Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №761/9814/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/9814/26 Головуючий у І інстанції - Романишена І.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/10014/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

установив:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, яка виникла на підстав іпотечного договору від 24 жовтня 2007 року, а також скасування запису №8514761 про державну реєстрацію іпотеки.

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що 24 жовтня 2007 року між ним та АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» укладено кредитний договір №07Ф-235, строком до 27 жовтня 2008 року. Також укладено іпотечний договір з метою забезпечення виконання основного зобов`язання. Стверджував, що на день складання заяви, Банк ліквідований і запис про припинення юридичної особи міститься в ЄДР.

Зазначав, що у випадку ліквідації юридичної особи-іпотекодержателя без правонаступника та відсутності зареєстрованого правонаступника, Іпотекодавець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту припинення іпотеки та скасування відповідних записів у Державному реєстрі.

Просив суд, встановити факт припинення іпотеки, яка виникла на підстав іпотечного договору від 24 жовтня 2007 року, укладеного між ним, ОСОБА_1 та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстрованого в реєстрі №14082, предметом якого є земельна ділянка (площа 0,5000 га, кадастровий номер 3223155400:06:011:0032).

Скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки (реєстраційний номер обтяження) №8514761, що міститься у Державному реєстрі іпотек, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0032.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за вищевказаною заявою на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, з посиланням на те, що у даному випадку існує спір про право, оскільки встановлення факту припинення іпотеки буде порушувати права нового кредитора ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС», який уклавши з первісним кредитором (ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК») договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №07Ф-235 від 24 жовтня 2007 року, відповідно набув права кредитора за основним договором та іпотекодержателя за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не з`ясування всіх фактичних обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем досі значиться виключно ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК».

ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» не зареєструвало за собою право іпотеки в установленому законом порядку, отже, не набуло статусу іпотекодержателя у речовому розумінні. Не зареєструвало, бо не набуло дане право.

Вказує, що основне зобов`язання припинилося 15 жовтня 2019 року у зв`язку з ліквідацією кредитора без правонаступника. Ліквідація юридичної особи-кредитора без правонаступника припиняє зобов`язання повністю. Іпотека, як право забезпечення, має похідний характер і припиняється одночасно з основним зобов`язанням.

Суд першої інстанції проігнорував релевантну практику, наведену в заяві, зокрема в постановах Верховного Суду від 13.09.20234 у справі №295/7291/20 та від 13.06.20245 у справі № 333/8899/21.

Зазначив, що ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» не набуло речового права іпотекодержателя. Воно може мати лише зобов`язальне право вимоги за кредитним договором (якщо цесія дійсна), але не має права іпотеки як обтяження земельної ділянки. Саме тому посилання суду на «спір про право» з новим кредитором є помилковим: новому кредитору немає чого захищати у реєстрі, бо він там не зареєстрований і речового права не має.

Просив суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року, справу направити для продовження розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка брала участь у розгляді справи, дослідивши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 24 жовтня

2007 року укладено кредитний договір №07Ф-235, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 835000 доларів США на строк з 24 жовтня

2007 року до 27 жовтня 2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом

у розмірі 13,5% річних для придбання нерухомості.

З метою належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором

24 жовтня 2007 року АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0032.

Зі змісту відомостей, які містяться в Реєстрі, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва 05 липня 2012 року, задоволено позов ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №07Ф-235 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 5647420 грн. 02 коп. та судові витрати.

Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня

2019 року задоволено заяву ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» про заміну сторони провадження. Замінено ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на його правонаступника ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-10367/11 за позовом ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На виконання рішення Шевченківським районним судом м. Києва 15 листопада 2012 року видано виконавчий лист №2-10367/11. 15 квітня 2019 року між ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого банк передав (відступив) заявнику право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №07Ф-235 від 24 жовтня 2007 року.

За приписами ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч.1 ст. 315 ЦПК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05 2022 у справі №443/398/15-ц.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено правовий висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У даному випадку, відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції, виходив із того, що з поданої заяви вбачається спір про право, а тому вона не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №07Ф-235 від 24 жовтня 2007 року набуло права нового кредитора за основним договором та іпотекодержателя за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року.

Стверджуючи про відсутність особи-кредитора, як підставу для встановлення юридичного факту припинення іпотеки, про що порушує питання заявник у цій справі, ним не було враховано, що ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» як новий кредитор за кредитним договором №07Ф-235 від 24 жовтня 2007 року та іпотекодержатель за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року може доводити про наявність в нього права на реалізацію правомочностей іпотекодержателя за зобов`язаннями, в яких заявник ОСОБА_1 виступає іпотекодавцем.

Отже встановлення юридичного факту припинення іпотеки, наявної на забезпечення кредитного договору від 24 жовтня 2007 року стосуватиметься прав ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС», як потенційного іпотекодержателя за відповідними забезпеченими зобов`язаннями.

Такі міркування відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 жовтня 2022 року у справі № 755/1938/22.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до доказування відсутності особи-кредитора, проте, як вказано вище, ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС», як новий кредитор (іпотекодержатель) може стверджувати про наявні в нього права щодо обтяженого іпотекою майна заявника у даній справі, що виключає можливість встановлення відповідного юридичного факту в порядку окремого провадження, яке може бути лише безспірним.

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду щодо можливості встановити у порядку окремого провадження факту припинення іпотеки у разі ліквідації особи іпотекодержателя, апеляційним судом відхиляються, адже в справі, що переглядається права вимоги первісного кредитора ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», до складу яких включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №07Ф-235 від 24 жовтня 2007 року, передано іншій особі - ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС», яка може відповідати за вимогами заявника у цій справі, однак у порядку позовного провадження.

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба