Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №580/8664/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8664/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Шавров І.І.;

від відповідача: Покотілова І.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» до Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМАР ПЛЮС" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 червня 2025 року № 8919/23-00-07-08-01, яким за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню в сумі 1 459 176,21 грн.

Позов обґрунтовано тим, що контрагент за зовнішньоекономічним контрактом ухиляється від його виконання, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва; що перебіг строку розрахунків і нарахування пені зупиняються на період дії форс-мажорних обставин; що протягом дії карантину пеня платникам податків не нараховується, а нарахована підлягає списанню.

У додаткових поясненнях від 12 серпня 2025 року позивач зазначив, що контролюючий орган неправильно визначив дату, з якої слід обчислювати строк, оскільки вантаж перетнув державний кордон України раніше, ніж була закрита митна декларація, а в додаткових поясненнях від 26 вересня 2025 року просив урахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № П/811/2370/15.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, ставку пені 0,3 відсотка застосував правомірно, висновок Верховного Суду у справі № П/811/2370/15 стосується не достатньо подібних обставин спору і позицію відповідача не спростовує, висновок Торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин за спірним контрактом відсутній, а норми про несписання пені у зв`язку з карантином спірні правовідносини не регулюють.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції, відхиливши правову позицію Верховного Суду з мотивів «недостатньої тотожності» справ, порушив принцип правової визначеності, оскільки справа може бути подібною або не бути такою; відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту є момент перетину товаром митного кордону України, а тому саме з дати фактичного перетину товаром митного кордону має обчислюватися встановлений законом строк валютного контролю; Велика Палата Верховного Суду від висновку, викладеного у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № П/811/2370/15, не відступала, а відтак такий висновок відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягав врахуванню судом першої інстанції; митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України, при цьому поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, у зв`язку з чим, на думку апелянта, контролюючий орган неправильно визначив період нарахування пені, обчисливши її з дати закриття митної декларації, а не з дати фактичного перетину вантажем державного кордону України, що призвело до неправильного визначення суми пені та, відповідно, протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» до Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

11 серпня 2026 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» та Головного управління ДПС у Черкаській області, беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали викладені ними правові позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15 травня 2024 року між позивачем як продавцем та компанією AXIS TRADE LIMITED (Гібралтар) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 15052024 UA/GI на поставку кукурудзи.

27 червня 2024 року позивач експортував з митної території України 1000 тонн кукурудзи за митною декларацією 24UA50005000777U2 (інвойс від 24 червня 2024 року № 1). Загальна сума розрахунків за операцією становить 180 000,00 доларів США.

27 вересня 2024 року на рахунок позивача за платіжною інструкцією № 55629515 надійшло 101 015,00 доларів США. Решта коштів у сумі 78 985,00 доларів США від нерезидента не надійшла.

15 лютого 2025 року позивач подав до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" позовну заяву про стягнення з нерезидента заборгованості; провадження у справі відкрито ухвалою від 12 березня 2025 року.

Наказом від 01 травня 2025 року № 1116-п, виданим на підставі листа Національного банку України від 17 жовтня 2024 року № 25-0005/78764, відповідач призначив документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання валютного законодавства. За результатами перевірки складено акт від 13 травня 2025 року № 6494-23-00-07-08-01/37479073, яким зафіксовано порушення частин першої та другої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції". Акт підписаний позивачем без зауважень, заперечень на висновки акта і додаткових документів позивач не подавав.

02 червня 2025 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 8919/23-00-07-08-01, яким нарахував пеню в сумі 1 459 176,21 грн. Згідно з розрахунком, що є додатком 1 до цього рішення, пеню нараховано за двома періодами: з 25 вересня 2024 року по 27 вересня 2024 року (3 дні) на суму простроченої заборгованості 101 015,00 доларів США і з 25 вересня 2024 року по 16 лютого 2025 року (145 днів) на суму 78 985,00 доларів США, за ставкою 0,3 відсотка за кожен день прострочення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з частиною восьмою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

А отже, перевіряючи дотримання позивачем строків розрахунків за експортною операцією і нараховуючи пеню за наслідками перевірки, відповідач діяв у межах наданих законом повноважень.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частини другої статті 13 цього Закону у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Пунктом 1-2 постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2019 року № 67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів" у редакції, чинній на час здійснення спірної операції, встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514, 2306, становлять:

1) 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно;

2) 120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 12 липня 2024 року.

Кукурудза класифікується за кодом 1005 УКТ ЗЕД, а експортну операцію здійснено 27 червня 2024 року, тобто в періоді, до якого застосовується строк 90 календарних днів. Таким чином, граничний строк розрахунків за цією операцією сплив 24 вересня 2024 року, а першим днем прострочення є 25 вересня 2024 року. Саме ці дати відповідач і поклав в основу розрахунку пені.

Колегія суддів звертає увагу на таке. Викладаючи правове регулювання, суд першої інстанції послався на пункт 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", яким граничні строки розрахунків визначено у 180 календарних днів, і водночас погодився з розрахунком, побудованим на 90-денному строку. Ця розбіжність мотивів на правильність вирішення спору по суті не вплинула. Водночас, до операцій з експорту зернових культур, здійснених у період з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно, застосовується спеціальна норма пункту 1-2 постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2019 року № 67, а не загальний строк, встановлений пунктом 14-2 постанови № 18. Саме цю спеціальну норму зазначено і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Щодо доводу апелянта про необхідність обчислювати строк з дати фактичного перетину товаром митного кордону України колегія суддів зазначає, що частина друга статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" прямо і без будь-яких застережень пов`язує початок обчислення строку виплати заборгованості з днем митного оформлення продукції, що експортується. Ця норма є імперативною і жодної іншої відправної дати не передбачає.

Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), за операціями з експорту товарів.

Отже, і закон, і прийнятий на його виконання нормативно-правовий акт Національного банку України визначають єдину відправну точку відліку граничного строку розрахунків за операцією з експорту товару, який підлягає митному оформленню - дата оформлення митної декларації. Дата фактичного перетину товаром митного кордону України для цілей валютного нагляду правового значення не має. А отже, доводи апелянта про нетотожність понять "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України", про послідовність виконання митних формальностей за наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 і про доказове значення митної декларації спростування висновків суду першої інстанції не утворюють.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № П/811/2370/15 є безпідставним. Викладений у ній висновок сформульовано щодо застосування статей 1, 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, який втратив чинність 07 лютого 2019 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про валюту і валютні операції". Чинна норма запровадила іншу прив`язку початку відліку строку.

У постанові від 04 березня 2026 року у справі № 320/57458/24 Верховний Суд, оцінюючи тотожні доводи платника податків, зазначив: "Водночас правові висновки, на які покликається Позивач, сформульовані у судових справах, провадження в яких було відкрито до набрання чинності у 2019 році Законом України "Про валюту і валютні операції". Отже, такі висновки ґрунтувалися на правовому регулюванні, що діяло до запровадження нового валютного законодавства".

У постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 160/6138/24 Верховний Суд зазначив: "Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом".

У постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 380/10067/24 Верховний Суд, відмовляючи у відступі від наведеного висновку, зазначив: "Закон не передбачає можливості обчислення строку з будь-якої іншої дати".

Таким чином, практика Верховного Суду щодо початку відліку граничного строку розрахунків за експортною операцією є усталеною і прямо протилежною позиції апелянта.

Не знайшов підтвердження і довід про порушення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Ця норма зобов`язує суд ураховувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Правовідносини, що виникли за чинності Закону України "Про валюту і валютні операції", і правовідносини, врегульовані Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", подібними не є, а тому обов`язку врахувати висновок, сформульований за нормами закону, який втратив чинність, у суду першої інстанції не виникло.

Окремо колегія суддів зазначає, що навіть за іншого тлумачення норми довід апелянта не міг би призвести до скасування податкового повідомлення-рішення. Апелянт не назвав дати фактичного перетину вантажем митного кордону України і не надав доказів, які б таку дату підтверджували.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Твердження про те, що вантаж перетнув кордон раніше закриття митної декларації, залишилося недоведеним, а тому перерахунок пені на його підставі був би неможливим.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Граничний строк розрахунків сплив 24 вересня 2024 року. Кошти в сумі 101 015,00 доларів США надійшли 27 вересня 2024 року, що дає 3 дні прострочення, з 25 по 27 вересня 2024 року. Кошти в сумі 78 985,00 доларів США не надійшли, а нарахування пені за цією сумою відповідач припинив 16 лютого 2025 року, що дає 145 днів прострочення, з 25 вересня 2024 року по 16 лютого 2025 року. Обидва періоди обчислено правильно, а загальний розмір пені 1 459 176,21 грн не перевищує суми неодержаних грошових коштів за договором, тобто обмеження, встановлене частиною п`ятою статті 13 Закону, дотримано.

Припинення нарахування пені відповідає частині сьомій статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", згідно з якою у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Провадження за позовом позивача до нерезидента Господарський суд міста Києва відкрив ухвалою від 12 березня 2025 року, тоді як відповідач зупинив нарахування пені з 16 лютого 2025 року, тобто раніше. Таким чином, у цій частині розрахунок здійснено на користь позивача і його прав не порушує.

Щодо обставин, які звільняють від відповідальності, колегія суддів зазначає таке.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Такої довідки позивач не надав ні контролюючому органу під час перевірки, ні судам першої та апеляційної інстанцій. А отже, підстав для зупинення перебігу строку розрахунків і нарахування пені за цією нормою не було.

Правильним є і висновок суду першої інстанції про незастосовність до спірних правовідносин абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. У постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював висновок, згідно з яким пеня, нарахування якої встановлено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", у період дії карантину застосовується на загальних підставах і на таку пеню положення абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не поширюються.

Переглянувши справу в межах ст. 308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2025 року № 8919/23-00-07-08-01 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушеними не є.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 17 серпня 2026 року)