Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №355/689/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/689/26

Провадження № 2/355/875/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретарів судового засідання Старенької С. М., Білоног В. О., Котенко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», кредитодавець, кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі також товариство, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», первісний кредитор) та ОСОБА_1 05 січня 2020 року було укладено договір №409494 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту (надалі також договір №409494 від 05.01.2020, кредитний договір, договір), відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

За доводами позовної заяви, значений договір підписаний електронним підписом споживача, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як стверджує позивач, товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в загальному розмірі 5000,00 грн на строк кредитування та на умовах, визначених кредитним договором. Натомість, відповідачка не виконала умов кредитного договору, кредитні кошти не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.

16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 16112020, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №409494 від 05.01.2020.

Таким чином, за доводами позовної заяви, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» наділено правом вимоги до відповідачки за договором №409494 від 05.01.2020.

Як зазначено в позовній заяві, станом на дату подання позову відповідачка має заборгованість за кредитним договором в розмірі 18710,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн; заборгованість за процентами – 11400,00 грн, заборгованість за штрафом – 2310,00 грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачки означену заборгованість в загальній сумі 18710,00 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачка у судові засідання не з`явилася, однак проти позовних вимог заперечила у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Так, за доводами відповідачки, нею не укладався кредитний договір, вона не отримувала одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору; належні та допустимі докази щодо укладення кредитного договору саме відповідачкою відсутні; позивачем не надано доказів, що відповідачка була ідентифікована в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Також відповідачка заперечила факт отримання нею кредитних коштів за кредитним договором в розмірі 5000,00 грн.

Окрім означеного, відповідачка заперечила проти розміру нарахованих процентів, зазначила про їх нарахування поза межами строку кредитування; зазначила про безпідставність вимог про стягнення штрафу.

Також відповідачкою наведені доводи щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

26 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», за підписом представника, адвоката Усенка Михайла Ігоровича (а.с 2-6).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 31.03.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 30.04.2026 (а.с. 41-42).

У позовній заяві, поданій через систему «Електронний суд», міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 5(зворот).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 31.03.2026 судом витребувано відповідну інформацію/докази, які становлять банківську таємницю (а.с. 43).

08.04.2026 відповідачкою подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, що і було здійснено відповідачкою в цей же день (а.с. 53).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «вручено особисто», проставленою 09.04.2026 (а.с. 54), що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

13.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за підписом відповідачки ОСОБА_1 , у якому відповідачкою викладені заперечення проти позову, зазначені в розділі І цього рішення суду (а.с. 55-59).

29.04.2026 через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення у цій справі, за підписом представника позивача, адвоката Усенка М. І. До вказаних письмових пояснень додані докази укладення кредитного договору відповідачкою (проведення її ідентифікації у системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»), а також викладені заперечення проти інших доводів відповідачки, викладених у відзиві на позов (а.с. 63-72).

У судове засідання 30.04.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30.04.2026 розгляд справи відкладено на 03.06.2026 (а.с. 74).

01.05.2026 до суду, на виконання ухвали суду від 31.03.2026, надійшов лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вих. №20.1.0.0.0/7-260414/82047-БТ із запитуваною судом інформацією.

01.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення, за підписом відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 87-90), у яких відповідачка наголосила на не отриманні нею кредитних коштів, що підтверджено банківською установою.

У судове засідання 03.06.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 03.06.2026 розгляд справи відкладено на 13.08.2026 (а.с. 93).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «вручено особисто», проставленою 28.06.2026 (а.с. 101).

У судове засідання 13.08.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 05 січня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір №409494 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту (а.с. 9-11). Означений договір підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Р683 (а.с. 14).

Позивачем надані докази проведення ідентифікації ОСОБА_1 як споживача/позичальника у системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», із зазначенням особистих даних, які могли бути надані лише відповідачкою (а.с. 72).

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 5000,00 грн (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до п. 1.2. договору позика видається на 30 днів.

Згідно із п. 1.3. кредитного договору процентна ставка (акційна/стандартна) – 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Відповідно до п. 1.6 позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.

В розділі 8 кредитного договору зазначені персональні дані відповідачки, її ІПН, паспортні дані, а в довідці про ідентифікацію (а.с. 14) як один із контактних номерів телефону споживача зазначений номер НОМЕР_1 . Аналогічні дані зазначені у документі, наданому позивачем на підтвердження процедури укладення електронного документу/укладення кредитного договору (а.с. 72).

Відповідно до графіку платежів, що є додатком №1 до кредитного договору (а.с. 12), сума кредиту становить: 5000,00 грн, сума нарахованих процентів: 2850,00 грн, разом до оплати: 7850,00 грн. Дата повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 04.02.2020.

Згідно із довідкою, виданою 07.01.2026 за вих. №1-0701 (а.с. 15), між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір на переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, відповідно до якого 05.01.2020 о 12 год 42 хв на платіжну картку № НОМЕР_2 було перераховано кошти в сумі 5000,00 грн.

Разом з тим, на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 31.03.2026 листом вих. №20.1.0.0.0/7-260414/82047-БТ від 20.04.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку дійсно емітовано картку № НОМЕР_3 , однак зарахування коштів на суму 5000,00 грн за період з 05.01.2020 по 05.01.2020 на вказану картку відсутнє.

16 листопада 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № ККЛУ-16112020 (надалі також договір факторингу) (а.с. 25-28).

Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним договорами (портфель заборгованості).

Як слідує із п. 6.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після передачі клієнтом фактору відповідної документації та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 7.1, 7.2 договору факторингу, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до п. 7.1. договору факторингу ціна продажу за договором становить 502890,00 грн (а.с. 26(зворот).

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція (безготівковий переказ в національній валюті) №20164 від 18.11.2020 про сплату ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 502890,00 грн як сплату за договором факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 (а.с. 30).

Згідно із актом прийому-передачі реєстру боржників від 16.11.2020 за договором факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, за формою згідно із додатком №1 до договору факторинг. Кількість боржників: 6700 (а.с. 29(зворот).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №409494 від 05.01.2020 на загальну суму 18710,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн; заборгованість за процентами – 11400,00 грн, заборгованість за штрафом – 2310,00 грн (а.с. 29).

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», у ОСОБА_1 за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 18710,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн; заборгованість за процентами – 11400,00 грн, заборгованість за штрафом – 2310,00 грн (а.с. 15(зворот)-17).

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору №409494 від 05.01.2020, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідачка заперечила проти заявлених позовних вимог із викладених судом підстав.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Як слідує із статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За п. 8 – 16 Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23.12.2003 № 577 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), уповноважений банк здійснює переказ коштів у разі функціонування системи електронних платежів Національного банку в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Національного банку, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Уповноважений банк здійснює переказ коштів із рахунків суб`єктів господарювання на підставі платіжного доручення, оформленого на паперових носіях, у разі тимчасового порушення функціонування системи автоматизації банку або внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи (далі - ВМПС), або порушення роботи СЕП.

Платник оформляє платіжне доручення не менше ніж у чотирьох примірниках із використанням технічних засобів або заповнює власноручно. Примірник платіжного доручення, який залишається в уповноваженому банку, повинен містити підписи осіб, які мають право розпоряджатися рахунком. Під час підписування платіжного доручення не дозволяються використання факсиміле, а також виправлення.

Уповноважений банк приймає від платника платіжне доручення на паперовому носії за формою, встановленою нормативно-правовим актом Національного банку, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, або в довільній формі із зазначенням обов`язкових реквізитів.

Відповідальний виконавець уповноваженого банку платника, зокрема, повертає платнику один примірник платіжного доручення, оформленого на паперовому носії, із заповненим реквізитом «Дата надходження», списує кошти з поточного рахунку платника. надсилає до уповноваженого банку, що обслуговує отримувача, сформовані пачки платіжних доручень і два примірники реєстру платіжних доручень, один примірник меморіального ордера, на підставі якого кошти списані з кореспондентського рахунку банку платника.

Відповідальний виконавець уповноваженого банку отримувача перевіряє правильність заповнення в платіжних дорученнях реквізитів отримувачів: «Отримувач», «Код отримувача», «Рахунок отримувача», «Банк отримувача», списує кошти з кореспондентського рахунку та зараховує на відповідний балансовий рахунок кошти, одержані від уповноваженого банку платника, у разі відповідності реквізитів у платіжних дорученнях перераховує кошти з відповідного балансового рахунку на рахунки отримувачів, повертає банку платника реєстр виконаних платіжних доручень.

Детальний порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), пункт 27 якої передбачає заповнення надавачем платіжних послуг реквізитів «дата прийняття до виконання» і «дата виконання» та засвідчення їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг (зокрема, банку).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891-15, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, банківські виписки рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір №409494 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту від 05.01.2020 укладений між сторонами в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідачки про не укладення нею кредитного договору, оскільки відомості із персональними даними, зазначеними у кредитному договорі, а також реквізити банківської картки, що належить відповідачці і що підтверджено банківською установою, могли бути надані лише відповідачкою.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору.

Договір №409494 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту від 05.01.2020 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Разом з тим, відповідачка заперечила обставини отримання нею кредитних коштів за кредитним договором.

Суд при цьому зазначає, що банківська установа (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») у відповідь на запит суду надала інформацію, хоч і надала інформацію про випуск банківської картки № НОМЕР_3 на ім`я відповідачки, однак зазначила, що зарахування коштів на суму 5000,00 грн за кредитним договором за період з 05.01.2020 по 05.01.2020 на вказану картку відсутнє.

Суд окремо зауважує, що довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.01.2026 за вих. №1-0701 щодо перерахування (але не зарахування) коштів у сумі 5000,00 грн та розрахунок заборгованості за договором, на які посилається позивач у позові, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним на умовах, які вказані ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в позовній заяві, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Відтак, інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Банківської виписки по кредитному рахунку клієнта ОСОБА_1 за відповідний період з дати укладення кредитного договору по дату подання позову, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, як належного доказу отримання кредитних коштів та заборгованості за ним, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів від банківської установи щодо: 1) належності відповідачці конкретного номеру телефону як фінансового; 2) банківської виписки по рахунку відповідачки за період з дати укладення договору та по дату подання позову. Також позивачем не подано клопотання про витребування судом додаткових доказів з банківської установи, з огляду на відповідь банку про не зарахування на банківську картку відповідачки коштів у розмірі 5000,00 грн за кредитним договором.

При цьому судом, з огляду та на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що наведені у розділі IV цього судового рішення.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд констатує недоведеність заявлених позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами, а саме, позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів і користування ними.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідачки про визнання позову, більше того, відповідачка заперечила проти позовних вимог, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, доказами, які позивач надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Також, з огляду на відмову в позові, витрати на правничу допомогу теж покладаються на позивача.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17.08.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»

код ЄДРПОУ: 35234236

місцезнаходження юридичної особи: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029.

банківські реквізити: рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_5

АДРЕСА_1

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА