Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №160/387/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/387/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року в адміністративній справі №160/387/26

за позовом Приватного підприємства «МІШЕЛ»

до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025 року, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3299-0367-4910-4464 від 11.11.2025 року про відмову Приватному підприємству «МІШЕЛ» у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро»;

- зобов`язати Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради видати підприємству містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро» на земельних ділянках кадастрові номери 1210100000:03:341:0005, 1210100000:03:341:0006.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою нового будівництва ресторану 28.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання містобудівних умов та обмежень, у видачі яких було відмовлено з посиланням на неподання документів, визначених частиною третьою ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Позивачем звернуто увагу, що ним подано до Департаменту вичерпний перелік документів, необхідних для видачі містобудівних умов та обмежень, визначений частиною третьою ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі- Виключний перелік документів), зауваження до яких у відповідача були відсутні. Позивач в обґрунтування також посилається на наявність у нього права власності на об`єкт нерухомого майна Розважальний комплекс «Білий Рояль» і права використовувати земельні ділянки (на яких розташований цей об`єкт) з кадастровими номерами 1210100000:03:341:0005, 1210100000:03:341:0006 у відповідності до їх цільового призначення код 3.08 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок (Додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», далі - код 3.08 Класифікатора). Позивач не погоджується із підставами відмови у видачі містобудівних вимог та обмежень забудови земельних ділянок, оскільки вважає, що вимога будь-яких документів, не передбачених Виключним переліком, виходить за межі повноважень і власної компетенції відповідача, встановлених законом. При цьому, позивач вважає, що, відмовляючи у видачі містобудівних умов та обмежень, відповідач перешкоджає йому користуватись земельними ділянками за цільовим призначенням, встановленим на підставі і в порядку Земельного кодексу України. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на обставини, які встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №160/18832/24 за участі позивача і відповідача, яке набрало законної сили.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025 року, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3299-0367-4910-4464 від 11.11.2025 року про відмову Приватному підприємству «МІШЕЛ» у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро».

Зобов`язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради видати підприємству містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро» на земельних ділянках кадастрові номери 1210100000:03:341:0005, 1210100000:03:341:0006.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на користь Приватного підприємства «МІШЕЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 160/387/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що код та вид цільового призначення земель передусім застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі і жодним чином не свідчить про право землекористувача здійснювати забудову земельної ділянки комунальної форми власності без згоди міської ради або уповноваженої нею особи. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача щодо законодавчо визначених повноважень власника земельної ділянки приймати рішення про забудову земельної ділянки та моменту виникнення прав позивача на користування земельними ділянками для їх забудови, що, на думку апелянта, свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Скаржником також зауважено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, саме власника земельної ділянки наділено винятковими повноваженнями щодо визначення права користувача земельної ділянки здійснювати її забудову, в тому числі визначати підстави виникнення такого права та момент, з якого землекористувач може його набути. При цьому, ці питання були визначені у відповідних договорах оренди, які укладені між позивачем та Дніпровською міською радою. Отже, відповідно до договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та Дніпровською міською радою, відповідач набув лише право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об`єкту нерухомого майна для організації його належної експлуатації. Право користування земельними ділянками для будівництва в їх межах будь-яких об`єктів нерухомого майна виникає у позивача не з моменту укладання договорів оренди землі, а з моменту отримання відповідної згоди Орендодавця, що прямо передбачено умовами укладених договорів оренди.

Також скаржником звернуто увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень є однією з підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодних документів, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками саме для їх забудови, рішення відповідача про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень є, на думку апелянта, законним та обґрунтованим.

Окремо в апеляційній скарзі апелянтом звернуто увагу на дискреційні повноваження відповідача. Вказано, що суд першої інстанції не має права зобов`язувати департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради видати містобудівні умови та обмеження, він може лише зобов`язати повторно розглянути заяву, оскільки видача містобудівних умов - це виключна компетенція департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Приватне підприємство «МІШЕЛ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримало позицію суду першої інстанції, оскільки вважає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради подана відповідь на відзив, в якій на спростування позиції позивача стосовно того, що «…п.3.6 « ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі» не містить порядок отримання письмової згоди орендодавця і не встановлює вид такої згоди, в т.ч. у вигляді рішення виконавчого комітету міської ради або міської ради», а Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить підстав для відмови у наданні йому містобудівних умов та обмежень, в тому числі і зазначеної в рішенні про відмову (неподання визначених частиною третьою ст.29 документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень), а у разі дозволу на підставі абз. 4 ч. 2, ч.6 ст. 20, абз. 6 - 8 (в редакції від 06.02.2024), 10, 11 п. 23 розділу X Земельного кодексу України) землекористувачу - власнику будівлі на орендованих земельних ділянках комунальної власності, дозволили змінити їх цільове призначення без рішення органу місцевого самоврядування і без проекту землеустрою, то це є підставою для будівництва нового об`єкту на орендованих земельних ділянках комунальної власності, без письмової згоди орендодавця, всупереч вимогам договору оренди…», відповідачем звернуто увага на те, що відповідно до ч.1 ст.375 Цивільного кодексу України саме власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, а виходячи з положень ст.13 іч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі» та п. «г» ч.1 ст.95 Земельного Кодексу України орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження і зобов`язаний, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Отже, на переконання відповідача, орендодавець вибирає не вид згоди (письмова чи усна), а форму письмового документу, яким він дає такий дозвіл, у вигляді рішення виконавчого комітету міської ради або рішення міської ради, винятковими повноваженнями яких щодо визначення права користувача земельної ділянки здійснювати її забудову, в тому числі визначати підстави виникнення такого права та момент, з якого землекористувач може його набути законодавець наділяє саме власника земельної ділянки, і ці питання чітко визначені в укладених між позивачем та Дніпровською міською радою договорах оренди (договір від 08.06.2004 р. в редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.01.2020 р., договір від 11.10.2010 р. в редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 13.08.2021 р.), відповідно до змісту яких позивач набув лише право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об`єкту нерухомого майна для організації його належної експлуатації, а право користування земельними ділянками для будівництва в їх межах будь-яких об`єктів нерухомого майна виникає у позивача не з моменту укладання договорів оренди землі, а з моменту отримання відповідної згоди Орендодавця, що прямо передбачено умовами укладених договорів оренди.

Також у відповіді на відзив звернуто увагу на помилкове ототожнення позивачем процедури встановлення (зміни) цільового призначення земельної ділянки та процедури отримання користувачем земельної ділянки згоди її власника або уповноваженої особи на забудову такої ділянки, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади, без прийняття міською радою відповідного рішення не означає отримання користувачем такою ділянки права на її забудову без згоди міської ради, оскільки за своєю юридичною суттю та наслідками ці процедури не є тотожними, Відповідачем з посиланням на положення ч.3 ст.19 Земельного кодексу України, абз.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про землеустрій», абз.2 ч.1 ст.1 і ч.3 ст.5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Порядку ведення Державного земельного кадастру, підкреслено, що код та вид цільового призначення земель застосовуються саме для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі і жодним чином не свідчить про право землекористувача здійснювати забудову земельної ділянки комунальної форми власності без згоди міської ради або уповноваженої нею особи.

Щодо викладеного позивачем розуміння практики Верховного Суду стосовно дискреційних повноважень, відповідачем зазначено, що за позицією суду касаційної інстанції, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обрати єдиний правомірний варіант поведінки. Суд може зобов`язати орган лише розглянути заяву у встановленому порядку, а зобов`язати прийняти рішення про її задоволення (видати містобудівні умови та обмеження) - тільки за умови цілковитої відповідності заяви та доданих документів вимогам закону.

