Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №640/4989/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/4989/20 Суддя (судді) першої інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Труба А.В.;

від відповідача (апелянта):Павліш О.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків ДПС від 18.02.2020 № 232 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперово Фудз"".

Позов обґрунтовано тим, що підстав для призначення перевірки не було: на запити контролюючого органу від 06.11.2019 № 42404/10/28-10-52-15 та від 06.12.2019 № 12430/10/28-10-52-15 товариство надало відповіді від 15.11.2019 № 11-326 та від 23.12.2019 № 12-376; питання повноти декларування контрольованих операцій уже було охоплено плановою документальною перевіркою, за наслідками якої складено акт від 06.06.2019 № 1636/28-10-14-01/34845075; крім того, зазначивши в наказі порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, контролюючий орган фактично призначив перевірку з питань дотримання принципу "витягнутої руки", яка проводиться лише після погодження, передбаченого Порядком проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344, а такого погодження отримано не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; ухвалою цього ж суду від 30.06.2022 замінено відповідача - Офіс великих платників податків ДПС - на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, а справу передано до Житомирського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 17.03.2025 прийняв її до провадження і вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою від 28.10.2025 замінено неналежного відповідача - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків - на належного відповідача Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; ухвалою від 28.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДПС від 18.02.2020 № 232 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Імперово Фудз"".

Доводи позивача про відсутність підстав, передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та про порушення пункту 78.2 статті 78 цього Кодексу суд першої інстанції відхилив, вказавши, що позивач надав пояснення без документального підтвердження і без опису надісланих документів та не довів охоплення предмета спірної перевірки попередніми перевірками. Позов задоволено з підстави того, що зазначивши в наказі порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, відповідач підтвердив, що планує провести перевірку з питань дотримання принципу "витягнутої руки", а така перевірка за Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344, потребує попереднього погодження Державної податкової служби України, якого контролюючий орган не отримав.

Не погодившись із цим рішенням, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив перевірку дотримання вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, предметом якої є обов`язок декларування контрольованих операцій, із перевіркою дотримання принципу «витягнутої руки» за пунктом 39.5 статті 39 цього Кодексу, що стосується відповідності цін та умов контрольованих операцій ринковому рівню, хоча такі перевірки мають різний предмет та правове регулювання. Апелянт також вказує, що погодження Державної фіскальної служби України, нині Державної податкової служби України, необхідне у разі призначення перевірки на підставі підпункту 39.5.2.1 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України, тоді як наказ від 18.02.2020 № 232 такої підстави не містить, а тому на нього не поширюється наказ Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344. Крім того, апелянт вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оскарження наказу про призначення перевірки не є належним та ефективним способом захисту прав платника податків, на що, на його думку, вказують правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, а також Верховного Суду у постановах від 07.03.2024 у справі № 320/5934/23 та від 01.10.2025 у справі № 460/5464/20. Посилається також на те, що наказ від 18.02.2020 № 232 як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, у зв`язку з чим посадові особи контролюючого органу не можуть на його підставі вчиняти будь-які дії, а задоволення позову не призведе до відновлення прав позивача. На завершення апелянт зазначає про неналежну оцінку судом першої інстанції норм законодавства та доказів, неповне з`ясування обставин справи і порушення правил оцінки доказів, установлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року (суддя Капинос О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи, що обставина неповного декларування контрольованих операцій, якою мотивовано наказ, є підставою для перевірки дотримання принципу "витягнутої руки", а отже видання наказу без погодження Державної податкової служби України суперечить вимогам Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11 серпня 2026 року представники сторін, беручи участь у судовому засіданні, підтримали обрані правові позиції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи учасників, встановила, що 18.02.2020 Офіс великих платників податків ДПС видав наказ № 232, яким призначив документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" з 25.02.2020 з питань неповного декларування контрольованих операцій у Звіті про контрольовані операції за 2018 рік від 23.09.2019 № 9311837433. Правовою підставою наказу зазначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункти 78.1.4 і 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. У пункті 2 наказу зазначено, що перевірку необхідно провести у зв`язку з порушенням вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині незадекларованих контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2018 рік.

25.02.2020 начальник Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС видав направлення на перевірку № 44, 45 і 46. 03.03.2020 зазначені у направленнях особи за фактичною адресою позивача вручили головному бухгалтеру товариства Коропченко І.А. наказ від 18.02.2020 № 232 та пред`явили направлення на перевірку, однак у допуску до перевірки їм було відмовлено, про що складено акт № 17/28-10-52-15/34845075.

Перевірку на підставі наказу від 18.02.2020 № 232 не проведено, акт перевірки не складено, податкові повідомлення-рішення за її результатами не приймалися. Ці обставини визнають обидві сторони і вони не є спірними.

04.03.2020 начальник Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС застосував умовний адміністративний арешт майна позивача, що розміщене за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29. За наслідками звернень контролюючого органу до суду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 300/563/20 відмовлено в задоволенні вимог про застосування арешту коштів на рахунках товариства, а постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 300/536/20 закрито провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Оскільки апелянт порушує питання про закриття провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне насамперед надати оцінку зазначеному доводу та вирішити питання щодо наявності підстав для закриття провадження.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права".

Наведений висновок сформульовано з прямо вираженою умовою - допуском контролюючого органу до перевірки. Визначальним критерієм є реалізація наказу, а не сам факт його видання.

У постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 280/4643/23 Верховний Суд зазначив: "Обмежень щодо оскарження наказу, у випадку якщо контролюючий орган не був допущений до перевірки, Верховний Суд не встановлював". У цій же постанові Верховний Суд вказав, що наказ не може бути окремо оскарженим у випадку, якщо він вичерпав свою дію в результаті реалізації, а платник, який скористався правом недопуску, залишає наказ нереалізованим.

У постанові від 08 травня 2025 року у справі № 140/13008/21 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі за позовом про скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, вказав, що апеляційний суд не встановив, чи був контролюючий орган допущений до проведення перевірки і чи був реалізований оскаржуваний наказ його застосуванням, та зазначив: "зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом".

У постанові від 14 травня 2026 року у справі № 560/3732/25 Верховний Суд зазначив: "недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист". У тій справі провадження закрито саме тому, що допуск до перевірки відбувся - представникам контролюючого органу пред`явлено направлення, які підписав головний бухгалтер платника.

У справі, що переглядається, посадових осіб контролюючого органу до перевірки не допущено, що зафіксовано актом від 03.03.2020 № 17/28-10-52-15/34845075, перевірку не проведено, акт перевірки не складено і податкових повідомлень-рішень не прийнято. А отже наказ від 18.02.2020 № 232 не реалізовано його застосуванням і своєї дії він не вичерпав.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 320/5934/23 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у ній не є подібними: там оскаржувався наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яку було фактично проведено, за її результатами складено акт і прийнято податкове повідомлення-рішення,

З тих самих причин колегія суддів відхиляє посилання на постанову Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 460/5464/20: у ній контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку з 10.02.2020 по 14.02.2020, склав акт від 21.02.2020 № 397/17-00-33-04 і прийняв вимогу про сплату боргу від 31.03.2020 № Ф-23 та рішення від 31.03.2020 № 0001393304, тобто наказ був реалізований проведенням перевірки.

Таким чином, обидві постанови, на які посилається апелянт, підтверджують той самий критерій реалізації наказу, який у цій справі не виконано.

Довід апелянта про те, що наказ від 18.02.2020 № 232 вичерпав свою дію і на його підставі неможливо вчинити будь-які дії, спростовується матеріалами справи. Саме на підставі цього наказу та акта про відмову в допуску 04.03.2020 до позивача застосовано умовний адміністративний арешт майна та ініційовано судові справи № 300/536/20 і № 300/563/20. Доказів прийняття рішення про скасування наказу як нереалізованого контролюючий орган не надав. А отже наказ у період свого існування впливав на права та обов`язки платника податків і продовжує зберігати юридичну силу, а його скасування є способом захисту, здатним відновити порушене право.

Таким чином, підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, немає, і суд першої інстанції правомірно розглянув спір по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обов`язку отримати погодження Державної податкової служби України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказ від 18.02.2020 № 232 видано, зокрема, на підставі підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за яким документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: "неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу".

Згідно з підпунктом 39.5.2.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. На виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344 затверджено Порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".

Пунктом 3 розділу I цього Порядку встановлено, що перевірка дотримання принципу "витягнутої руки" проводиться за наявності підстав, визначених підпунктами 39.5.2.1 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 розділу І та підпунктами 78.1.14-78.1.16 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Кодексу.

За пунктом 1 розділу II Порядку за наявності підстав, визначених пунктом 3 розділу 1 цього Порядку, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про проведення перевірки дотримання принципу "витягнутої руки", яке оформлюється наказом. Пунктом 2 розділу II Порядку визначено, що для прийняття такого рішення керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу направляє до Державної фіскальної служби України інформаційне повідомлення з обґрунтуванням підстав для проведення перевірки, а наказ про проведення перевірки дотримання принципу "витягнутої руки" видається контролюючим органом після отримання від ДФС відповідного погодження.

Наведене спростовує довіди апелянта про непоширення наказу Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344 на спірний наказ. Перелік підстав у пункті 3 розділу I Порядку складається з двох позицій, і друга з них - підпункти 78.1.14-78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України - прямо охоплює підпункт 78.1.15, на який відповідач послався у наказі від 18.02.2020 № 232. Апелянт відтворює цей пункт Порядку в апеляційній скарзі повністю, проте висновок робить лише з першої його позиції. Іншого порядку проведення перевірки, призначеної за підставою підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, законодавство не встановлює.

Не заслуговує на увагу і посилання на хибне ототожнення перевірки повноти декларування контрольованих операцій із перевіркою дотримання принципу "витягнутої руки". Згідно з підпунктом 39.5.2.1 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України перевірка з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" може бути проведена контролюючим органом "у разі надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 цієї статті або у разі неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39.4 цієї статті звіту про контрольовані операції або документації з трансфертного ціноутворення". Обставина, якою відповідач мотивував наказ від 18.02.2020 № 232, - неповне декларування контрольованих операцій у Звіті про контрольовані операції за 2018 рік, тобто подання звіту з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, - дослівно збігається з цією підставою. Дослідження економічної суті операцій та відповідності їх цін ринковому рівню, на яке вказує апелянт, є предметом такої перевірки, а не підставою її призначення. А отже розмежування, яке пропонує апелянт, не усуває обов`язку діяти за Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344.

Вид і порядок проведення перевірки визначаються нормативною підставою її призначення, а не найменуванням, використаним у тексті наказу. Протилежний підхід дозволяв би контролюючому органу оминати процедуру погодження, передбачену пунктом 2 розділу II Порядку, простою зміною формулювання назви перевірки, що суперечило б призначенню цієї процедури.

Доказів направлення до Державної фіскальної служби України (Державної податкової служби України) інформаційного повідомлення з обґрунтуванням підстав для проведення перевірки та отримання відповідного погодження контролюючий орган до матеріалів справи не надав, а обставини його відсутності не заперечує.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Цього обов`язку відповідач не виконав.

Таким чином, наказ від 18.02.2020 № 232 видано з порушенням встановленої процедури, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його протиправність.

Довід апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи та порушення правил оцінки доказів колегія суддів відхиляє, оскільки обставини видання наказу, вручення його позивачу, відмови у допуску до перевірки та відсутності погодження Державної податкової служби України судом першої інстанції встановлено повно, вони підтверджені матеріалами справи і сторонами не заперечуються, а незгода апелянта з правовою кваліфікацією цих обставин про порушення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України не свідчить.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для призначення перевірки за підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та про недоведеність порушення пункту 78.2 статті 78 цього Кодексу позивач в апеляційному порядку не оскаржив. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А отже ці висновки перебувають поза межами апеляційного перегляду.

Права позивача порушено саме Офісом великих платників податків ДПС, правонаступником якого у відповідних сферах діяльності є Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, шляхом видання наказу про проведення перевірки без дотримання встановленої процедури погодження.

Таким чином, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушення норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків по суті спору не спростовують.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)