Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 10 серпня 2026 р.
Справа: №372/4968/14-ц
Суддя: Приходько Костянтин Петрович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №372/4968/14 Головуючий у І інстанції - Потабенко Л.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/9836/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2026 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур Олег Іванович про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,-
установив:
Упровадженні Обухівського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
У лютому 2026 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі правонаступником позивача.
В обґрунтування вимог заяви посилалась на те? що у лютому 2026 року, відповідачем ОСОБА_3 до Обухівського районного суду Київської області було подане клопотання про скасування заходу забезпечення позову у цивільній справі №372/4968/14, а саме: скасування арешту на житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 .
Вказувала, що 16 липня 2019 року між позивачем ОСОБА_2 та нею, ОСОБА_1 , був укладений договір про відступлення права вимоги від 16 липня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І., у відповідності до даного договору про відступлення права вимоги кредитор ОСОБА_2 відступив новому кредитору їй, ОСОБА_1 , право вимоги до боржника ОСОБА_5 та його майнових поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що належало кредитору на підставі договору позики грошових коштів, посвідченого 10 червня 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мегедь Л.К., а також за іншими договорами та виконавчими документами.
Станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості боржників перед кредитором складав 6646514,56 грн., таким чином вона набула право вимоги за договором позики грошових коштів від 10 червня 2008 року.
Просила суд, залучити її до участі у справі в якості правонаступника позивача.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2026 року відмовлено в задоволенні зазначеної вище заяви.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування дійсних обставин справи та дослідження і оцінки наявних у справі доказів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що за результатами розгляду цивільної справи №372/4968/14-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку було відмовлено. Заходи забезпечення позову скасовані не були.
У лютому 2026 року, відповідачем ОСОБА_3 , який не є власником житлового будинку, було подане клопотання про скасування заходу забезпечення позову у цивільній справі №372/4968/14-ц, а саме: скасування арешту на житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 .
Зазначила, що вона заперечує вищезазначене клопотання, та, відповідно, враховуючи зміст клопотання про скасування заходу забезпечення позову у цивільній справі №372/4968/14-ц у неї, як нового кредитора - ОСОБА_8 , як у зацікавленої на даний час особи, виникли підстави для подання заяви про перегляд цивільної справи №372/4968/14-ц за нововиявленими обставинами.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у заяві про процесуальне правонаступництво.
Просила суд, скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про процесуальне правонаступництво у цивільній справі №372/4968/14-ц.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брала участь у розгляді справи, дослідивши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2014 року по цивільній справі №372/4968/14 (провадження №2-1661/14) задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 ідентифікаційний № НОМЕР_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку було відмовлено повністю.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня .2015 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 березня 2015 року залишено без змін.
16 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. та зареєстрований в реєстрі за №993.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не мала жодних прав по відношенню до позивача, на момент ухвалення рішення суду від 12 грудня 2014 року, та набранням ним законної сили.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи слідує, що в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено повністю, а тому стадія виконання вказаного вище судового рішення відсутня, і з цих підстав, заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
За приписами норм статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Норми процесуального законодавства, які регулюють процесуальне правонаступництво, а це ст.ст. 55, 442 ЦПК України, стосуються або заміни судом першої інстанції сторони у справі на будь-якій стадії процесу до прийняття ним рішення по суті позовних вимог, або заміни стягувача чи боржника, як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності такого провадження.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано ч. 1 ст.55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Водночас відповідно до ст. 55 ЦПК України, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного строку), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Разом з тим, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи на час вирішення спору, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Згідно ч. 1 ст. 268 ЦПК України, судовий розгляд справи завершується ухваленням судового рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 268 ЦПК України, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як встановлено, у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено повністю, рішення суду від 12 грудня 2014 року набрало законної сили, завершені усі стадії судового розгляду, передбачені приписами ЦПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник ОСОБА_1 не мала жодних прав по відношенню до позивача, на момент ухвалення рішення суду від 12 грудня 2014 року, та набранням ним законної сили, отже, не допустимим є постановлення ухвали про заміну позивача на його правонаступника вже після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог, та яке вступило в законну силу, оскільки, фактично, це є самостійною зміною цього рішення.
Крім того, згідно з ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено повністю, а тому стадія виконання судового рішення від 12 грудня 2014 року відсутня, отже ОСОБА_1 не може бути правонаступником сторони виконавчого провадження, оскільки такого виконавчого провадження не існує.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівськогорайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua