Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №280/728/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/728/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 в адміністративній справі №280/728/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком з 01.05.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14 липня 2024 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивач має право на призначення їй пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.07.2024 року, а не з 01.05.2025 року, коли відповідач повторно отримав заяву позивачки, що і стало підставою звернення до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.07.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1065,00 грн (одну тисячу шістдесят п`ять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин справи. Скаржник зазначає, що за принципом екстериторіальності підрозділом ГУ ПФУ в Житомирській області дійсно було прийнято рішення від 09.05.2025 про відмову в призначенні пенсії. Проте надалі, а саме, 11.02.2026, справу позивача було переглянуто та прийнято рішення № 084050020667 про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 14.07.2024. У зв`язку з цим відповідач вважає, що предмет спору щодо зобов`язання вчинити дії був відсутній. Крім того, апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції меж втручання в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України та зазначає, що виплата пенсії за місцем проживання належить до компетенції ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.07.2024 року позивач досягла 60-річного віку та на той момент перебувала в ДУ “Запорізький слідчий ізолятор”.

29.07.2024 року позивач звернулась до адміністрації СІЗО із заявою про надання допомоги у роз`ясненні питання про порядок оформлення пенсії в умовах обмеження волі.

24.11.2024 року позивач знову звернулась до адміністрації СІЗО із заявою про допомогу в оформленні та призначенні їй пенсії за віком.

Начальник ДУ “Запорізький слідчий ізолятор” листом від 17.12.2024 та 18.12.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким повідомив про необхідність оформлення позивачці пенсії за віком.

Позивач 09.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

Згідно з принципом екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 17.01.2025 року №084050020667 про відмову у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач 01.05.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

Згідно з принципом екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення від 09.05.2025 року №084050020667 про відмову у призначені пенсії за віком.

Відповідач листом від 22.08.2025 повідомив позивача, що було переглянуто рішення від 09.05.2025 року №084050020667 про відмову у призначені пенсії за віком та прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 01.05.2025.

Позивач вважаючи, що має право на призначення їй пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.07.2024 року, а не з 01.05.2025 року, коли відповідач повторно отримав заяву позивача, звернувся до суду з позовом.

Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі Закон 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1 788-ХІІ від 05.11.1991 та іншими нормативно-правовими актами.

Закон 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону,

Абзацом 7 частини 2 ст. 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частина 2 ст. 26 Закону №1058 передбачає у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 - від 22 до 32 роки.

Також, ч.3 ст. 26 Закону №1058 визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

Згідно з ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За приписами частин 1, 2 статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Положеннями ч.2,3,4 ст.60-1 Кримінально-виконавчого Кодексу України визначено, що засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення; пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання; із пенсій засуджених до обмеження волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому не менш як п`ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Відповідно до ст. 122 Кримінально-виконавчого Кодексу України унормовано, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач 13.07.2024 року досягла 60-річного віку та на той момент перебувала в ДУ “Запорізький слідчий ізолятор”.

29.07.2024 року позивач звернулась до адміністрації слідчого ізолятора із заявою про надання допомоги у роз`ясненні питання про порядок оформлення пенсії в умовах обмеження волі.

24.11.2024 року позивач знову звернулась до адміністрації слідчого ізолятора із заявою про допомогу в оформленні та призначенні їй пенсії за віком.

Начальник ДУ “Запорізький слідчий ізолятор” листами від 17.12.2024 та 18.12.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в яких повідомив про необхідність оформлення позивачу пенсії за віком.

У подальшому, 11 лютого 2026 року, органом ПФУ було здійснено перегляд справи позивача та прийнято рішення № 084050020667 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 14 липня 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач досягла пенсійного віку в умовах позбавлення волі та не має можливості самостійного звернення до органів Пенсійного фонду України, а адміністрація слідчого ізолятора не забезпечила у належний строк виклик працівника ПФУ.

Враховуючи, що звернення позивача до адміністрації слідчого ізолятора з клопотанням щодо розгляду питання про призначення їй пенсії відбулося у межах тримісячного строку встановленого частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (14.07.2024 року).

В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та цим органом прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 01.05.2025. Отже, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити дії.

З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2025 та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.07.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що прийняття ГУ ПФУ в Житомирській області рішення від 11.02.2026 № 084050020667 нівелює протиправність початкового рішення від 09.05.2025.

Прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії лише у лютому 2026 року (тобто через 9 місяців після подання заяви та вже під час судового оскарження) підтверджує, що первинне рішення від 09.05.2025 про відмову в призначенні пенсії було прийнято без належного опрацювання поданих документів, що призвело до порушення конституційного права позивача на соціальний захист.

Посилання апелянта на втручання суду в дискреційні повноваження є безпідставними. У випадку, коли суб`єкт владних повноважень безпідставно відмовляє у реалізації права особи, а всі юридичні факти та умови для призначення пенсії є підтвердженими (наявність страхового стажу понаднормово), суд, застосовуючи ч. 4 ст. 245 КАС України, зобов`язаний обрати ефективний спосіб захисту порушеного права, яким є зобов`язання призначити пенсію.

Щодо виконання рішення та розподілу обов`язків між територіальними органами ПФУ, колегія суддів зазначає, що застосування екстериторіального принципу відповідно до Порядку № 22-1 не знімає відповідальності з органу, який прийняв оскаржуване протиправне рішення (ГУ ПФУ в Житомирській області), та органу за місцем проживання/перебування заявника (ГУ ПФУ в Запорізькій області), який здійснює безпосередню виплату.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 в адміністративній справі №280/728/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов