Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №757/34796/24-ц — Київський апеляційний суд

Справа №757/34796/24-ц

Провадження №22-ц/824/590/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Анекс Тур Агенство», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР» про розірвання договору та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивував тим, що 06 лютого 2022 року позивачем оплачено туристичну подорож у розмірі 54000 до договору № 454-0602/22 від 06.02.2022 року на туристичне обслуговування, укладеного з ФОП ОСОБА_2 (Субагентом), метою укладення даного договору, як випливає із його предмету, стало отримання комплексу туристичних послуг, які в свою чергу зобов`язувалось надати ТОВ «ТЕЗ ТУР», однак, у зв`язку із вторгенням рф на територію України, він так і не був отриманий.

На підставі викладеного, позивач просив розірвати договір № 454-0602/22 від 06.02.2022 року на туристичне обслуговування та стягнути з ТОВ «ТЕЗ ТУР» на користь позивача кошти в розмірі 78 488 гривень, що становить еквівалент 1910 доларам 15 центам США станом на 29.07.2024 року та компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Анекс Тур Агенство», ФОП ОСОБА_2 , про розірвання договору та стягнення коштів задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 48 263, 43 грн. та 1000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що відповідач ТОВ «ТЕЗ ТУР» порушило умови договору на туристичне обслуговування за заявкою №130838929, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що туристичні послуги за договором позивачу в обумовлений сторонами строк надані не були. Оскільки відповідач порушив умови договору та не повернув позивачу сплачені кошти за туристичні послуги згідно з ваучером№130838929, підлягає стягненню сума коштів в розмірі 48 263,43 грн. перерахована ФОП ОСОБА_2 на рахунок ТОВ «ТЕЗ ТУР».

Щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що позивач був вимушений приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення даної проблеми, багаторазово звертався до відповідача, як усно так і письмово, звертався за юридичною допомогою, тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задовленні позову.

31 березня 2025 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору № 454-0602/22 від 06.02.2022 ТОВ «Анекс Тур Агенство» (Туроператор), ФОП ОСОБА_2 (Субагент) та ОСОБА_1 (Замовник) уклали договір на туристичне обслуговування, згідно з яким Туроператор через Турагента зобов`язується забезпечити надання комплексу туристичних послуг (Турпродукт), а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.

06 лютого 2024 року позивачем було перераховано на користь ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 54 000 грн. для придбання комплексу туристичних подорожей.

Відповідно до платіжного доручення № 1344 від 07 лютого 2024 року ФОП ОСОБА_2 перерахував грошові кошти в розмірі 48 263,43 грн. на рахунок ТОВ «ТЕЗ ТУР», призначення платежу: туристичні послуги згідно з рахунку № НОМЕР_1 від 06 лютого 2024 року.

На виконання домовленостей між позивачем, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТЕЗ ТУР» позивачу було надано ваучер №130838929.

Передбачені договором туристичні послуги позивачу надані не були, сплачені кошти позивачу не були повернуті.

Основним доводом апеляційної скарги апелянта було те, що позивач в цій справі є неналежним.

Як убачається з матеріалв справи, 29 травня 2017 року ТОВ «АНЕКС ТУР ТУРАГЕНСТВО» та ФОП ОСОБА_2 підписали субагентський договір № 71 СА/17, проте на виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 не здійснював замовлення через ТОВ «АНЕКС ТУР ТУРАГЕНСТВО» як свого турагента щодо комплексу туристичних послуг (туристичного продукту) для туристів, зазначених у договорі, до країни Єгипту на період з 24 лютого 2022 року по 03 березня 2022 року, ТОВ «АНЕКС ТУР ТУРАГЕНСТВО» не отримувало жодних грошових коштів, а ні від позивача, а ні від ФОП ОСОБА_2 .

Матеріалами справи встановлено, що туристичні послуги відповідно до умов договору мав надавати саме туроператор, тобто в даному випадку відповідач ТОВ ««ТЕЗ ТУР», з яким позивачем був укладений договір на туристичне обслуговування (яким видано ваучер). За таких обставин, саме ТОВ ««ТЕЗ ТУР» повинен нести відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до платіжного доручення № 1344 від 07 лютого 2024 року ФОП ОСОБА_2 перерахував грошові кошти в розмірі 48 263,43 грн. на рахунок ТОВ «ТЕЗ ТУР», призначення платежу: туристичні послуги згідно з рахунку № НОМЕР_1 від 06 лютого 2024 року.

На виконання домовленостей між позивачем, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТЕЗ ТУР» позивачу було надано ваучер №130838929.

Водночас відповідач ТОВ ««ТЕЗ ТУР» порушило умови договору на туристичне обслуговування за заявкою №130838929, оскільки туристичні послуги за договором позивачу в обумовлений сторонами строк надані не були, а відповідач не повернув позивачу сплачені кошти за туристичні послуги згідно з ваучером№130838929.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове застосування норми цивільного законодавства до відносин про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає таке:

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

В постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 Верховний Суд висловив правову позицію стосовно тягаря доказування в сфері компенсації моральної шкоди. Зокрема, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування - позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Суд першої інстанції,задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, а саме в розмірі 1000,00 грн. зазначив, що позивач був вимушений приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення даної проблеми, багаторазово звертався до відповідача, як усно так і письмово, звертався за юридичною допомогою.

Моральні страждання позивача завдані безпосередньо відповідачем, оскільки усі плани на подорож було зруйновано невиконанням суб`єктом туристичної діяльності своїх обов`язків.

У статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

В даному випадку позивач довів протиправність поведінки завдавача шкоди та належним чином аргументував, як саме вказана поведінка та її наслідки негативно вплинули на життя позивача, змусили її вчиняти дії, які виходять за межі звичайної її поведінки, докладати зусиль для відновлення її прав.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача спричиненої позивачу моральної шкоди.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, які, на думку позивача, свідчить про незаконність дій відповідача, проте наведені ним доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, внаслідок чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько