Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №580/11736/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11736/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправних дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 15 грудня 2020 року, в якому йому вперше встановлено інвалідність 2-ї групи, та зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 15 грудня 2020 року, в якому вперше встановлено інвалідність 2-ї групи, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що 22.09.2015 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії; 15.04.2015 за висновком медико-соціальної експертної комісії йому встановлено 3-тю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини; 15.12.2020 за рішенням КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР" групу інвалідності змінено з 3-ї на 2-гу безстроково; 15.08.2023 позивачу зараховано на картковий рахунок одноразову грошову допомогу в сумі 158 700 грн, обчислену з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2015 року, про що його повідомлено листом оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 24.10.2024 № 502/15/9630. Позивач наполягає, що допомога підлягала обчисленню з прожиткового мінімуму станом на 15.12.2020, а різниця становить 543 000 грн, у зв`язку з чим 10.01.2025 звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 , яку адресат отримав 14.01.2025.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу мотивовано тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі № 580/7437/25, яке набрало законної сили 07.10.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 15.12.2020, та про зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025, нарахувати і виплатити цю допомогу з урахуванням раніше виплачених сум відмовлено повністю; у справі № 580/7437/25 брали участь ті самі сторони, збігаються предмет і підстави позову.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на незмінність предмета і підстав позову під час розгляду справи № 580/7437/25, у зв`язку з чим, керуючись статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16, звернувся до суду з новим позовом у загальному порядку. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що рішенням від 05.09.2025 у справі № 580/7437/25 вже вирішено спір щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги, а також про тотожність сторін, предмета та підстав позову у зазначених справах. Зазначає, що з рішення від 05.09.2025 вбачається обрання ним неналежного способу захисту, а оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) діяло як орган військового управління від імені Міністерства оборони України, що зумовило необхідність повторного звернення до суду. Крім того, апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправних дій та зобов`язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити ухвалу від 27.10.2025 без змін, а скаргу без задоволення, зазначаючи, що спір існує між тими самими сторонами, предметом обох позовів є нарахування і виплата тієї самої одноразової грошової допомоги, підставами позовів стали ті самі дії (бездіяльність) відповідача, рішення від 05.09.2025 набрало законної сили і в апеляційному порядку позивачем не оскаржувалося, а інше формулювання обґрунтування тих самих позовних вимог не змінює їх правової природи, предмет та підстави в цілому.

Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, дійшла таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Реалізація цього права здійснюється в межах, установлених процесуальним законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України.

У постанові від 28 травня 2026 року у справі № 120/7799/25 Верховний Суд зазначив: "достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили". У тій самій постанові Верховний Суд розкрив зміст елементів позову: "Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення".

У постанові від 02 червня 2026 року у справі № 520/26626/24 Верховний Суд зазначив: "Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше". У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що "інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому". Наведені висновки сформульовано щодо дзеркальної підстави закриття провадження, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, тест тотожності для якої є ідентичним, а тому вони застосовні і до пункту 2 частини першої статті 170 цього Кодексу.

У постанові від 25 березня 2026 року у справі № 420/34415/25 Верховний Суд визнав передчасними висновки судів, які встановили збіг лише двох елементів - сторін і предмета позовів - та не здійснили порівняльного аналізу підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зазначивши, що з`ясування ознак тотожності позовів "є передумовою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав встановлених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України". Виконуючи цю вимогу, колегія суддів зіставляє обидві справи за кожним з трьох елементів окремо.

За суб`єктним складом обидві справи збігаються повністю: сторонами і у справі № 580/7437/25, і у справі, що розглядається, є ОСОБА_1 та Міністерство оборони України. Тотожності сторін апелянт по суті не спростовує.

За предметом друга позовна вимога в обох справах сформульована однаково: зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 15 грудня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Саме ця матеріально-правова вимога і становить предмет позову, і вона в обох справах збігається дослівно. Перша вимога різниться лише найменуванням оскаржуваної поведінки відповідача: у справі № 580/7437/25 позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати допомоги, у цій справі - відмову у виплаті тієї самої допомоги. За обома формулюваннями стоїть одна й та сама поведінка одного й того самого органу щодо однієї й тієї самої виплати, обчисленої за той самий період і за тим самим показником. Жодного нового рішення Міністерства оборони України, ухваленого після 05.09.2025, позивач не оскаржує, і такого рішення матеріали справи не містять. А отже, змінилося словесне позначення вимоги, а не сама вимога.

За підставами обидва позови ґрунтуються на тому самому колі фактів: звільнення позивача з військової служби 22.09.2015, встановлення 3-ї групи інвалідності 15.04.2015, зміна групи інвалідності на 2-гу 15.12.2020, виплата 158 700 грн 15.08.2023, лист оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 24.10.2024 № 502/15/9630, заява від 10.01.2025 та власний розрахунок різниці в сумі 543 000 грн. Правове обґрунтування також незмінне: стаття 16 і пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Фактичні обставини, викладені в позовній заяві у цій справі та в апеляційній скарзі, відтворюють обставини, встановлені судом у рішенні від 05.09.2025 у справі № 580/7437/25. Таким чином, коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не змінилося.

Третя умова також наявна: рішенням від 05.09.2025 розгляд справи № 580/7437/25 завершено відмовою в позові повністю, і це рішення набрало законної сили 07.10.2025, чого апелянт не заперечує.

А отже, одночасна сукупність усіх трьох умов, з якими пункт 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує відмову у відкритті провадження, у цій справі наявна.

Розглядаючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Ця норма визначає процесуальні права позивача в межах уже відкритого провадження, а висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16, стосуються наслідків подання заяви про одночасну зміну і предмета, і підстав позову: така заява повертається, раніше заявлені вимоги розглядаються далі, і саме тому позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом. Наведена конструкція розрахована на вимоги, які судом ще не розглядалися.

У цій справі позивач ані предмета, ані підстав позову у справі № 580/7437/25 не змінював, що він прямо стверджує в апеляційній скарзі, заява в порядку статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України йому не поверталася, а заявлені вимоги розглянуто по суті і в їх задоволенні відмовлено. А отже, наведена позиція до спірних правовідносин незастосовна, а твердження апелянта про незмінність предмета і підстав позову підтверджує саме тотожність позовів.

Довід про те, що спір щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги рішенням від 05.09.2025 не вирішувався, спростовується змістом цього рішення: суд першої інстанції розглянув обидві заявлені позивачем вимоги, у тому числі вимогу про нарахування і виплату допомоги, і відмовив у задоволенні позову повністю. Позовної заяви без розгляду суд не залишав і провадження у справі не закривав. Таким чином, спір за заявленими вимогами вирішено по суті, а незгода позивача з мотивами і результатом цього рішення підлягала перевірці в апеляційному порядку.

Довід про помилковість висновку суду першої інстанції щодо участі у справі № 580/7437/25 тих самих сторін і збігу предмета та підстав позову спростовується наведеним вище зіставленням обох справ за кожним з трьох елементів тотожності.

Довід про роз`яснення позивачу невірного способу захисту не знаходить підтвердження в тексті рішення від 05.09.2025: у його мотивувальній частині зазначено, що лист від 10.01.2025 направлявся на адресу оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", доказів отримання цього листа Міністерством оборони України немає, тому у відповідача не виникло обов`язку для його розгляду та надання відповіді. Обставина, на яку посилається апелянт, а саме належність оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до системи Міністерства оборони України, була відома йому вже під час звернення до суду у справі № 580/7437/25 і саме з неї він виводив бездіяльність відповідача в тому позові. Отже, ця обставина не є новою, а її інше найменування підстав позову не змінює.

Довід про неповне з`ясування обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права є безпредметним. Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд не встановлює обставин спору по суті і не застосовує норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а перевіряє лише наявність передумов, визначених статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, обставини викладені у відзиві Міністерства оборони України знайшли підтвердження. Верховний Суд у постанові від 02 червня 2026 року у справі № 520/26626/24, посилаючись на пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, зазначив, що "не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права". Позивач не навів жодної обставини, яка виникла після 05.09.2025, а обсяг посилань на норми права в обох позовах залишився незмінним. Не спростовує тотожності і те, що в позовних заявах наведено різні самостійно обчислені позивачем суми, оскільки право, за захистом якого він звертається, і виплата, якої він вимагає, не змінились.

Відмова у відкритті провадження за наведених обставин не є непропорційним обмеженням права на доступ до суду. Позивач це право реалізував: його вимоги були предметом судового розгляду у справі № 580/7437/25 та він мав право оскаржити рішення від 05.09.2025 в апеляційному порядку у строк, установлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і цим правом не скористався. Принцип юридичної визначеності не допускає повторного розгляду вже вирішеного спору між тими самими сторонами лише з метою домогтися іншого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував пункт 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)