Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №620/12793/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12793/24 Головуючий у 1 інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Кузьмишиної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовної заяви новими обставинами, просив:

- визнати нечинним наказ начальника Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2017 №451 ОС про звільнення з військової служби, та виключення зі списків особового складу і зняття з всіх видів забезпечення, з урахуванням нових юридичних фактів, які були встановленні судом та містяться у мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 року по справі 620/7248/23;

- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 з метою виконання та додержання вимог законів для вжиття дієвих заходів для відновлення порушених прав свобод та інтересів позивача відповідно до вимог пунктів 12, 297, 26, положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України прийняти наказ, про припинення (розірвання) контракту з старшим прапорщиком ОСОБА_1 , та звільнити його з військової служби і виключити зі списків позивача у визначений законом спосіб;

- стягнути з відповідача Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача - старшого прапорщика ОСОБА_1 , який був звільнений з військової служби з застосуванням частини вісім Статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" під час дії особливого періоду в Україні, з 21.12.2017 року всі види грошового і матеріального забезпечення по день ухвалення рішення по справі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року в позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимог задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт просить витребувати у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 за період з 21.12.2017 року по квітень 2025 року відомості про всі види грошового і матеріального забезпечення за тарифним розрядом посади позивача з відомостями про збільшення грошового забезпечення з урахуванням вислуги років позивача та збільшення посадового окладу, які мав би отримувати позивач.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції навів видозмінені та неповні позовні вимоги, внаслідок чого фактично перейшов до розгляду іншого предмета спору, не розглянув заявлені позовні вимоги та неправильно встановив предмет і підстави позову.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції проігнорував дію особливого періоду, який тривав на момент видання наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС та істотно обмежував можливість звільнення військовослужбовців з військової служби. На переконання апелянта, суд формально послався на наявність наказу, однак, не перевірив його відповідність частині восьмій статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент звільнення, та фактично ототожнив сам факт існування наказу з його законністю. Апелянт наголошує, що у 2017 році звільнення через службову невідповідність застосовувалося до осіб рядового, сержантського і старшинського складу, крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів та старших мічманів, тому він, як старший прапорщик, у законний спосіб не міг бути звільнений з військової служби за цією підставою під час дії особливого періоду.

Апелянт вказує, що у справі №825/349/18 правова оцінка наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС не надавалася, висновок про його правомірність чи неправомірність не робився, а суди лише зазначили, що цей наказ вичерпав свою дію та не був оскаржений. Водночас, як стверджує апелянт, у справі №620/7248/23 встановлено, що наказом від 21 грудня 2017 року №451-ОС його звільнено з військової служби в запас за пунктом «е» через службову невідповідність частини шостої із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також те, що Військова частина НОМЕР_1 заперечує існування окремого наказу про розірвання контракту. Апелянт зазначає, що вважає, що відповідно до пунктів 12, 26 і 297 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України припинення правовідносин військовослужбовця з державою та розірвання контракту повинні бути оформлені письмовим наказом, а тому, за відсутності наказу про припинення або розірвання контракту він до цього часу є військовослужбовцем за контрактом Військової частини НОМЕР_1 . Також, апелянт посилається на пункт 299 зазначеного Положення, відповідно до якого, у разі незаконного звільнення військовослужбовець підлягає поновленню на військовій службі з вирішенням питання щодо виплати грошового та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував преюдиційність обставин, установлених постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у цій справі та постановою від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23, не дослідив подані ним докази, не витребував необхідні документи та не врахував, що обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на Військову частину НОМЕР_1 . На думку апелянта, суд також неправильно застосував статтю 361 КАС України, оскільки, цей позов стосується іншого предмета - оскарження наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, який раніше не був предметом судового розгляду у справі №825/349/18.

13 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому зазначає, що в Чернігівському окружному адміністративному суді у даній справі 620/12793/24 перебувають дві його заяви, які подані в порядку ст.ст. 252, 253 КАС України, щодо вирішення питання ухвалення додаткового судового рішення та виправлення описок у тексті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Матеріали справи № 620/12793/24 повернуто до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення та про виправлення описок. Встановлено Чернігівському окружному адміністративному суду строк для розгляду заяв - не пізніше десяти днів з дня отримання справи, після чого невідкладно направити матеріали справи № 620/12793/24 до Шостого апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги. Продовжено строк розгляду справи на термін, необхідний для розгляду Чернігівським окружним адміністративним судом поданих заяв та подальшого надходження матеріалів справи № 620/12793/24 із суду першої інстанції.

Додатковою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено.

Також, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду у справі №620/12793/24 - відмовлено.

25 травня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги.

У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року про відмову у виправленні описок суд не спростував факту неправильного відображення позовних вимог, а лише зазначив, що такі неточності не є описками. Апелянт стверджує, що внаслідок викривлення позовних вимог рішення від 28 листопада 2025 року не відповідає реальному предмету спору, а суд фактично розглянув інший спір та залишив поза увагою те, що Військова частина НОМЕР_1 при його звільненні застосувала норму, яка прямо заборонена законом. ОСОБА_1 наголошує, що наказом від 21 грудня 2017 року №451-ОС його як старшого прапорщика звільнено через службову невідповідність у період дії особливого періоду, хоча частина восьма статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент звільнення, не передбачала застосування цієї підстави до прапорщиків та старших прапорщиків. На думку апелянта, наказ, виданий усупереч прямій забороні закону, є нікчемним з моменту його прийняття, не створює правових наслідків, однак, підлягає скасуванню судом з метою усунення правової невизначеності. Апелянт також вважає, що порушення його прав має триваючий характер, оскільки Військова частина НОМЕР_1 не виконує обов`язку щодо його поновлення або законного звільнення, а грошове забезпечення йому не виплачується. Крім того, апелянта стверджує, що викривлення позовних вимог та фактичних обставин позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити відповідність рішення реальному предмету спору, тоді як ухвала від 07 травня 2026 року підтверджує, що допущені неточності судом першої інстанції не усунуто.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло інформування відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.12.2017 №16/174 «Щодо передумов до негативних явищ».

Враховуючи це, групою у складі: першого заступника начальника загону - начальника штабу підполковника ОСОБА_2 , начальника відділу кадрів підполковника ОСОБА_3 , начальника фінансово-економічного відділу підполковника ОСОБА_4 , заступника начальника штабу - начальника відділу прикордонної служби штабу підполковника ОСОБА_5 , заступника начальника відділу персоналу підполковника ОСОБА_6 , начальника відділення по роботі з персоналом (з кабінетом професійно-психологічного добору) відділу персоналу майора ОСОБА_7 , начальника групи внутрішньої безпеки відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 управління внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого лейтенанта ОСОБА_8 , старшого інспектора (з протидії корупції) працівника ОСОБА_9 відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2017 №1897-АГ, проведено службове розслідування по об`єктивному з`ясуванню причин та обставин порушень, викладених в інформуванні відділу внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.12.2017 №16/174 «Щодо передумов до негативних явищ» з боку посадових осіб відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та від 13.12.2017 № 16/178 «Щодо можливих порушень у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 »».

Результати розслідування оформлені висновком від 18.12.2017.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2017 №1999-АГ «Про результати службового розслідування», а саме ,за порушення вимог статей 11,12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання обов`язків та невикористання прав, передбачених посадовою інструкцією, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2015 №1690-АГ, порушень п. 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, укладеного між громадянином України ОСОБА_1 та Північним регіональним управлінням, в частині взятих на себе зобов`язань, на старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-034031) накладено дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

На підставі наказу від 21.12.2017 №1999-АГ та подання до звільнення від 21.12.2017, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2017 №451-ОС «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.12.2017.

Вважаючи, що відповідач на підставі службового розслідування наклав на нього незаконно стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» та звільнив з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про накладення на ОСОБА_1 стягнень на підставі наказу від 21.12.2017 №1999-АГ про накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» та звільнення з військової служби; скасування наказу від 21.12.2017 №1999-АГ ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 , яким притягнено ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю»; скасування наказу №451-ОС від 21.12.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 , поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » IV категорії (тип В) в ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ; стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2017 року по час поновлення на військовій службі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №825/349/18 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року - без змін (головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев).

06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 825/349/18.

У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 підставою для відповідного перегляду зазначив те, що 11.03.2020 на його адресу надійшла відповідь на його запит. З відповіді заявнику стали відомі обставини, які є істотними для даної справи, і які не були і не могли бути відомі та не були встановлені судами під час розгляду цієї справи та є нововиявленими. У відповіді, відповідач повідомив про особливий період, який розпочався 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента від 17.03.2014 № 303/2014 і те що він триває дотепер. Також зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2017 №451-ОС «По особовому складу» його звільнено з військової служби за пунктом «е» (через службову невідповідність) частини шостої статті 26 із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто під час дії особливого періоду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №825/349/18, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 825/349/18 - відмовлено.

В ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року суд визнав, що наведені заявником мотиви не відповідають ознакам та критеріям нововиявлених обставин у розумінні статті 361 КАС України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №825/349/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - без змін (суддя-доповідач В.О. Аліменко).

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати наказ від 21.12.2017 №451ос (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 передчасним; зобов`язати відповідача скасувати наказ від 21.12.2017 №451ос (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №620/12808/23 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року - без змін (головуючий суддя Л.О. Костюк)

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати дії протиправними відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення за січень 2018 року з відрахуванням 100% премії у відповідності до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017 та наказу «про результати службового розслідування» від 21.12.2017 №1999 АГ в його частині;

- зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 виконати пункт 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;

- зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати позивачу грошове забезпечення за січень 2018 року разом з премією, від нарахованої суми грошового забезпечення відрахувати 100% премії відповідно до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;

- стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії відповідно до пункт 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017;

- зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 виконати наказ про результати службового розслідування» від 21.12.2017 №1999АГ в частині: позбавити премії у розмірі 100% від нарахованої суми у січні місяці 2018 року у відповідності до вимог пунктів 3.5.6. інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої наказом адміністрації Держприкордонслужби від 20.05.2008 №425;

- зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 відповідно до наказу від 21.12.2017 №1999 АГ «про результати службового розслідування» в цій частині нарахувати позивачу грошове забезпечення за січень 2018 року разом з премією, від нарахованої суми грошового забезпечення відрахувати 100% премії;

- стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , невиплачене грошове забезпечення за січень 2018 року без 100% премії відповідно до вимог наказу від 21.12.2017 №1999 АГ в цій частині;

- визнати передчасним наказ від 21.12.2017 №1999 АГ в частині реалізації дисциплінарного стягнення в дію з фактичним застосуванням стягнення « звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», що відбулось без виконання відповідачем вимог наказу від 21.12.2017 в іншій частині, а саме: без здійснення виплати грошового забезпечення за січень 2018 року відповідно до вимог цього наказу;

- скасувати наказ від 21.12.2017 №1999 АГ в частині реалізації дисциплінарного стягнення в дію з фактичним застосуванням стягнення « звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», що відбулось без виконання відповідачем вимог наказу від 21.12.2017 №1999 АГ в іншій частині., а саме: без проведення всіх розрахунків та здійснення всіх виплат зокрема без здійснення виплати грошового забезпечення за січень 2018 року.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ненарахування та невиплата Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2018 року, з відрахуванням 100% премії у відповідності до пункту 7 висновку службового розслідування від 18.12.2017, а також наказ від 21.12.2017 №1999АГ, в частині реалізації дисциплінарного стягнення в дію з фактичним застосуванням стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» є протиправними та порушують його права і соціальні гарантії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №620/7248/23 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - залишено без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - залишено без змін (головуючий суддя Л.В. Бєлова).

Звертаючись до суду з даним позовом (справа №620/12793/24), позивач просить визнати нечинним наказ начальника Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, та виключення зі списків особового складу і зняття з всіх видів забезпечення від 21.12.2017 №451-ОС з урахуванням нових юридичних фактів, які були встановлені судом та містяться у мотивувальній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 620/7248/23.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з частиною 2 статті 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У постанові від 06 лютого 2023 року у справі №140/559/22 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, зазначив, що умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є тотожність спору, тобто підстави, предмет позову та сторони мають співпадати, та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.

Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Верховний Суд наголосив, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши зміст мотивувальної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23, наголосив на помилковості міркувань позивача про те, що наказ про результати службового розслідування від 21 грудня 2017 року №1999-АГ є таким, що не підлягає виконанню, оскільки його невідповідність встановлена лише в частині неможливості провести всі розрахунки та виплати, зокрема грошового забезпечення за січень 2018 року, що обумовлено тим, що позивач у січні 2018 року не виконував обов`язки військової служби та не входив до складу Державної прикордонної служби України у зв`язку зі звільненням та виключенням зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 21 грудня 2017 року. При цьому, судом наголошено, що невиплата грошового забезпечення не може слугувати самостійною підставою для скасування наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Суд першої інстанції зазначив, що наведені позивачем посилання на встановлення постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23 обставини перебування його у званні старшого прапорщика до уваги не приймаються, оскільки подібні обставини встановлені і Чернігівським окружним адміністративним судом у справі №825/349/18, про що зазначено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23. Про перебування позивача у званні старшого прапорщика також свідчать оскаржуваний наказ, подання на звільнення, висновок службового розслідування та надана ним копія військового квитка. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження позивача про те, що саме постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23 встановлено, що він перебував у званні старшого прапорщика, свого підтвердження не знаходять.

Щодо суті встановленої законодавчої заборони на звільнення прапорщиків та старших прапорщиків в особливий період через службову невідповідність суд першої інстанції зазначив, що аналіз положень статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу свідчить, що забороняється звільняти під час дії особливого періоду з військової служби через службову невідповідність прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів у разі невиконання ними службових обов`язків, та вказана норма розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас судом встановлено, що ОСОБА_1 , крім невиконання службових обов`язків, притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невикористання прав, передбачених посадовою інструкцією, затвердженою наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 листопада 2015 року №1690-АГ, та порушення пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України в частині взятих на себе зобов`язань. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивача звільнено виключно у зв`язку з невиконанням службових обов`язків.

З приводу посилань позивача на те, що його звільненню зі служби мало передувати видання відповідачем наказу про розірвання контракту, суд першої інстанції зазначив, що наказ про виключення зі списків особового складу і є тим письмовим наказом, який підтверджує припинення правових відносин військовослужбовця з державою, а тому дострокове розірвання контракту не потребує прийняття додаткового наказу, оскільки таке не створювало б жодних змін або припинення правових відносин військовослужбовця з державою.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким способом процесуального вирішення справи, оскільки до надання повторної правової оцінки правовідносинам, пов`язаним зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби, на підставі наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, суд першої інстанції мав перевірити наявність, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, підстав для закриття провадження, з огляду на остаточне вирішення судом справи №825/349/18.

Наявність судового рішення, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є процесуальною перешкодою для повторного розгляду та вирішення відповідного спору по суті. Тому, встановлення тотожності спорів у справах №825/349/18 та №620/12793/24 має передувати оцінці обґрунтованості доводів ОСОБА_1 щодо законності наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС.

Щодо суб`єктного складу зазначених справ колегією суддів встановлено, що позивачем у справі №825/349/18 був ОСОБА_1 , а відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У справі №620/12793/24 позивачем також є ОСОБА_1 , а відповідачем - Військова частина НОМЕР_1 .

Таким чином, склад сторін у справах №825/349/18 та №620/12793/24 є тотожним, оскільки в обох справах позивачем є ОСОБА_1 , а відповідачем - Військова частина НОМЕР_1 . Зазначення у судових рішеннях у справі №825/349/18 повного найменування відповідача як ІНФОРМАЦІЯ_3 не змінює складу сторін, оскільки відповідачем у двох справах є одна й та сама військова частина НОМЕР_1 .

Щодо предмету позовів колегія суддів зазначає, що у справі №825/349/18 ОСОБА_1 просив, зокрема, скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 21 грудня 2017 року №451-ОС, яким його звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, поновити його на військовій службі на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Гута Студенецька IV категорії (тип В) у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), а також стягнути грошове забезпечення в повному обсязі за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2017 року до поновлення на військовій службі.

У справі №620/12793/24 ОСОБА_1 просить визнати нечинним наказ начальника Військової частини НОМЕР_1 від 21 грудня 2017 року №451-ОС про звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про припинення (розірвання) контракту, звільнити його з військової служби та виключити зі списків у визначений законом спосіб, а також стягнути всі види грошового і матеріального забезпечення з 21 грудня 2017 року до дня ухвалення рішення у справі.

Таким чином, основною матеріально-правовою вимогою ОСОБА_1 в обох справах є усунення правових наслідків одного й того самого індивідуального акта - наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, яким позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

Використання у справі №825/349/18 способу захисту у вигляді скасування наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, а у справі №620/12793/24 - визнання цього самого наказу нечинним, не змінює спрямованості заявлених вимог, оскільки в обох випадках ОСОБА_1 просить позбавити правових наслідків той самий наказ про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу.

Вимоги про прийняття нового наказу про припинення (розірвання) контракту, звільнення позивача у визначений законом спосіб та стягнення грошового і матеріального забезпечення з 21 грудня 2017 року є похідними від основної вимоги про визнання нечинним наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС. Задоволення цих вимог безпосередньо залежить від повторного вирішення питання щодо правових наслідків звільнення ОСОБА_1 на підставі зазначеного наказу.

Водночас, у справі №825/349/18 ОСОБА_1 також заявляв похідні вимоги, спрямовані на відновлення його правового становища, яке існувало до прийняття наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, та стягнення грошового забезпечення за період після звільнення.

Отже, незважаючи на часткову відмінність у словесному формулюванні похідних вимог, предметом судового розгляду в обох справах є правові наслідки звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, у зв`язку з чим, предмети позовів у справах №825/349/18 та №620/12793/24 є тотожними.

З приводу підстав позовів колегія суддів зазначає, що у справі №825/349/18 ОСОБА_1 обґрунтовував заявлені вимоги тим, що Військова частина НОМЕР_1 на підставі проведеного службового розслідування незаконно наклала на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та звільнила його з військової служби. Позивач вважав дії відповідача протиправними, зазначав, що порушень військової дисципліни не вчиняв, до виконання службових обов`язків ставився добросовісно, поставлені завдання виконував своєчасно та умов контракту не порушував.

Отже, фактичними підставами позову у справі №825/349/18 були обставини проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , проведення стосовно нього службового розслідування, прийняття наказу від 21 грудня 2017 року №1999-АГ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та видання на його підставі наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

У справі №620/12793/24 позовні вимоги також ґрунтуються на обставинах проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , проведення службового розслідування, прийняття наказу від 21 грудня 2017 року №1999-АГ та видання наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС про звільнення позивача з військової служби, виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення.

Посилання ОСОБА_1 у цій справі на дію особливого періоду та зміст частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не свідчить про виникнення нових фактичних підстав позову.

Як установлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №825/349/18, 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року за нововиявленими обставинами. У цій заяві ОСОБА_1 посилався на те, що особливий період розпочався 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, та триває дотепер, а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 грудня 2017 року №451-ОС його звільнено з військової служби за пунктом «е» частини шостої статті 26 із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто під час дії особливого періоду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без змін.

У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що обставина, на яку посилався заявник як на підставу перегляду судового рішення, не є нововиявленою у розумінні статті 361 КАС України, оскільки, мала бути відомою позивачу та розцінюється судом як нова підстава позову. Судом також зазначено, що обставина про особливий період, який розпочався 17 березня 2014 року, та звільнення позивача наказом від 21 грудня 2017 року №451-ОС за пунктом «е» частини шостої статті 26 із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» була і могла бути відома учасникам справи на час розгляду адміністративного позову.

Також, посилання ОСОБА_1 на відсутність окремого наказу про припинення або розірвання контракту не змінює фактичних підстав позову. Таке твердження стосується правової оцінки порядку оформлення звільнення позивача на підставі наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС та ґрунтується на тих самих документах і обставинах, які існували на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, наведення ОСОБА_1 додаткового правового обґрунтування незаконності наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС не змінює фактичної основи спору. В обох справах позовні вимоги ґрунтуються на одних і тих самих обставинах прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 наказів від 21 грудня 2017 року №1999-АГ та №451-ОС, звільнення ОСОБА_1 з військової служби, виключення його зі списків особового складу та припинення виплати грошового забезпечення.

Отже, підстави позовів у справах №825/349/18 та №620/12793/24 є тотожними, а посилання позивача на інші положення законодавства та наведення іншої правової оцінки обставин звільнення не утворюють нової фактичної підстави позову.

Посилання ОСОБА_1 на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23 встановлено нові юридичні факти, які змінюють фактичні підстави цього позову, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як убачається зі змісту судових рішень у справі №620/7248/23, предметом судового розгляду в цій справі були вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за січень 2018 року, виконання пункту 7 висновку службового розслідування від 18 грудня 2017 року та наказу від 21 грудня 2017 року №1999-АГ, а також вимоги про визнання передчасним і скасування цього наказу в частині реалізації дисциплінарного стягнення у виді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Наказ від 21 грудня 2017 року №451-ОС не був самостійним предметом позову у справі №620/7248/23. Відомості про його прийняття та зміст були наведені судами як обставини, необхідні для вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання грошового забезпечення за січень 2018 року.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року зазначено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 грудня 2017 року №451-ОС «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пунктом «е» частини шостої із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Водночас, наведене є відтворенням змісту самого наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, а не встановленням нової обставини, яка виникла або стала відомою лише внаслідок ухвалення постанови суду від 20 серпня 2024 року.

Обставини проходження ОСОБА_1 військової служби у званні старшого прапорщика, його звільнення з військової служби через службову невідповідність, виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення на підставі наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС були встановлені ще під час розгляду справи №825/349/18. Зазначені обставини відображені у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та підтверджувалися наказом від 21 грудня 2017 року №451-ОС, наказом від 21 грудня 2017 року №1999-АГ, поданням до звільнення, висновком службового розслідування та іншими матеріалами справи.

Крім того, обставини дії особливого періоду, застосування до звільнення ОСОБА_1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та належності позивача до військовослужбовців у званні старшого прапорщика були прямо наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення у справі №825/349/18 за нововиявленими обставинами та отримали оцінку в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року і постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року.

Отже, наведені обставини існували на час розгляду справи №825/349/18, були відомі ОСОБА_1 та вже використовувалися ним для обґрунтування необхідності повторної оцінки законності звільнення. Повторне зазначення цих самих обставин у мотивувальній частині іншого судового рішення не змінює їх змісту та не утворює нової фактичної підстави позову.

Також, помилковим є твердження апелянта про те, що у справі № 620/7248/23 встановлено факт заперечення Військовою частиною НОМЕР_1 існування окремого наказу про припинення або розірвання контракту зі ОСОБА_1 .

У судових рішеннях у справі №620/7248/23 зазначено, що суд критично поставився до поданої позивачем ксерокопії наказу від 22 січня 2018 року №17 по особовому складу, оскільки ця копія не була завірена печаткою, а відповідач заперечував її існування. Таким чином, відповідне заперечення відповідача стосувалося саме існування наказу від 22 січня 2018 року №17, копію якого подав позивач на підтвердження проходження ним військової служби у січні 2018 року, а не існування окремого наказу про припинення або розірвання контракту.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23 не містить висновків про те, що контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби не був припинений, що після 21 грудня 2017 року позивач продовжував перебувати на військовій службі, або, що він має право на грошове та матеріальне забезпечення за період після виключення зі списків особового складу.

Навпаки, відмовляючи у задоволенні позову у справі №620/7248/23, суди виходили з того, що ОСОБА_1 з 21 грудня 2017 року був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , у січні 2018 року обов`язків військової служби не виконував і до складу Державної прикордонної служби України не входив, у зв`язку із чим, грошове забезпечення за січень 2018 року, у тому числі, премія, нарахуванню або відрахуванню не підлягало.

Таким чином, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №620/7248/23 не встановила нових юридичних фактів, які б змінювали фактичні підстави спору щодо законності наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС. Посилаючись на зазначену постанову, ОСОБА_1 фактично надає власне тлумачення відомим раніше обставинам та просить повторно перевірити законність свого звільнення з військової служби, питання щодо якого вже остаточно вирішено судовими рішеннями у справі №825/349/18, що набрали законної сили.

Враховуючи вищевказане, встановлення тотожності сторін, предмета та підстав позовів у справах №825/349/18 та №620/12793/24 виключає можливість повторного розгляду по суті правовідносин, пов`язаних зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби на підставі наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС.

Наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким остаточно вирішено відповідний спір, є самостійною і безумовною процесуальною підставою для закриття провадження, згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України. Застосування цієї норми не залежить від того, чи погоджується позивач із правовою оцінкою, наданою судами під час первісного розгляду спору.

У зв`язку із цим, доводи ОСОБА_1 щодо дії особливого періоду, застосування частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відсутності окремого наказу про припинення або розірвання контракту та продовження проходження ним військової служби після 21 грудня 2017 року не підлягають повторній оцінці в межах цієї справи. Наведення позивачем додаткового правового обґрунтування незаконності того самого наказу не створює нового спору та не усуває обов`язковості судових рішень у справі №825/349/18.

Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються законності наказу від 21 грудня 2017 року №451-ОС, дії особливого періоду, порядку припинення контракту, дослідження доказів та розподілу обов`язку доказування, не спростовують наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України процесуальної підстави для закриття провадження у справі та фактично спрямовані на повторний розгляд спору, остаточно вирішеного судовими рішеннями у справі №825/349/18.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про витребування у Військової частини НОМЕР_1 відомостей про всі види грошового і матеріального забезпечення за тарифним розрядом посади позивача за період із 21 грудня 2017 року по квітень 2025 року, колегія суддів зазначає, що відповідні відомості стосуються визначення розміру заявлених позивачем похідних вимог та не мають значення для вирішення питання про наявність процесуальних підстав для закриття провадження у справі.

З огляду на неможливість повторного розгляду спору по суті, підстави для витребування зазначених доказів відсутні, у зв`язку із чим, клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки суд першої інстанції за наявності судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, повторно розглянув заявлені ОСОБА_1 вимоги по суті та відмовив у їх задоволенні, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Враховуючи, що вимога апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню, однак підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні у зв`язку з наявністю процесуальної перешкоди для повторного вирішення спору, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року скасувати.

Провадження у справі № 620/12793/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.