Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №320/23635/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/23635/24 Суддя першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 27 січня 2023 року № 5786 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, станом на 19 листопада 2019 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 грудня 2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 27 січня 2023 року № 5786 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, станом на 19 листопада 2019 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Представник позивача звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, у якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №320/23635/24 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років 332 495 (триста тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача послався на положення частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, те, що рішення суду у справі № 320/23635/24 набрало законної сили, але не виконується, а тому, на переконання позивача, є підстави для зміни порядку і способу виконання рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі № 320/23635/24 - задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 320/23635/24, яке набрало законної сили 23 січня 2025 року, в частині, що стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 27 січня 2023 року № 5786 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, станом на 19 листопада 2019 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованої за період з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2025 року, але невиплаченої заборгованості з пенсії у сумі 332 495 (триста тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 15 коп.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, зокрема ухвалою про зміну порядку і способу виконання рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 320/23635/24.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що зазначена ухвала є необґрунтованою та такою, що винесена із порушенням норм матеріального права оскільки зміною способу і порядку виконання рішення суду є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Апелянт зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 3208/23635/24 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача, станом на 01.02.2025 пенсія позивача становила 13157,62 грн. сума доплати 332 495,15 грн. В контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки задоволення заяви про зміну чи встановлення способу виконання рішення суду фактично змінить рішення по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 5 КАС України, що був обраний судом під час розгляду справи по суті. Також апелянт зауважив про неможливість виконання рішення суду в частині виплати боргу обґрунтовується тим, що з 01.04.2021 функції з виплати пенсій покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальний орган, який не є розпорядником коштів та не отримує відповідного фінансування на погашення заборгованості з пенсійних виплат.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.

Згідно із ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною першою статті 308 КАС України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

19.12.2024 набрав чинності Закон № 4094-ІХ, відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 зазначив, що ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. Прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду (постанова від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22) до спірних відносин, які виникли у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 320/23635/24 відповідачем не виконано в повному обсязі (відсутні докази виплати позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду пенсії у розмірі 332495,15 грн), тому наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно із Законом № 4094-ІХ, а також вважає посилання відповідача на висновки Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на те, що такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19.12.2024.

Мотиви апеляційної скарги не спростовують той факт, що рішення суду першої інстанції (про зміну порядку і способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача. Суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання судового рішення, керувався чинним положенням статті 378 КАС України, гарантувавши позивачеві реальний та ефективний механізм захисту його соціальних прав, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на застарілому правовому підході.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін