Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №380/3282/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3282/26 пров. № А/857/32964/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., м. Львів) у справі № 380/3282/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови сформувати до відповідного органу Казначейства подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 33148,00 грн, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1316210007 від 10.12.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету України збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 33148,00 грн, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1316210007 від 10.12.2025 та подати його до відповідного органу Казначейства відповідно до положень пункту 5 глави І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затв. наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», особа, яка придбала житло вперше, звільняється від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, позаяк відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких інших записів про об`єкти житлової нерухомості позивача, окрім придбаної квартири, є беззаперечним доказом, що житло придбано позивачем вперше. Враховуючи викладене, позивач вважає, що сплачена нею сума збору підлягає поверненню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що позивачка не надала Головному управлінню Пенсійного фонду у Львівській області повного пакета документів, встановленого підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, для підтвердження факту придбання житла вперше. Зокрема, подана довідка АТ «Ощадбанк» стосувалася лише адреси реєстрації з 22.08.2019, а інформаційна довідка з Реєстру речових прав не містила відомостей з невід`ємної архівної складової частини. Суд дійшов висновку, що в органу ПФУ були відсутні правові підстави для формування подання про повернення збору за встановлених обставин і поданих документів.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що інформаційна довідка з ЦНАП містить усю необхідну інформацію. Також наголошує, що органи місцевого самоврядування не видають довідок про невикористання чеків, про що долучила листи Франківської та Шевченківської районних адміністрацій, датовані квітнем і травнем 2026 року, та додаткову довідку АТ «Ощадбанк».

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Доводи відповідача обґрунтовані тим, що відповідно до п. 15-3 Порядку № 1740 обов`язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування покладено на нотаріусів під час посвідчення договорів за умови надання вичерпного переліку документів, передбачених пп. «в», «г» п. 15-2 цього Порядку. Зазначає, що позивачка не надала документального підтвердження невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з усіх місць проживання починаючи з 1992 року.

Відповідач наголошує, що наявні державні реєстри не містять повної інформації про права власності, набуті до їх створення, а з`ясування факту придбання житла вперше не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України. З огляду на те, що належних доказів помилковості платежу надано не було, відповідач вважає правомірною відмову у формуванні подання до органів Казначейства про повернення коштів.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.12.2025, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Яремко Р.Є. та зареєстрованого у реєстрі за №7105.

Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 3314779,00 грн.

В день укладання договору - 10.12.2025, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла, у розмірі 33148,00 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи копія квитанції до платіжної інструкції №1316210007 від 10.12.2025.

08.01.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. До заяви долучила: копію паспорта, копію РНОКПП, копію витягу з реєстру територіальних громад, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію довідки з АТ «Ощадбанк», копію договору купівлі-продажу квартири від 10.12.2025, копію квитанції №1316210007 від 10.12.2025.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 28.01.2026 №1300-0604-8/12493 відмовило позивачці у задоволенні заяви про повернення сплачених коштів у зв`язку з тим, що з 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», згідно з якою обов`язок по звільненню від сплати збору покладено на нотаріусів, які оформляють договори купівлі-продажу. Долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше (набуття права власності на житло), тому немає підстав для формування Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло вперше.

Механізм звільнення від сплати збору або його повернення регламентовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Відповідно до абз.2 п.153 Порядку №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Згідно з підп. «б» п.152 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866), зокрема, доповнено п.152 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:

«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».

Крім того, пункт 153 доповнено абзацом такого змісту:

«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року.

З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року законодавцем конкретизовано та деталізовано законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Згідно з підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, для підтвердження факту придбання житла вперше особа повинна надати: 1) відповідну заяву; 2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням відомостей з архівної складової частини цього Реєстру; 3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації (довідки з місць проживання після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п.5-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок щодо доведення факту придбання житла вперше шляхом подання чітко визначеного пакета документів покладено на заявника. У разі помилкової сплати збору особа має право звернутися до органу ПФУ із заявою про його повернення, долучивши саме той пакет документів, що визначений пунктом 15-2 Порядку № 1740.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області 08.01.2026, позивачка надала довідку АТ «Ощадбанк», яка підтверджувала невикористання чеків лише за одним місцем реєстрації - з 22.08.2019.

Документів, які б підтверджували невикористання житлових чеків за попередніми місцями проживання (з 1992 року до 22.08.2019), органу ПФУ надано не було.

Оскільки до суб`єкта владних повноважень надійшла заява без повного пакета документів, імперативно визначених законодавством, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області діяло правомірно, відмовивши у формуванні подання.

Відповідач об`єктивно не мав законних підстав для складання подання до органу Казначейства за відсутності належних доказів нереалізації права на приватизацію за попередні роки.

Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів, довідки Франківської райадміністрації від 12.05.2026, довідки АТ «Ощадбанк» від 21.05.2026 та листа Шевченківської райадміністрації від 24.04.2026, колегія суддів зазначає таке.

Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на підставі тих доказів та інформації, які були надані йому під час розгляду відповідного питання. Зазначені документи були отримані позивачкою у квітні-травні 2026 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 18.01.2026 і до пенсійного органу не подавалися.

Відповідно, відповідач не міг їх врахувати при розгляді заяви від 08.01.2026. Надання додаткових доказів безпосередньо до суду не може свідчити про протиправність дій пенсійного органу у минулому.

Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду (постанова від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20), колегія суддів погоджується, що особа має право звернутися за поверненням коштів до пенсійного фонду після нотаріального посвідчення договору. Проте це право реалізується виключно за умови дотримання порядку звернення, зокрема надання повного пакета підтверджуючих документів.

Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області не заперечувало принципового права позивачки на повернення коштів, а відмовило саме з процедурних підстав - неподання всіх необхідних документів станом на день звернення.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо розгляду заяви від 08.01.2026.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі № 380/3282/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель