Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №159/2267/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2267/26

Провадження № 2/159/1837/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання – Клевецької О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про поділ майна подружжя, шляхом стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач), від імені якого діє представник Самулевич Олена Миколаївна (далі – представник позивача), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на її користь, в порядку поділу спального майна подружжя, грошову компенсацію 1/2 частини автомобіля марки “Mercedes-Benz E-220”, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був відчужений без відома та згоди іншого співвласника в розмірі 246530,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 11.05.2008 по 28.08.2025. Під час перебування у шлюбі в серпні 2022 року сторонами було придбано автомобіль марки “Mercedes-Benz E-220”, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зареєстровано на відповідача. Автомобіль було придбано за спільні кошти сторін. До розірвання шлюбу сторони користувались автомобілем спільно, після розірвання шлюбу, до лютого 2026 року, автомобілем користувалась позивач. 30.01.2026 відповідач без згоди позивача розпорядився спільним майном, а саме відчужив вказаний автомобіль. Відповідно до довідки оцінки майна, ринкова вартість автомобіля станом на 02.03.2026 становить 493060,00 грн.

Свої вимоги мотивує положеннями статей 368, 372 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України (далі – СК України) та практикою Верховного Суду.

Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що в період перебування у шлюбі сторонами, окрім вказаного в первісному позові автомобіля, придбали за спільні кошти трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м. Право власності на вказану вище квартиру зареєстрували на ОСОБА_1 . 09.02.2026 ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір про поділ вказаної квартири, однак така пропозиція була залишена без розгляду.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та поділити майно, що є спільною сумісною власністю, а саме визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право приватної власності за кожним по 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м..

Свої вимоги мотивує положеннями статей 368, 372 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України (далі – СК України) та практикою Верховного Суду.

Ухвалою від 21.04.2026 суд відкрив провадження у справі за первісним позовом, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначив 02.06.2026.

06.05.2026 відповідачем за первісним позовом подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1

08.05.2026 ухвалою суд залишив без руху зустрічну позовну заяву, надав позивачу строк для усунення недоліків.

12.05.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

02.06.2026 ухвалою суд прийняв до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно з первісним позовом, вирішив розглядати справу за правилами загального провадження, призначив підготовче засідання на 07.08.2026.

07.08.2026 у підготовчому засіданні позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримала повністю, вимоги за зустрічним позовом визнала повністю, відповідач позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю, вимоги за первісним позовом визнав повністю. Витрати на правову допомогу сторони просили залишити за ними.

Відповідно до ч. 3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників процесу, суд перейшов до стадії прийняття судового рішення у справі та повідомив присутніх, що повне судове рішення буде проголошено у судовому засіданні 17.08.2026 у зв`язку з чим оголосив перерву.

Вивчивши матеріали справи, обґрунтування та пояснення сторін, суд встановив такі обставини.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2025 у справі №159/3545/25 розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був укладений 11.05.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинській області. Зазначеного вище рішення суду 30.09.2025 набрало законної сили.

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 підтверджується, що 18.10.2023 було зареєстровано за ОСОБА_3 , транспортний засіб марки “Mercedes-Benz E-220”, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповіддю Територіального сервісного центру МВС № 0742 від 18.02.2026 підтверджується, що станом на 28.08.2025 року за договором купівлі-продажу та договором комісії на ОСОБА_3 був зареєстрований транспортний засіб марки Mercedes-Benz E 220 CDI, 2011 року випуску. 30.01.2026 по договору купівлі-продажу через електронні сервіси та зовнішні ресурси, даний транспортний засіб було перереєстровано на ОСОБА_5 .

Довідкою від 02.03.2026 підтверджується, що середньоринкова вартість транспортного засобу марки “Mercedes-Benz E-220, 2011 року випуску, тип палива — дизель, об`єм двигуна — 2143 см.куб., становить 493060 грн.

Відповідно до пропозиції про добровільний поділ в нотаріальному порядку від 09.02.2026 ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 та з метою досудового врегулювання запропонував в нотаріальному порядку здійснити поділ спільно нажитого майна подружжя: квартири АДРЕСА_4 .

Копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 475526815 від 04.05.2026 підтверджується, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 . Право власності зареєстроване 27.09.2019 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2019.

Згідно копії висновку оцінювача від 05.05.2026 виданого ТОВ “Бюро інвентаризації Ковель” ймовірна вартість квартири АДРЕСА_4 складає 970000,00 грн.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо поділу майна подружжя набутого у шлюбі.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зі встановлених судом фактичних обставин справи, які і не заперечується сторонами, слідує, що транспортний засіб та квартира були придбані сторонами у період їх перебування у шлюбі.

Доказів того, що транспортний засіб та квартира були придбані за особисті кошти сторін у матеріалах справи відсутні.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Сторони визнали, що вони за спільні кошти придбали в період шлюбу транспортний засіб та квартиру.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що спірні транспортний засіб та квартира є спільною сумісною власністю відповідача та позивача у рівних частках.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд встановив, що спірний автомобіль марки “Mercedes-Benz E-220”, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , був відчужений без відома та згоди ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 246530,00 грн. Відповідач за первісним позовом позовні вимоги визнав повністю.

Крім того суд встановив, що титульним власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 .

Позивач за зустрічним позовом просить визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право приватної власності за кожним по 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м. відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги визнала повністю.

У цій справі суд вважає, що визнання позову відповідачами за первісним та зустрічним позовами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд приймає такі визнання позовних вимог.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі №522/17831/20.

У статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67 цс 20(пункт 58); постанова Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя (пункти 23-27, 36).

Зокрема, у пункті 36 наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке: «Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України)».

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Це узгоджується з нормами СК України та правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

У матеріалах справи міститься довідка від 02.03.2026 якою підтверджується, що середньоринкова вартість транспортного засобу марки “Mercedes-Benz E-220, 2011 року випуску, тип палива — дизель, об`єм двигуна — 2143 см.куб., становить 493060 грн.

Вказаний транспортнй засіб було відчужено ОСОБА_3 , отже ОСОБА_1 має право на компенсацію 1/2 вартості частини автомобіля, що складає 246530,00 грн (493060,00 грн / 2).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації необхідно задовольнити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної йому частки (1/2) автомобіля марки “Mercedes-Benz E-220”, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що становить 246530,00 грн (493060,00 грн / 2). Також потрібно задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна та визнання за позивачем права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_4 .

Згідно положення ч. 1 ст. 142 ЦПК уразі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачами за первісним та зустрічним позовами вказані позови визнані до початку розгляду справи по суті, тому позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 слід повернути 50 відсотків судового збору з Державного бюджету України, сплаченого при поданні позову в сумі 1232,65 грн (2465,30 грн — 50%), а позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 слід повернути 50 відсотків судового збору з Державного бюджету України, сплаченого при поданні позову в сумі 2425,00 грн (4850,00 грн — 50%).

Відповідно до «Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру -зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (зі змінами та доповненнями), з урахуванням змін до механізму повернення судового збору, які набули чинності з 07.01.2025 відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606, органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами повністю, враховуючи що позивачем за первісним позовом при подачі позову було сплачено 2465,30 грн, а позивачем за зустрічним позовом при його подачі було сплачено судовий збір в сумі 4850,00 грн, тому, керуючись положеннями ч. 10 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1192,35 грн (4850,00 грн — 50%) — (2465,30 грн — 50%).

Витрати на правову допомогу суд лишає за сторонами, оскільки сторони в підготовчому засіданні заявили про це відповідні клопотання.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 246530,00 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки “Mercedes-Benz E-220”, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м.спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1192,35 грн.

Зобов`язати фінансовий орган - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинської області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 50 відсотків сплаченого нею на р/р НОМЕР_4 за квитанцією № 9019-7882-4588-8831 від 17.04.2026 судового збору, що становить 1232 (одну тисячу двісті тридцять дві) гривні 65 копійок.

Зобов`язати фінансовий орган - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинської області повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 50 відсотків сплаченого нею на р/р НОМЕР_4 за квитанцією № 8414-2593-4821-8817 від 05.05.2026 судового збору, що становить 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Роз`яснити, що згідно із Тимчасовим порядком організації роботи із заявами про повернення судового збору за судовим рішенням Ковельського міськрайонного суду, повернення судового збору відбувається за умови відповідності поданої платником або уповноваженою особою заяви про таке повернення визначеним вимогам, форми заяв розміщені на офіційному вебсайті cуду та доступні за посиланням https://kv.vl.court.gov.ua/sud0306/pres-centr/novyny/1757515/

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_3 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складене 17.08.2026.

Головуючий: Р.Я.Смалюх