Оскільки позивач не надав документів на підтвердження права користування земельними ділянками для будівництва, а його доводи суперечать Земельному та Цивільному кодексам України, Законам України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про оренду землі», відповідач вважає рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень законним, а позовні вимоги - безпідставними. З огляду на це, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 у справі № 160/387/26 та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Приватне підприємство «МІШЕЛ» подало заперечення проти доводів відповідача, наведених у відповіді на відзив, в яких послалось на їх необґрунтованість і безпідставність.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням її змісту та відзиву на апеляційну скаргу, а також наведених учасниками спору доводів у додатково поданих до апеляційної інстанції письмових пояснення у відповідях на відзив та запереченнях, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок кадастрові номери 12 101 00000:03:341:0005, 12 101 00000:03:341:0006 для нового будівництва (вид будівництва): «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро».

До заяви було додано:

містобудівний розрахунок «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська набережна у м. Дніпро» 2025 р. у виконання архітектора Филимонова С.Л.;

договори оренди земельних ділянок від 06.08.2004 з додатковою угодою від 23.01.2020, від 11.10.2010 з додатковою угодою від 13.08.2021;

витяги з Державного земельного кадастру: НВ-9983 199912025 вiд 24.10.2025 стосовно земельної дiлянки кадастровий номер 12 101 00000:03:341:0005, НВ-9983198592025 вiд 24.10.2025 стосовно земельної дiлянки кадастровий номер 12 101 00000:03:341:0006;

витяг з Державного реєстру речових прав iндексний номер 327058742 вiд 27.03.2023 року вiдносно нежитлової будiвлi - Розважальний комплекс «Бiлiй Рояль»;

витяги з Державного реєстру речових прав: iндексний номер витяry 447810031 вiд 15.10.2025 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:341:0005, iндексний номер витяry 447812005 вiд l5.10.2025 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:341:0006;

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Рішенням відповідача № 7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3299-0367-4910-4464 позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень, з підстави, передбаченої п.1 ч.4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: неподання документів, визначених частиною третьою ст. 29 цього Закону, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Не погодившись з спірним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені рішенням в адміністративній справі №160/18832/24, вид цільового призначення земельних ділянок код 3.10 КВЦПЗ, встановлений договорами оренди землі із змінами (для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури), зміна позивачем виду цільового призначення земельних ділянок на код 3.08 Класифікатора (для будівництва закладів громадського харчування) без рішення міської ради - орендодавця на підставі абз.4 ч.2 ст.20, абз.8-11 п.23 розд. Х Земельного кодексу України, витягів з містобудівної документації - плану зонування, внесення відомостей про код 3.08 Класифікатора до Державного земельного кадастру, згідно з витягами від 24.10.2025, наданими позивачем, доводять, на переконання суду, обґрунтованість позовних вимог щодо неправомірності оспорюваного рішення та спростовують доводи відповідача про те, що, відповідно до договорів оренди земельних ділянок позивач набув лише право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об`єкту нерухомого майна для організації його належної експлуатації, а право користування земельною ділянкою для будівництва в її межах будь-яких об`єктів нерухомого майна виникає у позивача не з моменту укладання договору оренди землі, а з моменту отримання відповідної згоди орендодавця, що прямо передбачено умовами укладених договорів оренди. При цьому, на думку суду, надані відповідачем Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 461079238 від 21.01.2026 стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:341:0005, №461081138 від 21.01.2026 стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:341:0006 свідчили про право позивача на користування земельними ділянками за цільовим призначенням: (03.08) Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, про право сервітуарія АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на користування (сервітут) частиною 0,0103 га земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:341:0005, встановлене Договором про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії б/н від 28.10.2025 строком до 01.04.2034. А Витяги з Державного земельного кадастру від 24.10.2025 за номерами НВ-9983199912025, НВ-9983198592025, надані позивачем, а також Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.01.2026 за №№ 461079238, 461081138 свідчили про відсутність відомостей про обмеження у використанні земельних ділянок з кадастровими номерами 12 101 00000:03:341:0005, 12 101 00000:03:341:0006, про відсутність відомостей про державну реєстрацію обтяжень.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що вичерпний перелік документів, визначений ч.3 ст.29 Закону № 3038-VІ, не містить письмової згоди орендодавця на нове будівництво у вигляді рішення виконавчого комітету міської ради або рішення міської ради, а ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі» не містить вид та порядок отримання такої згоди орендодавця, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано до спірних відносин ч.1 ст.26 та ч.4 ст.33 Закону №3038-VІ, посилаючись на положення ч.5 ст.26, п.1 ч.1 ст.29 Закону №3038-VІ, ч.3 ст.9 Закону України «Про адміністративні послуги», і ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, з урахуванням обставин, встановлених Рішенням в адміністративній справі №160/18832/24, суд першої інстанції також зазначив про безпідставне застосування відповідачем до відносин з позивачем ст.1, ч.1, ч.3 ст.16 ч. 2 ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги», згідно з якими вулиця Січова Набережна є магістральною вулицею загальноміського значення або автомобільною дорогою, оскільки земля, на якій розташовані автомобільні дороги, згідно з п. «ж» ч.1 ст.19, ч.1 ст.65 Земельного кодексу України відноситься до категорії «землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення», а відповідно, ресторан як об`єкт нового будівництва на земельних ділянках, орендованих позивачем, категорії «землі житлової та громадської забудови» з видом цільового призначення код 3.08 Класифікатора: для будівництва закладів громадського харчування не є об`єктом, розташованим на магістралях загальноміського значення, в тому числі спорудою за межами смуг відведення автомобільної дороги, що забезпечує її функціонування, згідно з переліком таких споруд, визначеним ст.71 Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції в рішенні також підсумував, що вимога відповідача щодо надання документу, який свідчить про погодження головним архітектором міста архітектурного проектного рішення об`єктів, розташованих на магістралях загальноміського значення, який не входить до Виключного переліку документів, визначеного ч.3 ст.29 Закону №3038-VІ - є неправомірною; а наданий відповідачем витяг з Протоколу № 215 засідання архітектурно-містобудівної ради від 30.04.2024 про розгляд Містобудівного розрахунку «Про нове будівництво ресторану по вул. Січеславській Набережній в м. Дніпро», в якому зазначено необхідність розробки комплексного архітектурно-планувального та композиційного рішення забудови та благоустрою території в рамках кварталу в цілому та з урахуванням перспективної забудови прилеглих кварталів та передмостового вузла, та який містить рекомендації щодо виключення функції «макдрайву» з об`ємно-планувального рішення об`єкту за Містобудівним розрахунком, який розглядався радою - не є належним і допустимим письмовим доказом обґрунтованості підстав відмови за Оспорюваним рішенням, оскільки згідно з ч.5 ст.20 Закону №3038-VІ, результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження проекту будівництва, згідно ч.6 ст.31 цього Закону, проектна документація на будівництво об`єктів та зміни до неї не потребують погодження державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, отримання будь-яких інших погоджень, узгоджень, висновків (у тому числі рішень архітектурно-містобудівної ради) тощо, не передбачених цим Законом, а відмова в отриманні визначених цим Законом адміністративних послуг з підстав відсутності таких погоджень, узгоджень, висновків (у тому числі рішень архітектурно-містобудівної ради) тощо не допускається; а доданий до заяви про надання містобудівних умов та обмежень містобудівний розрахунок не містить МакДрайву, тому 30.04.2025 архітектурно-містобудівною радою не розглядався Містобудівний розрахунок, доданий до заяви від 28.10.2025.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що предметом спору у цій справі позивачем було визначено правомірність рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025 року, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3299-0367-4910-4464 від 11.11.2025 року про відмову Приватному підприємству «МІШЕЛ» у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро».

Суд першої інстанції, вирішуючи ініційований позивачем у цій справі спір та задовольняючи вимоги Приватного підприємство «МІШЕЛ» про визнання протиправним і скасування рішення №7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025 року, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3299-0367-4910-4464 від 11.11.2025 року виходив з того, що вказане рішення було прийнято саме Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, який суд і зобов`язав видати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро» на земельних ділянках кадастрові номери 1210100000:03:341:0005, 1210100000:03:341:0006.

Разом з цим, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що рішення про відмову Приватному підприємству «МІШЕЛ» у видачі містобудівних умов та обмежень № 7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3299-0367-4910-4464 (далі - Оспорюване рішення) було прийнято Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради відповідно до ч.4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, з підстав неподання визначених ч.3 ст.29 цього Закону документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень. Одночасно, в цьому рішенні у розділі «Примітка» було зазначено, що «відповідно до матеріалів генерального плану міста, який затверджений рішенням міської ради від 20.09.2017 № 82/24, вул.Січеславська Набережна відноситься до категорії «магістральні вулиці загальноміського значення», а відповідно до вимог ч.5 ст.14 Закону України «Про архітектурну діяльність» Головний архітектор міста, району погоджує містобудівне та архітектурне проектне рішення об`єктів, розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах».

Колегія суддів звертає увагу, що в оспорюваному позивачем рішенні, Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради зазначалося, що «в розпорядженні головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради відсутня інформація щодо погодження головним архітектором міста архітектурного проектного рішення, матеріали якого додаються до заяви для містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, а за результатами розгляду вказаних матеріалів на засіданні архітектурно-містобудівної ради при головному архітектурно-планувальному управлінні департаменту по роботі з активами були надані обґрунтовані зауваження щодо необхідності їх доопрацювання (протокол від 30.04.2025 № 215)». Окремо в оскаржуваному позивачем рішенні наголошено, що «відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурнопобутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Проте, в розпорядження управління відсутня інформація щодо наявності письмової згоди орендодавця земельних ділянок (кадастрові номери 1210100000:03:341:0005, 1210100000:03:341:0006) на нове будівництво ресторану по вул.Січеславській Набережній, 33 А».

Оскільки для ухвалення законного та обґрунтованого рішення адміністративний суд має встановити всі обставини справи, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і які охоплюються предметом доказування, та надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам постановивши рішення відповідно до вимог ст.242 КАС України, а ухвалене з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та без дослідження належних доказів рішення не може вважатися законним - колегія суддів, керуючись принципом офіційності, який є однією із основних засад адміністративного процесу та процедури, що зобов`язує суд активно збирати докази та встановлювати обставини справи, а не лише покладатися на надані сторонами доводи та матеріали, вважає за необхідне проаналізувати як долучені до матеріалів справи докази так і загальнодоступну до ознайомлення інформацію, яка стосується оскаржуваного у цій справі акту індивідуальної дії та визначеного законодавцем порядку і способу його прийняття (реєстрації).

Колегія суддів зауважує, що, перевіряючи питання правомірності/неправомірності рішення про відмову ПП «МІШЕЛ» у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул.Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро», суд першої інстанції не ставив під сумнів той факт, що оскаржуване у цій справі рішення було прийнято Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, яке залучено позивачем у справі відповідачем, а відповідно, суд першої інстанції не перевіряв чи є вказаний Департамент уповноваженим органом містобудування та архітектури на розгляд і вирішення заяви ПП «МІШЕЛ» стосовно видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул.Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро», оскільки прийняття і підписання відмови особою або органом, які не є органом містобудування та архітектури (або не мають офіційно делегованих повноважень) є прямим порушенням вимог ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Разом з цим, виходячи з предмета спору у цій справі, колегія суддів не може залишити поза увагою те, що, приймаючи рішення відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 245 КАС України (визнання протиправним та скасування індивідуального акта), суд першої інстанції визнав протиправним і скасував рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, яке цим Департаментом не приймалося. Зазначене підтверджується долученим до матеріалів справи рішенням Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11.11.2025 № 7/20-553 (А3763299036732327246) (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - MU01:3299-0367-4910-4464 від 11.11.2025), підписаним начальником відділу забудови Головного архітектурно-планувального управління Нікон В.В.

Окрім цього, судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі не взято до уваги, що ПП «МІШЕЛ» не подавалася відповідна заява та долучені до неї документи до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, що, в свою чергу, підтверджується адресованою на ім`я начальника Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради Волика Д.В. заявою Приватного підприємства «МІШЕЛ» «про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» від 28.10.2025 року.

Також, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції не перевірялися та не враховувалися повноваження Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, який не наділений правом та обов`язками розглядати заяви, приймати рішення про надання містобудівних умов та обмежень (МУО) або виносити рішення про відмову у їх видачі, що підтверджується змістом затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 22/25 від 08.06.2022 року Положення про Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, який є загальнодоступним та відкритим для ознайомлення через Офіційний сайт Дніпровської міської ради або у розділах «Доступ до публічної інформації».

Відповідно, з огляду на те, що Приватним підприємством «МІШЕЛ» заява «про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» від 28.10.2025 року і долучені до неї документи подавалися на розгляд та вирішення по суті саме до Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, який, діючи відповідно до затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 51/36 від 24.10.2018 року Положення про Головне архітектурно-планувальне управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі – Положення про Управління), є виконавчим органом Дніпровської міської ради, уповноваженим органом містобудування та архітектури (п.1.1 Положення про Управлення), і саме яким реалізуються повноваження, встановлені чинним законодавством для виконавчих органів міської ради з питань містобудування та архітектури на підставі, у межах та у спосіб, установлених законами України та цим Положенням, у складі департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (п.1.2. Положення про Управління), та який має печатку зі своїм найменуванням (п.1.3 Положення про Управління), є підзвітним і підконтрольним Дніпровській міській раді, міському голові, виконавчому комітету міської ради та Департаменту, а з питань здійснення ним повноважень виконавчих органів (делегованих повноважень) та є підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (п.1.4. Положення про Управління), на переконання колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у цій справі Головне архітектурно-планувальне управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, яким саме і було прийнято оскаржуване позивачем Рішення №7/20-553 (А3763299036732327246) від 11.11.2025 року, яке було внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером в MU01:3299-0367-4910-4464 від 11.11.2025 року Головним архітектурно-планувальним управлінням, внаслідок чого, суд першої інстанції ухвалив у цій справі незаконне рішення про визнання протиправним і про скасування рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (тобто, рішення суб`єкта, яким це рішення не приймалося), з безпідставним зобов`язанням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (орган, який не має відповідних повноважень) видати підприємству містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул. Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро» на земельних ділянках кадастрові номери 1210100000:03:341:0005, 1210100000:03:341:0006.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив належним чином суб`єктний склад спірних правовідносин, скасував рішення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, яке цим органом не приймалося, та безпідставно поклав на вказаний Департамент обов`язок видати містобудівні умови та обмеження за відсутності у нього відповідних повноважень, та не залучивши до участі у справі належного відповідача - Головне архітектурно-планувальне управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, яким і було прийнято оскаржуване рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень № 7/20-553 від 11.11.2025.

З урахуванням неодноразового наголошення Верховним Судом (справи №805/1692/17-а, №640/6452/19, № 640/18584/20 та інших) на застосуванні в адміністративному процесі принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи задля ухвалення справедливого та об`єктивного рішення, колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції хоча і правильно визначив у цій справі предмет спору, яким є відмова ПП «МІШЕЛ» у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво ресторану по вул.Січеславська Набережна, 33а у місті Дніпро», в порушення принципу офіційності, при вирішенні спору не визначився правильно з обставинами, які необхідно встановити у цій справі, та не надав належної оцінки доказам, якими сторони обґрунтовували свої доводи та заперечення щодо спірних правовідносин, не врахував та не надав правової оцінки усім обставинам, які мають суттєве значення у справі, також як і не вжив заходів щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст.9 КАС України), що у сукупності свідчить про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні спору і така правова позиція повністю узгоджується з положеннями ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України, а також зі ст.13 Європейської Концепції та з Рекомендаціями CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам членам щодо суддів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування обставин, порушення норм матеріального та процесуального права, а також про порушення визначених частинами 1, 3, 3 ст.242 КАС України вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення, яке повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та відповідати завданню адміністративного судочинства, що, в свою чергу, є підставою для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки ухвалення у вказаний спосіб судового рішення, в тому числі порушує охоронювані законом права особи, яка не була залучена до участі у справі.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

За наведених обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 12.03.2026 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «МІШЕЛ».

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення суду.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «МІШЕЛ» до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова