Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №160/3604/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3604/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року (суддя Коренев А.О.) в справі №160/3604/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним та скасування рішення від 10 лютого 2026 року №046450011418 про відмову у призначенні йому пенсії;

зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 01.10.1975 р. по 01.02.1976 р., з 21.09.1998 р. по 10.11.1998 р., з 01.09.1974 р. по 30.08.1975 р. та періоди роботи з 15.06.1984 р. по 19.11.1984 р., з 09.03.1983 р. по 03.08.1983 р., з 17.05.1989 р. по 15.12.1992 р., з 07.08.2000 р. по 27.07.2001 р.;

зобов`язання призначити йому пенсію за віком відповідно до його поданої заяви з 02 лютого 2026 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 10.02.2026 № 046450011418 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., та періоди роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. та повторно розглянути заяву позивача від 02.02.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом не взято до уваги не надання позивачем оригіналу свідоцтва НОМЕР_1 в ДОСААФ про навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., надана ксерокопія, тобто судом порушено вимоги пункті 2.23 постанови правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що «Документи про стаж (зокрема, трудова книжка), вік та заробітну плату для призначення пенсії подаються тільки в оригіналах».

В порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за №110, якою передбачено, що титульна сторінка трудової книжки обов`язково повинна бути засвідчена печаткою та підписом особи, відповідальної за видачу, зобов`язано зарахувати до страхового стажу період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 11.12.2000р, оскільки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, це має право зробити виключно перший роботодавець, який оформив документ. Поточний (наступний) роботодавець не має права ставити свою печатку чи підпис на титульній сторінці за «іншого» роботодавця. Якщо підприємство, яке заповнювало книжку спочатку, ліквідовано, відсутність печатки засвідчується вищестоящою організацією (або правонаступником), а за їх відсутності - обласним архівом, що не було враховано судом при ухваленні рішення по даній справі.

В порушення вимог зазначених інструкцій зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивачу період роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальною особи та печаткою, а тому позивачу необхідно вказаний період підтвердити уточнюючою довідку про стаж роботи за вказаний період.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким було прийнято рішення від 10.02.2026 № 046450011418 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

На обґрунтування рішення зазначено, що страховий стаж позивача становить: 14 років 03 місяці 07 днів. Згідно наданих до заяви документів, позивачу до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_1 в ДОСААФ з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., оскільки надана ксерокопія, а не оригінал свідоцтва.- період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_3 від 10.11.1998р. в ДОСААФ з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., оскільки організація не відноситься до закладів освіти, що передбачено ст. 56 Закону України №1788-XІІ від 05.11.199 1року;- період навчання з гідно Атестату №5852 з 01.09.1974р .по 30.08.1975р., оскільки в даті видачі атестату наявне виправлення, а також відсутній рік видачі. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку, а також довідку про перейменування учбового закладу.

Також до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи: з 15.06.1984р. по 19.11.1984р.,згідно з довідкою від 19.11.1984 №107к та з 09.03.1983р. по 03.08.1983р., згідно із довідкою від 26.03.1984 №312, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення та посилання н первинні документи (накази, розпорядження тощо);- період роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_4 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою;-період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 11.12.2000р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту.

Суд першої інстанції вважав, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 15.06.1984р. по 19.11.1984р. згідно з довідкою від 19.11.1984 №107к та з 09.03.1983р. по 03.08.1983р., згідно із довідкою від 26.03.1984 № 312, правомірно посилався на відсутність інформації про прийняття та звільнення та посилання на первинні документи (накази, розпорядження тощо), адже наданні позивачем копії довідок від 19.11.1984 №107к, від 26.03.1984 № 312 не є належним документом для підтвердження трудового стажу, оскільки в них відсутні посилання на накази підприємства про прийняття та звільнення позивача з роботи.

Водночас, не зарахування відповідачем періодів роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_4 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р. через?не засвідчення підписом відповідальної особи та печаткою запис про звільнення та період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 11.12.2000р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, що суперечить вимогам Інструкції? ?№ 58, суд першої інстанції вважав протиправним, оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування періодів навчання позивача з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., у Новомосковській автошколі ДТСААФ, з 21.09.1998р. по 10.11.1998р. відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданого Дніпропетровським державним “ОБЛАВТОУЧКОМБІНАТ”, періоду навчання позивача в СПТУ №2 с. Попасне 01.09.1974 року по 30.08.1975 рік, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження свого навчання надав відповідачу копію свідоцтва НОМЕР_1 від 02.02.1976р., згідно якого позивач проходив навчання у Новомосковській автошколі ДТСААФ за програмою підготовки водіїв автомобілів 3-го класу, після якого присвоєна відповідна кваліфікація та видане свідоцтво, до свідоцтва серії НОМЕР_3 , видане Дніпропетровським державним “ОБЛАВТОУЧКОМБІНАТ”, підтверджено, що позивач у цей період навчався за програмою перепідготовки водіїв з кат. “ВС на Д”.

Суд першої інстанції вважав безпідставним посилання відповідача на те, що ДОСААФ (Дніпропетровський державний “ОБЛАВТОУЧКОМБІНАТ”), не відноситься до закладів, передбачених ст. 56 Закону України №1788-XІІ від 05.11.1991 року.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції визнав рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним, а належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., та періоди роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р.

З урахуванням вимог ст. 9 КАС України суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 02.02.2026 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., та періоди роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р., та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02 лютого 2026 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 10 лютого 2026 року № 046450011418 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 03 місяці 07 днів.

До страхового стажу не зараховано наступні періоди:

період навчання в ДОСААФ згідно зі свідоцтвом НОМЕР_1 з 01.10.1975 р. по 01.02.1976 р., оскільки надана ксерокопія, а не оригінал свідоцтва;

період навчання в ДОСААФ згідно зі свідоцтвом НОМЕР_3 від 10.11.1998 р. з 21.09.1998 р. по 10.11.1998 р., оскільки організація не відноситься до закладів освіти відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

період навчання згідно з атестатом №5852 з 01.09.1974 р .по 30.08.1975 р., оскільки в даті видачі атестату наявне виправлення, а також відсутній рік видачі; для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку, а також довідку про перейменування учбового закладу;

періоди роботи з 15.06.1984 р. по 19.11.1984 р. згідно з довідкою від 19.11.1984 №107к та з 09.03.1983 р. по 03.08.1983 р. згідно із довідкою від 26.03.1984 №312, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення та посилання на первинні документи (накази, розпорядження тощо);

період роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_4 від 06.07.1978 р. з 17.05.1989 р. по 15.12.1992 р., оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою;

період роботи з 07.08.2000 р. по 27.07.2001 р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 11.12.2000 р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.10.1975 року по 01.02.1976 року, з 21.09.1998 року по 10.11.1998 року та періодів роботи з 17.05.1989 року по 15.12.1992 року, з 07.08.2000 року по 27.07.2001 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 17.05.1989 року по 15.12.1992 року, з 07.08.2000 року по 27.07.2001 року суд зазначає наступне.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 06 липня 1978 року містить записи про період роботи позивача з 17 травня 1989 року по 15 грудня 1992 року, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 11 грудня 2000 року містить записи про періоди роботи позивача з 07 серпня 2000 року по 27 липня 2001 року.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Суд зауважує, що трудові книжки містить записи про спірні періоди роботи, в тому числі номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення.

Підставою для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу є те, що запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою (період з 17 травня 1989 року по 15 грудня 1992 року) та не засвідчення титульної сторінки трудової книжки колгоспника печаткою (період з 07 серпня 2000 року по 27 липня 2001 року).

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Відтак, зазначені періоди протиправно не зараховані до страхового стажу позивача.

Стосовно періоду навчання з 01 жовтня 1975 року по 01 лютого 1976 року, з 21 вересня 1998 року по 10 листопада 1998 року суд враховує наступне.

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_1 від 02 лютого 1976 року позивач проходив навчання у Новомосковській автошколі?ДОСААФ з 01 жовтня 1975 року по 01 лютого 1976 року за програмою підготовки водіїв автомобілів 3-го класу, після навчання позивачу присвоєна?відповідна кваліфікація.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданого Дніпропетровським державним «Облавтоучкомбінатом», позивач у період 21 вересня 1998 року по 10 листопада 1998 року навчався за програмою перепідготовки водіїв з категорії «ВС» на категорію «Д».

Закон №1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.

На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року № 2778-VIII (далі - Закон № 2778-VIII).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2778-VIII для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

За положеннями частини четвертої статті 48 Закону №2778-VIII особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.

Підпунктом «и» пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т. д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Єдиною підставою не зарахування періоду навчання на курсах ДОСААФ в період з 01 жовтня 1975 року по 01 лютого 1976 року є те, що позивачем не надано оригіналу свідоцтва.

Дійсно, за положенням пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Разом з тим, не надання позивачем оригіналу свідоцтва не може бути підставою для незарахування періоду навчання в ДОСААФ до страхового стажу, адже відповідачем не спростовується, що у спірний період позивач навчався в ДОСААФ.

Крім того, факт навчання у період з 01 жовтня 1975 року по 01 лютого 1976 року за програмою підготовки водіїв автомобілів 3-го класу в ДОСААФ підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим Дніпропетровським державним «Облавтоучкомбінатом», відповідно до якого позивач у період 21 вересня 1998 року по 10 листопада 1998 року навчався за програмою перепідготовки водіїв з категорії «ВС» на категорію «Д», тобто до цього позивач отримав категорію «ВС».

В апеляційній скарзі відповідачем не приведено жодного обґрунтування правомірності не зарахування до страхового стажу періоду навчання в Дніпропетровському державному «Облавтоучкомбінаті» у період 21 вересня 1998 року по 10 листопада 1998 року, тому в цій частині судом не надається оцінка висновкам суду першої інстанції.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність незарахування цих періодів до страхового стажу позивача.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Апелянтом не наведено в апеляційній скарзі доводів у спростування висновків суду першої інстанції стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, тому в цій частині також не надається оцінка висновкам суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в справі № 160/3604/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в справі № 160/3604/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко