Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №640/7441/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7441/20 Суддя (судді) першої інстанції: Желік Олександра Мирославівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): не з`явився;

від відповідача: Черчелюк Д.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі-Трейд-Інвест" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 013837407, № 014575407 та від 12.02.2020 № 046227407.

Позов подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 30.03.2020. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7441/20.

У подальшому матеріали справи за належністю скеровано до Київського окружного адміністративного суду, звідки передано Хмельницькому окружному адміністративному суду, який ухвалою від 07.04.2025 прийняв справу до провадження, а ухвалою від 03.06.2025 передав її до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 справу прийнято до розгляду.

01.09.2025 Головне управління ДПС у м. Києві подало клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2019 № 013837407 і № 014575407, посилаючись на пропуск місячного строку звернення до суду, встановленого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. 22.09.2025 позивач подав заперечення на це клопотання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 позовну заяву залишено без руху і запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання цієї ухвали позивач 01.12.2025 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено;

причини неповажними причини пропуску строку звернення до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №013837407, №014575407 від 17.10.2019;

клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволено;

залишено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування рішень, без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №013837407, №014575407 від 17.10.2019;

розгляд справи № 640/7441/20 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 046227407 від 12.02.2020.

Суд першої інстанції виходив з того, що процедура адміністративного оскарження закінчиласm 03.01.2020 - днем отримання позивачем рішення Державної податкової служби України від 28.12.2019 № 15202/6/99-00-08-05-05, яким спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а тому строк звернення до суду становив один місяць, тоді як позов подано 30.03.2020. Доводи позивача про зміну судової практики суд відхилив з мотивів того, що норма частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виникнення спірних правовідносин змін не зазнавала, а правове регулювання питань обчислення строку звернення до суду після використання процедури адміністративного оскарження не змінилося.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі-Трейд-Інвест" подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду щодо поновлення строку звернення до суду у випадку зміни судової практики у бік тлумачення норм права, наслідком якого є застосування коротшого строку звернення до суду.

Апелянт наголошує, що позов було подано 30.03.2020, тобто до відступу Верховного Суду від правового висновку щодо застосування 1095-денного строку, який відбувся 26.11.2020. Відтак, на момент звернення до суду позивач обґрунтовано керувався усталеною на той час судовою практикою та не міг передбачити її подальшу зміну. На думку апелянта, посилання суду першої інстанції на те, що положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України залишалися незмінними, не спростовує наведених доводів, оскільки змінилася не сама норма закону, а її тлумачення Верховним Судом, що безпосередньо вплинуло на визначення строку звернення до суду. Апелянт також зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, а зроблені ним висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, апелянт вважає, що застосований судом першої інстанції підхід є проявом надмірного формалізму та призводить до непропорційного обмеження права особи на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Головне управління ДПС у м. Києві подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Доводи відзиву зводяться до такого: строк звернення до суду в цій справі визначається пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, а не Кодексом адміністративного судочинства України, і цей строк позивачем пропущено; інститут процесуальних строків дисциплінує учасників судочинства та забезпечує юридичну визначеність, а незнання про порушення власних прав через байдужість не є поважною причиною пропуску строку; суд першої інстанції дослідив усі обставини справи та не допустив порушення норм процесуального права.

11 серпня 2026 року представник відповідача, беручи участь у судовому засіданні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року без змін.

Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Колегія суддів встановила, що позивач використав процедуру адміністративного оскарження, звернувшись 04.11.2019 до Державної податкової служби України зі скаргами на податкові повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 013837407 і № 014575407.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.12.2019 № 15202/6/99-00-08-05-05 ці податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Копію цього рішення вручено позивачу 03.01.2020, що підтверджується переліком поштових відправлень № 519 від 28.12.2019, квитанцією про надіслання рекомендованого поштового відправлення ПН № 215600426655 від 28.12.2019 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405344781885 і позивачем не заперечується.

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується "днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику". Пунктом 56.19 статті 56 цього Кодексу передбачено, що "у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті".

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України "позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами", а частина четверта цієї статті встановлює тримісячний строк для випадку використання досудового порядку вирішення спору.

Норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і має перевагу в застосуванні у податкових спорах.

А отже, процедура адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень закінчилась 03.01.2020, місячний строк звернення до суду сплинув 03.02.2020, тоді як позов подано 30.03.2020. Висновок суду першої інстанції про те, що цей строк позивачем пропущено, є правильним, і в цій частині колегія суддів з ним погоджується.

Водночас питання про наявність підстав для поновлення пропущеного строку суд першої інстанції вирішив без з`ясування обставин, які мають для нього визначальне значення.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною третьою статті 123 цього Кодексу передбачено, що "якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду".

Згідно з частиною п`ятою статті 242 названого Кодексу "при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду".

Станом на 30.03.2020, тобто на день подання позову, у практиці Верховного Суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов`язань застосовувався підхід, за яким строк звернення платника податків до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становив 1095 днів з дня отримання оскарженого рішення. Цей підхід був відтворений і в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, ухваленій уже після подання позову у цій справі.

Відступ від зазначеного висновку здійснено постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, якою сформульовано висновок про застосування місячного строку за пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. У цій самій постанові Верховний Суд зазначив: "Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики".

Темпоральні межі застосування нового підходу роз`яснено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, у якій Верховний Суд зазначив: "новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року". У цій самій справі Верховний Суд кваліфікував скасування рішення суду першої інстанції із застосуванням нової судової практики через пропуск строку звернення до суду як прояв надмірного формалізму, що є неприпустимим, оскільки на момент подання позову та відкриття провадження у справі сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду у 1095 днів, на врахування якої небезпідставно сподівався позивач.

Ця правова позиція є усталеною і застосовується Верховним Судом послідовно. У постанові від 18.06.2026 у справі № 640/3560/20 Верховний Суд зазначив: "зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду".

У цій справі спірні правовідносини виникли і набули характеру спірних у 2019 році: податкові повідомлення-рішення прийнято 17.10.2019, скарги подано 04.11.2019, рішення за результатами їх розгляду прийнято 28.12.2019 і вручено 03.01.2020. Позов подано 30.03.2020, тобто майже за вісім місяців до зміни судової практики, що відбулася 26.11.2020, а провадження у справі відкрито у квітні 2020 року. Позивач не мав і об`єктивно не міг мати відомостей про майбутню зміну тлумачення Верховним Судом норм про строк звернення до суду, а тому діяв відповідно до практики, чинної на день реалізації свого права на судовий захист.

Обставини, яким за висновком Верховного Суду у справі № 160/11673/20 надається істотне значення при вирішенні питання поновлення строку, - тривалість періоду, що сплинув після зміни судової практики до звернення до суду, причини, які заважали звернутися до суду в максимально короткий термін після такої зміни, та наявність необґрунтованих зволікань, - стосуються позовів, поданих після 26.11.2020, і до обставин цієї справи не застосовні, оскільки на день зміни практики позов уже перебував на розгляді суду. Жодних зволікань позивача матеріали справи не містять: після завершення процедури адміністративного оскарження 03.01.2020 позов подано протягом трьох місяців, у межах строку, який відповідав чинній на той час судовій практиці.

Таким чином, зміна сталої судової практики в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Трейд-Інвест" від 01.12.2025 підлягала задоволенню.

Щодо доводу апелянта про неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду колегія суддів зазначає, що цей довід знайшов підтвердження: висновки, викладені в постановах від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, безпосередньо стосуються спірного питання, є обов`язковими до врахування в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, проте в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів, з яких суд їх не застосував.

Довід апелянта про подання позову до відступу Верховного Суду від висновку про строк у 1095 днів підтверджується матеріалами справи і є визначальним для вирішення питання про поважність причин пропуску строку.

Довід апелянта щодо помилковості висновку суду першої інстанції про незмінність положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає обґрунтованим.

Позивач обґрунтовував необхідність поновлення строку звернення до суду не зміною законодавчого регулювання, а зміною підходу Верховного Суду до тлумачення та застосування відповідних норм права, тобто посилався на обставину іншого правового характеру. Відтак, саме по собі посилання суду першої інстанції на незмінність тексту законодавчої норми не спростовує наведеного позивачем доводу та не може вважатися належною відповіддю на нього.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведена позивачем підстава для поновлення строку звернення до суду фактично не отримала належної правової оцінки судом першої інстанції, що, у свою чергу, свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення заявленого процесуального питання.

Довід апелянта про надмірний формалізм і порушення права на доступ до суду за таких обставин є похідним від наведених вище і додаткової перевірки не потребує, оскільки Верховний Суд уже надав такій ситуації правову кваліфікацію в постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.

Доводи, наведені Головним управлінням ДПС у м. Києві у відзиві на апеляційну скаргу, висновків колегії суддів не спростовують.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача в частині того, що пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України має спеціальний характер, а позивачем пропущено встановлений цією нормою місячний строк звернення до суду. Водночас зазначені обставини самі по собі не вирішують питання щодо поважності причин пропуску цього строку, яке становить самостійний предмет судової оцінки.

Посилання відповідача на дисциплінуючу функцію процесуальних строків та презумпцію обов`язку особи знати про стан і межі здійснення своїх прав у спірних правовідносинах є неприйнятними, оскільки не враховують специфіки обставин цієї справи. Пропуск позивачем установленого строку не був наслідком його байдужого ставлення до реалізації власного права на судовий захист чи бездіяльності, а був зумовлений зміною підходу до тлумачення відповідних норм права, яка відбулася вже після звернення позивача до суду.

Так само необґрунтованим є твердження відповідача про те, що судом першої інстанції було досліджено всі обставини, необхідні для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Зміст оскаржуваної ухвали свідчить про протилежне: суд не надав належної правової оцінки доводам позивача щодо темпоральних меж застосування нового підходу судової практики та його впливу на можливість дотримання строку звернення до суду.

При цьому колегія суддів враховує і те, що клопотання про залишення позову без розгляду відповідач заявив лише 01.09.2025, тобто більш ніж через п`ять років після відкриття провадження у справі. Така обставина також підлягала оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, однак належної оцінки в оскаржуваній ухвалі не отримала.

А отже, суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, його висновок про неповажність причин пропуску не відповідає обставинам справи, а залишення позову без розгляду за наведених обставин є передчасним.

Відповідно до частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання".

Частиною третьою статті 312 цього Кодексу передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа - направленню до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 121, 123, 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Трейд-Інвест» - задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)