Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №320/21367/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21367/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, яким просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05 квітня 2024 року №262440004750 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 березня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 березня 2024 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Апелянт наголосив, що оскільки позивач досяг віку визначеного ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з 01 липня 2020 року отримує пенсію за віком, підстави для перерахунку пенсії відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданого 28 лютого 1997 року Кіровоградським РВ МВС України в Кіровоградській області.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 05 квітня 2024 року №262440004750 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки ОСОБА_1 досяг віку визначеного ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з 01 липня 2020 року отримує пенсію за віком.

На виконання листа Пенсійного фонду України від 30 серпня 2024 року №36750-44053/B-03/9-2800/24 управлінням пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві направлено запит на перевірку обґрунтованості видачі документів, які давали ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення від 04 жовтня 2024 року №2600-1005-1/6115 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві кількість наліт годин за типами повітряних суден, які вказані у довідці від 25 березня 2024 року №25-03-24 за період з 01 вересня 1977 року по 31 грудня 2022 року відповідають записам по наліт годинах особової льотної книжки ОСОБА_1 , яка надана організацією для перевірки, проте в вищезазначеній довідці відсутній запис про наліт в годинах за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на повітряному судні В737-29:21.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 05 листопада 2024 року №2600-0202-8/212802 на адвокатський запит представника позивача від 29 жовтня 2024 року, повідомило про те, що підстави для призначення пенсії відповідно до заяви від 28 березня 2024 року відсутні.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05 квітня 2024 року №262440004750, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у позивача наявний страховий стаж 28 років і 7 місяців, що останній має право призначення пенсії за вислугу років.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися з 1 січня 1971 року по зо червня 1971 року; 45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року; 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року; 46 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1972 року по 31 грудня 1972 року; 47 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1973 року по 31 грудня 1973 року; 48 років - які народилися з 1 січня 1974 року по зо червня 1974 року; 48 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1974 року по 31 грудня 1974 року; 49 років - які народилися з 1 січня 1975 року по 30 червня 1975 року; 49 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1975 року по 31 грудня 1975 року; 50 років - які народилися з 1 січня 1976 року.

Положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 №213-VІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 №911-VІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду від 04 червня 2019 року №2-р/2019.

Відповідно до п. 2 рішенням Конституційного Суду від 04 червня 2019 року №2-р/2019 положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911 право на пенсію за вислугу років мали такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду від 04 червня 2019 року №2-р/2019, п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законам №213-VІІІ та Законом №911-VІІІ.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 (далі - Порядок №418, у редакції, чинній до внесення до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" змін Законом №213 та Законом №911).

Відповідно до п. 1 Порядку №418 при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються:

а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"- "г" цього пункту ) - за один місяць вислуги;

б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери і інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги;

в) один рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно-рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги;

г) один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги;

д) один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.

При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів "а"-"д", один рік роботи рахується за один рік вислуги.

Відповідно до п. 2 Порядку №418 обчислення строків вислуги відповідно до пунктів "а" і "б" пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.

Згідно з п. 4 Порядку №418 до вислуги років працівникам льотного складу зараховується час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин.

Відповідно до п. 1 Порядку №418 пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.

Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.

До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 №418 віднесені:

1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.

2. Льотно-інструкторський склад.

3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об`єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.

Як вбачається зі змісту рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 05 квітня 2024 року №262440004750 станом на 28 березня 2024 року вік позивача становив 64 роки, страховий стаж становить 40 років 2 місяці 25 днів.

Згідно з довідкою від 07 жовтня 2024 року №07-10-12024 про наліт командира повітряного судна Боїнг 737 ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" ОСОБА_1 нальот в цивільній авіації України з 01 вересня 1977 року по 31 грудня 2022 року становить 24535:14.

Отже, враховуючи встановлені обставини та наявність у позивача вислуги на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років понад 25 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 05 квітня 2024 року №262440004750 про відмову ОСОБА_2 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 березня 2024 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць