Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №320/8756/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/8756/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Письменна Н.В.;

від відповідача: Полюхович І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2022 № 0410610701, № 0410620701, № 0410630701.

Позов обґрунтовано тим, що спірні рішення ґрунтуються на висновках акта документальної позапланової виїзної перевірки та на припущеннях про відсутність у контрагентів трудових і виробничих ресурсів, тоді як господарські операції підтверджені належними первинними документами. Позивач також посилався на проведення перевірки в період дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірку призначено і проведено з підстави, передбаченої підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій.

Не погодившись із цим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що: документальна планова виїзна перевірка проведена в період дії мораторію, а постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" не могла скоротити строк його дії, тоді як накази від 12.04.2021 № 3005-п і від 14.12.2022 № 5654-п є похідними від наказу від 15.02.2021 № 1368-п; нарахування за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сергас" за травень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Продакт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрукс ЛТД" за липень 2018 року є повторними, оскільки ці операції охоплені перевіркою, оформленою актом від 04.02.2020 № 128/26-15-05-0405, що суперечить пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України; реальність операцій підтверджена повним комплектом первинних документів і використанням придбаних послуг у власній господарській діяльності в межах договорів із замовниками; негативна податкова інформація наявна лише щодо трьох із дванадцяти контрагентів, а висновки щодо решти є припущеннями; відсутність у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів не виключає реального виконання ними операцій, оскільки персонал може залучатися за цивільно-правовими договорами, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні і транспортні засоби перебувати в оренді чи лізингу, до того ж чотири контрагенти мали найманих працівників; податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючого органу має виключно інформативний характер і не є належним доказом; позивач не відповідає за податкову дисципліну контрагентів з огляду на індивідуальний характер відповідальності; товарно-транспортні накладні не є первинними документами і їх відсутність не доводить безтоварності операцій; протоколи допиту свідків, здобуті в кримінальних провадженнях, є недопустимими доказами за відсутності вироку, відповідач не є учасником цих проваджень і не мав права їх одержувати, оригінали протоколів судом не досліджувалися, а клопотання про виключення їх з числа доказів залишено без розгляду, тоді як заява ОСОБА_1 не є результатом слідчої дії; ухвала Апеляційного суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 11-сс/796/5616/2017 і ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 756/2475/19 не встановлюють обставин щодо контрагентів позивача, а вироків стосовно цих осіб немає; апелянт поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у гривневому еквіваленті 3 000 євро і сплатив судовий збір, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві на апеляційну скаргу від 11.06.2026 просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на встановлену перевіркою неможливість виконання контрагентами задокументованих послуг з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом за відсутності в них спеціалізованої техніки, трудових ресурсів і придбання таких послуг по ланцюгу постачання.

11 серпня 2026 року представники сторін, беручи участь у судовому засіданні, підтримали викладені ними правові позиції.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві наказом від 15.02.2021 № 1368-п призначило документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" з 26.02.2021 тривалістю 10 робочих днів. За результатами перевірки складено акт від 26.03.2021 № 23539/Ж5/26-15-07-01-02/38374839. Податкові повідомлення-рішення за наслідками цієї перевірки не приймалися.

Позивач подав заперечення від 30.03.2021 № 1/3003 на акт від 26.03.2021, у яких вимагав перегляду результатів перевірки.

За наслідками розгляду заперечень контролюючий орган наказом від 12.04.2021 № 3005-п на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призначив документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, протягом 10 робочих днів після завершення мораторію на проведення документальних перевірок.

Наказом від 14.12.2022 № 5654-п, виданим у зв`язку зі змінами до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, унесеними Законом України від 03.11.2022 № 2719-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", контролюючий орган призначив цю перевірку з 15.12.2022.

У період з 15.12.2022 по 21.12.2022 перевірку проведено, за її результатами складено акт від 26.12.2022 № 50337/ж5/26-15-07-01-02/38374839.

На підставі висновків цього акта 30.12.2022 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0410610701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 67 165,00 грн;

№ 0410620701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 762 425,00 грн, з яких 1 471 605,00 грн за податковими зобов`язаннями і 290 820,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0410630701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 711 293,00 грн, з яких 1 369 034,00 грн за податковими зобов`язаннями і 342 259,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної податкової служби України від 08.03.2023 № 5704/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а зазначені рішення - без змін.

Перевіркою охоплено операції позивача з придбання послуг з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом у дванадцяти контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Консенсус Груп" (код 40609036), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінг-Ленд" (код 41318706), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хобія" (код 41181051), Товариства з обмеженою відповідальністю "Велурс" (код 41158567), Товариства з обмеженою відповідальністю "Слейтен" (код 42165931), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сергас" (код 41677835), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Продакт" (код 41705935), Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс ЛТД" (код 41816645), Товариства з обмеженою відповідальністю "Несторн" (код 42747646), Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмегабілдінг" (код 42454569), Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскорпорейт" (код 43171595) і Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будівельний майданчик" (код 42568924).

Колегія суддів зазначає, що апеляційний перегляд здійснюється в межах, встановлених частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає за необхідне оцінити наведені апелянтом доводи у такій послідовності: насамперед доводи щодо дотримання контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, а у разі відсутності підстав для визнання спірних рішень протиправними з цих мотивів - доводи щодо суті встановлених порушень. Такий підхід узгоджується з правовою позицією судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 та надалі відтвореною у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/33391/24.

Так, доводи щодо незаконності перевірки внаслідок мораторію колегія суддів оцінює критично. Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України було установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків, документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, і фактичних перевірок у визначеній цією нормою частині. Перевірка з підстави, передбаченої підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, до цього переліку винятків не входила, і саме тому контролюючий орган наказом від 12.04.2021 № 3005-п відклав початок її проведення до завершення мораторію та до перевірки не приступав. Наказ від 12.04.2021 № 3005-п залишався нереалізованим.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо "платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану, а Законом України від 03.11.2022 № 2719-IX підпункт "б" абзацу третього підпункту 69.2 пункту 69 цього ж підрозділу викладено в редакції, за якою податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті зупиняються, крім "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу". Саме після цих змін контролюючий орган наказом від 14.12.2022 № 5654-п визначив дату початку перевірки - 15.12.2022, тобто провів її за наявності прямо передбаченого законом права.

Таку послідовність дій контролюючого органу Верховний Суд уже визнав правомірною. У постанові від 24.12.2025 у справі № 320/2453/23, ухваленій за тотожних обставин, коли наказ про перевірку за підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано під час мораторію з відкладеним початком, а дату початку змінено після законодавчих змін 2022 року, Верховний Суд зазначив: "Вважаючи на законодавчу заборону проведення спірної перевірки, відповідач об`єктивно не міг реалізувати наказ про її призначення. Реалізація такого наказу була поставлена у залежність від відповідних законодавчих змін. Після скасування відповідної заборони, з метою уникнення ситуації правової невизначеності, відповідач цілком правомірно вніс зміни до нереалізованого наказу про призначення перевірки, змінивши дату початку її проведення після скасування мораторію". А отже, спірна перевірка проведена за наявності правової підстави.

Довід апелянта про похідність спірної перевірки від документальної планової виїзної перевірки, проведеної у лютому - березні 2021 року, колегія суддів відхиляє. У постанові від 19.12.2025 у справі № 520/33391/24 Верховний Суд виснував, що "відсутність правових наслідків планової перевірки через протиправність її проведення, нівелює будь які правові наслідки повторних перевірок, як похідних, що були призначені та проведені на її підставі". Проте цей висновок сформульовано щодо іншої конфігурації контрольних заходів. У тій справі йшлося про перевірки, призначені за підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, про які Верховний Суд у тій же постанові зазначив: "перевірка, яка проводиться на підставі пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України за своєю суттю є повторною перевіркою, що має на меті дослідити обставини, які не були дослідженні зовсім або досліджені не в повній мірі під час проведення перевірки або ж перевірити висновки, зроблені за результатами податкової перевірки у випадку встановлення їх невідповідності чинному законодавству". Безпосереднім предметом такої перевірки є сам акт попередньої перевірки, а призначає її контролюючий орган вищого рівня в порядку контролю за діями посадових осіб органу нижчого рівня, тобто без волевиявлення платника. Крім того, у справі № 520/33391/24 за наслідками планової перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2021, і саме вони стали джерелом донарахувань, які відтворювалися наступними перевірками.

Перевірка за підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має інший юридичний зміст. Відповідно до підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу заперечення платника податків до акта перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, "долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу". Тобто така перевірка є елементом процедури розгляду заперечень, ініційованої самим платником податків, який і визначає її предмет, оскільки вона проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Позивач цією процедурою скористався: подав заперечення від 30.03.2021 № 1/3003 і вимагав перегляду результатів перевірки.

Крім того, за наслідками планової перевірки податкових повідомлень-рішень не приймалося, тобто вона не спричинила для позивача жодних податкових наслідків, а грошові зобов`язання визначені за результатами окремої перевірки, під час якої досліджувалися первинні документи позивача, дані податкової і фінансової звітності його контрагентів та відомості Єдиного реєстру податкових накладних. Суд першої інстанції встановив, що зміст акта від 26.12.2022 № 50337/ж5/26-15-07-01-02/38374839 відображає обставини, які стосувалися питань, що стали предметом оскарження, і посилань на попередню планову перевірку не містить. Таким чином, нерозривного зв`язку, за наявності якого Верховний Суд у справі № 520/33391/24 поширив наслідки протиправності первинної перевірки на похідні від неї, у цій справі немає.

Якщо припустити наявність порушення при призначенні планової перевірки, воно не вплинуло і об`єктивно не могло вплинути на висновки перевірки, проведеної у грудні 2022 року. У постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".

Апелянт не навів жодної обставини, яка вказувала б на те, що дата видання наказу від 15.02.2021 № 1368-п вплинула на достовірність відомостей про діяльність його контрагентів, установлених у грудні 2022 року.

Колегія суддів окремо зазначає, що зазначення в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції акта від 26.03.2021 № 23539/Ж5/26-15-07-01-02/38374839 як акта документальної позапланової виїзної перевірки є опискою: цим актом оформлено результати планової перевірки, тоді як спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 26.12.2022 № 50337/ж5/26-15-07-01-02/38374839, що прямо встановлено тим самим рішенням при викладенні обставин справи. Ця описка на правильність висновків суду першої інстанції не вплинула.

Довід апелянта про повторність нарахувань спростовується змістом норми, на яку він посилається. Відповідно до абзацу другого пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України "контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків". Перелік підстав, на які поширюється ця заборона, є вичерпним і підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу не містить. Спірну перевірку призначено саме за підпунктом 78.1.5, тобто за наслідками розгляду заперечень самого позивача, а тому заборона, встановлена абзацом другим пункту 78.2 статті 78 Кодексу, на неї не поширюється. Таким чином, акт від 04.02.2020 № 128/26-15-05-0405 не позбавляв контролюючий орган права провести перевірку з питань, які позивач визначив у своїх запереченнях.

Відтак, доводи про порушення порядку призначення і проведення перевірки не знайшли підтвердження підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України "для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством". Абзацом другим цього ж пункту встановлено, що "платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту".

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України "податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг".

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що "не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу".

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це "дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства". Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що "підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій", а частиною другою тієї ж статті серед обов`язкових реквізитів первинного документа названо "особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Предметом спірних операцій є не товар, а послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом, тобто послуги, надання яких потребує спеціалізованої техніки і кваліфікованих працівників. Перевіркою встановлено, а позивач не спростував, що жоден із дванадцяти контрагентів не звітував про наявність виробничих потужностей, власних чи орендованих приміщень і основних засобів, і що залучення ними стороннього трудового ресурсу та техніки не встановлено.

Дані Єдиного реєстру податкових накладних показують розрив ланцюга постачання за кожним епізодом. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хобія" за жовтень 2017 року сформувало податковий кредит за номенклатурою "автопослуги" за податковою накладною Товариства з обмеженою відповідальністю "Бертоніс" (код 40947522), яке придбавало вішалки для одягу та цигарки і за яким, згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 09.05.2023 № 31/26-1695, транспортні засоби у 2017 році не реєструвалися і в користуванні не перебували. Товариство з обмеженою відповідальністю "Несторн" відображало придбання послуги з вивантаження бетону в Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" (код 42685680), основним видом діяльності якого є оптова торгівля фруктами та овочами і яке купувало продукти харчування, шини, пшеницю, цукор і каву. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транскорпорейт" відображало придбання тієї самої послуги в Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Інтрей" (код 42399833), яке придбавало запчастини до автотранспорту, одяг, послуги охорони, будматеріали і продукти харчування. Товариство з обмеженою відповідальністю "Велурс" сформувало податковий кредит за автопослугами Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Торг Плюс" (код 41122745), яке, у свою чергу, придбавало газовий конденсат у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкосбит" (код 41161920). Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Консенсус Груп" за травень - червень 2017 року придбало продукти харчування, сигарети, електропобутові прилади і комп`ютерне обладнання, а робіт із номенклатурою послуг з вивантаження бетону не купувало.

Керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Продакт" Колбасюк В.В. , від імені якого підписані первинні документи цього контрагента, допитаний як свідок Рівненським окружним адміністративним судом на виконання судового доручення Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року такий допит доручено провести за переліком із двадцяти семи питань, серед яких прямо поставлено запитання про укладення у 2018 році з позивачем договорів на послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом і про фактичне надання цих послуг. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року № Д/460/1/23 (суддя Гудима Н.С.) судове доручення визнано виконаним: показання свідка відібрано шляхом поставлення всіх зазначених запитань, здійснено звукозапис і складено протокол судового засідання від 21.08.2023, який разом із зібраними матеріалами надіслано до суду, що розглядає справу. Зі змісту цього протоколу вбачається, що свідок пояснив, що він не причетний до створення і ведення фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Продакт", жодних договорів та інших документів від його імені не укладав і не підписував, розрахунків не проводив, а у 2016 році в нього викрадено паспорт.

Показання свідка здобуті в порядку, встановленому статтями 65 і 83 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою статті 65 якого "як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі", а згідно з частиною першою статті 83 якого "суд, який розглядає справу, у разі потреби збирання доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії".

У постанові від 20.02.2023 у справі № 0540/7689/18-а, ухваленій у справі з такою самою процесуальною конфігурацією, коли керівника контрагента допитано іншим окружним адміністративним судом на виконання судового доручення, Верховний Суд зазначив: "У разі якщо документи, надані позивачем під час перевірки, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону № 996-XIV і не можуть бути доказом у адміністративній справі". А отже, первинні документи, оформлені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Продакт", не підтверджують права позивача на витрати і податковий кредит.

Переходячи до доводів апеляційної скарги по суті, колегія суддів оцінює їх таким чином.

Довід про підтвердження реальності операцій повним комплектом первинних документів і використанням послуг у власній господарській діяльності не спростовує висновків суду першої інстанції. Акти, складені позивачем із замовниками, підтверджують надання послуг самим позивачем, який володіє власним бетононасосним обладнанням, про що прямо зазначено в апеляційній скарзі при описанні операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велурс" щодо переміщення цього обладнання з виробничої бази на об`єкти будівництва. Ці акти не доводять, що послуги надані саме спірними контрагентами. На відміну від операцій з товаром, рух якого простежується його подальшим продажем, послуга не має речового вираження, а тому подальше надання позивачем однорідних послуг замовникам не заміщує доказів того, що виконавець фізично міг і фактично надав ці послуги. У постанові від 20.02.2023 у справі № 0540/7689/18-а Верховний Суд зазначив: "Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат".

Довід про наявність негативної інформації лише щодо трьох із дванадцяти контрагентів не відповідає змісту акта перевірки і рішення суду першої інстанції. Контролюючий орган навів конкретні дані податкової і фінансової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних щодо кожного з дванадцяти контрагентів, а не лише щодо трьох, і за кожним епізодом встановив або відсутність ресурсів, або невідповідність номенклатури придбаного і реалізованого по ланцюгу постачання.

Довід про те, що відсутність трудових і матеріальних ресурсів не виключає реального виконання операцій, колегія суддів приймає як загальне правило, однак у цій справі воно не працює на користь апелянта. Залучення персоналу за цивільно-правовими договорами, аутсорсингу чи аутстафінгу, як і оренда або лізинг техніки, залишають слід у податковому обліку виконавця, тоді як за даними Єдиного реєстру податкових накладних жоден із контрагентів придбання відповідних робіт, послуг чи оренди спеціалізованої техніки не декларував. Твердження про наявність працівників у чотирьох контрагентів фактично стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмегабілдінг" (6 осіб) і Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будівельний майданчик" (14 осіб за II квартал 2020 року, з яких 6 прийнято на роботу 09.06.2020), причому останнє за червень - липень 2020 року здійснювало лише купівлю товарно-матеріальних цінностей і субпідрядних робіт не придбавало. Наявність шести або чотирнадцяти працівників за відсутності автобетононасосів не робить можливим надання послуг у задокументованих обсягах. Таким чином, цей довід відхиляється.

Довід про інформативний характер податкової інформації колегія суддів визнає обґрунтованим по суті, проте він не змінює результату спору. Висновок про нереальність операцій ґрунтується не на самій лише податковій інформації, а на її сукупності з показаннями свідка, здобутими судом першої інстанції, з номенклатурою придбання контрагентів по ланцюгу постачання і з характером самих послуг. У постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій". Саме сукупність обставин, а не окремо взята податкова інформація, покладена в основу рішення.

Довід про індивідуальний характер відповідальності платника податків не застосовний до спірних правовідносин. Позивачу не поставлено у вину порушень, допущених контрагентами, зокрема неподання ними звітності чи анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість - ці відомості використані виключно як індикатор фактичної неможливості надання послуг.

Довід апелянта про те, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки спрямований на спростування мотиву, якого оскаржуване рішення не містить. Навпаки, суд першої інстанції прямо зазначив, що транспортні документи не є первинними документами, а підставою для відповідного висновку визначив не їх відсутність, а неможливість установити, яким саме транспортом, у якій кількості та на яких об`єктах здійснювалося вивантаження бетону, а також яку кількість працівників було залучено до виконання цих робіт.

Посилання апелянта на недопустимість протоколів допиту свідків, здобутих у кримінальних провадженнях, залишення без розгляду клопотання про виключення їх з числа доказів не впливає на результат розгляду. Непричетність керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Продакт" до діяльності цього товариства встановлена не протоколом з кримінального провадження, а показаннями свідка, отриманими безпосередньо судом у цій адміністративній справі за судовим дорученням. Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрукс ЛТД" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Сергас" суд першої інстанції вжив тих самих заходів: ухвалою від 20 липня 2023 року доручив Одеському окружному адміністративному суду допитати ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року доручення повернуто без виконання через неявку свідків. Висновки щодо цих двох контрагентів ґрунтуються на відсутності в них ресурсів і на розриві ланцюга постачання, тобто зберігаються і без урахування оспорюваних апелянтом матеріалів, а відтак відсутність окремої процесуальної відповіді на клопотання про виключення цих матеріалів на правильність вирішення справи не вплинула. Таким чином, цей довід відхиляється.

Довід про те, що ухвали судів у кримінальних провадженнях не встановлюють обставин щодо контрагентів позивача і що вироків немає, колегія суддів враховує. Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 11-сс/796/5616/2017 та ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 756/2475/19 не є вироками і самі по собі нереальності операцій не доводять. Водночас за встановлених у справі обставин ці судові рішення не мають самостійного значення для висновку, до якого дійшов суд першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган довів правомірність своїх рішень, надавши дані податкової та фінансової звітності контрагентів, відомості Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури придбання та ініціювавши допит керівників трьох контрагентів. Відтак на позивача покладався обов`язок спростувати наведені доводи, як це передбачено частиною першою статті 77 КАС України та підтверджено Верховним Судом у постанові від 20.02.2023 у справі № 0540/7689/18-а. Однак позивач не надав доказів, які б спростовували неможливість надання спірних послуг контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав оцінку кожному аргументу сторін і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України "при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа". Частиною шостою цієї ж статті встановлено, що "якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат".

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, рішення суду першої інстанції не змінюється і нове рішення не ухвалюється, підстав ані для стягнення на користь апелянта понесених ним судових витрат, ані для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат немає. З огляду на результат апеляційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 77, 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СЕРВІС УКРАЇНА" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)