Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №826/1036/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/1036/18 Суддя (судді) першої інстанції: Артоуз Олеся Олександрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Михайлюк Є.В.;

від відповідача: Демченко С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернувсь до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско рітейл» (далі - відповідач) про застосування заходів реагування, в якому просило суд: застосувати заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації автозаправного комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско рітейл», який розташований за адресою: пр. Миколи Бажана, 1-А у Дарницькому районі міста Києва, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення; виконання судового рішення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві; контроль за виконанням судового рішення щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки на автозаправному комплексі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско рітейл» (в тому числі право відтермінувати зупинення роботи приміщень АЗК Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско рітейл», розташованого за адресою: пр. Миколи Бажана, 1-А у Дарницькому районі міста Києва покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позов задоволено частково:

- застосовано заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації автозаправного комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско рітейл», який розташований за адресою: пр. Миколи Бажана, 1-А у Дарницькому районі міста Києва, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско рітейл» зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 21.12.2017 № 196, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення;

- в задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, що призвело до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл», а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року залишити без змін.

17 лютого 2026 року від представника апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить визнати поважними підстави ненадання Акта від 16.02.2026 року № 2 у суд першої інстанції та долучити до матеріалів справи зазначені додаткові пояснення та копію Акта від16.02.2026 року № 2 як належний та допустимий доказ відсутності порушень.

Зазначає, що відповідно до Акта від 16.02.2026 року № 2, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті, розташованому за адресою: пр. Миколи Бажана, буд. 1А, м. Київ, порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

Крім того, відповідно до повідомлення ДСНС України від 31.01.2024 року № 26-2401-340, АЗК №2147 ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» ідентифіковано як об`єкт підвищеної небезпеки 3 класу, що не підпадає під дію вимог п. 1 ст. 53 зазначеного Кодексу. Таким чином, обов`язок щодо створення автоматизованої системи раннього виявлення загроз і оповіщення населення не поширюється на цей об`єкт, а отже висновки контролюючого органу є необґрунтованими.

17 лютого 2026 року від представника позивача надійшла заява в якій сторона зазначає, що у період з 13.02.2026 по 16.02.2026 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) відносно ТОВ «Глуско Рітейл» за адресою проспект М. Бажана, 1 А у Дарницькому районі міста Києва за результатом якого складено Акт від 16.02.2026 № 2 (далі - Акт від 16.02.2026 № 2), яким зафіксовано відсутність порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Головне управління просить долучити до матеріалів судової справи № 826/1036/18 копію Акту від 16.02.2026 № 2.

11 серпня 2026 року представники сторін, беручи участь у судовому засіданні, підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що На виконання наказу від 07.12.2017 № 465 «Про проведення позапланової перевірки» посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві в період 08.12.2017 по 21.12.2017 проведено позапланову перевірку автозаправного комплексу ТОВ «Глуско рітейл», що розташований за адресою: пр. Миколи Бажана, 1-А у Дарницькому районі м. Києва за результатами якої складено Акт від 21.12.2017 № 196.

У відповідності до Акту від 21.12.2017 № 196 виявлено порушення ТОВ «Глуско рітейл» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють, перебувають на АЗК, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, а саме:

не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (п 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України);

не укладено договір на постійне та обов`язкове обслуговування об`єкту з аварійно-рятувальними службами (ст. 133 Кодексу цивільного захисту України, перелік п. 1 ПКМУ від 26.10.2016 №763);

не проведено встановленим порядком обов`язкове страхування цивільної відповідальності суб`єкта господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки (п. 4.9.5, 4.9.6 наказу № 557 ПТБ, ПКМУ № 1788);

не проведено розрахунки потреби та не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту (п. 4.3, п. 2, 3 ПТБ ПКМУ № 1200 (зі змінами), ст. 20 Кодексу цивільного захисту України);

двері евакуаційного виходу з торгового залу за наявності у ньому людей утримуються зачиненими на ключ (п. 2.27 розділу III ППБУ);

у складському приміщені (коморі) та у кабінеті директора відстань від матеріалів, що зберігаються у приміщеннях до сповіщувача становить менше 0,5 м, в порушення Ж.7.1.3 ДБН В. 2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (п. 1.1, п. 1.4 розділу V ППБУ);

відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 м, в порушення п. 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» (п. 22 розділу II, п. 4 розділу І ППБУ);

над технологічним обладнанням АГЗП не влаштовано навіс із негорючих матеріалів, а над колонкою влаштовано навіс із горючих матеріалів, в порушення п. 8.143, 8.150 ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» (п. 22 розділу II, п. 4 розділу І ППБУ);

у службових приміщеннях та у торговому залі допускається захаращення меблями та іншими предметами евакуаційних шляхів (проходів) та евакуаційних виходів (п. 2.24, п. 2.37 розділу III ППБУ);

ширина евакуаційного виходу із торгового залу не відповідає нормованій вимозі (менше 1,2 м), в порушення п. 8.7 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» (п. 2.23 розділу III ППБУ);

пошкоджено світловий покажчик «ВИХІД» (п. 2.32 розділу III ППБУ);

частина торгового залу для продажу горючих рідин (автомобільних мастил тощо) не відокремлена протипожежною стіною 1-го типу від частини торгового залу, у якій здійснюється продаж продовольчих та супутніх товарів, в порушення п. 4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» (п. 4.1 розділу VI п. 22 розділу II, п. 4 розділу І, п, 2.23 розділу III ППБУ);

кількість плівкоутворювального піноутворювача для ліквідації можливих пожеж протипожежною технікою не підтверджена розрахунком (п.31 розділу VII НАПБВ.01.058- 2008/112 «Правила пожежної безпеки для об`єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів»);

не підтверджено розміщення другого (за необхідності більшої кількості) пожежного гідранта для зовнішнього пожежогасіння на водопровідній мережі в радіусі не більше 200 м, в порушення п. 12.16, п. 13.3.4 ДБН В.2.5- 74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» (п. 22 розділу II, п. 4 розділу І, п. 2.1 розділу V ППБУ);

пожежний щит не укомплектовано згідно вимог: вогнегасники - 3 штящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт (п. 3.11 розділу V ППБУ);

для контролю працездатності мережі системи зовнішнього протипожежного водопроводу не проведено випробування на тиск та витрату води з оформленням акта - збільшує час ліквідації можливої пожежі (п. 2.1 розділу V ППБУ).

У період з 05.06.2018 по 18.06.2018 посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві знову проведено перевірку об`єкту відповідача - автозаправного комплексу ТОВ «Глуско рітейл», що розташований за адресою: пр. Миколи Бажана, 1-А у Дарницькому районі м. Києва, за результатами якої складено Акт проведення позапланової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 18.06.2018 № 195.

Відповідно до висновків Акту від 18.06.2018 № 195 встановлено наявність порушень:

не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (п 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України);

відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 м, в порушення п. 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» (п. 22 розділу II, п. 4 розділу І ППБУ).

На звернення ТОВ «Глуско рітейл» у період з 18.06.2025 по 25.06.2025 знову проведено перевірку об`єкту відповідача - автозаправного комплексу ТОВ «Глуско рітейл», що розташований за адресою: пр. Миколи Бажана, 1-А у Дарницькому районі м. Києва, та складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 25.06.2025 № 26.

Відповідно до Акту від 25.06.2025 № 26 щодо порушення «відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 м, згідно до ДБН В.2.5-20-2018 (зміни до ДБН В.2.5 - 20) таблиця 22, пункт 7 акту 196 від 21.12.2017» порушення відсутні.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та встановивши, що за результатами проведеної у період з 08 по 21 грудня 2017 року позапланової перевірки автозаправного комплексу ТОВ «Глуско Рітейл» за адресою: просп. Миколи Бажана, 1-А у м. Києві було виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які, на його думку, створювали реальну загрозу життю та здоров`ю людей, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача заходу реагування. При цьому суд врахував, що за результатами наступної перевірки, проведеної у період з 05 по 18 червня 2018 року, на об`єкті залишилися невирішеними, зокрема, питання щодо обладнання АЗК автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, а також дотримання нормативної відстані від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС. Водночас, пославшись на те, що на момент розгляду справи відповідачем не було усунуто виявлені порушення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування крайнього заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації автозаправного комплексу до повного усунення порушень, шляхом його опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, у зв`язку з чим позов Головного управління ДСНС України у м. Києві задовольнив у цій частині, а в решті позовних вимог відмовив.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, основні принципи та порядок його здійснення, повноваження органів державного нагляду (контролю), а також права та обов`язки суб`єктів господарювання під час здійснення такого нагляду визначені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

При цьому системний аналіз положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) має на меті не покарання суб`єкта господарювання за допущені порушення, а передусім запобігання виникненню або усунення загрози життю та здоров`ю людей, яка виникла внаслідок порушення вимог законодавства.

Таким чином, захід реагування за своєю правовою природою є крайнім та виключним заходом, застосування якого обумовлюється існуванням відповідних порушень та реальною загрозою, яку такі порушення становлять для життя та/або здоров`я людей.

З огляду на це під час вирішення питання щодо застосування заходу реагування суд має встановити не лише факт допущення суб`єктом господарювання порушень, а й з`ясувати характер таких порушень, ступінь створюваної ними загрози, можливість та спосіб їх усунення, а також обов`язково врахувати обставини, які існують на час ухвалення судового рішення.

При цьому колегія суддів зазначає, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.

Інший підхід фактично призводив би до застосування заходу реагування незалежно від того, чи продовжує існувати на момент вирішення спору такий стан речей, який зумовив звернення контролюючого органу до суду.

Водночас за своїм змістом і суттю застосування такого заходу спрямоване на усунення виявлених порушень та припинення реальної загрози життю та/або здоров`ю людей. Саме тому у випадку усунення суб`єктом господарювання порушень, які стали підставою для звернення до суду, застосування відповідного заходу після усунення таких порушень втрачає той сенс, який законодавством покладено в основу та правову підставу його застосування.

У протилежному випадку застосування заходів реагування як виключного заходу судового примусу поширювалося б на всіх суб`єктів господарювання, щодо яких на момент проведення відповідної перевірки були встановлені порушення, незалежно від того, чи зберігаються такі порушення на час ухвалення судового рішення та чи створюють вони на цей момент реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей - такий підхід не відповідав би ні превентивній природі заходу реагування, ні принципам пропорційності та обґрунтованості застосування заходів державного нагляду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду стали результати проведеного щодо відповідача заходу державного нагляду (контролю), за результатами якого було встановлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Зокрема, під час проведення первинної перевірки було встановлено, що відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 метрів, що, на думку контролюючого органу, не відповідало вимогам пункту 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», а також установлено відсутність на об`єкті автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Саме зазначені обставини були покладені в основу позовних вимог та оскаржуваного рішення про застосування до відповідача заходів реагування.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що правова оцінка зазначених обставин не може здійснюватися у відриві від подальшої поведінки відповідача та фактичного стану об`єкта на момент апеляційного перегляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення первинного заходу державного нагляду (контролю) відповідачем вживалися заходи щодо усунення встановлених порушень.

Зокрема, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем 09 квітня 2025 року були подані додаткові пояснення щодо стану усунення порушень, у яких зазначалося, що окремі порушення на той час ще залишалися неусунутими.

Водночас після ухвалення судом першої інстанції рішення відповідач продовжив здійснювати заходи, спрямовані на приведення об`єкта у відповідність до вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

У подальшому, 16 лютого 2026 року, як було встановлено колегією суддів вище, було проведено відповідний захід державного нагляду (контролю), результати якого оформлено Актом № 2.

Згідно із зазначеним Актом, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті, розташованому за адресою: проспект Миколи Бажана, будинок 1А, місто Київ, порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

Отже, на час апеляційного перегляду справи відповідачем усунуто всі порушення, які були встановлені за результатами первинної перевірки та покладені позивачем в основу звернення до суду.

Колегія суддів наголошує, що зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки предметом розгляду в цій справі є не питання притягнення відповідача до відповідальності за факт допущення порушень у минулому, а необхідність застосування до нього конкретного заходу реагування, метою якого є припинення діяльності, що створює реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відтак, якщо на час апеляційного розгляду встановлені контролюючим органом порушення усунуті, а за результатами нового заходу державного нагляду (контролю) компетентним органом порушень вимог законодавства не встановлено, відсутня основна передумова для застосування такого заходу реагування.

Іншими словами, захід реагування не може застосовуватися лише з тієї підстави, що певні порушення існували в минулому, якщо на час вирішення спору вони вже усунуті, а обставини, які становили загрозу життю та/або здоров`ю людей, припинили існувати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 815/6365/17, відповідно до якої при прийнятті судового рішення мають враховуватися не лише обставини та підстави, що спонукали суб`єкта владних повноважень звернутися до суду, але й обставини, які існують на час ухвалення судового рішення. Верховний Суд виходив із того, що за своїм змістом захід реагування застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, а тому його застосування після усунення таких порушень втрачає правове підґрунтя.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 16 червня 2022 року у справі № 640/10140/20, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що усунення суб`єктом господарювання порушень, які стали підставою для звернення органу державного нагляду (контролю) до суду, свідчить про відсутність підстав для застосування відповідного заходу реагування.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, наведені правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню колегією суддів під час вирішення цієї справи.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також пропорційно.

Принцип пропорційності передбачає, що застосований державою захід має бути необхідним для досягнення легітимної мети та не повинен створювати для особи надмірного тягаря порівняно з тією метою, для досягнення якої його застосовано.

У цьому випадку застосування до відповідача крайнього заходу реагування за відсутності на момент апеляційного перегляду встановлених порушень та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей не відповідало б зазначеному принципу.

Колегія суддів звертає увагу, що сам факт встановлення порушень за результатами первинного заходу державного нагляду (контролю) безумовно не зумовлює необхідності застосування заходу реагування на невизначений час. Правове значення має саме наявність порушень та обумовленої ними реальної загрози на момент вирішення питання про застосування такого заходу.

Застосування заходу реагування після повного усунення порушень фактично перетворило б його з превентивного та захисного механізму на каральний захід, що не відповідає його правовій природі.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідач не заперечує факту проведення первинної перевірки та встановлення за її результатами відповідних порушень, однак посилається на їх подальше усунення, що підтверджено належним та допустимим доказом - Актом від 16 лютого 2026 року № 2.

Зазначений документ складений за результатами нового заходу державного нагляду (контролю) уповноваженим органом та містить висновок про відсутність порушень вимог чинного законодавства на відповідному об`єкті.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів юридичне значення зазначеного Акта для оцінки актуального стану об`єкта відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зауважує, що у спірних правовідносинах, які склалися у цій справі, відповідачем усунуто всі виявлені позивачем порушення вимог законодавства, що свідчить про відсутність підстав для застосування до нього крайнього заходу реагування.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив із обставин, які існували на час розгляду справи судом першої інстанції, однак не міг надати оцінку обставинам, що виникли після ухвалення ним рішення, зокрема повному усуненню відповідачем порушень та підтвердженню цього факту за результатами нового заходу державного нагляду (контролю).

Водночас під час апеляційного перегляду суд зобов`язаний оцінити доводи учасників справи та подані ними докази, якщо такі мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі ті, що підтверджують зміну фактичних обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування заходу реагування.

Відтак, з урахуванням встановленого факту повного усунення відповідачем порушень, які стали підставою для звернення позивача до суду, а також відсутності за результатами повторного заходу державного нагляду (контролю) будь-яких порушень вимог законодавства, колегія суддів вважає, що на час апеляційного розгляду справи правові підстави для застосування до відповідача крайнього заходу реагування відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до відповідача заходу реагування не відповідає обставинам справи, встановленим на час її апеляційного перегляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-245, 250, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)