікуна у встановленому порядку. Незважаючи на тимчасовий і охоронний характер цих повноважень, Відповідач активно готує влаштування підопічного до закладу стаціонарного догляду (інтернату), про що прямо повідомлено у листі за вих. № 04-вих-11150 від 05.06.2026, отриманому позивачем 09.06.2026. Якщо до ухвалення рішення суду по суті підопічного буде фізично переміщено до інтернатного закладу, відновлення фактичного статус-кво стане практично неможливим. Зважаючи на діагноз судинної деменції, I групу інвалідності та наслідки ішемічного інсульту, існує реальний ризик істотного погіршення стану здоров`я підопічного внаслідок такого переміщення. Таким чином, три паралельні адміністративні потоки перебувають у стані виконання: документальне оформлення у відділі соціального захисту, активація ЛКК у медичному закладі та отримання висновку ЛКК, який може бути використаний як наступний процедурний крок для оформлення путівки та подальшого направлення підопічного до стаціонарного закладу. Кожен наступний крок наближає практично незворотні наслідки. Пункт резолютивної частини рішення від 30.04.2026 про влаштування до спеціалізованого закладу прийнято до проведення будь-якого обстеження умов проживання. Акт обстеження від 07.05.2026, підписаний сімома членами комісії (у тому числі лікарем-терапевтом), зафіксував: «Житлово-побутові умови є належними для проживання», підопічний «візуально виглядає доглянутим», позивач «здійснює необхідний фактичний побутовий догляд». Жодних медичних або побутових підстав для зміни місця проживання Акт не містить. Попри власний акт, що підтверджує належний домашній догляд, відповідач не переглянув оспорюваний пункт рішення і продовжив реалізацію інтернатного сценарію. Це є очевидною ознакою протиправності дій у розумінні частини 2 статті 150 КАС України. Підопічний страждає на судинну деменцію (висновок судово-психіатричної експертизи № 1933 від 31.12.2024), є особою з інвалідністю I групи, має наслідки ішемічного інсульту (параліч, розлади мовлення) та встановлений постійний катетер Фолея. При судинній деменції зміна звичного середовища та доглядача клінічно пов`язана із реальним ризиком істотного погіршення когнітивного і психічного стану пацієнта – феномен, відомий у геріатрії та психіатрії як «синдром переміщення» (relocation stress syndrome). Зважаючи на сукупний стан підопічного – деменцію, I групу інвалідності, наслідки інсульту, постійний катетер і повну залежність від стабільного щоденного догляду – існує реальний ризик істотного погіршення стану його здоров`я внаслідок переміщення до стаціонарного закладу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявник не довів наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття таких заходів. Зокрема, не було обґрунтовано співмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення з наслідками їх невжиття, а також відсутні докази очевидної протиправності дій відповідача на цій стадії.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що суд проігнорував наявні докази підготовки до інституціоналізації, вказує, що існує реальний ризик незворотного погіршення здоров`я підопічного внаслідок «синдрому переміщення». Дії органу опіки є очевидно протиправними, оскільки рекомендація була винесена до проведення обстеження умов проживання, а тимчасові повноваження опікуна не дають права на кардинальну зміну місця проживання.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з протоколу №8 засідання опікунської ради Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 30.04.2026 року вирішено за результатами розгляду заяви та заслуховуваних пояснень на засіданнях опікунської ради при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради, органом опіки та піклування відмовити у погодженні кандидатури ОСОБА_1 як опікуна.

Листом від 04.05.2026 року відповідач повідомив позивача - слід зазначити, що не, надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання обов?язків опікуна іншими особами у повному обсязі, а також не спростовано наявність перешкод для призначення опікуна з-поміж близьких родичів. З урахуванням наведеного, повідомлено, що за результатами розгляду заяви та заслуховуваних пояснень на засіданнях опікунської ради при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради, органом опіки та піклування прийнято рішення про відмову у погодженні кандидатури як опікуна.

Відповідно до акта обстеження від 07.05.2026 року, який наявний в матеріалах справи, проведено обстеження умов проживання недієздатного громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обстеження проведено на виконання рішення суду у справі №466/8489/24, відповідно до якого громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним, а виконання обов?язків опікуна тимчасово покладено на орган опіки і піклування. Сихівської районної адміністарції Львівської міської ради, до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством. Під час обстеження за вказаною адресою були присутні недієздатний ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1 , який був заявником у справі про призначення опіки. Квартира розташована на першому поверсі, складається з трьох житлових кімнат, кухні та обладнана всіма необхідними комунальними вигодами. Житлово-побутові умови є належними для проживання. На момент обстеження у квартирі проводяться поточні ремонтні роботи. Недієздатний забезпечений окремим ліжком, необхідними меблями, одягом по сезону та засобами особистої гігієни. У квартирі наявний необхідний запас продуктів харчування та приготовлена їжа. На момент огляду ОСОБА_2 перебував у ліжку в лежачому положенні. Зі слів сина, підопічний є маломобільним та потребує постійної допомоги. Контакт із підопічним відсутній через його психічний стан. Встановлення активного контакту не проводилось, оскільки зі слів сина це може викликати у батька тривогу та погіршення стану здоров`я. Візуально підопічний виглядає доглянутим. Син ОСОБА_1 пояснив, що він продовжує спільно проживати з батьком та здійснювати за ним необхідний побутовий догляд.

Листом від 05.06.2026 року відповідач повідомив позивача, що на виконання обов?язків тимчасового опікуна його батька ОСОБА_4 вживаються заходи щодо оформлення путівки до інтернатного закладу. Пакет документів зараз перебуває на розгляді у Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Для завершення процедури необхідно долучити медичну карту з висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Оскільки батько є маломобільним, орган опіки та піклування направив офіційне звернення до медичного закладу з проханням організувати виїзний медичний огляд за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням наведеного, просять забезпечити доступ лікарів до квартири для проведення огляду. Підготувати колії довідки МСЕК (1 «А» група) та Індивідуальної програми реабілітації (ІПР), якщо вона є.

Норми права Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав, або якщо є очевидні ознаки протиправності дій суб`єкта владних повноважень. Заходи забезпечення мають бути співмірними із заявленими вимогами (ч. 2 ст. 151 КАС України). Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів, які не є нормативно-правовими чи індивідуальними актами владного характеру.

Колегія суддів оцінюючи доводи апеляційної скарги що стосуються реальності загрози та ускладнення виконання рішення суду зазначає таке. Довід апелянта про те, що переміщення підопічного завдасть незворотної шкоди, відхиляється на стадії забезпечення позову. Як свідчать матеріали справи (рішення відділу соціального захисту від 22.06.2026 № 1592), процедура видачі путівки до спеціалізованого закладу зупинена через брак медичних документів. Отже, невідкладної, безпосередньої загрози фізичного переміщення недієздатної особи, яка б вимагала екстраординарного втручання суду до розгляду спору по суті, наразі немає.

Щодо зупинення дії протоколу опікунської ради, то суд зазначає, що витяг з протоколу опікунської ради є консультативно-дорадчим документом, який містить лише рекомендацію. Відповідно, його дія не може бути зупинена судом у порядку ст. 151 КАС України, оскільки він самостійно не змінює обсяг прав позивача чи підопічного.

Доводи апелянта про очевидну незаконність дій органу опіки суд вважає передчасними, оскільки відповідач виконує обов`язки тимчасового опікуна на підставі чинного рішення суду від 23.12.2025. Дії щодо збору інформації та дослідження можливості соціального забезпечення особи з інвалідністю входять до кола повноважень опікуна. Питання щодо того, чи було належним чином враховано фактичні умови проживання (акт від 07.05.2026), є предметом доказування під час розгляду справи по суті і не може бути презюмовано як «очевидна протиправність» на етапі вирішення процесуального клопотання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що задоволення заяви у вигляді повної заборони органу опіки, відділу соціального захисту та медичній установі вчиняти будь-які дії щодо підготовки документів фактично заблокує виконання відповідачем функцій тимчасового опікуна щодо забезпечення соціального та медичного супроводу підопічного. Це порушує принцип співмірності та є втручанням у дискреційні повноваження органів на етапі до вирішення публічно-правового спору.

Оцінивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Апелянт не довів наявності неминучої загрози переміщення підопічного, а обраний спосіб забезпечення є неспівмірним і передбачає зупинення акта рекомендаційного характеру, що суперечить нормам КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/11849/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель