Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №380/903/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/903/25 пров. № А/857/32962/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року (головуючий суддя Карп`як О.О., м. Львів) у справі № 380/903/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Транс-Авто-Д» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100384/2 від 19.07.2024;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002461 від 19.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що до митних декларацій декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною контракту) Львівській митниці надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому така скоригована вартість не може братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товарів визнати протиправними та скасувати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100384/2 від 19.07.2024. Визнано протиправним та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002461 від 19.07.2024.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що між Приватне підприємство «ТРАНС-АВТО-Д» (далі - ПП «ТАД») (Покупець) та TIANJIN GBW TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD (Продавець) укладено Контракт № 1/2023 від 01.08.2023, згідно умов якого Продавець постачає Покупцеві шини до вантажних автомобілів, іменовані «Товар».

Згідно вказаного контракту передбачено доставку на умовах FOB-Тяньцзинь, згідно правил ІНКОТЕРМС 2020, відповідно до якого відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець, отже Покупець несе ризики втрати вантажу та вправі сам вирішувати питання щодо страхування вантажу.

ПП «ТАД» придбано у TIANJIN GBW TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD колеса в зборі (диск+шина) GTL919, бренд GITI, розмір 385/65 R22.5 – 85 шт., розмір 235/75 R17.5 – 200 шт. на підставі вищевказаного Контракту згідно Рахунку фактури (Інвойсу) № XSBY-20240319 від 19.03.2024. Ціна товару становить 265.5 доларів США за одне колесо розміром 385/65 R22.5 та 125.2 доларів США за одне колесо розміром 235/75 R17.5, таким чином загальна вартість вказаного товару становить 47 607,5 доларів США. Вказану ціну було визнано ринковою (такою що не є демпінговою, заниженою і т.п.) Звітом Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/1532 від 20.12.2024.

20.03.2024 ПП «ТАД» згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 113 було переведено 14 282,25 доларів США на рахунок TIANJIN GBW TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, призначення платежу PRPMNT FOR WHEEL ACC CNTR 1/2023 DD 01.08.2023, та 23.04.2024 року згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 171 було переведено 33 325,25 доларів США на рахунок TIANJIN GBW TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, призначення платежу PRPMNT FOR WHEEL ACC CNTR 1/2023 DD 01.08.2023.

ПП «ТАД» укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 1023/23 від 23.10.2023 з ТОВ «Альті Лоджистікс», яке зобов`язується організувати перевезення вантажу – контейнер MRKU5834334. ТОВ «Альті Лоджистікс» з метою надання послуг було виставлено Приватному підприємству «ТРАНС-АВТО-Д» Рахунок № 127 від 15.07.2024 на загальну суму 345 576,00 грн., в тому числі ПДВ 1 845,38 грн., що включає:

- Міжнародне морське перевезення вантажу за межами території України 197 008,32 грн.

- Комплекс послуг з обробки вантажу за межами території України – 34 886,89 грн.

- Міжнародні транспортні послуги по маршруту м/п Ягодин – Волочиськ, Хмельницька обл. – 68 542,48 грн.

- Міжнародні транспортні послуги по маршруту Гданськ, Польща - м/п Ягодин 34066,02 грн.

- Експедиторська винагорода на території України - 9 226,91 грн.

ТОВ «Альті Лоджистікс» надано Довідку про транспортні витрати вих. № 00004426 від 17.07.2024, відповідно до якої ТОВ «Альті Лоджистікс» повідомляє Митні органи України, що вартість транспортування та експедирування вантажу становить:

- Міжнародне морське перевезення вантажу за межами території України складає 197008,32 грн. без ПДВ за курсом НБУ.

- Комплекс послуг з обробки вантажу за межами території України складає 34 886,89 грн. без ПДВ за курсом НБУ.

- Міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом з порту Гданськ (Польща) до м/п Ягодин складають 34 066,02 грн. без ПДВ за курсом НБУ.

- Міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом з м/п Ягодин до м.Волочиськ (Хмельницька область) складають 68 542,48 грн. без ПДВ за курсом НБУ.

Вантаж: контейнер MRKU5834334.

19.07.2024 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення Митну декларацію 24UA209230065658U2 з метою розмитнення та випуску вантажу в обіг на території України, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар - «Шини та покришки пневматичні гумові нові, для використання на сільськогосподарських або лісогосподарських транспортних засобах і машинах: назва 385/65R22.5 GTL919 BRAND: GITI - 85шт.; назва 235/75R17.5 GTL919 BRAND: GITI - 200шт. Торговельна марка: Giti. Виробник: Giti Tire. Країна виробництва: CN. Місць – 285. Упаковка: AJ. Контейнери: MRKU5834334». У вказаній митній декларації митна вартість товару становить 47 607,5 Доларів США, що дорівнює 1 971 997,87 грн., та витрати на доставку до території України становлять 265 961,23 грн., Заявлена (загальна) митна вартість становить 2 237 959,10 грн.

Відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2024/002461 від 19.07.2024. Згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002461 від 19.07.2024, було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Неможливість завершення м/ о у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44, 46, 47 В МД, відповідно до рішення про коригування митної вартості від 19.07.2024 № UA209000/2024/100384/2.

Винесеним Рішенням Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2024/100384/2 від 19.07.2024 скориговано вартість товару з 47 607,50 Доларів США на 67 487 Доларів США, що на 19 879,50 Доларів США перевищує задекларовану.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини першої статті 248 Митного кодексу України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

За положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина друга статті 51 МК України).

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів висновує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

З матеріалів справи, встановлено, що позивачем, подано для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, до МД декларант позивача подав наступні документи: Контракт з TIANJIN GBW TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD № 1/2023 від 01.08.2023 року. Рахунок фактура (інвойс) № XSBY-20240319 від 19.03.2024 року. Пакувальний лист № XSBY-20240319 від 19.03.2024 року. Сертифікат походження Товару № 24С1200Х0070/00001. Платіжна інструкція в іноземній валюті № 113 від 20.03.2024 року. Платіжна інструкція в іноземній валюті № 171 від 23.04.2024 року. Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 1023/23 від 23.10.2023 року. Рахунок № 127 від 15.07.2024 року. Довідка про транспортні витрати № 00004426 від 17.07.2024 року. Коносамент ZJSM24050708 від 19.05.2024 року. Автотранспортна накладна CMR 4334. Експортна митна декларація (Китай) 425820240000526347.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України.

Декларантом у відповідь на вимогу щодо товару було відправлено письмові пояснення.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Оцінюючи обставини, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, апеляційний суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом належних банківських платіжних документів, а саме те, що надані позивачем платіжні інструкції № 113 від 20.03.2024 та № 171 від 23.04.2024 є лише внутрішніми розпорядженнями клієнта банку і не можуть вважатися документами, які підтверджують фактичне списання та перерахування коштів іноземному продавцю на виконання інвойсу № XSBY-20240319 від 19.03.2024, колегія суддів зазначає наступне

Суд першої інстанції належним чином дослідив зазначені фінансові документи та встановив, що вони містять офіційні відмітки банківської установи про їх повне виконання. Надані платіжні інструкції містять чіткі ідентифікуючі реквізити: посилання на базовий Контракт № 1/2023 від 01.08.2023, а сума виконаних платежів (14 282,25 доларів США та 33 325,25 доларів США відповідно) у своєму підсумку точно дорівнює загальній вартості імпортованої партії товару 47 607,5 доларів США.

Згідно із Законом України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція з відміткою банку про виконання є первинним документом, що підтверджує факт здійснення розрахункової операції. Будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність перерахування цих коштів, митний орган суду не надав. Крім того, умови контракту не зобов`язували позивача сплачувати всю суму загального ліміту договору одночасно, а розрахунок проводився за конкретну специфіковану партію товару.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що надані декларантом платіжні інструкції № 113 від 20.03.2024 та № 171 від 23.04.2024 не можуть вважатися належними доказами оплати оцінюваного товару через відсутність у призначенні платежу посилання на конкретний інвойс № XSBY-20240319 від 19.03.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Митний орган, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на висновки Верховного Суду, згідно з якими платіжне доручення без вказівки на конкретний рахунок-фактуру в рамках довгострокового контракту не є достатнім доказом для ідентифікації платежу з певною партією товару.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на те, що обставини у наведених справах Верховного Суду та у справі, що розглядається, не є тотожними. У цій справі судом встановлено абсолютний числовий збіг: сума двох здійснених позивачем платежів (14 282,25 доларів США та 33 325,25 доларів США) становить рівно 47 607,50 доларів США, що до цента відповідає загальній вартості партії товару, заявленій у митній декларації та визначеній в інвойсі № XSBY-20240319 від 19.03.2024. Крім того, наявна чітка хронологічна послідовність: інвойс виставлено 19.03.2024, після чого позивачем негайно та послідовно здійснено платежі 20.03.2024 та 23.04.2024 із посиланням на базовий Контракт № 1/2023 від 01.08.2023. Митним органом не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявності інших паралельних поставок за цим контрактом на таку ж саму суму, які б могли викликати об`єктивну плутанину або неможливість ідентифікації платежу.

За таких обставин, формальна відсутність номера інвойсу у графі «призначення платежу» не нівелює факту перерахування коштів продавцю саме за спірну партію товару, оскільки ідентифікація платежу беззаперечно здійснюється за сукупністю інших ознак - абсолютною тотожністю суми та хронологією здійснення господарської операції. Відтак, наявні платіжні інструкції у сукупності з контрактом та інвойсом складають єдиний, узгоджений ланцюг доказів, який повністю підтверджує числове значення ціни, що була фактично сплачена за товар, і не створює розбіжностей у розумінні ч. 3 ст. 53 МК України.

Щодо доводу апелянта про те, що задекларована вартість транспортування товару є заниженою та економічно необґрунтованою, оскільки вона є меншою за реальну собівартість витрат перевізника, розраховану на основі Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції цілком правомірно визнав цей аргумент митниці безпідставним.

По-перше, зазначений наказ Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001 має суто відомчий, рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання суб`єктами приватного права, та не може використовуватися як правовий критерій для оцінки дій декларанта.

По-друге, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, включаючи встановлення ціни послуг. Позивач надав до митного оформлення легітимний Договір № 1023/23 від 23.10.2023, укладений з експедитором ТОВ «Альті Лоджистікс», рахунок-фактуру № 127 від 15.07.2024 на суму 345 576,00 грн та детальну довідку про транспортні витрати від 17.07.2024, де чітко розмежовано витрати до та після перетину митного кордону України. Всі вартісні показники у цих документах є чіткими, узгодженими між собою та повністю перенесені до митної декларації. Митний орган не володіє повноваженнями здійснювати фінансово-господарський аудит прибутковості або рентабельності сторонніх комерційних перевізників.

Оцінюючи довід апелянта про те, що надана позивачем експортна декларація країни відправлення (Китай) № 425820240000526347 не містить відміток митних органів країни відправлення щодо факту здійснення експорту та дати експорту, що, на думку митниці, свідчить про неповноту чи недостовірність відомостей, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України, експортна митна декларація країни відправлення не входить до вичерпного переліку обов`язкових документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів. Цей документ відноситься до категорії додаткових (п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України), обов`язок з надання якого виникає виключно у разі наявності обґрунтованих розбіжностей у первинних (обов`язкових) документах.

Як встановлено судом, позивач надав експортну декларацію добровільно, з метою демонстрації прозорості зовнішньоекономічної операції. Відсутність на роздрукованому примірнику іноземної електронної митної декларації «мокрих» штампів чи відміток митного органу Китаю не може слугувати самостійною підставою для невизнання митної вартості. Митний орган України не наділений повноваженнями висувати вимоги до форми та реквізитів митних документів іноземних держав, якщо інше прямо не передбачено міжнародними договорами.

Будь-які сумніви митниці щодо автентичності експортної декларації чи відсутності на ній певних відміток не спростовують числових значень складових митної вартості, які підтверджені первинними фінансово-господарськими документами (контрактом, інвойсом, платіжними інструкціями). Відтак, доводи митного органу в цій частині є формальними та ґрунтуються на припущеннях, а не на доведеному факті заниження ціни товару.

Щодо доводу апелянта про ненадання заявки на перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Митний орган вказує, що позивачем не було надано письмової заявки на транспортування, яка згадується в пункті 1.2 договору на перевезення з ТОВ «Альті Лоджистікс» як його невід`ємна частина, що, на думку відповідача, свідчить про неповноту пакету документів.

Частина 2 статті 53 МК України містить чіткий вичерпний перелік документів, які декларант зобов`язаний надати для підтвердження транспортних витрат, серед яких зазначено довідку про плече перевезення, договір та рахунок. Письмова заявка (замовлення) є внутрішнім технічним документом взаємодії між замовником та експедитором, який координує логістичні процеси (дата подачі авто, контакти водія тощо) і не містить у собі самостійних фінансово-вартісних показників, що впливають на числове обчислення митної вартості. Згідно з частиною 5 статті 53 МК України митному органу забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, не зазначені у цій статті, якщо вони не впливають на числове визначення вартості. Оскільки рахунок № 127 від 15.07.2024 та довідка від 17.07.2024 повністю та вичерпно відображали ціну послуг, ненадання заявки не могло бути правовою підставою для сумніву в митній вартості.

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо необхідності надання транспортних (перевізних) документів, суд першої інстанції вірно зазначив, що декларантом позивача під час митного оформлення товару було надано документи, які підтверджували вартість понесених витрат на перевезення товару, а тому необхідності повторного витребування вказаних документів не було.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі № 815/4686/16.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Щодо доводів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі № 804/4906/15.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі № 814/1888/16, від 24.12.2020 у справі № 820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Наведені обставини, встановлені у справі, що розглядається, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально, а різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

З урахуванням вказаного, колегія суддів зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправним, яке слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/17.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 380/903/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель