Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №357/10564/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/12355/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/10564/24

13 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Плаксія Романа Володимировича та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Цукурова В.П. у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив встановити факт його спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він та померлий ОСОБА_5 є рідними братами.

У зв`язку з введенням на території України військового стану, ОСОБА_4 25.02.2022 року був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, як старший солдат (водій- механік) та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 від вибухової травми з ушкодженням голови.

30.05.2022 року він звернувся до військової частини НОМЕР_1 НГУ із заявою від 24.05.2023 року про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 його брата старшого солдата ОСОБА_4 , проте листом № 1/66/09-1384 від 16.08.2022 року військова частина повідомила, що для отримання такої виплати йому необхідно надати докази того, що він був членом сім`ї загиблого старшого солдата ОСОБА_4 .

На його думку, надані ним на підтвердження заявлених вимог документи підтверджують, що з 18.11.2015 року по 14.03.2022 року він проживав разом із своїм братом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення факту його спільного проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_4 має значення для охорони його прав та створить умови для здійснення ним майнових прав по отриманню одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168.

У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з початку 2017 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилається на те, що у період часу з 01 грудня 1995 року по 01 серпня 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

Однак, після розірвання шлюбу спілкування між нею та ОСОБА_5 зберіглося, а з початку 2017 року вони відновили відносини чоловіка та дружини та почали спільно проживати сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 . Вони вели спільний бюджет, спільне господарство, спільно відпочивали, спільно приймали участь у питаннях життєзабезпечення їх сім`ї, мали розподіл прав та обов`язків членів подружжя, вели спільне господарство, спільно сплачували комунальні послуги, купували продукти харчування та інші необхідні речі домашнього вжитку, доглядали один за одним під час хвороб, разом проводили дозвілля, їздили на відпочинок, на вихідні та святкові дні їздили відпочивати на природі, їздили на риболовлю, їздили та ходили в гості до друзів, близьких, та приймали гостей вдома, завели собаку та займалися її доглядом, тобто між ними були встановлені шлюбні відносини, до моменту смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 рокуу задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з початку 2017 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що з початку 2017 року по 12 березня 2022 року ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 однієї сім`єю проживав саме з ОСОБА_3 , вів з нею спільне господарство, вони мали спільний побут, бюджет, взаємні права та обов`язки як члени сім`ї, а також усталені відносини, притаманні подружжю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 21 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плаксій Р. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що оскільки позивач за первісним позовом належними та допустимими доказами довів, що спільно проживав з братом, був пов`язаний з ним спільним побутом, вони мали взаємні права та обов`язки, то наявні всі підстави для встановлення судом факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, суд першої інстанції вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Позивачем за первісним позовом було подано заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги до Військової частини НОМЕР_1 у відповідності до установленого законодавством строку та порядку, а також подано до уповноваженого органу. Отже, ОСОБА_1 отримав право на одноразову грошову допомогу, визначену п. 2 Постанови № 168, в зв`язку із загибеллю члена його сім`ї - ОСОБА_4 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 до 12 березня 2025 року подала до Військової частини НОМЕР_1 заяви на призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою КМ України № 168 від 28.02.2022 року, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця - старшого солдата ОСОБА_4 . Отже, ОСОБА_3 не отримала право на одноразову грошову допомогу, визначену п. 2 Постанови № 168, в зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 .

У свою чергу, матеріали справи не містять достатніх та достовірних доказів, які доводять обставину, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з початку 2017 року до 12 березня 2022 року.

Суд першої інстанції виключно на підставі припущень встановив, що факт перебування Позивача за зустрічним позовом і ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, наявності спільного бюджету та ведення спільного господарства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 22 травня 2026 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову, стягнути на його користь судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що рішення в частині задоволених вимог є незаконним і необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, військовослужбовець ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну.

Абзацом 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в редакції чинній на дату загиблі ОСОБА_4 , установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16- 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на момент поранення та загибелі ОСОБА_4 , у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, на дату загибелі ОСОБА_4 , цивільна дружина відносилася до осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.

За умов абзаців 2 та 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в редакції на дату загиблі ОСОБА_4 , особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.

Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу.

Отже, абзац 3 цієї постанови встановлює присічний строк для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, який становить 3 роки від дати загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

При цьому, законодавець не передбачив поновлення або продовження цього присічного строку.

Указом Президента України №64/2022, з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан.

У свідоцтві про смерть ОСОБА_4 датою смерті вказано ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, 12 березня 2025 року сплив присічний строк для реалізації права членів сім`є загиблого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачем за зустрічним позовом у трирічний строк було подано заяву про виплату їй одноразової грошової допомоги до Військової частини НОМЕР_1 у відповідності до установленого законодавством строку та порядку, а також подано до уповноваженого органу.

Оскільки, до 12 березня 2025 року позивачка за зустрічним позовом не подала до Військової частини НОМЕР_1 заяви на призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою КМ України № 168 від 28.02.2022 року, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця - старшого солдата ОСОБА_4 , то вона є такою, що втратила своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою.

Отже, від встановлення юридичного факту (проживання однією сім`єю без шлюбу) у позивачки за зустрічним позовом не виникне особистого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця Національної гвардії України в період дії воєнного стану ОСОБА_4 ..

У свою чергу, позивачка за зустрічним позовом достатніми, належними та допустимими доказами не довела, що в цей період між нею та ОСОБА_4 , мали місце усталені стосунки, що притаманні подружжю, а також, що від факту, який просить вона встановити, у неї не виникне особисте чи майнове право, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову.

14 липня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника Національної гвардії України Марченко В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Плаксій Р.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Козачков В.Л. проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи Національної гвардії України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату 10.07.2026.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв`язку, проте поштова кореспонденція повернулась до суду без вручення, причина «адресат відсутній».

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною смерті ОСОБА_4 є вибухова травма з ушкодженням голови.

У акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05.03.2022 року о 12 год.30 хв. від 02.04.2022 року у графі «Відомості про членів сім`ї потерпілого» указано: ОСОБА_6 , мати, 1939 року народження, померла; ОСОБА_7 , батько, 1938 року народження, помер; ОСОБА_1 , брат, 1960 року народження, домашня адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 , брат, 1964 року народження, дані відсутні.

У довідці 27 Печерської бригади Національної гвардії України від 14.05.2022 року зазначено, що згідно з особовою справою членами сім`ї ОСОБА_4 є: брат - ОСОБА_1 , 1960 року народження; брат - ОСОБА_2 , 1964 року народження.

У витязі з наказу командира НОМЕР_3 Печерської бригади Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.05.2022 року №107 зазначено, що членами сім`ї ОСОБА_4 є: батько - ОСОБА_7 , 1938 року народження; мати - ОСОБА_6 , 1939 року народження; брат - ОСОБА_1 , 1960 року народження; брат - ОСОБА_2 , 1964 року народження.

Згідно з витягом з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 року за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_4 . Власник домогосподарства - ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства - фактичного місця проживання особи від 05.02.2024 року №5, складеного Храпачівським старостинським округом Білоцерківської міської ради Київської області, із слів сусідів ОСОБА_4 з 18.11.2015 року по 12.03.2022 року дійсно був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою разом з ним з 2019 року фактично постійно проживав, але не був зареєстрованим, власник домоволодіння ОСОБА_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у зазначений період проживали разом однією сім`єю та мали спільний побут, а також мали взаємні права та обов`язки. Акт складено комісією у складі: депутата Білоцерківської міської ради виборчого округу №1 Ляшенко Анатолія Вікторовича, старости Храпачівського старостинського округу Сироти Дмитра Романовича та громадян (сусідів) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Згідно з довідкою-характеристикою від 05.02.2024 року №6, виданою Храпачівським старостинським округом Білоцерківської міської ради Київської області, зі слів сусідів з 2019 року по 12.03.2022 року ОСОБА_1 та його рідний брат ОСОБА_4 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: разом вели спільне господарство, мали спільний побут, бюджет та витрати, а також мали взаємні права та обов`язки.

Відповідно до листа виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 19.10.2022 року №2363/0114 ОСОБА_4 з 18.11.2015 року по 14.03.2022 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з листом КП БМР «КОМУНАЛЬНИК» від 15.03.2022 року №04 поховання ОСОБА_4 здійснено за рахунок власних коштів на кладовищі села Скребищі.

Будинок АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_1 з 09.11.2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_4 указаний будинок було продано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки із житловим будинком.

На підтвердження позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 зазначає, що в його розпорядженні є оригінали наступних документів: карти ехокардіографічного обстеження ОСОБА_4 від 17.08.2016 року; консультативного висновку щодо ОСОБА_4 від 17.08.2016 року №12279; Виписки з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого №3195/763 від 21.06.2017 року, Виписки з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого №5375/1266 від 19.10.2017 року.

Також на підтвердження позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 надав до суду копії товарної накладної від 01.08.2021 року від ТОВ «Шамраївський цегельний завод», де від руки зазначено «адреса доставки АДРЕСА_1. Одержувач ОСОБА_4 , ОСОБА_1 », фіскального чеку №0000050419 від 18.01.2022 року, товарного чеку №7242 від 23.01.2022 року від ФОП ОСОБА_11 , де від руки зазначено « АДРЕСА_1 ОСОБА_4 », фіскального чеку ФОП ОСОБА_11 №218031577 від 05.02.2022 року, а також листа Полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції від 19.07.2024 року №68аз/41/40/1/1/5/01-2024, у якому вказано, що ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності 15.05.2015 року за ч.1 ст.126 КУпАП, відповідно до даних картки обліку правопорушень адреса місця проживання ОСОБА_2 зазначена як АДРЕСА_1 .

01.12.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який було розірвано 01.08.2006 року.

Відповідно до листа Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.11.2022 року №104/22-719 ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 16.03.1999 року по 30.10.2015 року. Співвласником указаної квартири, відповідно до свідоцтва про право власності є ОСОБА_3 .

Згідно з актом підтвердження факту сумісного проживання від 11.04.2022 року, складеного депутатом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Король О.Г., останній підтверджує факт сумісного проживання з 2017 року до 2022 року ОСОБА_3 з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_5 саме на ім`я ОСОБА_3 , утім за адресою реєстрації загиблого: АДРЕСА_1 , надійшло сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 13.03.2022 року №ВОБР/677. У сповіщенні вказано, що ОСОБА_4 є цивільним чоловіком ОСОБА_3 .

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.06.2023 року №К/3849 зі слів дружини старшого брата померлого свідоцтво про смерть ОСОБА_4 було вручено представником військової частини НОМЕР_1 безпосередньо старшому брату померлого ОСОБА_1 в день поховання, так як ОСОБА_3 на той час була відсутня. У подальшому рідним померлого, у тому числі його цивільній дружині ОСОБА_3 відповідальною посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 були надані роз`яснення і рекомендації.

У матеріалах справи наявні корінець сповіщення про смерть (загибель) та сповіщення про смерть (загибель) до ІНФОРМАЦІЯ_5 від командира військової частини НОМЕР_1 із проханням повідомити про смерть ОСОБА_4 , як її чоловіка, ОСОБА_3 .

На підтвердження позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначає, що в її розпорядженні є оригінали наступних документів: щодо трудової діяльності ОСОБА_4 (наказ про припинення трудового договору від 21.12.2021 року №29-к, трудова книжка, архівна довідка від 05.07.2019 року №841 про розмір грошового забезпечення, довідка підприємства «КИЇВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ДИНАМО» від 28.03.2023 року №17 про підтвердження місця роботи ОСОБА_4 , довідка про підтвердження нарахування заробітної плати ОСОБА_4 за період з 06.04.2017 року по 21.12.2021 року); банківська картка на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_4 , видана АТ «Державний акціонерний банк України», дійсна до12/26; документ про освіту ОСОБА_4 (диплом спеціаліста виданий Черкаським інженерно-технологічним інститутом 23.06.1995 року, реєстраційний номер 935); паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 ; пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 ; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 20.05.2015 року на ім`я ОСОБА_4 ; посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_7 від 25.02.2019 року на ім`я ОСОБА_4 ; відзнака Президента України «ЗА УЧАСТЬ У АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ», орден та орденську книжку «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) на ім`я ОСОБА_4 ; довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №431 та від 10.07.2015 року №5/1432 на ім`я ОСОБА_4 ; медичної документації на ім`я ОСОБА_4 (консультативне заключення від 19.07.2018 року, направлення на госпіталізацію (консультацію) до ДУ НІССХ ім. М.М. Амосова НАМН України від листопада 2018 року, протокол ехокардіографічного заключення від 12.11.2020 року, консультативний висновок №48161 від 12.11.2020 року, свідоцтво про хворобу №141 від 19.08.2016 року); довідок Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб від 12.11.2015 року №701 та від 18.11.2015 року №731 на ім`я ОСОБА_4 ; Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №483044485 та графіку платежів між ОСОБА_4 та АТ «Алфа-Банк» від 18.01.2020 року, а також квитанції №50 від 07.02.2020 року про здійснення ОСОБА_4 платежів за відповідним кредитним договором.

Відповідно до листа ТОВ «Шрамківський цегельний завод» від 07.07.2023 року №012/07-23 відомості про продаж товариством цегли будівельної (М-100) ОСОБА_4 не міститься в бухгалтерських облікових реєстрах за 2021 рік.

Свідок ОСОБА_9 , допитана судом першої інстанції, пояснила, що вона знає ОСОБА_1 , він є її сусідом, вона живе з ним поруч в АДРЕСА_5 . ОСОБА_12 свідок також знала, він був рідним братом ОСОБА_13 . Будинок в с. Скребищі належав ОСОБА_13 . У цьому будинку жив із братом ОСОБА_12 , проте з якого часу свідок точно не знає. ОСОБА_13 розірвав шлюб і прийшов в будинок, у нього був нервовий зрив. Дружину ОСОБА_12 вона знає, але з 2015 року вона її не бачила. ОСОБА_13 вигнала дружина і він пив горілку. ОСОБА_12 фактично жив там із братом, разом з цим він постійно десь їздив то приїзжав то їхав кудись знову. Свідок бачила, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 жили разом, тому і брала участь у складенні відповідного акту. Коли ОСОБА_12 жив у брата - він ночував у будинку, прав речі, разом із братом вони садили дерева, полуницю, помідори, будували погріб.

Свідок ОСОБА_10 , допитаний судом першої інстанції, пояснив, що він знає ОСОБА_13 , вони є товаришами та разом працювали в с. Терезино. ОСОБА_12 був кумом свідка. З 2015 року ОСОБА_12 жив в АДРЕСА_1 у батьківській хаті. З 2015 року ОСОБА_12 жив там сам, а потім, коли у ОСОБА_13 були неприємності в родині, то він також там жив. Це було приблизно з 2020 по 2022 роки. Свідок знає відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 , вона також є його кумою. Свідок знає, що ОСОБА_14 є дружиною його кума ОСОБА_12 . Сніжану свідок бачив за останні 10 років двічі. Після смерті батьків брати ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вели господарство у батьківській хаті, підвели туди воду, зробили ванну, клали плитку, приводили хату у порядок. Свідку відомо, що ОСОБА_12 працював у компанії, яка займалася паливом у різних населених пунктах. Йому не відомо, що останні 5 років до своєї смерті ОСОБА_12 жив із ОСОБА_14 . Свідку відомо, що ОСОБА_12 загинув на війні, будучи у лікарні після поранення, проте йому не відомо хто був із ним у лікарні, а також про обставини поховання.

Свідок ОСОБА_8 , допитаний судом першої інстанції, пояснив, що він знає ОСОБА_13 і його брата ОСОБА_12 , вони жили по сусідству та дружили. Із 2015 року ОСОБА_12 жив в с. Скребищі в будинку їхніх батьків по АДРЕСА_1 . За 3-4 роки до повномасштабної війни ОСОБА_13 вже також жив там. Разом вони ремонтували будинок. ОСОБА_3 свідок також знає. Вона була дружиною ОСОБА_12 . Потім вони розірвали шлюб. ОСОБА_12 працював десь у Києві, продавав на трасі солярку. ОСОБА_12 дуже часто їздив, іноді зникав на два тижні, потім розповідав свідку, що він був в Луганську , у Львові, а також на Донецькому напрямку. Попри це, свідок бачив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 жили разом, оскільки, він заходив до них.

Свідок ОСОБА_16 , допитаний судом першої інстанції, пояснив, що він є побратимом загиблого ОСОБА_4 . Вони служили разом. У 2014 році ОСОБА_12 був в батальйоні ОСОБА_17 , а свідок був волонтером, і потім оформився в Національну гвардію, в медичну роту. Із 14.12.2014 року свідок з ОСОБА_12 фактично працювали в одному екіпажі на евакуації поранених та загиблих. 05.01.2015 року вони вибули в АТО, це був ОСОБА_18 напрямок. Служили до ОСОБА_19 оточення. Свідок був стрільцем, а ОСОБА_12 був водієм, до їхньої групи також входило ще дві особи: командир групи і стрілець. Свідок знав, що у ОСОБА_12 є жінка, але він її не бачив до того, поки не почав працювати в Білогородці. Свідок зустрівся з ОСОБА_12 , той запросив його до себе додому, де свідка зустріла ОСОБА_14 , яка готувала вечерю. Це було в них в селі, років 5 тому. ОСОБА_12 показав свідкові собаку, про яку раніше мріяв і яку вони разом придбали. ОСОБА_12 представив йому ОСОБА_14 як дружину. Після смерті ОСОБА_12 свідок із ОСОБА_14 зустрічалися на кладовищі. Свідок переконаний, що ОСОБА_14 і ОСОБА_12 дійсно були дружиною і чоловіком. Свідок ночував у ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , вони разом вечеряли, гуляли по селі ОСОБА_20 . Свідок бував у них вдома неодноразово - більше десяти разів.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_21 пояснив, що він давно знає ОСОБА_12 , вони дружили. Познайомилися в с. Скребищі років 10 назад, свідок тоді працював в рибгоспі, а ОСОБА_12 був мисливцем та рибаком. Потім свідок пішов працювати у Київ, і в 2017 році взяв ОСОБА_12 до себе на роботу заступником - завідуючим на заводі Динамо. З 17 по 21 рік ОСОБА_12 там працював. За цей час роботи, свідок був у нього в с. Бобриця в гостях, він там жив зі ОСОБА_14 в приватному будинку. Ще у нього була хата в с. Скребищі, вони там також відпочивали. ОСОБА_12 постійно від свідка їздив до с. Бобриця, інколи сам свідок його туди завозив. ОСОБА_13 та ОСОБА_23 є братами ОСОБА_12 . Вони жили в с. Скребиші у хаті, але ОСОБА_12 не проживав з братами, він проживав зі ОСОБА_14 , братів свідок бачив на ставках. Останній раз свідок бачив ОСОБА_12 в 2022 році, він тоді знаходився у Києві на Печерському мосту. До кінця свого життя ОСОБА_12 жив із ОСОБА_14 однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_24 , допитаний судом першої інстанції, пояснив, що він є сусідом ОСОБА_25 по селу ОСОБА_20 , на вулиці Шкільній. ОСОБА_12 працював із братом свідка водієм. До ОСОБА_12 в гості часто приїжджали побратими. Його дружиною була ОСОБА_14 . Приїхали вони в середині 2000-х років. ОСОБА_14 і ОСОБА_12 оселилися навпроти будинку свідка в с. Бобриця, там вони винаймали будинок. Там вони дружили зі свідком, разом рибалили. ОСОБА_14 і зараз живе там, вони завжди там жили, поки ОСОБА_12 не пішов добровольцем. Свідок йому завозив військовий квиток, одразу після повномасштабного вторгнення. ОСОБА_12 проживав із ОСОБА_14 саме як чоловік та дружина. У них прізвища однакові і відношення були такі як у чоловіка та дружини, відносини як у подружжя, він звертався до неї «дорога». Вони кожен рік робили якийсь ремонт, клеїли шпалери, ремонтували стелю. Практично кожен вечір свідок та ОСОБА_12 із ОСОБА_14 зустрічалися.

Свідок ОСОБА_26 , допитаний судом першої інстанції, пояснив, що він знав ОСОБА_12 , вони були побратимами, разом служили з 2014 року. Вони познайомилися в батальйоні ОСОБА_17 у 2014-2015 роках, потім їх перевели в медичну роту, де вони поруч проживали. У 2017 році ОСОБА_12 потрапив у ДТП і з лікарні свідок його забрав та завіз до ОСОБА_14 , з якою той жив. У 2022 році ОСОБА_12 повернувся в батальйон. Свідок жив у с. Тарасівка з 2017 року і регулярно бував в гостях у ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Влітку 2018 року свідок навіть жив у них дома.

Свідок ОСОБА_27 пояснювала, що вона близько 10 років знає ОСОБА_5 і ОСОБА_14 , це її сусіди. У них були гарні відносини, вони приїхали в с. Бобриця, коли свідок вже там жила. Вони завжди допомагали свідку і зараз ОСОБА_14 продовжує допомагати. ОСОБА_12 і ОСОБА_14 жили як чоловік і дружина. Усе робили разом, ОСОБА_12 навіть свою банківську картку віддав ОСОБА_14 , вона нею користувалася. Вони разом робили ремонт в хаті, клеїли шпалери, міняли грубу та стелю. Останній раз свідок бачила їх разом перед тим як ОСОБА_12 пішов воювати. Його брата свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що вона є колишньою дружиною позивача ОСОБА_13 . З поміж трьох братів ОСОБА_12 для свідка був взірцем. Покійний ОСОБА_5 проживав із ОСОБА_14 , останні років 5-7. ОСОБА_12 ніколи не проживав з ОСОБА_13 . ОСОБА_12 проживав зі ОСОБА_14 однією сім`єю, вони вели разом господарство. Свідок стверджувала, що сама проживала з ОСОБА_13 до кінця грудня 2020 року.

Метою встановлення позивачами факту проживання однією сім`єю із померлим військовослужбовцем є отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю останньогона підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, надавши належну правову оцінку письмовим доказам та показанням допитаних свідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення ОСОБА_3 факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з початку 2017 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду щодо їх оцінки та неправильного тлумачення чинного законодавства, а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справ та надав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам.

Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційні скаргипредставника ОСОБА_1 - адвоката Плаксія Романа Володимировича та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року

Головуючий: Судді: