Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №320/15697/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/15697/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (апелянта): Василевська А.В., Полюхович І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРБІЛДІНГ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРБІЛДІНГ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2024 року № 0002408/0706, № 0002409/0706, № 0002410/0706 та № 0002411/0706.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року позов задоволено повністю, спірні податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Відхиляючи доводи позивача щодо порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, позбавлення його можливості подати заперечення на акт перевірки, а також недостовірного зазначення в акті відомостей щодо головного бухгалтера, суд першої інстанції виходив із того, що наведені обставини не свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас позов задоволено з матеріально-правових підстав. Суд першої інстанції встановив, що контролюючий орган не визначив чіткого переліку первинних документів, відсутність яких, на його думку, унеможливлювала підтвердження задекларованих показників, а реальність господарських операцій позивача під час проведення перевірки належним чином не досліджувалася. Натомість подані позивачем первинні та інші документи в їх сукупності підтверджують правомірність формування ним показників податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, у їх сукупності, що, на думку відповідача, призвело до неповного з`ясування обставин справи та неправильної оцінки доказів. Крім того, суд, як стверджує апелянт, не надав оцінки доводам відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем відповідних інвестиційних витрат.

Апелянт також посилається на те, що позивач не надав контролюючому органу в повному обсязі документи на виконання запитів від 05 грудня 2023 року № 1, від 07 грудня 2023 року № 2, від 08 грудня 2023 року № 3 та від 13 грудня 2023 року № 4, про що контролюючим органом складено відповідні акти про ненадання документів. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми у платника податків на час складення відповідної звітності.

На думку апелянта, за наданими до перевірки документами неможливо достовірно встановити правильність відображення сальдо дебетових залишків за рахунками бухгалтерського обліку 20, 22, 23, 25, 26, 27, 28 у рядку 1100 «Запаси» балансу станом на 30 вересня 2023 року.

Водночас, як зазначає відповідач, за результатами проведеної інвентаризації встановлено розбіжність між фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей та даними бухгалтерського обліку на суму 26 945 грн, а також не підтверджено фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей за рахунками 201/1, 201/2, 201/3, 201/4, 201/5 на загальну суму 6 845 896 грн. Таким чином, за розрахунками контролюючого органу, загальна сума непідтверджених залишків товару становить 6 872 841 грн, що, на його переконання, зумовлює необхідність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1 374 568 грн.

У зв`язку з цим апелянт вказує, що позивач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на суму 6 872 841 грн, у тому числі на суму податку на додану вартість 1 374 568 грн.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем завищено податковий кредит на суму 2 730 607 грн, яка, на думку контролюючого органу, не підтверджена належними первинними документами. Як наслідок, за твердженням апелянта, позивач занизив показник рядка 18 податкової декларації на суму 3 586 918 грн та завищив показники рядків 19 і 21 на суму 518 257 грн.

Таким чином, апелянт вважає, що сукупність установлених під час перевірки обставин та наявних у справі доказів підтверджує правомірність висновків контролюючого органу, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а суд першої інстанції, не надавши їм належної оцінки, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про задоволення позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРБІЛДІНГ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРБІЛДІНГ" 08 січня 2026 року подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що надавав документи в обсязі, який був достатнім для з`ясування обставин, що стали підставою перевірки, про що прямо вказував у супровідних листах; що частину наданих документів в акті перевірки безпідставно віднесено до ненаданих; що вимоги акта перевірки щодо регістрів бухгалтерського обліку в розрізі контрагентів з кодами ЄДРПОУ та договорів по кожному суб`єкту господарювання виходять за межі первісно сформульованих запитів; що специфіка договорів підряду з авансуванням і поетапним закупівлям матеріалів об`єктивно зумовлює тимчасове від`ємне значення податку на додану вартість, а значна частина придбаних товарно-матеріальних цінностей не зберігається на складі, а транспортується безпосередньо до місць виконання будівельно-монтажних робіт.

11 серпня 2026 року представники відповідача, беручи участь у судовому засіданні, наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила такі обставини.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРБІЛДІНГ" за КВЕД є 25.11 "Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій". Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30 листопада 2023 року № 5993-п, прийнятого відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 05 грудня 2023 року по 13 грудня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за жовтень 2023 року. Наказом від 08 грудня 2023 року № 3162-п строк перевірки продовжено.

Під час перевірки директору позивача Безименному В.В. вручено запити про надання документів: № 1 - 05 грудня 2023 року об 11:30, № 2 - 07 грудня 2023 року, № 3 - 08 грудня 2023 року о 14:50, № 4 - 13 грудня 2023 року о 14:30. Запит № 2 містить відмітку про неможливість фізично, у зв`язку з об`ємністю та обмеженим терміном, надати зазначені документи у строк до 07 грудня 2023 року. Запитом № 4 витребувано пояснення та їх документальне підтвердження у строк до 13 грудня 2023 року, тобто у той самий день.

На запити контролюючого органу позивач супровідними листами від 06 грудня 2023 року № 06/12/2023-2, від 07 грудня 2023 року № 07/12/2023-2, від 11 грудня 2023 року та від 12 грудня 2023 року надав копії документів, перелік яких відтворено в акті перевірки, і повідомив, що надані документи є достатніми для з`ясування обставин, що стали підставою для проведення перевірки. Контролюючий орган склав акти про ненадання документів від 06 грудня 2023 року № 7156/Ж6/26-15-07-06-02-20, від 07 грудня 2023 року № 7189/Ж6/26-15-07-06-02-20, від 11 грудня 2023 року № 7311/Ж6/26-15-07-06-02-20, від 12 грудня 2023 року № 7383/Ж6/26-15-07-06-02-20 та від 13 грудня 2023 року № 7421/Ж6/26-15-07-06-02-20.

Листом від 04 грудня 2023 року № 41231/І/26-15-07-06-02-09 контролюючий орган запропонував позивачу провести інвентаризацію. На виконання цієї вимоги позивач видав наказ від 06 грудня 2023 року № 5023.1, і 08 грудня 2023 року в присутності працівників Головного управління ДПС у м. Києві проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 8, нежитлове приміщення літера Г, про що складено звіряльну відомість від 07 грудня 2023 року по рахунках 112, 201, 221, 1531. За даними бухгалтерського обліку в цьому приміщенні станом на 07 грудня 2023 року обліковувалися товарно-матеріальні цінності на 610 291 грн. Загальна вартість товару, відсутність якого встановлено за результатами інвентаризації, становить 26 945 грн без податку на додану вартість. Окремо в акті перевірки зазначено, що інвентаризацією не підтверджено фактичної наявності залишків товарно-матеріальних цінностей по рахунках 201/1, 201/2, 201/3, 201/4, 201/5 на 6 845 896 грн, які обліковувалися станом на 31 жовтня 2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2023 року № 84146/Ж5/26-15-07-06-02-19/44907593, на підставі якого 12 січня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002408/0706 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 483 648,00 грн, у тому числі 3 586 918,00 грн за податковими зобов`язаннями та 896 730,00 грн за штрафними санкціями; № 0002409/0706 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 518 257,00 грн; № 0002410/0706 про застосування штрафних санкцій у сумі 3 400,00 грн за нескладення та нереєстрацію податкових накладних на суму податку 1 374 568,00 грн; № 0002411/0706 про застосування штрафу в розмірі 1 020,00 грн за ненадання документів посадовим особам контролюючого органу під час перевірки.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Щодо доводу апелянта про надання документів не в повному обсязі колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Водночас абзацом другим пункту 85.4 статті 85 цього Кодексу встановлено, що відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Перевірка закінчилася 13 грудня 2023 року. Запит № 1 вручено 05 грудня 2023 року, тобто за шість робочих днів до цієї дати. Натомість запит № 2 вручено 07 грудня 2023 року - за чотири робочі дні, запит № 3 - 08 грудня 2023 року о 14:50, тобто за три робочі дні, а запит № 4 - 13 грудня 2023 року о 14:30, тобто у день закінчення перевірки, з вимогою надати документи того самого дня. Три з чотирьох запитів подано з порушенням строку, прямо встановленого абзацом другим пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, а щодо запиту № 4 виконання було об`єктивно неможливим. Строк, установлений цією нормою, забезпечує платникові реальну можливість зібрати, засвідчити і передати копії документів, і його недотримання позбавляє контролюючий орган права посилатися на ненадання витребуваних у такий спосіб документів як на доказ порушення.

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

У постанові від 08 листопада 2021 року у справі № 640/21601/19 Верховний Суд зазначив: В частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку.

У тій самій постанові Верховний Суд визначив предмет дослідження: чи вживав платник усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об`єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також чи надав контролюючий орган реальну можливість платникові надати усі документи. Наведений висновок відтворено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 280/364/25.

Застосувавши цей тест до встановлених обставин, колегія суддів встановила, що позивач на кожен запит відповідав супровідним листом і передавав документи, перелік яких контролюючий орган сам відтворив в акті перевірки на кількох сторінках, а суд першої інстанції додатково встановив, що оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 631, 201/1, 201/2, 201/3, 201/4, 201/5, 281 за жовтень 2023 року та договір оренди нежитлових приміщень з актами приймання-передачі, надані листом від 06 грудня 2023 року № 06/12/2023-2, в акті перевірки віднесено до ненаданих. Крім того, запитами витрибовувались регістри бухгалтерського обліку та обороти рахунків, тоді як в акті перевірки констатовано ненадання цих регістрів уже в іншому форматі - у розрізі контрагентів із зазначенням кодів ЄДРПОУ та договорів по кожному суб`єкту господарювання, чого запити не містили. Поведінка контролюючого органу, який тричі витребував документи з порушенням строку, а востаннє - за дві з половиною години до закінчення перевірки, реальної можливості надати їх не забезпечила. А отже, ухилення позивача від виконання обов`язку і створення перешкод податковому контролю не встановлено, склад правопорушення за пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України відсутній, і податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2024 року № 0002411/0706 суд першої інстанції скасував правомірно.

Щодо доводу апелянта про завищення податкового кредиту на 2 730 607 грн колегія суддів зазначає, що за пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом третім пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу визначено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Знята контролюючим органом сума 2 730 607 грн складається з трьох різних за природою величин: 578 220 грн за рядком 10.1 декларації, від`ємного коригування податкового кредиту на 28 154 грн за рядком 14 та 2 180 541 грн за рядком 16.

Показник 578 220 грн контролюючий орган, за власним текстом акта перевірки, перевіряв на підставі податкової звітності з податку на додану вартість з додатками та податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, і сам навів номенклатуру придбань: сендвіч-панель, щебінь, саморізи, гвинти, лист, квадрат, труба профільна, арматура, підшипники, елемент кріплення теплиці, дизельне паливо, оренда нежитлового приміщення, транспортно-експедиційні послуги, виготовлення металевої конструкції каркасу модульної теплиці та інше. Ця номенклатура прямо кореспондує з видом діяльності позивача і з предметом укладених ним договорів підряду на будівництво модульних теплиць від 05 грудня 2022 року № 07-05/12/22 та від 22 вересня 2023 року № 16-22/09/2023. Отже, джерело формування цієї частини податкового кредиту контролюючий орган встановив і зауважень до зареєстрованих податкових накладних не висловив.

Показник 2 180 541 грн за рядком 16 є від`ємним значенням, сформованим у попередніх звітних періодах. Водночас абзацом другим підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Наказ від 30 листопада 2023 року № 5993-п визначив предметом перевірки жовтень 2023 року. Зняття величини, сформованої поза межами перевіреного періоду, без перевірки самих періодів її виникнення виходить за межі предмета перевірки.

Величина 28 154 грн за рядком 14 є коригуванням податкового кредиту зі знаком мінус, тобто сумою, на яку сам позивач податковий кредит зменшив. Кваліфікація такої величини як завищення податкового кредиту є внутрішньо суперечливою.

Єдиною підставою зняття всього податкового кредиту періоду контролюючий орган назвав ненадання документів.

За пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Ця норма застосовується за умови, що вимога про надання документів містилася в належно оформленому запиті органу, а факт ненадання доведено. Як встановлено вище, запити № 2, № 3 і № 4 подано з порушенням абзацу другого пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, а частину фактично наданих документів в акті перевірки віднесено до ненаданих. Таким чином, підстав для застосування наслідків пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у цій справі немає, а суд першої інстанції правомірно дослідив надані позивачем докази по суті.

Досліджуючи ці докази, суд першої інстанції встановив реальність господарських операцій: договори підряду з фермерськими господарствами "Тандем-Агро", "Волинський Сад", "Лан Агро" та "Агрофірма Фрутко" з довідками про вартість виконаних робіт і актами приймання виконаних будівельних робіт за червень, вересень, жовтень і листопад 2023 року; договори підряду з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на монтаж металевих конструкцій каркасів модульних теплиць з передачею матеріалів замовника за актами приймання-передачі; договори поставки та видаткові накладні з постачальниками матеріалів; товарно-транспортні накладні, за якими товар від Приватного акціонерного товариства "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" перевозився не на склад позивача, а безпосередньо до пункту розвантаження Дударків, тобто на адресу контрагента-покупця; договори оренди приміщень і обладнання, договори позички транспортних засобів, акти надання транспортно-експедиційних послуг. Ці операції відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 201/1, 201/2, 201/3, 201/4, 201/5, 281 за жовтень 2023 року.

Натомість контролюючий орган в акті перевірки реальності господарських операцій не досліджував, зауважень до наданих первинних документів не висловив і не навів переліку конкретних первинних документів, відсутність яких унеможливлює підтвердження задекларованих показників. А отже, довід апелянта про завищення податкового кредиту на 2 730 607 грн і, як наслідок, про заниження показника рядка 18 на 3 586 918 грн та завищення показників рядків 19 і 21 на 518 257 грн не підтверджений.

Щодо доводу апелянта про заниження податкових зобов`язань на 1 374 568 грн за результатами інвентаризації колегія суддів зазначає, що підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Абзацом десятим цього ж пункту визначено, що у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів, для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За пунктом 189.1 статті 189 цього Кодексу база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання.

Наведена норма пов`язує презумпцію негосподарського використання виключно з нестачею, яку виявлено актом інвентаризації. Пунктом 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, передбачено, що під час інвентаризації забезпечується, зокрема, "установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку".

Контролюючий орган об`єднав в одну суму 6 872 841 грн дві принципово різні величини. Перша - 26 945 грн - це відхилення фактичної наявності від даних бухгалтерського обліку, зафіксоване звіряльною відомістю. Друга - 6 845 896 грн - це не виявлена нестача, а констатація того, що інвентаризацією не підтверджено наявності залишків по рахунках 201/1 - 201/5. Інвентаризацію проведено в одному приміщенні - нежитловому приміщенні літера Г за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 8, площею 26,6 кв. м за договором оренди від 30 листопада 2022 року № 15, де за даними обліку рахувалося товарно-матеріальних цінностей на 610 291 грн. Товар, який у конкретному приміщенні не зберігався і за моделлю господарської діяльності зберігатися не мав, не може бути визнаний відсутнім у ньому в розумінні абзацу десятого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції встановив, що позивач як підрядник закуповував сировину і матеріали, передавав їх як давальницьку сировину стороннім виконавцям, отримував напівфабрикати і використовував їх для монтажу на земельних ділянках замовників; матеріали списувалися з рахунку 201 на рахунок 206, з балансу товариства не списувалися, а фізично на складі були відсутні; остаточне списання відбувалося при прийнятті замовником об`єкта та підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідок форми КБ-3. Ці пояснення підтверджені договорами, актами приймання-передачі матеріалів і товарно-транспортними накладними з пунктом розвантаження за місцем виконання робіт.

Крім того, звіряльну відомість складено станом на 07 грудня 2023 року, тоді як перевірявся жовтень 2023 року і показники декларації станом на 31 жовтня 2023 року. Належність зафіксованого у грудні відхилення саме до перевіреного податкового періоду контролюючий орган не встановив і не довів.

У постанові від 14 січня 2026 року у справі № 420/18851/24 Верховний Суд у подібних правовідносинах, де контролюючий орган нарахував податкові зобов`язання на балансову вартість нестачі товарів, залишив без змін рішення на користь платника, врахувавши, що товариство не має власних складських приміщень, продукція постійно перебуває в русі, а для визначення залишків необхідним є дослідження документів щодо всього ланцюга руху товару. Верховний Суд у цій справі зазначив, що контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати від платника податків проведення інвентаризації, про що має направити такому платнику належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації, в свою чергу платник податків, який отримав вимогу про проведення інвентаризацію, зобов`язаний провести таку інвентаризацію.

Там само визнано обґрунтованим висновок про те, що товарно-матеріальні цінності, відображені в інвентаризаційних описах, складених станом на дату поза межами перевіреного звітного періоду, не стосуються показників декларації за цей період і не можуть безпосередньо впливати на висновки акта перевірки та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Контролюючий орган не довів ані факту використання спірних товарів в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, ані належності виявленого у грудні 2023 року відхилення до жовтня 2023 року. Таким чином, підстав для нарахування податкових зобов`язань на 1 374 568 грн немає.

Щодо доводу апелянта про нескладення та нереєстрацію зведеної податкової накладної колегія суддів зазначає, що за пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін, а за пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Обов`язок скласти і зареєструвати податкову накладну є похідним від наявності податкового зобов`язання.

У постанові від 09 червня 2026 року у справі № 160/25879/24 Верховний Суд зазначив, що з огляду на не підтвердження факту заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, відповідно відсутній у позивача і обов`язок складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму не нарахованих податкових зобов`язань з ПДВ у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Оскільки заниження податкових зобов`язань на 1 374 568 грн не підтверджено, обов`язок скласти і зареєструвати зведену податкову накладну на 6 872 841 грн у позивача не виник, а тому штраф за податковим повідомленням-рішенням від 12 січня 2024 року № 0002410/0706 застосовано безпідставно.

Щодо доводу апелянта про ненадання судом оцінки відсутності в матеріалах справи доказів понесених позивачем інвестиційних витрат колегія суддів зазначає, що жодне зі спірних податкових повідомлень-рішень інвестиційних витрат не стосується, висновків про такі витрати акт перевірки від 20 грудня 2023 року № 84146/Ж5/26-15-07-06-02-19/44907593 не містить, а тому цей довід не стосується предмета спору і оцінці по суті не підлягає.

Щодо доводу апелянта про неможливість встановити достовірність сальдо дебету рахунків 20, 22, 23, 25, 26, 27, 28 у рядку 1100 "Запаси" балансу колегія суддів зазначає, що цей показник фінансової звітності визначено станом на 30 вересня 2023 року, тобто до початку перевіреного податкового періоду. Неможливість перевірити показник фінансової звітності попереднього кварталу сама собою не утворює складу податкового правопорушення і не є підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2023 року.

Щодо доводу апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильну правову оцінку доказів колегія суддів зазначає, що цей довід не знаходить свого підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, зокрема договори підряду та поставки, видаткові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, а також документи щодо оренди приміщень і транспортних засобів, та надав їм належну оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку.

Водночас доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до відтворення висновків, викладених в акті перевірки, без наведення нових доказів або переконливих аргументів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини та надану ним оцінку доказам. Саме по собі незгода апелянта з висновками суду не свідчить про неповне з`ясування обставин справи чи неправильну оцінку доказів.

Отже, наведений довід апеляційної скарги не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та не спростовує висновків суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем реальності та документальної обґрунтованості відповідних господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 77, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)