Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №640/6932/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6932/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дмитрієв В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Михайлюк Є.В.;

від відповідача (апелянта): Січкар В.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому позивач просив суд застосувати до відповідача заходи реагування.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено:

- застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації лабораторного корпусу Фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 4 в Голосіївському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення та накладання печаток на головний електрощит лабораторного корпусу Фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Київським національним університетом імені Тараса Шевченка подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції, на його думку, без належного обґрунтування досліджено матеріали справи та застосовано норми законодавства, не враховано обставини щодо вжиття Університетом заходів з усунення порушень, зафіксованих в акті перевірки № 47 від 24 січня 2020 року, а також не надано належної оцінки поданим відповідачем поясненням та фотоматеріалам на підтвердження виконання відповідних заходів. Зазначає, що із 24 порушень, установлених актом перевірки, 21 порушення ним усунуто, а три порушення перебувають у стадії виконання, а саме порушення, зазначені у пунктах 5, 11 та 18 акта № 47. При цьому апелянт вказує, що щодо порушень, передбачених пунктами 1- 4, 6- 10, 12- 17, 19- 24 акта, ним вжито заходів щодо їх усунення, на підтвердження чого подано відповідні документи, договори, акти, технічні звіти та фотоматеріали. Окремо апелянт наголошує, що в пункті 9 акта перевірки як нормативне обґрунтування порушення зазначено ГОСТ 12.1.004-91, який, на його думку, втратив чинність з 01 січня 2020 року, а положення ДБН В.2.5-56:2014, на які посилається апелянт щодо порушень, зазначених у пунктах 5, 11, 18 та 20 акта, передбачають обладнання об`єктів системами протипожежного захисту під час нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації або зміни категорії приміщень. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував зазначені положення, а також технічний паспорт на нежитлову будівлю лабораторного корпусу.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав відповідачу можливості для подальшого усунення трьох порушень, які перебувають у стадії виконання, з огляду на значні обсяги, тривалість технологічного процесу та високу вартість відповідних робіт.

Посилається на те, що при обранні заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації лабораторного корпусу судом не враховано принцип співмірності такого заходу із характером порушень, які залишилися неусунутими, та необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами Університету і публічними інтересами.

Також зазначає, що порушення, які перебувають у стадії виконання, на його думку, не створюють реальної загрози життю та здоров`ю людей і не можуть призвести до виникнення пожежі. Окремо апелянт посилається на віднесення Університету до об`єктів критичної інфраструктури та вказує, що судом не враховано запровадження в Україні воєнного стану, пов`язані з ним обмеження фінансування та вплив цих обставин на можливість виконання робіт, зазначених в акті перевірки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про застосування заходів реагування та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

У поданому клопотанні від 22 січня 2026 року апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові письмові докази на підтвердження усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 24 січня 2020 року № 47. Зазначає, що з 24 встановлених актом порушень три, а саме передбачені пунктами 4, 5 та 18 акта, перебували на стадії виконання. На підтвердження вжиття заходів щодо їх усунення апелянт подав документи щодо навчання та перевірки знань посадових осіб з питань пожежної безпеки, договір на виготовлення та встановлення протипожежних дверей з межею вогнестійкості ЕІ30, а також документи щодо розроблення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт будівлі, що передбачає облаштування систем протипожежного захисту, у тому числі систем пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.

У клопотанні від 20 травня 2026 року апелянт просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження усунення порушення, зазначеного у пункті 5 акта перевірки від 24 січня 2020 року № 47. Зазначає, що Університетом проведено роботи зі встановлення протипожежних дверей ЕІ60 на вході до підвального та складських (підсобних) приміщень лабораторного корпусу, на підтвердження чого подано договір, акт на монтаж, паспорт, сертифікат відповідності та фотоматеріали встановлених дверей. При цьому апелянт вказує, що із 24 порушень, зазначених в акті перевірки, невиконаними залишаються два - за пунктами 11 та 18 акта, усунення яких планується здійснити під час капітального ремонту. Про завершення виконання зазначених порушень Університет має намір додатково повідомити суд та ГУ ДСНС України.

ГУ ДСНС України у м. Києві подало заперечення на клопотання КНУ імені Тараса Шевченка від 22.01.2026 та 20.05.2026 про долучення доказів до матеріалів справи. Заявник зазначає, що подані Університетом документи складені після ухвалення рішення суду першої інстанції та підтверджують лише вжиття окремих заходів, але не фактичне повне усунення порушень пожежної та техногенної безпеки. На думку ГУ ДСНС, підтвердження усунення таких порушень має здійснюватися уповноваженим органом державного нагляду за результатами відповідної перевірки, а не шляхом оцінки судом документів, поданих відповідачем. У зв`язку з цим ГУ ДСНС просить відмовити у задоволенні клопотань Університету та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

11 серпня 2026 року представники сторін, беручи участь у судовому засіданні, підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що На підставі наказу ГУ ДСНС України у м. Києві від 03.01.2020 №11 та посвідчення від 10.01.2020 № 629 на проведення планової перевірки було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки об`єкта Фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 4 в Голосіївському районі м. Києва.

За наслідками проведеного заходу складено відповідний Акт від 24.01.2020 №47, яким встановлені порушення вимог законодавства, які позивач визначає як підставу застосування заходів реагування, а саме:

1. територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (розділ ІІ п.8 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 року за №252/26697 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ППБУ).

2. Не проводяться один раз на півроку практичні тренування всіх задіяних працівників щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей (розділ ІІ п.5 ППБУ).

3. з метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння на підприємствах відсутня добровільна пожежна охорона, для забезпечення функціонування якої утворюються пожежно-рятувальні підрозділи (розділ ІІ п.12 ППБУ).

4. Посадова особа не пройшла навчання та перевірку (розділ ІІ п.16 ППБУ).

5. Двері складських (підсобних) приміщень в підвалі (лабораторний корпусу) не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ30. (розділ ІІІ п.2.3 ППБУ).

6. Двері виходу на покрівлю не виконані протипожежними з межею вогнестійкості неменше ЕІ 30 (розділ ІІІ п.2.3 ППБУ).

7. Допускається встановлення на вікнах грати які не виконані розпашними, легкозємними або розсувними в приміщеннях, де перебувають люди (Лабораторний корпус) (розділ ІІІ п.2.16 ППБУ).

8. Не всі евакуаційні виходи дообладнані світловими покажчиками «Вихід» (розділ ІІІ п.2.32 ППБУ).

9. Не проведено визначення розрахункового часу евакуації людей з приміщень у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 (розділ ІІІ п.2.33 ППБУ).

10. Допускається захаращення шляхів евакуації меблями, обладнанням (другий поверх лабораторного корпусу) (розділ ІІІ п.2.37 ППБУ).

11. Допускається облицювання стін на шляхах евакуації горючими матеріалами. (Лабораторний корпус) (розділ ІІІ п.2.37 ППБУ).

12. Допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі (Лабораторний корпус: кабінет № 355; 427) (розділ ІV п.1.8 ППБУ).

13. електричне обладнання, прилади, електрощити розміщуються на відстані менше 1 м від горючих матеріалів. (Лабораторний корпус кабінет № 263) (розділ ІV п.1.9 ППБУ).

14. Електророзетки (Лабораторний корпус кабінет № 355) встановлені на горючі основи (конструкції) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (розділ ІV п.1.17 ППБУ).

15. Допускається користування пошкодженими розетками (Лабораторний корпус кабінет № 355,427) (розділ ІV п.1.18 ППБУ).

16. Не виконано замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (розділ ІV п.1.20 ППБУ).

17. не проведено перевірку захисту будівлі, від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (розділ ІV п.1.21 ППБУ).

18. Існуюча система протипожежного захисту (далі - СПЗ) знаходяться в неробочому стані та не готова до виконання покладених на неї функцій (розділ V п.1.1 ППБУ).

19. Технічне обслуговування існуючої СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"(розділ V п.1.4 ППБУ).

20. Не всі приміщення дообладнані системами протипожежного захисту (не проведено технічне переоснащення) відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (розділ V п.1.2 ППБУ).

21. Спеціальний пожежний щит (стенди) не доукомплектований засобами пожежогасіння, (до стенду входить: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.) Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (розділ V п.3.11 ППБУ).

22. Не всі пожежні кран-комплекти (підвал лабораторного корпусу; технічне приміщення учбового корпусу) укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля (розділ V п.2.2, п. 3.3 ППБУ).

23. Не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (ст. 20 п. 8 Кодексу цивільного захисту України).

24. Не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії (ст. 20 ч. 1 п. 3 Кодексу цивільного захисту України).

За наслідками здійснених заходів державного нагляду, Головним управлінням складено акт від 17.07.2020 № 370 та акт від 31.07.2021 №778, в яких зафіксовано не усуненння відповідачем порушень правил в сфері пожежної безпеки, встановлених під час перевірки у січні 2020 року.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що виявлені та зафіксовані актом перевірки порушення вимог пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а їх повне усунення Університетом на момент ухвалення рішення належними доказами не підтверджено. Суд врахував, що навіть наявність одного неусунутого порушення, яке створює загрозу життю та здоров`ю людей, є достатньою підставою для застосування заходів реагування, а часткове усунення окремих недоліків не усуває необхідності вжиття таких заходів. При цьому суд виходив із превентивного характеру заходів реагування та пріоритетності захисту життя і здоров`я людей над майновими чи господарськими інтересами Університету, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення експлуатації відповідного об`єкта до повного усунення виявлених порушень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першої статті 65 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки здійснюється у встановленому законом порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 66 цього Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює заходи державного нагляду (контролю), зокрема, шляхом проведення планових та позапланових перевірок об`єктів нагляду.

При цьому відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, уповноважений орган звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення відповідної діяльності.

За змістом статті 70 Кодексу цивільного захисту України недотримання вимог пожежної безпеки є передбаченою законом підставою для звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування, а повне або часткове зупинення роботи відповідних об`єктів здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування заходів реагування не лише із самим фактом формального порушення вимог пожежної чи техногенної безпеки, а передусім із наявністю такого порушення, яке створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Водночас із системного аналізу наведених норм вбачається, що зазначений захід реагування має превентивний характер та спрямований на недопущення реалізації ризику заподіяння шкоди життю і здоров`ю людей.

Саме такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 15 травня 2024 року у справі № 280/11719/21 Верховний Суд наголосив, що застосування заходів реагування можливе за наявності порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а при обранні відповідного заходу мають враховуватися його співмірність установленим порушенням та баланс між приватними і публічними інтересами. Водночас Верховний Суд зазначив, що за відсутності доказів повного усунення виявлених порушень правові підстави для застосування заходів реагування зберігаються.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 29 травня 2023 року у справі № 640/2468/20, де Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування заходів реагування за умови, що неусунуті порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а відповідач не надав належних доказів їх повного усунення.

Більш того, у постанові від 20 березня 2025 року у справі № 320/2713/20 Верховний Суд знову виходив із того, що саме загроза життю та здоров`ю людей, обумовлена порушеннями вимог пожежної та техногенної безпеки, є юридично значущою обставиною для застосування заходів реагування, а суд при вирішенні такого спору повинен встановити фактичні обставини, оцінити докази та перевірити наявність передбачених законом підстав для відповідного заходу.

Колегія суддів враховує, що після ухвалення рішення суду першої інстанції відповідачем здійснювалися певні заходи, спрямовані на усунення порушень, у тому числі укладалися договори, виконувалися окремі роботи та встановлювалися протипожежні двері.

Разом із тим зазначені обставини не свідчать про помилковість висновків викладених у рішенні суду першої інстанції на момент його ухвалення.

За своєю правовою природою апеляційний перегляд спрямований на перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а не на встановлення нових обставин, які виникли після його ухвалення та яких суд першої інстанції об`єктивно не міг досліджувати.

Саме тому подальше виконання відповідачем певних робіт саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції про наявність станом на момент ухвалення рішення передбачених законом підстав для застосування заходів реагування.

Водночас колегія суддів не заперечує того, що фактичне усунення порушень після ухвалення рішення може мати юридичне значення для питання подальшого виконання застосованого заходу реагування, однак така обставина не є самостійною підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У цьому контексті показовою є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15 травня 2024 року у справі № 280/11719/21, відповідно до якої захід реагування застосовується до усунення порушень та існування реальної загрози життю і здоров`ю людей, а питання фактичного усунення порушень має оцінюватися з урахуванням належних доказів такого усунення.

Колегія суддів погоджується з доводами ГУ ДСНС України в м. Києві про те, що самі по собі договори на виконання робіт, акти їх приймання, фотоматеріали та інші документи можуть підтверджувати вчинення відповідачем певних дій, однак не завжди підтверджують остаточне усунення порушення як юридично значущого факту.

З огляду на спеціальний характер правовідносин у сфері державного нагляду за пожежною та техногенною безпекою особливе значення має встановлення фактичного стану об`єкта та його відповідності обов`язковим вимогам законодавства.

При цьому Верховний Суд у постанові від 15 травня 2024 року у справі № 280/11719/21 виходив із того, що заходи реагування можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами відповідного заходу державного нагляду, якщо встановлені ним порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів розглянула подані відповідачем клопотання від 22 січня 2026 року та 20 травня 2026 року про долучення доказів.

Надані документи приймаються судом до уваги в частині оцінки доводів апеляційної скарги, однак останні не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Зокрема, документи, подані 20 травня 2026 року, підтверджують виконання робіт зі встановлення протипожежних дверей щодо пункту 5 акта № 47, однак не свідчать про усунення всіх порушень, які були покладені в основу рішення суду першої інстанції.

Більше того, із самого клопотання відповідача вбачається, що станом на 20 травня 2026 року невиконаними залишалися, зокрема, порушення, зазначені у пунктах 11 та 18 акта № 47.

Отже, навіть за твердженням самого відповідача, на момент подання зазначеного клопотання повного усунення порушень не відбулося.

З огляду на викладене, наведені докази не спростовують висновку суду першої інстанції про існування правових підстав для застосування заходів реагування.

При цьому, суд бере до уваги доводи апелянта щодо значного обсягу робіт, необхідних для приведення об`єктів Університету у відповідність до вимог законодавства.

Разом із тим сам по собі тривалий строк усунення порушень, необхідність фінансування відповідних робіт або складність їх технічної реалізації не усувають встановленої законом необхідності забезпечення безпеки життя та здоров`я осіб, які перебувають на відповідному об`єкті.

У постанові від 20 березня 2025 року у справі № 320/2713/20 Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення реального характеру загрози життю та здоров`ю людей, а також оцінки доказів, на підставі яких суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходу реагування.

В частині доводів апелянта щодо обов`язку доводити, що наявність відповідного порушення створює загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому може призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки, судова колегія враховує, що існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійно достатньою правовою підставою для застосування до відповідача відповідних заходів реагування (указаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 160/4988/19, від 19 липня 2023 року у справі № 200/2315/20-а, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20).

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про неспівмірність застосованого заходу реагування, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/3791/22 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 140/12199/21).

Також доцільно звернути увагу на ту обставину, що перевірка дотримання відповідачем правил техногенної та пожежної безпеки при експлуатації приміщення була проведена позивачем ще у 2020 році, а станом на 2026 рік виявлені порушення у повному обсязі так і не усунуто.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що основною метою поданого позивачем позову є встановлення умов для безпеки людей, відсутності неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі.

При цьому важливо, що захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень. Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року по справі 826/1024/18.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить належних доводів та доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції про наявність порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, які у своїй сукупності створюють загрозу життю та здоров`ю люд.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із пріоритетності забезпечення життя та здоров`я людей перед інтересом суб`єкта у продовженні експлуатації об`єкта за умов наявності порушень, які створюють реальну загрозу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-245, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)