Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №160/11066/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11066/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 10 червня 2026 року) в справі № 160/11066/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним рішення № 262340032406 від 27 лютого 2026 року про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;

зобов`язання зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання (1 рік 10 місяців 1 день) в вищому навчальному закладі Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю 0601 «Право» (денна форма навчання) та стаж роботи на посаді державного службовця з 22 липня 2002 року по 29 грудня 2003 року в Донецькому обласному управлінні юстиції (1 рік 5 місяців 7 днів).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340032406 від 27.02.2026 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", половину строку навчання з 01.10.1998 по 03.06.2002 у Міжнародному науково-технічному університеті.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 про призначення пенсії за вислугу років

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», стаж роботи на посаді державного службовця з 22.07.2002 по 29.12.2003 в Донецькому обласному управлінні юстиції (1 рік 5 місяців 7 днів) з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставини справи, ухвалити нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

Зауважує, що в силу приписів п. 2 та п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.05.1994 за № 283, період його роботи з 22.07.2002 по 29.12.2003 на посаді консультанта Краматорського міського суду є періодом, який підлягає зарахуванню позивачу до вислуги років, як стаж державної служби. Працюючи на посаді, яка віднесена до посади державної служби, позивач здобув вищу освіту за фахом юриста, що і визнано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року по цій справі в тій частині, що не оскаржується.

На час зайняття позивачем посади державної служби в суді законодавчих вимог про необхідність здобуття вищої освіти зі ступенем спеціаліста чи магістра для призначення на посади державних службовців не було, а тому ч. 7 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру», на яку посилається суд першої інстанції, не підлягає до застосуванню.

Висновок суду першої інстанції про незарахування періоду його державної служби з 22.07.2002 по 29.12.2003 до вислуги років з підстав відсутності вищої юридичної освіти саме із ступенем спеціаліста чи магістра є необґрунтованим, та таким, що суперечить фактичним обставинам справи, правовій визначеності та принципу легітимних очікувань, а також не узгоджується з практикою застосування законодавства у сфері державної служби.

Зауважує, що ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» надає право зараховувати до вислуги років час роботи на посадах державної служби, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, і не вимагає додаткових критеріїв щодо ступеню вищої освіти, як-то спеціаліст чи магістр.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зауважує, що до вислуги років не зараховано половину строку навчання з 01.10.1998 по 03.06.2002, оскільки в наданій довідці № 02/0092 від 18.02.2026 заявник навчався у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю «Право» (денна форма навчання). Зазначений заклад не відноситься до вищих юридичних навчальних закладів та відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті.

Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до Закону №1697-VII, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років - не менше 25 років. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 22.02.2044

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 19.02.2026 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням №262340032406, датоване 27.02.2026 у призначенні пенсії відмовлено.

Зокрема, в рішенні зазначено наступне: Частиною першою статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих не менше 15 років Відповідно до ст.86 п.6 Закону України “Про прокуратуру” (№1697 - VII від 14.10.2014 року, зі змінами) прокурори, слідчі та працівники на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку на наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Страховий стаж заявника (ці) становить: 27 р. 0 м. 22 дн. Стаж за вислугу років складає 22 роки 1 місяць 2 дні, в тому числі на посадах прокурорів та слідчих - 22 роки 1 місяць 2 дні. Частиною 6 статті 86 Закону 1697 визначені періоди які зараховуються до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею. Зокрема до вислуги років зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання. До вислуги років не зараховано половину строку навчання з 01.10.1998 по 03.06.2002, оскільки в наданій довідці № 02/0092 від 18.02.2026 заявник навчався у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю “Право” (денна форма навчання). Зазначений заклад не відноситься до вищих юридичних навчальних закладів та відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті.

Відповідно до архівної довідки Міжнародного науково-технічного університету від 18.02.2016 №02/0092 ОСОБА_1 навчався у Міжнародному науково-технічному університеті за контрактом у період з 01.10.1998 до 03.06.2002 та отримав кваліфікацію “бакалавр права” за спеціальністю 6.0601 “Право”.

Суд першої інстанції вважав, що наданими документами підтверджено одночасну наявність усіх умов, передбачених частиною шостою статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, а саме: навчання у вищому навчальному закладі, юридична спеціальність та денна форма навчання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що половина строку навчання позивача у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю 6.0601 “Право” на денній формі навчання підлягає зарахуванню до вислуги років, яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.

Судом першої інстанції зауважено, що зазначення у документах про освіту коду напряму підготовки 6.060100 “Правознавство” у межах галузі знань 0601 “Право” свідчить про здобуття особою освіти за юридичним напрямом підготовки.

Стосовно питання зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», періоду роботи на посаді державної служби суд першої інстанції зазначив, що аналіз норм частини 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що умовою зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, часу роботи на посадах державних службовців є як наявність кваліфікаційних вимог у вигляді вищої юридичної освіти для такої посади, так і фактична наявність у особи, що займає таку посаду, вищої юридичної освіти. Тобто, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи без вищої юридичної освіти, не може бути зарахованим до вказаної вислуги років.

Частиною сьомою статті 27 Закону України “Про прокуратуру” прямо визначено, що вищою юридичною освітою у розумінні цього Закону є вища юридична освіта ступеня магістра або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, тобто для цілей застосування статті 86 Закону України “Про прокуратуру” наявність у особи лише освітнього ступеня бакалавра права не може вважатися достатньою для висновку про наявність у неї вищої юридичної освіти у спеціальному значенні цього Закону.

Оскільки у період роботи з 22.07.2002 по 29.12.2003 на посаді державного службовця в Донецькому обласному управлінні юстиції позивач мав кваліфікацію “бакалавр права”, тобто на час проходження державної служби не мав вищої юридичної освіти ступеня магістра або прирівняної до неї освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, суд першої інстанції вважав, що відсутня одна з обов`язкових умов, передбачених частиною шостою статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, для зарахування такого періоду до вислуги років.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача на посаді державного службовця з 22.07.2002 по 29.12.2003 в Донецькому обласному управлінні юстиції не підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Врахувавши протиправність незарахування позивачу половини строку навчання до вислуги років, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340032406 від 27.02.2026 року, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 про призначення пенсії за вислугу та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", половину строку навчання з 01.10.1998 по 03.06.2002 у Міжнародному науково-технічному університеті.

Суд визнає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 лютого 2026 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності, №262340032406 від 27 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 27 років 00 місяців 22 днів, стаж за вислугу років - 22 роки 1 місяць 2 дні, в тому числі на посадах прокурорів та слідчих - 22 роки 1 місяць 2 дні.

До вислуги років не зараховано половину строку навчання з 01.10.1998 по 03.06.2002, оскільки в наданій довідці № 02/0092 від 18.02.2026 заявник навчався у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю «Право» (денна форма навчання). Зазначений заклад не відноситься до вищих юридичних навчальних закладів та відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті.

Відповідно до архівної довідки Міжнародного науково-технічного університету від 18 лютого 2016 року №02/0092 ОСОБА_1 навчався у Міжнародному науково-технічному університеті за контрактом у період з 01 жовтня 1998 року по 03 червня 2002 року, отримав кваліфікацію «бакалавр права» за спеціальністю 6.0601 «Право».

Спірними в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періоду навчання за денною формою та періоду роботи на посадах державної служби для цілей призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

а час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).

До цього часу питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З огляду на набрання чинності Законом № 1697-VII втратили чинність положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років, та розміру такої пенсії.

Стаття 86 Закону № 1697-VII визначає підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії (19 лютого 2026 року) страховий стаж позивача складав 27 років 00 місяців 22 дні, загальна вислуга років позивача складала 22 роки 1 місяць 2 дні, стаж роботи на прокурорських посадах - 22 роки 1 місяць 2 дні.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до архівної довідки Міжнародного науково-технічного університету від 18 лютого 2026 року №02/0092 ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 1998 року по 03 червня 2002 року навчався у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю 6.0601 «Право» на денній формі навчання та отримав кваліфікацію «бакалавр права».

Частинами першою-другою статті 43 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-XII (далі - №1060-ХІІ) в редакції яка діяла в період навчання позивача в Міжнародному науково-технічному університеті, передбачено, що вищими закладами освіти? ? є:? ?технікум? ?(училище),? ?коледж,? ?інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків? ? акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Статтею 6 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2022 року № 2984-ІІІ (далі - Закон 2984-ІІІ, діяв на час навчання позивача) установлено, що до структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта; 2) освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №2984-ІІІ бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об`єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов`язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Отже, бакалавр є ступенем вищої освіти, а університет, відповідно до законодавства, належить до вищих закладів освіти.

Зважаючи на те, що доведеність навчання позивача у спірному періоді на юридичному факультеті вищому навчального закладу на денній формі навчання, отримання юридичної спеціальні, суд погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування половини строку навчання позивача у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю 6.0601 «Право» на денній формі навчання до вислуги років, яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Основним доводом апелянта є те, що зазначений заклад не відноситься до вищих юридичних навчальних закладів та відсутня інформація про навчання на юридичному факультеті, суд відхиляє, адже у документах про освіту зазначено код напряму підготовки 6.060100 «Правознавство» у межах галузі знань 0601 «Право», що свідчить про здобуття позивачем освіти за юридичним напрямом підготовки, а поняття «юридичний факультет» характеризує структурний підрозділ закладу вищої освіти, тоді як код 6.060100 визначає саме напрям/спеціальність підготовки, а не назву факультету. Отже, така освіта є юридичною.

Стосовно питання наявності підстав для зарахування до вислуги років, яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII періоду роботи позивача на посаді державного службовця з 22 липня 2002 року по 29 грудня 2003 року в Донецькому обласному управлінні юстиції суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді державного службовця з 22 липня 2002 року по 29 грудня 2003 року в Донецькому обласному управлінні юстиції (Краматорському міському суді Донецької області).

На час роботи позивача на посаді державної служби позивач мав освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - бакалавр.

Частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII установлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 464/7474/16-а з посиланням на аналіз ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII зазначив, що умовою зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, часу роботи на посадах державних службовців, є як наявність кваліфікаційних вимог у вигляді вищої юридичної освіти для такої посади, так і фактична наявність у особи, що займає таку посаду, вищої юридичної освіти. Тобто, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи без вищої юридичної освіти, не може бути зарахованим до вказаної вислуги років (такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові 17 травня 2016 року у справі № 552/4716/13-а).

На час роботи позивача на посаді державної служби він не мав повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство», не здобув кваліфікацію юриста, а тому підстави для зарахування вищезазначеного періоду роботи позивача до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII, відсутні.

Отримання позивачем диплому бакалавра за спеціальністю «Право» не свідчить про отримання позивачем повної вищої освіти.

Суд відхиляє доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин законодавства, що діяло на час отримання освіти та роботи на посаді державної служби, адже висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правозастосуванні Верховного суду України та Верховного Суду, а судом не встановлено підстав для відступлення від зазначених висновків.

Також звертає увагу, що Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2017 року у справі №21-1753а16 зауважив, що в розумінні статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не може зараховуватися трудова діяльність на посаді державного службовця, кваліфікаційні умови якої (посади) не вимагали від особи, яка її обіймала, вищої юридичної освіти, а особа, як фактично її обіймала, такої освіти не мала, чи коли через якийсь час на підставі нормативного регулювання такі умови до згаданої посади були запроваджені, а особа, яка продовжувала її обіймати, здобула вищу юридичну освіту; або містить такі умови, але особа, яка обіймала посаду державного службовця, не мала відповідної освіти чи мала спеціальну, гуманітарну чи іншу вищу освіту, але не юридичну, тощо.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в справі № 160/11066/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в справі № 160/11066/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов