Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №361/809/24 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи №361/809/24

Провадження №22-ц/824/344/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за аапеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 77906 грн. 05 коп, судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування свого позову посилалась на те, що 02.04.2023 року приблизно о 19.50 на вул. Київській, 31 у м. Бровари Київської області ОСОБА_2 ,керуючи автомобілем ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Citroen С4 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, та який внаслідок удару здійснив зіткнення з автобусом БАЗ А079.14 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимогип.п.2.9А, 12.1,13.1 ПДР України,за що передбачена відповідальність статтями 130 та 124 КУпАП.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушень,передбачених ст.124,ч.1ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На момент зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у страховика ПрАТ "Страхова компанія "ЄвроінсУкраїна" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212729123.

На виконання вимог ст.ст.33,35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 06.04.2023 року відповідачу засобами поштового зв`язку було направлено повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними додатками.

14.04.2023 року відповідачем було отримано заяву позивача про виплату страхового відшкодування.

З метою визначення суми розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, позивачем було укладено договір про проведення оцінки з ТОВ "Клевер Експерт". На виконання умов даного договору ТОВ "КлеверЕксперт" складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №115/04-23 від 19.04.2023 року, відповідно до якого ринкова вартість ТЗ до ДТП становить 193 723,60 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 380 021, 93 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №115/04-23від 19.04.2023 року ринкова вартість ТЗ CitroenС4 д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням аварійних пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, становить 23 079, 78 грн.

Таким чином, сума матеріального збитку, завданого позивачу у зв`язку зі знищенням ТЗ CitroenС4 д.н.з. НОМЕР_2 становить 170643,82 грн, що становить різницю між вартістю авто до ДТП (193 723,60 грн) та після ДТП (23 079, 78 грн.).

Зазначений Звіт було надіслано відповідачу та долучено до матеріалів страхової справи за заявою позивача від 21.04.2023 року.

Відповідач 29.06.2023 року здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок позивача в розмірі 92 737, 77 грн.

Позивач не погодилась з сумою страхового відшкодування, яку здійснив відповідач, внаслідок чого відповідачу був направлений адвокатський запит № 96/23 від 19.06.2023 року з метою ознайомлення з розрахунками відповідача.

У відповідь на адвокатський запит, відповідач направив позивачу лист №743-ЮР від 28.06.2023 року зі Звітом №23372 від 15.05.2023 року та Висновком вартості придатних залишків №23372 від 15.05.2023 року.

Відповідно до наданого відповідачем Звіту №23372 від 15.05.2023 року вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 351 136, 40 грн, а ринкова вартість 193 723, 60 грн. Тобто автомобіль позивача також визнано відповідачем фізично знищеним.

Визначення вартості автомобіля після ДТП у розмірі 97 785, 83 грн встановлено окремим документом під назвою "Висновок вартості придатних залишків №23372 від 15.05.2023 року", який не передбачений діючим законодавством, оскільки не є незалежною оцінкою.

Вважає, що сума матеріального збитку, завданого позивачу у зв`язку зі знищенням авто, складає 170 643, 82 грн, що становить різницю між вартістю авто до ДТП (193 723, 60 грн) та після ДТП (23 079, 78 грн.), як це встановлено Звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №115/04-23 від 19.04.2023 року.

Оскільки відповідач перерахував позивачу в якості страхового відшкодування 92 737, 77 грн, вважає, що стягненню з відповідача підлягає різниця між сумою збитку 170 643, 82 грн, встановленою Звітом оцінювача №115/04-23 від 19.04.2023 року та сумою, сплаченою відповідачем 92 737, 77 грн. Отже 170 643, 82 - 92 737, 77 = 77 906, 05 грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайоннго суду Київської області від 03 липня 2024 року позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 77906 грн. 05 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

09 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Броваського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2024 року заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Євроінс Україна» про перегляд заочного рішення Броварського міськрайоннго суду Київської області від 03 липня 2024 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу Citroen С4 д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу відповідачем було замовлено проведення відповідних оцінювань в ТОВ «СЗУ Україна».

Відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 23372, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений ТОВ «СЗУ Україна» вартість відновлювального ремонту транспортному засобу «Citroen С4» д.н.з НОМЕР_2 ., складає 351 136,40 грн. із ПДВ. Ринкова вартість транспортного засобу Citroen С4 д.н.з. НОМЕР_2 складає 193 723,60 грн.

Вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість транспортного засобу - отже проведення відновлювального ремонту транспортного засобу є економічно недоцільним, а такий транспортний засіб вважає економічно знищеним.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, (ст. 30 Закону). Згідно висновку 23372/1 ринкова вартість ТЗ після ДТП склала 97 785,83 грн. Розрахунок страхового відшкодування: 193 723,60 грн. - 97 785,83 грн. - 3 200,00 грн. (франшиза) = 92 737,77 грн.

Сума страхового відшкодування, у розмірі 92 737,77 грн. (за вирахуванням франшизи) була виплачена на користь позивача, що останнім не заперечується.

Відповідач зазначає, що не згоден із методами визначення ринкової вартості ТЗ після ДТП у звіті 115/04-23, оскільки ринкова вартість ТЗ сильно занижена через визначення ринкової вартості пошкодженому стані через додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, тобто віднімається вартість ремонту ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від визначеної ринкової вартості ТЗ, що і призводить до заниження вартості ТЗ.

Вказує, що у своєму ж висновку, відповідач, доцільно визначив ринкову вартість ТЗ у пошкодженому стані через вартість придатних залишків, за яких складено перелік не пошкоджених придатних складників (які мають свою вартість також і на вторинному ринку б/у) з урахуванням фізичного зносу та робіт по їх демонтажу, що дає змогу визначити дійсну вартості ТЗ на вторинному ринку у пошкодженому стані.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача зазначив, що відповідач перерахував позивачу в якості страхового відшкодування лише 92 737, 77 грн., тому стягненню з відповідача підлягає різниця між сумою збитку 170 643, 82 грн., встановленою Звітом оцінювача №115/04-23 від 19.04.2023 року та сумою, сплаченою відповідачем 92 737, 77 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи, висловлені в апеляційній скарзі апелянтом, в переважній більшості співпадають з його доводами, які він висловлював в суді першої інстанції, і яким судом надано відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності врахування наданого в якості доказу по справі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №115/04-23 від 19.04.2023 року.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зважає на те, що ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

На підтвердження розміру завданого матерального збитку відповідачем до суду також було надано Звіт №23372 від 15.05.2023 року вартість відновлювального ремонту ТЗ та "Висновок вартості придатних залишків №23372/1 від 15.05.2023 року".

Відповідно до наданого відповідачем Звіту №23372 від 15.05.2023 року вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 351 136, 40 грн, а ринкова вартість 193 723, 60 грн. Тобто автомобіль позивача також визнано відповідачем фізично знищеним.

Визначення вартості автомобіля після ДТП у розмірі 97 785, 83 грн встановлено окремим документом під назвою "Висновок вартості придатних залишків №23372/1 від 15.05.2023 року", який не передбачений діючим законодавством, оскільки не є незалежною оцінкою.

Суд першої інстанції аргументовано не взяв до уваги вказаний висновок вартості придатних залишків №23372/1 від 15.05.2023 року, зазначивши, що він є внутрішнім документом відповідача, не передбачений діючим законодавством, на підставі нього не може бути визначено розмір такого відшкодування.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування судового рішення - відсутні.

Відповідним чином було вирішене судом першої інстанції й питання розподілу між сторонами судових витрат, в тому числі й витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу. При вирішенні даного питання суд ретельним чином перевірив як належність та обґрунтованість таких витрат, а також їх документальне підтвердження, так і наявність підстав для неприйняття таких заявлених витрат, після чого здійснив їх розподіл відповідно до розміру задоволених та відхилених позовних вимог. Жодної підстави для незгоди з такими висновками суду першої інстанції колегія не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» залишити без задоволення.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько