Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №754/7433/23 — Київський апеляційний суд

Справа № 754/7433/23

Провадження №22-ц/824/207/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11.09.2019 року між ним та відповідачем було укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого він передав відповідачу у позику грошові кошти в розмірі 140 000,00 грн., а відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути дану суму позики до 11.10.2019 року включно. Крім того, за умовами договору у випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавцю за кожен день прострочення штраф у розмірі 700,00 грн.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь вищевказані суми.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

У лютому 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

05 березня 2024 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в собі представника - адвоката Селівакіна І. О. про визнання причин пропуску процесуального строку поважними та поновлення даного строку - відмовлено.

Заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Селівакіна І.О. про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

29 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відновлено.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.09.2019 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позивач передав відповідачу готівкою кошти в розмірі 140 000,00 грн., а відповідач прийняв та зобов`язався повернути позивачу вищезазначену суму позики до 11.10.2019 року включно.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцю за кожний день прострочення штраф у розмірі 700,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що свої зобов`язання відповідач не виконав, грошові кошти у встановлений строк не повернув. Відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог. Не здобуто таких доказів і в ході судового засідання. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 140 000,00 грн. та штрафу в розмірі 70 000,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт зазначав наступне:

- Суд першої інстанції не видав представнику апелянта примірник заочного рішення до прийняття заяви апелянта про перегляд заочного рішення до розгляду попри письмове клопотання представника апелянта;

- Після постановлення ухвали про відмову в перегляді заочного рішення суду апелянт втратив можливість повторно звернутися до суду із подібною заявою;

Зазначає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення мав бути поновлений судом першої інстанції відповідно до ч.3 ст.284 ЦПК України, проте у порушення вказаних норм цей строк не був поновлений, що мало наслідком відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, у зв`язку з чим апелянт оскаржує заочне рішення.

Також зазначає, що відповідач не укладав із позивачем договір позики, який додано до позовної заяви, не проставляв на ньому свій підпис, а довідався про його існування лише після ознайомлення з матеріалами справи, крім того відповідач не отримував від позивача готівкових коштів , вказаних у договорі.

У зв`язку з викладеним апелянт просив призначити почеркознавчу експертизу та прийняти висновок експерта в якості доказу.

Колегія суддів апеляційного суду не може прийняти такі доводи апелянта з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 25.12.2023 року подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та просив суд видати йому примірник заочного рішення у даній справі.

Цього ж дня представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та отримав копію заочного рішення, про що він зазначив безпосередньо на вказаній заяві до суду, а у своїй заяві про перегляд заочного рішення просив суд вважати дату ознайомлення його представника з матеріалами справи - 25.12.2023 року, датою отримання копії заочного рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в поновленні процесуального строку зазначив, що представник відповідача звернувся із заявою про перегляд заочного рішення звернувся до суду лише 23.01.2024 року, тобто із пропуском встановленого двадцятиденного строку, передбаченого ч.3 ст.284 ЦПК України, який сплив 15.01.2024 року.

З наданих до суду матеріалів та обґрунтувань клопотання про поновлення процесуального строку не убачається будь-яких інших поважних причин, які б стали підставою для поновлення пропущеного відповідачем строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

З вказаним твердженням погоджується і суд апеляційної інстанції.

Що стосується доводів апелянта про призначення почеркознавчої експертизи та прийняття висновку експерта в якості доказу, колегія суддів зазначає таке.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначав про те, що підпис на борговій розписці йому не належить, а отже докази на підтвердження стягнення боргу є недостовірними, у зв`язку з чим подав до суду клопотання про почеркознавчої експертизи

Судом апеляційної інстанції за клопотанням апелянта було призначено судову почеркознавчу експертизу та зобов`язано відповідача протягом 21 календарного дня з часу постановлення такої ухвали з`явитися до Київського апеляційного суду для відібрання експериментальних зразків підпису, а також в зазначеній строк надати до Київського апеляційного суду вільні зразки свого підпису за період наближений до 2019 року.

Як убачається з матеріалів справи, експертизу не було проведено, у зв`язку з чим докази на підтвердження посилань апелянта в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку , що відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, тому вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько