Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №165/375/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/375/26

Провадження № 2/165/580/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря Попіки Ю.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Улибіної-Вельгус М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років, –

встановив:

05 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 18 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням положень ЦПК України, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня отримання копії ухвали.

26 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» та 02 березня 2026 року через канцелярію суду подав заяви про усунення недоліків.

Вимоги позовної заяви представник позивач обґрунтовує тим, що 18 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстрований Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про що складений відповідний актовий запис № 1516. На даний момент позивач з відповідачем разом не проживають та спільного побуту не ведуть, позивач подала позов про розірвання шлюбу до Нововолинського міського суду Волинської області.

Від даного шлюбу у сторін народилась донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утриманням та вихованням якої мати займається самостійно, батько участі в її утриманні не бере, хоч і працевлаштований, оскільки проходить службу у Збройних Силах України, є фізично здоровою, працездатною людиною, на своєму утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків не має.

Позивач перебуває у декретній відпустці, у зв`язку з чим, не може працевлаштуватися, не має змоги працювати і утримувати себе. В добровільному порядку позивач та відповідач питання про утримання дружини не вирішили. Крім того, для належного утримання спільної доньки необхідні значні кошти, які потрібно постійно випрошувати у відповідача і це залежить від його настрою і бажання, що є неприпустими, адже щоденно потрібні витрати на проживання дитини. Обов`язкові витрати йдуть на продукти харчування, одяг, вітаміни, засоби гігієни, ліки та розвиваючі іграшки.

Враховуючи наведене, просить суд стягувати з відповідача щомісячно аліменти на утримання спільної доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та щомісячно аліменти на утримання позивача в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною трьох років, а саме – до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

20 травня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області від представника відповідача – адвоката Улибіної-Вельгус М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не заперечує проти виконання свого батьківського обов`язку стосовно утримання дитини та визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку/доходу, але не менше гарантованого законом мінімального розміру, разом з тим, відповідач заперечує проти задоволення позову в частині стягнення з нього аліментів на утримання позивача у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, оскільки такий розмір є недоведеним, непропорційним, не відповідає дійсній меті утримання одного з подружжя та фактично призводить до надмірного подвійного стягнення з відповідача його грошового забезпечення.

Також представник відповідача зазначає, що відповідач є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення, розмір якого може змінюватися залежно від характеру служби, виконання бойових завдань, додаткових виплат, премій, надбавок, особливостей проходження військової служби та інших обставин, які не є сталими. Фактично позивач просить суд стягнути на її особисте утримання частину спеціальних виплат військовослужбовця без доведення реальної потреби саме в такому розмірі. Відповідач не заперечував би проти цього, проте позивач подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, та сам факт того, що позивач втрачає статус дружини є важливим для відповідача, який здійснює захист Батьківщини вже багато років. Фактично єдиною людиною, яка надає йому підтримку та опору є його бабуся, з якою він зареєстрований за однією адресою, і яка чекає на його повернення.

Позивач не надала суду розрахунку своїх реальних щомісячних потреб, доказів неможливості самостійного отримання доходу, доказів витрат на власне утримання, доказів відсутності інших джерел матеріального забезпечення. Навпаки, відповідачу відомо, що позивач фактично надає вдома послуги з манікюру, тобто має реальне джерело доходу, хоча офіційно його не декларує. З огляду на наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х років.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили задоволити позовну заяву в повному обсязі з підстав, викладених у ній. Додатково зазначили, що відповідач не надає будь-яких коштів на утримання дитини та дружини, позивач не працевлаштована, оскільки здійснює постійний догляд за дитиною, а твердження відповідача, що вона надає послуги з манікюру та може самостійно себе утримувати не підтверджено належними доказами.

Представник відповідача – адвокат Улибіна-Вельгус М.В. надала пояснення та заперечення стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х років, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, та просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви в цій частині.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є бабусею відповідача ОСОБА_3 та їй відомо, що його колишня дружина ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини та на її утримання в розмірі 25 % від заробітку (доходу) онука. Однак, ОСОБА_3 не має змоги стільки платити, оскільки має проблеми із здоров`ям (хвора спина) після дорожньо-транспортної пригоди, у яку потрапив в 20 років, про що позивач достеменно знає. ОСОБА_1 має змогу самостійно себе забезпечувати, проходила навчання манікюру та стала гарним майстром. Окрім ОСОБА_6 у відповідача є ще одна дитина, але батьком у свідоцтві про народження він не записаний, аліменти з нього не стягуються. Повідомила, що онук допомагає їй матеріально, надсилає грошові кошти на постійній основі, незважаючи на отримання нею пенсії в Україні та за кордоном. ОСОБА_3 власного житла не має. Коли має фінансову можливість, то дає дитині грошові кошти, особисто при ній давав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та покази свідка, з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18 серпня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1516, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18 серпня 2021 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), (а.с. 5).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13 січня 2024 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьком дитини записано відповідача – ОСОБА_3 (а.с. 6).

Малолітня донька сторін проживає та зареєстрована разом з матір`ю – позивачем по справі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. 3), витягом з реєстру територіальної громади № 2026/001899026 від 05.02.2026 року (а.с. 7) та копією акта про встановлення факту проживання громадянина (-ки) від 26 лютого 2026 року (а.с. 24).

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 червня 2026 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 18 серпня 2021 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про що складений відповідний актовий запис № 1516, розірвано (а.с. 107-108).

Витребуваною на виконання ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 14 квітня 2026 року інформацією – повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 4020 від 12.05.2026 року підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та його підпорядкованими відділами на військову службу не призивався. Разом з тим, зазначено, що відповідно даних з АІТС «Оберіг» станом на 16.09.2025 року стояв на матеріальному забезпеченні військової частини НОМЕР_3 (а.с. 58).

При цьому, стороною позивача не надано будь-яких доказів щодо її майнового стану, розрахунку витрат на утримання неповнолітньої дитини та на її особисте утримання, майнового стану відповідача, які обґрунтовують вимогу позивача щодо стягнення аліментів на її утримання саме у зазначеному нею розмірі та можливість відповідача надавати таку допомогу.

Крім того, стороною відповідача не надано будь-яких письмових доказів на підтвердження позиції відповідача щодо безпідставності позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, а саме доказів щодо незадовільного матеріального стану, розміру отримуваного доходу, перебування на утриманні інших осіб та щодо стану здоров`я відповідача, який проходить військову службу, на момент розгляду справи, а також які підтверджують його витрати на своє лікування, утримання інших осіб.

Також, суд критично ставиться до показів свідка щодо перебування на утримані відповідача іншої неповнолітньої дитини, його постійних витрат на надання матеріальної допомоги свідку, а також незадовільний матеріальний стан та стан здоров`я відповідача, оскільки свідок не змогла пояснити суду які саме суми, з якою періодичністю відповідач перераховував їй для допомоги, коли саме перебував на лікуванні та які витрати поніс у зв`язку з проходженням лікування, а також не надала будь-яких доказів на підтвердження повідомлених нею обставин (квитанцій, чеків про перерахування коштів та придбання ліків, довідок про зарахування коштів на її рахунок, свідоцтва про народження ще однієї неповнолітньої дитини відповідача тощо).

Суд вважає, що покази свідка є неналежним доказом, оскільки повідомлені нею обставини, мають підтверджуватися певними засобами доказування (письмовими доказами), отже, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України не приймає їх до уваги.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані поважати дитину, виховувати її, піклуватися про здоров`я, дбати про фізичний, духовний, моральний розвиток, батьки мають забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти і підготувати її до самостійного життя. Отже, дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя – необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Згідно частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За правилами частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Cтаттею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 CК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На підставі частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – з дня подання такої заяви.

Враховуючи визнання відповідачем – ОСОБА_3 позовної вимоги про стягнення аліментів на дитину та приписи законодавства щодо гарантованого розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у визначеному позивачем розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим слід стягувати щомісячно з відповідача на користь позивача, аліменти на утримання доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви, а саме – з 05 лютого 2026 року.

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на особисте утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною 3-х років суд виходить з наступного.

Статтею 48 Конституції України гарантовано право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частинами першою та другою статті 75 Сімейного кодексу встановлено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утриманні (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частинами другою, четвертою та шостою статті 84 Сімейного кодексу України закріплено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Сімейним законодавством право дружини-матері на утриманні від чоловіка-батька до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не має змоги працювати і утримувати себе, офіційних джерел доходів не має, потребує матеріальної допомоги з боку відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 на своєму утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків не має. Доказів на спростування вказаних обставин до матеріалів справи стороною відповідача не надано, як не надано і доказів про незадовільний матеріальний стан відповідача та неможливість надання матеріальної допомоги колишній дружині.

При цьому, суд відхиляє та не бере до уваги надані стороною відповідача документи, а саме: копію виписного епікрізу з історії хвороби № 698, копію МРТ попереково-крижового відділу хребта № 39596 від 24.10.2024 року, копію виписки № 682 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, оскільки документи відображають застарілі дані та не є актуальними на момент розгляду цієї справи, а тому, не можуть слугувати належним підтвердженням теперішнього стану здоров`я відповідача, та потреби у витратах на лікування.

Доказів на підтвердження неможливості відповідачем виконувати свій обов`язок по утриманню дружини до досягнення дитиною 3-х років матеріали справи не містять. Наявність у відповідача бабусі пенсійного віку сама по собі не свідчить про те, що вона потребує матеріальної допомоги, а також що отримує сторонній догляд та матеріальну допомогу від відповідача. Зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість бабуся відповідача у судовому засіданні підтвердила, що отримує дві пенсії, а також, що перебуває у цивільному шлюбі та її чоловік також отримує пенсійні виплати.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідач не надав доказів, які б переконливо свідчили про абсолютну неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивача до досягнення їх спільною малолітньою дитиною трирічного віку.

Доведеність батьківства відповідача стосовно народженої від нього позивачем дитини породжує обов`язок останнього з її утримання, а також з утримання матері дитини, в тому числі, з огляду на те, що ОСОБА_1 не має самостійного стабільного доходу та потребує матеріальної допомоги.

Вирішуючи спір на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач є працездатною особою, а позивач на момент подання позовної заяви здійснювала та станом на дату розгляду справи продовжує здійснювати догляд за спільною дитиною сторін, яка не досягла трирічного віку – ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд приймає до уваги, що стороною позивача не обґрунтований розрахунок аліментів, які вона просить стягнути на своє утримання, оскільки нею не надано будь-яких доказів на підтвердження понесених нею щомісячних витрат на її проживання, харчування та інші життєво-необхідні потреби тощо.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною 3-х років належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати при зверненні до суду, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (1 331,20 грн.*2) на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 265, 268, 274-279, 430 ЦПК України, –

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років задовольнити частково.

Стягувати щомісячно із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання спільної малолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви, а саме – з 05.02.2026 року.

Стягувати щомісячно із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6частини від усіх видів заробітку (доходів), починаючи з дня подання позовної заяви, а саме – з 05.02.2026 року, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-х річного віку, а саме – до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір на користь держави в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.08.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС