Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №752/7715/25 — Київський апеляційний суд

Справа №752/7715/25

Провадження № 22-ц/824/1040/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 144 652, 74 грн та судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня отримання ухвали, саме: надання доказів про те, що фактичне постійне місце проживання відповідача знаходиться за адресою, яка за територіальною підсудністю відноситься до Голосіївського районного суду м. Києва або подання до суду правовстановлюючих документів (витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), на підставі яких відповідач на момент подання до суду позову має право власності на вказане нерухоме майно.

Також в ухвалі суду першої інстанції зазначено, що позивачем на підтвердження місця проживання відповідача надано лише Витяг з реєстру територіальної громадян м. Києва, який не підписано відповідним співробітником.

24.04.2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

У вказаній заяві позивач зазначав що відповідно до Інформації щодо отримання витягу по реєстрацію місця проживання, розміщеної на офіційному порталі Києва витяг з реєстру територіальної громади (далі РТГК) -це документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Підпис та печатка посадової особи на витягах не проставляється. Сформований витяг з РТГК є чинним до зміни зареєстрованого місця проживання. Витяг містить інформацію про особу, яка увійшла до інформаційної системи за допомогою КЕП та здійснила запит, такий запит вважається підписаним та таким, що відповідає організаційному документу, який встановлює порядок діяльності інформаційної системи РТГК.

Таким чином, матеріали справи містять витяг з реєстру територіальної громади м. Києва стосовно відповідача, що є підтвердженням фактичного постійного місцяпроживання Відповідача, яке знаходиться за адресою, яка за територіальною підсудністю відноситься до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.04.2025 року позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи, викладені в заяві про усунення недоліків, не надав оцінку, що підтвердженням місця реєстрації відповідача, є Витяг РТГК, який містить повну інформацію про реєстрацію його місця проживання.

Крім того, зазначив, що висновок суду з огляду на вимоги ведення такого реєстру, закріпленого в положенні щодо обов`язкового засвідчення витягу посадовою особою, є помилковим.

Також позивач зазначив, що судом не надано оцінки тому факту, що витяг з реєстру територіальної громади є тією інформацією, яка надає можливість встановити місце реєстрації особи, а тому доданий позивачем Витяг є належним доказом визначення територіальної підсудності для розгляду справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву зазначив, що не надано належних доказів про те, що фактичне постійне місце проживання відповідача знаходиться за адресою, вказаною в позовній заяві, та не надано до суду правовстановлюючих документів, на підставі яких відповідач на момент подання до суду позову має право власності на вказане нерухоме майно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Так, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До неналежно оформленої позовної заяви застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.

Ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачені вимоги до форми і змісту позовної заяви. Так, обов`язковими складовими позову мають бути: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд першої інстанції зазначав про те, що на підтвердження місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 позивач надав Витяг з реєстру територіальної громади м. Києва, який не підписано відповідним співробіником.

Позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що документом, що підтверджує інформацію про місце проживання (перебування ), яке зареєстроване до набрання чинності Законом України №1871-ІХ, є зокрема Витяг з реєстру територіальної громади.

Відповідно до Інформації щодо отримання витягу по реєстрацію місця проживання, розміщеної на офіційному порталі Києва, витяг з реєстру територіальної громади (далі РТГК) - це документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Підпис та печатка посадової особи на витягах не проставляється. Сформований витяг з РТГК є чинним до зміни зареєстрованого місця проживання. Витяг містить інформацію про особу, яка увійшла до інформаційної системи за допомогою КЕП та здійснила запит, такий запит вважається підписаним та таким, що відповідає організаційному документу, який встановлює порядок діяльності інформаційної системи РТГК.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважав, що Витяг з реєстру територіальної громади є належним підтвердженням фактичного постійного проживання відповідача, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо підсудності даної справи позивач вважав, що справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва, за місцем проживання відповідача.

Судова колегія вважає, що обставини, зазначені судом як недоліки позовної заяви, не могли бути підставою для її залишення без руху, оскільки особу відповідача суд може встановити самостійно, як і вирішити питання підсудності справи іншому суду, якщо буде встановлено, що дана справа не підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства, які підлягали застосуванню у даних правовідносинах, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення заяви з підстав невиконання позивачем вимог ухвали суду без руху та не усунення недоліків є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Апеляційний суд приходить до висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько