Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №160/5169/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5169/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (суддя Олійник В.М.) в справі № 160/5169/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до його страхового стажу періоди трудової діяльності з 08.12.1982 по 05.12.1984 рік, з 02.01.1991 по 15.03.1991 рік, 01.09.1992 року по 02.12.1997 року;

зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності зазначені, в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.08.1981 року: з 08.12.1982 року по 05.12.1984 року, з 02.01.1991 року по 15.03.1991 року, з 01.09.1992 року по 02.12.1997 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 08.12.1982 по 05.12.1984 року, з 02.01.1991 по 15.03.1991 року, 30.08.1992 року по 02.12.1997 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи: з 08.12.1982 по 05.12.1984 року, з 02.01.1991 по 15.03.1991 року, 30.08.1992 року по 02.12.1997 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що надану позивачем довідку про стаж та заробітну плату від 11.05.2021 № К-1108, видану архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, за період роботи з 04.09.1992 по 02.12.1997 направлено на перевірку до відділу контрольно-перевірочної роботи Головного управління. Даний період трудової діяльності можливо буде зарахувати після надходження акта перевірки або підтвердження відомостей про роботу первинними документами.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.08.1981 року ОСОБА_1 працював в наступні періоди:

- з 08.12.1982 по 05.12.1984 року (записи №4 - №6);

- з 21.02.1990 по 01.01.1991 року (записи №13 - №14);

- з 02.01.1991 по 15.03.1991 року (записи №15 - №16);

- з 31.08.1992 по 02.12.1997 року (записи №19 - №21).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 07.02.2021 року отримує пенсію за віком призначену відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

08.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив: надати пояснення як розрахована пенсія; чому не всі періоди трудової діяльності зараховані до страхового стажу; чому не проведено індексації з 2022 року з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) з якої сплачено страхові внески в розмірі 8118,81 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №47942-38318/К-01/8-0400/25 від 30.09.2025 року позивачеві повідомлено, що страховий стаж при призначенні пенсії зараховано по 31.12.2020 року та складає 35 років 07 місяців 17 днів.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.12.1982 по 05.12.1984, з 21.02.1990 по 01.01.1991, з 02.01.1991 по 15.03.1991, з 01.09.1992 по 02.12.1997. Для зарахування вищевказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами, на яких працював позивач, на підставі первинних документів.

Врахувавши, що здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, суд першої інстанції вважав, що відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 08.12.1982 по 05.12.1984 року, з 02.01.1991 по 15.03.1991 року, 30.08.1992 року по 02.12.1997 року, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу періоди його роботи: з 08.12.1982 по 05.12.1984 року, з 02.01.1991 по 15.03.1991 року, 30.08.1992 року по 02.12.1997 року.

Відмовляючи у задоволенні вимог про повернення різниці в виплачуваній та перерахованій пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є передчасними та спрямовані на захист ще не порушених прав позивача.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07 лютого 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 08 вересня 2025 року звернувся до відповідача з питання обчислення розміру пенсії.

Листом ГУ ПФУ №47942-38318/К-01/8-0400/25 від 30 вересня 2025 року повідомлено позивачу, що страховий стаж при призначенні пенсії зараховано по 31.12.2020 року та складає 35 років 07 місяців 17 днів. Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.12.1982 по 05.12.1984, з 21.02.1990 по 01.01.1991, з 02.01.1991 по 15.03.1991, з 01.09.1992 по 02.12.1997. Для зарахування вищевказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами, на яких працював позивач, на підставі первинних документів.

Трудова книжка НОМЕР_2 від 05 серпня 1981 року містить записи про періоди трудової діяльності позивача з 08.12.1982 по 05.12.1984 року (записи №4 - №6), з 21.02.1990 по 01.01.1991 року (записи №13 - №14), з 02.01.1991 по 15.03.1991 року (записи №15 - №16), з 31.08.1992 по 02.12.1997 року (записи №19 - №21).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 05 серпня 1981 року містить записи про періоди трудової діяльності позивача з 08.12.1982 по 05.12.1984 року (записи №4 - №6), з 21.02.1990 по 01.01.1991 року (записи №13 - №14), з 02.01.1991 по 15.03.1991 року (записи №15 - №16), з 31.08.1992 по 02.12.1997 року (записи №19 - №21).

Зазначені записи внесені на підставі відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи та завірені печаткою роботодавця.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оскільки трудова книжка позивача містить відповідні записи про спірні періоди роботи, а апелянтом не приведено доводів стосовно дефектності записів трудової книжки позивача щодо спірних періодів, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Єдиним доводом апелянта є те, що надану позивачем довідку про стаж та заробітну плату від 11.05.2021 № К-1108, видану архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, за період роботи з 04.09.1992 по 02.12.1997 направлено на перевірку до відділу контрольно-перевірочної роботи Головного управління. Даний період трудової діяльності можливо буде зарахувати після надходження акта перевірки або підтвердження відомостей про роботу первинними документами.

Разом з тим, апелянтом не наведено жодного аргументу стосовно підстав неврахування записів трудової книжки позивача стосовно спірних періодів, а також необхідності додаткового підтвердження спірних періодів роботи уточнюючими довідками.

Відповідачем також не обґрунтовано підстав для незарахування спірних періодів до страхового стажу, не надано жодних доказів правомірності незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача зарахувати ці періоди до страхового стажу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в справі № 160/5169/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в справі № 160/5169/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов