Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №320/33706/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/33706/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліман А.Г.,

представників сторін:

від позивача - Штокала Т.В.,

від відповідача - Харіної Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду через свого представника звернулися Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 із позовом до Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено повністю.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 заяву представника позивачів адвоката Галана Максима Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України витрати на професійну правничу допомогу для кожного із позивачів у розмірі 25744 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні 61 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 - залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 апеляційні скарги Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 залишено без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 - залишено без змін.

Представником позивачів через підсистему «Електронний суд» подано заяву, у якій останній просить прийняти додаткове судове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за результатами розгляду справи № 320/33706/25 у розмірі 58944,75 грн на користь кожного позивача.

Обґрунтовуючи вказану заяву представник позивачів зазначив, що для уточнення завдання з надання правової допомоги в Шостому апеляційному адміністративному суді, між позивачами та Адвокатським об`єднанням «ЕКВІТІ» були укладені відповідні додаткові угоди: Додаткову угоду №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги від 25.03.2025 року, Додаткову угоду №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №21/07/25-1 від 21.07.2025, Додаткову угоду №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №21/07/25-2 від 21.07.2025.

За змістом додаткових угод кожним із позивачів досягнуто згоди про те, що АО «ЕКВІТІ» надає їм, як замовникам правову допомогу пов`язану із супроводженням спору в межах справи №320/33706/25 в Шостому апеляційному адміністративному суді. Враховуючи, що комплекс заходів, необхідний для захисту інтересів позивачів у справі, передбачає фактично спільні дії виконавця щодо їх представництва у спорі, сторони дійшли згоди (на підставі п. 7 Додаткових угод до Договорів про надання правової допомоги), що частка у вартості правової допомоги (Винагороди), визначеної цією Додатковою угодою, яку кожен з позивачів зобов`язаний сплатити виконавцеві становитиме 1/3 (одну третю) від загальної вартості послуг (за п. 5 цієї Додаткової угоди), наданих виконавцем у межах супроводження спору у справі № 320/33706/25 в Шостому апеляційному адміністративному суді.

Представник позивачів посилаючись на підписані сторонами акти приймання-передачі послуг від 24.06.2026, наголосив на тому, що позивачами були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 944,75 кожним, які в подальшому будуть фактично сплачені.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2026 призначено заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2026.

Від Національного банку України на адресу суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, у яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні клопотання адвоката Галана М.О. про ухвалення додаткового рішення у справі №320/33706/25 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час у розмірі 58 944,75 грн; на користь ОСОБА_2 понесені у Шостому апеляційному адміністративному суді судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 944,75 грн; на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 944,75 грн.

Так, Національний Банк України посилався на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 по справі № 754/8750/19 зазначила, що «витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів. Крім того, відзив на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції фактично дублює відзив на первісний та уточнений первісний позов, за підготовку яких було стягнуто відшкодування цих витрат повністю». Згідно із судовою практикою Верховного Суду, дублювання позиції з документів по суті, поданих до суду першої інстанції з позицією у відзиві на апеляційну скаргу є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу або суттєвого їх зменшення.

Додатково Національний банк України наголосив на тому, що 3 год витрат представника позивачів на «дослідження та аналіз апеляційної скарги НБУ, аналіз нових доводів відповідача, які були відображені в апеляційній скарзі, аналіз правозастосування» з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/8750/19 не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу. При цьому, додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду було стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, до складу яких, зокрема, було включено підготовку позиції позивачів, викладену у заявах по суті справи. Витрати у 10 год на написання (складення) відзиву на апеляційну скаргу Національного банку, який повністю дублює позицію суду першої інстанції, а також позицію позивачів у позові із копіюванням навіть тих доводів, що не охоплювалися судовим рішенням та апеляційною скаргою із позовної заяви, що свідчить про те, що такі витрати не відповідають критеріям розумності та співмірності. Також до витрат на правову допомогу представником позивачів включено 2 год витрат, пов`язаних із написанням апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, у задоволенні якої Шостим апеляційним адміністративним судом було відмовлено. Відтак, до витрат на правничу допомогу включено 2 год витрат, що не були необхідні для розгляду судової справи.

Також відповідач зазначив, що формування таких витрат як «надання правових консультацій, роз`яснень клієнту у зв`язку із здійсненням провадження у суді апеляційної інстанції: 3 год»; «дослідження та аналіз письмових пояснень НБУ та заперечень проти долучення доказів: 2 год»; «підготовка до засідання в суді апеляційної інстанції: 2 год» не є заявами по суті, визначеними положеннями КАС України та не є часом, що неминуче мав бути витрачений на дану судову справу, враховуючи і той факт, що заперечення Національного банку проти долучення доказів були подані у зв`язку із поданням представником позивачів доказів до суду апеляційної інстанції, у долученні яких було відмовлено ще судом першої інстанції. Крім того, 4 год витрат на «участь в судовому засіданні ШААС (враховуючи дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування)» є явно завищеними та необґрунтованими, оскільки дорога до/з судового засідання та очікування судового засідання, не є часом, пов`язаним із безпосередньою участю адвоката в судових засіданнях.

Підсумовуючи представник Національного банку України зазначив, що правнича допомога у загальній сумі 176 834,25 грн не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); а обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критерію необхідності та неминучості.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення по справі представника позивачів. Заявник зазначив, що позивачі не погоджуються із доводами Національного банку України, оскільки вони ґрунтуються на помилковому ототожненні фіксованого гонорару із погодинною формою правничої допомоги, суб`єктивній оцінці відповідачем внутрішньої організації роботи адвоката, а також на фактичному зведенні професійної правничої допомоги виключно до складання заяв по суті справи та безпосередньої участі адвоката у судовому засіданні.

Представник позивачів зазначив про те, що відповідно до п. 4 Додаткових угод №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги від 25.03.2025 року, Договорів про надання правової допомоги №21/07/25-1 від 21.07.2025 сторонами погоджено фіксований розмір винагороди за надання правничої допомоги щодо представництва інтересів позивачів у справі № 320/33706/25 у Шостому апеляційному адміністративному суді - суму в гривнях, еквівалентну 3 940,00 доларів США. Отже, зазначені в Актах приймання-передачі послуг 28,5 годин не є способом обчислення вартості правничої допомоги та не використовувалися сторонами договорів для визначення розміру винагороди АО «ЕКВІТІ». Деталізація часу була здійснена виключно з метою максимально повного та прозорого відображення обсягу фактично виконаної роботи.

Представник позивачів зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Також, представник позивачів зазначив, що у цій справі до складу правничої допомоги включено не лише формальне ознайомлення з апеляційною скаргою НБУ, а комплексну аналітичну роботу адвоката, що включала дослідження змісту апеляційної скарги, виокремлення нових доводів відповідача, аналіз їх впливу на межі апеляційного перегляду, перевірку правозастосування та формування правової позиції позивачів.

Щодо 3 годин, витрачених на дослідження та аналіз апеляційної скарги Національного банку України представник позивачів зазначив, що підготовці відзиву на апеляційну скаргу об`єктивно передує дослідження змісту самої апеляційної скарги, аналіз доводів, які не заявлялися відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, перевірка релевантності наведених апелянтом правових позицій Верховного Суду, дослідження чинного нормативно-правового регулювання. Крім того, стосовно 10 годин, витрачених на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, заявник вказав, що процесуальним завданням представника позивачів було спростування доводів апеляційної скарги регулятора та обґрунтування законності й правильності судового рішення. При цьому, НБУ фактично ототожнює сталість правової позиції позивачів із відсутністю роботи представника над її адаптацією до доводів апеляційної скарги. Однак, незмінність правової позиції сторони не означає відсутності необхідності її належного процесуального обґрунтування на кожній стадії судового провадження з урахуванням змісту та спрямованості доводів процесуального опонента.

Щодо 2 годин, витрачених на підготовку апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, необхідність надання відповідної правової допомоги повинна оцінюватись виходячи із обставин, які існували на момент її надання, а не виключно з огляду на подальший результат розгляду відповідної апеляційної скарги.

Стосовно консультацій клієнтів, аналізу процесуальних документів НБУ та підготовки до судового засідання, аналізу письмових пояснень НБУ та заперечень проти долучення доказів представник позивачів зазначив, що КАС України не встановлює, що до складу витрат на професійну правничу допомогу може включатися виключно час, витрачений на підготовку заяв по суті справи. Навпаки, п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України прямо відносить до правничої допомоги представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Крім того, представник позивачів посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 910/7486/19, де Суд дійшов висновків, що час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами, вказав на обґрунтованості включення до витрат на участь у судовому засіданні часу на дорогу.

У судове засідання, призначене у справі для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення з`явилися уповноважені представники сторін.

Присутній у судовому засіданні представник позивачів підтримав доводи заяви та просив її задовольнити.

Уповноважений представник відповідача заперечував щодо задоволення заяви, зазначив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та наданими послугами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, докази по справі, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами частини 1 статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною другою статті 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно із пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як унормовано приписами частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачами витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачами з Адвокатським Об`єднанням «ЕКВІТІ» були укладені наступні договори, зокрема: з Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» укладено Договір про надання правової допомоги від 25.03.2025; з ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги № 21/07/25-1 від 21.07.2025; з ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №21/07/25-2 від 21.07.2025.

Так, статтею 3 кожного з договорів визначений порядок оплати послуг та порядок розрахунків. Зокрема, визначено, що замовник здійснює оплату винагороди за правову допомогу у розмірі, який визначається сторонами в укладених додаткових угодах до даного Договору та у відповідних актах приймання-передачі послуг. Замовник приймає послуги, надані за цим Договором, за Актом прийому-передачі.

У подальшому, між позивачами та АО «ЕКВІТІ» були укладені відповідні додаткові угоди: Додаткову угоду №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги від 25.03.2025 року, Додаткову угоду №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №21/07/25-1 від 21.07.2025, Додаткову угоду №2 від 18.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №21/07/25-2 від 21.07.2025.

За змістом додаткових угод з кожним із позивачів досягнуто згоди про те, що АО «ЕКВІТІ» надає їм, як замовникам правову допомогу пов`язану із супроводженням спору в межах справи №320/33706/25 в Шостому апеляційному адміністративному суді. Сторони погодили перелік правової допомоги, що надаватиметься виконавцем замовнику в межах супроводження спору у справі №320/33706/25, який включає, зокрема, але не виключно: аналіз документів та фактичних обставин справи №320/33706/25; надання усних та письмових консультацій з питань, пов`язаних із розглядом справи №320/33706/25; підготовку процесуальних та інших правових документів; формування правової позиції; підготовку та подання заяв, клопотань, пояснень, заперечень, інших документів по суті спору та з процесуальних питань; представництво інтересів замовника у судових засіданнях; вчинення будь-яких інших дій правового характеру, необхідних для належного представництва замовника у відповідній судовій справі.

Кожною із додаткових угод сторони погодили, що правова допомога, передбачена цією додатковою угодою, стосується надання виконавцем послуг в межах Договору про надання правової допомоги від 25.03.2025, з подальшим фіксуванням обсягу відповідними Актами приймання-передачі наданих послуг. Також сторони у кожній із додаткових угод погодили, що вартість правової допомоги (Винагорода), яка надається виконавцем щодо представництва інтересів у справі № 320/33706/25 у Шостому апеляційному адміністративному суді, становить суму в гривнях, еквівалентну 3 940,00 доларів США (три тисячі дев`ятсот сорок доларів 00 центів) - на підставі п. 4 Додаткових угод до Договорів про надання правової допомоги. Конкретний перелік та обсяг наданих послуг фіксуються у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг, які підписуються Сторонами після завершення провадження у Шостому апеляційному адміністративному суді.

Сторони домовилися, що з урахуванням супроводження виконавцем участі у спорі трьох учасників-позивачів, вартість правової допомоги (винагорода), наданої виконавцем у межах справи №320/33706/25 в Шостому апеляційному адміністративному суді, буде розподілятися між такими особами у рівних частках на підставі договорів, укладених з кожним таким учасником-позивачем.

Частка у вартості правової допомоги (винагороди), визначеної цією Додатковою угодою, яку Замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві становитиме 1/3 (одну третю) від загальної вартості послуг (за пунктом 4 цієї Додаткової угоди), наданих виконавцем у межах супроводження спору в Шостому апеляційному адміністративному суді у справі № 320/33706/25.

Оплата вартості послуг за цією Додатковою угодою здійснюється Замовником у національній валюті України - гривні, за офіційним курсом Національного банку України до долара США, встановленим на дату підписання відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.

24.06.2026 за наслідками апеляційного розгляду справи між АО «ЕКВІТІ» та позивачами були підписані акти прийому - передачі (ідентичні за змістом), відповідно до яких виконавець здійснив надання необхідної правової допомоги в межах справи № 320/33706/25 у Шостому апеляційному адміністративному суді, які полягають у наступному:

- дослідження та аналіз апеляційної скарги НБУ, аналіз нових доводів відповідача, які були відображені в апеляційній скарзі, аналіз правозастосування - 3 год;

- написання (складення) відзиву на апеляційну скаргу НБУ - 10 год;

- написання апеляційної скарги на додаткове рішення КОАС - 2 год;

- написання відзиву на апеляційну скаргу НБУ на додаткове рішення - 2,5 год;

- надання правових консультацій, роз`яснень клієнту у зв`язку із здійсненням провадження у суді апеляційної інстанції - 3 год;

- дослідження та аналіз письмових пояснень та заперечень проти долучення доказів, узагальненої позиції НБУ - 2 год;

- підготовка до засідання в суді апеляційної інстанції - 2 год;

- участь у судовому засіданні в ШААС (враховуючи дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування - 4 год.

Усього: 28,5 годин.

З урахуванням положень Договору, вартість правової допомоги (винагорода), яку замовник сплачує виконавцеві на підставі цього акта становить 58944,75 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 75 копійок) гривень, що на день підписання цього акта еквівалентно 1 575,00 (одній тисячі п`ятсот сімдесят п`ять доларів 00 центів) доларів США.

Також стороною позивачів надані рахунки на оплату послуг на суму по 58944,75 грн кожен від 24.06.2026 № 24-06/1, № 24-06/2, № 24-06/3.

З огляду на викладене колегія суддів констатує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачів надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачами.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивачів витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 140/3868/24 стосовного того, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 та інших.

Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Колегія суддів враховує подане представником відповідача заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат. Водночас, з аналізу тексту вказаних заперечень слідує, що відповідачем також по тексту клопотання було наведено доводи про неспівмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачами із складністю справи. Зокрема, Національний банк зазначає, що правнича допомога у загальній сумі 176 834,25 грн не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); а обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критерію необхідності та неминучості.

Колегія суддів наголошує на тому, що зазначені заперечення Національного Банку України фактично за своєю суттю є заявою про доведення неспівмірності розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, відтак суд першої інстанції обґрунтовано врахував останню при зменшенні розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів взята до уваги позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.01.2023 у справі № 345/136/18, у якій з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, розумність гонорару та витрачений адвокатом час, Суд, за відсутності клопотання іншої сторони, самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу внаслідок їх непропорційності.

Також, Судом наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

А відтак, суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, вказував на їх недоведеність, неспівмірність та необґрунтованість, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення заяву, подану представником позивачів про ухвалення додаткової постанови по справі № 320/33706/25 про стягнення з Національного Банку України витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі по 58944,75 грн. кожному із позивачів.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивачів витрат на правничу допомогу в розмірі по 58944,75 грн на користь кожного, суд вважає за необхідне зазначити, що дослідження та аналіз апеляційної скарги НБУ, аналіз нових доводів відповідача, аналіз правозастосування, надання правових консультацій, роз`яснень клієнту у зв`язку із здійсненням провадження у суді апеляційної інстанції, дослідження та аналіз письмових пояснень, підготовка до судового засіданні та написання (складення) відзиву на апеляційну скаргу НБУ належить до такої діяльності адвоката, як складання процесуальних документів, до якої входить консультація, збір та аналіз документів щодо спірних правовідносин. У зв`язку з цим, окреме виділення їх від підготовки відзиву на апеляційну скаргу та заяв по суті справи є необґрунтованим, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими.

Дослідивши відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила, що вказаний документ хоч і є значним за обсягом (93 сторінки), однак його зміст частково дублюється зі змістом позовної заяви, отже, написання відзиву не потребувало значних зусиль адвоката, а відтак визначений представником позивача час витрачений на підготовку такого документу є завищеним, з урахуванням виокремлення окремим видом наданих послуг дослідження та аналіз апеляційної скарги НБУ, аналіз нових доводів відповідача, аналіз правозастосування, надання правових консультацій, роз`яснень клієнту у зв`язку із здійсненням провадження у суді апеляційної інстанції.

Відтак, затрачений час на надання такого виду правової допомоги як дослідження та аналіз апеляційної скарги НБУ, аналіз нових доводів відповідача, аналіз правозастосування, надання правових консультацій, роз`яснень клієнту у зв`язку із здійсненням провадження у суді апеляційної інстанції, підготовка до судового засіданні не є часом, що неминуче мав бути витрачений на дану судову справу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відтак з огляду на обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню у зменшеному розмірі у загальній сумі по 20000 грн на користь кожного з позивачів.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Іншуранс Інвестмент» (ЄДРПОУ: 43277929; адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (ЄДРПОУ: 00032106; адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (ЄДРПОУ: 00032106; адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (ЄДРПОУ: 00032106; адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.08.2026.