Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №752/3867/19 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/170/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/3867/19

13 серпня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюк Катерини Геннадіївни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю. Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 30.04.2009 у розмірі 394 409,74 дол. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2009 між Omega European LLC та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 125 627,00 доларів США, перерахувавши вказану суму на вказаний в договорі банківський рахунок останнього. У пункті 1 договору позики сторони обумовили, що за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 23% річних, що нараховуються починаючи з 30.04.2009. Згідно з пунктом 2 договору позики, позичальник зобов`язаний повернути позику в повному обсязі разом з нарахованими відсотками за користування нею 30.04.2018. Позикодавець зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі та перерахував 30.04.2009 на рахунок ОСОБА_2 , вказаний в договорі позики, суму грошових коштів у розмірі 125627,00 доларів США. Однак, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав та позику не повернув.

28.01.2019 між Omega European LLC як Первісним кредитором та ОСОБА_1 як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор передав, а ОСОБА_1 прийняла право вимоги Первісного кредитора за договором позики від 30.04.2009, який укладено між Omega European LLC та ОСОБА_2 . При укладенні договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за договором позики станом на 28.01.2019 становить 394 409,74 доларів США, в тому числі сума позики, проценти за користування позикою, проценти за прострочення виконання зобов`язань.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передання Omega European LLC ОСОБА_2 грошових коштів, які зазначені в розписці від 30.04.2009 (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), а тому оцінивши всі докази в сукупності суд вважав, що позивачем не доведено факт передачі коштів.

Крім того, сторонами не надано для огляду суду оригіналу договору позики, укладеного 30.04.2009 між Omega European LLC та ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 23 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк К. Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд залишив поза увагою факти та обставини, встановлені рішеннями у справі № 209/467/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Omega European LLC про визнання договору позики та договору про відступлення права вимоги недійсним.

Відповідачем не спростовано факт отримання ним коштів від Omega European LLC та не надано доказів повернення суми позики на користь Omega European LLC або ОСОБА_1 . Відтак, у суду не було підстав для відмови в задоволенні позову.

Посилання в рішенні на лист АТ «Райффайзен Банк» № 81-26-4/2394 від 07.11.2023 є не тільки необґрунтованим, але й свідчить про грубе порушення норм процесуального права, оскільки по-перше лист було подано в судовому засіданні 25.01.2024 року, тобто через 4,5 роки після спливу строків на подачу відзиву на позов та доказів та через 2,5 роки після його отримання, без клопотання про поновлення строку для подання доказу; по-друге як вбачається зі змісту листа ним український банк підтверджує неможливість надати запитувану інформацію щодо руху коштів в чеському банку. Що саме ця очевидна інформація мала підтвердити або спростувати в цій справі, в рішення не зазначено.

14 травня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Рожиної О.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Рожина О.Г., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами поштового зв`язку. 25 червня 2026 року до Київського апеляційного суду повернулось поштове відправлення без вручення, причина- «адресат відсутній».

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Миронюк К.Г. повідомлялась засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату 11.06.2026.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 30.04.2009 між Omega European LLC та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 125 627,00 доларів США, перерахувавши вказану суму на вказаний в договорі банківський рахунок останнього.

У пункті 1 договору позики сторони обумовили, що за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 23% річних, що нараховуються починаючи з 30.04.2009.

Згідно з пунктом 2 договору позики, позичальник зобов`язаний повернути позику в повному обсязі разом з нарахованими відсотками за користування нею 30.04.2018.

28.01.2019 між Omega European LLC як Первісним кредитором та ОСОБА_1 як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор передав, а ОСОБА_1 прийняла право вимоги Первісного кредитора за договором позики від 30.04.2009, який укладено між Omega European LLC та ОСОБА_2 . При укладенні договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за договором позики станом на 28.01.2019 становить 394 409,74 доларів США, в тому числі сума позики, проценти за користування позикою, проценти за прострочення виконання зобов`язань.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Omega European LLC про визнання договору позики та договору про відступлення права вимоги недійсними.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року в справі № 209/467/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Omega European LLC про визнання договору позики та договору про відступлення права вимоги недійсними відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року змінено, виключено з рішення районного суду посилання на пропуск строку позовної давності, як підставу для відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року в незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову в справі № 209/467/20, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено, що договір позики є недійсним, не надано доказів, що спірний договір позики ним не підписувався та грошовими коштами користувалися інші особи.

При цьому суд дійшов висновку що підстав для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним немає, оскільки зазначеним договором права позивача не порушені, його зобов`язання на момент відступлення права вимоги не були виконані і він мав можливість виконати свої зобов`язання як на користь Omega European LLC так і на користь ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи № 209/467/20 суди встановили факт укладення між Omega European LLC та ОСОБА_2 договору позики, отримання останнім грошових коштів за договором у розмірі 125 627,00 доларів США та не виконання ним своїх зобов`язань з повернення позики як первісному кредитору Omega European LLC та і новому - ОСОБА_1 .

Отже, встановлені в справі № 209/467/20 обставини не підлягали доказуванню під час розгляду цієї справи, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Разом із тим, під час перегляду справи в апеляційному порядку представник відповідача - адвокат Рожина О.Г. подала клопотання про призначення комплексної експертизи, в обґрунтування якого зазначала, що ОСОБА_2 не укладав із позивачем договору позики і не отримував коштів, як зазначено у договорі позики, останній визнає, що підпис в договорі його, але текст договору, про який йому було невідомо був надрукований пізніше.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у справі призначено комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: - Чи виготовлений рукописний текст, а саме - підпис від імені ОСОБА_2 у той час, яким датований документ, тобто 30 квітня 2009? - У який період часу був виконаний рукописний текст, а саме - підпис від імені ОСОБА_2 у договорі позики датованому 30 квітня 2009 року? - У якій послідовності виконувались реквізити договору позики від 30 квітня 2009 року (дата складання договору та підпис від імені ОСОБА_2 )? - Чи в один і той же час (рік, місяць, день; надрукований текст договору позики від 30 квітня 2009 року та проставлений підпис від імені ОСОБА_2 . У розпорядження експерта разом з матеріалами справи № 752/3867/19 надано оригінал договору для дослідження.

Враховуючи, що наданий на дослідження оригінал договору позики від 30.04.2009 року є фізично непридатним для проведення досліджень через його ламінацію, то експертиза проведена не була і матеріали справи повернуті до суду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Системний аналіз норм статті 1046, 1047 ЦК України свідчить, що, оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті такого договору сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, його умов.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Враховуючи наведене, взявши до увагу встановлені в справі № 209/467/20 обставини, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, а відповідач, у свою чергу, не спростував їх під час розгляду цієї справи, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 30.04.2009 року в розмірі 394409,74 дол.США.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів пришла до висновку, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 9 605,00 грн., та апеляційної скарги в розмірі 14 407,50 грн.

Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюк Катерини Геннадіївни задовольнити.

РішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 394409,74 дол.США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 9 605,00 грн., та апеляційної скарги в розмірі 14 407,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий: Судді: